Ухвала суду № 87034652, 09.01.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7649/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 січня 2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., при секретарі Міца О.-Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка Івана Васильовича, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської із скаргою на дії та постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка Івана Васильовича.

Свою скаргу мотивує тим, що 05.11.2018 року старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка І.В. на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а саме виконавчого листа №308/3511/15 виданого 25.06.2018 року було накладено арештна її майно, а фактично на єдине житло.

22.04.2019 року, вказаним виконавцем також на виконання виконавчого листа №308/3511/15 виданого 25.06.2018 року було звернуто стягнення на єдине джерело доходів скаржника, а саме заробітну плату на ТОВ «Глобал Логістик Солюшнз». Окрім вказаного скаржник зазначає, що 03.06.2019 року старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка І.В. на виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, а саме виконавчого листа №308/3511/15 виданого 25.06.2018 року та виконавчого листа №308/560/15-ц, що виданий 11.03.2016 року було накладено арешт, що містяться на її рахунках.

Про існування даних постанов скаржниці відомо не було, про існування таких вона дізналась з наданих їй копій 27.06.2019 року, які її представник витребував у державного виконавця.

Просить суд визнати дії старшого державного виконавця Савка І.В. не правомірними, зобов`язати його скасувати винесені постанови про накладення арешту на майно у виконавчому провадженні №57472434 та 50853793, а також зобов`язати зняти арешт з належного майна, коштів на рахунках та скасувати звернення стягнення на доходи.

Заявник не скористалася правом на участь у судовому засіданні подала заяву, згідно якої просила провести розгляд скарги без її участі та задоволити таку.

Старший державний виконавець Савка І.В. у судове засідання не з`явився та в матеріалах справи містяться відзив на дану скаргу.

Зміст поданого відзиву зводиться до того, що державний виконавець вчиняв всі можливі дії, спрямовані на виконання виконавчого листа. Окрім того станом на 26.07.2019 року до Ужгородського РВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області не надходило відомостей, що арештовані рахунки є рахунками із спеціальним режимом використання, спеціальними та іншими рахунками, звернення на які заборонено законом. У зв`язку із чим, просив у задоволенні скарги відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено, що в межах виконавчого провадження реєстраційний номер 57472434 на виконання виконавчого листа по справі №308/3511/17 виданого 25.06.2018 року на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 32983,97 грн. старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка І.В. 05.11.2018 року винесено постанову якою для забезпечення виконання виконавчого документу необхідно накласти арешт на майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів – 36402,67 грн., а також в межах цього ж виконавчого провадження винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.04.2019 року зі змісту якої встановлено, що для забезпечення виконання судового рішення необхідно звернути стягнення на доходи боржник та постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , здійснювати відрахування із доходів боржника у відповідності до чинного законодавства у розмірі 20% до виплати загальної суми боргу 36402,67 грн., з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Окрім того, в межах виконавчого провадження реєстраційний номер 50853793 на виконання виконавчого листа по справі №308/3511/17 виданого 25.06.2018 року на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 32983,97 грн., а також виконавчого листа №308/560/15-ц виданого 11.03.2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу у сумі 17406,63 грн., старшим державним виконавцем Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка І.В. 03.06.2018 року винесено постанову про арешт коштів боржника, якою встановлено, що для забезпечення виконання судового рішення необхідно накласти арешт на кошти, що містяться на рахунках боржника.

Відповідно п.7 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

В силу положень ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» метою накладення арешту є забезпечення реального виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Згідно зі ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», яка регулює питання особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи- підприємця, виконавець звертає стягнення на кошти боржника-юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника-юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника-юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником-юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тобто, фінансова установа після отримання постанови державного виконавця про арешт коштів, які знаходяться на рахунках, що належать боржнику ОСОБА_1 , повинен був повідомити, що рахунки, на які накладено арешт, є рахунками зі спеціальним режимом призначення, на які законом заборонено накладення арешту і повернути зазначену постанову в тій частині, без виконання.

Однак, таких повідомлень державному виконавцю не надходило.

Враховуючи вищезазначене, державний виконавець в межах наданих йому повноважень правомірно наклав арешт на кошти боржника. При цьому банк, в якому арештовано кошти боржника, відповідно до ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», не повідомив виконавця про цільове призначення рахунку та не повернув постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Тому вимоги щодо визнання протиправними дій державного виконавця задоволенню не підлягають.

Разом з тим, при вирішенні вимоги щодо зобов`язати державного виконавця скасувати постанови про арешт коштів боржника, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 43 Конституції України гарантовано, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Частинами 2 та 3 ст.70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У той же час, відповідно до ч. 2 ст. 10 Конвенції про захист заробітної плати від 01 липня 1949 року №95, ратифікованої Україною 04 серпня 1961 року, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Судом встановлено та неоспорено сторонами, що картковий рахунок божника № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «УКРСИББАНК» а також картковий рахунок боржника № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП Банк» використовується для зарахування заробітної плати, аліментів та інших соціальних виплат.

Арешт карткового рахунку, куди зараховується заробітна плата а також кошти на утримання дитини, перешкоджає ОСОБА_1 користуватись такими коштами, чим остання позбавлена засобів для існування.

За змістом ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

За таких обставин, вважаю доведеним, що інтереси та права боржника були порушені, оскільки в ході виконавчого провадження фактично накладено арешт на всі кошти, які надходять у вигляді заробітної плати, інших соціальних виплат та аліментів на користь боржника, без відповідних на те правових підстав.

Таким чином, скарга підлягає до задоволення в цій частині та постанова старшого державного виконавця про арешт коштів боржника від 03.06.2019 року ВП№50853793 в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий в АБ «УКРСИББАНК» а також картковий рахунок боржника № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП Банк» підлягає скасуванню.

Разом з тим, скарга в частині визнання дій старшого державного виконавця Савка І.В. щодо винесення постанови про арешт майна боржника від 05.11.2018 року а також постанова від 22.04.2019 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №57472434 неправомірними та зобов`язати виконавця зняти арешт та скасувати звернення стягнення до задоволення не підлягають, так як виконавець вчиняв дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» для виконання рішення суду, а також суд не вправі вирішувати питання про зняття арештів з рахунків.

З огляду на викладене приходжу до висновку, що вимоги скарги підлягають до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 18, 70, 74 ЗУ «Про виконавче провадження», ст.ст. 258-260, 353, 354, 447-451 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Ужгородського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Савка Івана Васильовича у межах виконавчого провадження №50853793 про арешт коштів боржника від 03.06.2019 року в частині накладення арешту на кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 №UA НОМЕР_3 , відкритий в АБ «УКРСИББАНК» ЄДРПОУ 09807750, а також картковий рахунок боржника № НОМЕР_2 відкритий в АТ «ОТП Банк», які використовуються для зарахування заробітної плати, аліментів та інших соціальних виплат.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Т.Р. Деметрадзе