Ухвала суду № 87034138, 21.01.2020, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа №233/8482/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2020 р. Суддя Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Наумик О. О., розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

«про надання дозволу на тимчасовий виїзд за кордон та проїзд через лінію зіткнення неповнолітньої дитини без згоди батька»,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якій просила:

-надати дозвіл на перетин державного кордону при виїзді з України громадянином України, який не досяг 16-річного віку, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до усіх країн світу та перетин лінії розмежування з окупованими територіями Донецької та Луганської областей (як з окупованих територій так і на окуповані території України) у супроводі її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , в будь-який час до досягнення дитиною 16-річного віку;

-надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та інших документів для виїзду дитини за кордон відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в будь-який час без нотаріального посвідчення згоди батька дитини – ОСОБА_2 .

До позовної заяви позивачем було надано клопотання про звільнення від сплати судового збору з підстав скрутного матеріального стану.

Судовою ухвалою від 02 січня 2020 року позовна заява як така, що не дотримує вимог ЦПК України, була залишена без руху, зокрема за підстав не обґрунтування скрутного матеріального становища належними та допустимими доказами, позивачу наданий строк для усунення недоліків.

На виконання судової ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем 15 січня 2020 року надіслано на адресу суду позовну заяву у новій редакції, в якій вона просить:

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів доходів, але не менш, ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття дитини;

-надати дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України до Республіки Кіпр та на багаторазовий виїзд з неконтрольованої території України та в`їзд на неконтрольовану територію України через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей громадянином України, який не досяг 16-річного віку, а саме ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у супроводі її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , в будь-який час до досягнення дитиною 16-річного віку;

-надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та інших документів для виїзду дитини за кордон відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 в будь-який час без нотаріального посвідчення згоди батька дитини – ОСОБА_2 .

На підтвердження скрутного матеріального становища позивач посилається на факт звернення до суду з позовною вимогою про стягнення аліментів.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору прихожу до таких висновків.

Від сплати судового збору за вимогами стягнення аліментів ОСОБА_1 звільнена на підставі п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Щодо решти вимог:

Відповідно до ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом але не більше як до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати (ч.3).

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батькі ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (ч.1).

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63–64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

На підтвердження викладених у заяві обставин скрутного матеріального становища позивачем зазначено на заявлену додатково вимогу стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітньої дитини сторін.

Проте, ця обставина не надає можливості прийти до висновку про скрутний матеріальний стан позивача, оскільки сама по собі вимога виконання батьком обов`язку по утриманню дитини, не є таким доказом, а також, і зокрема з огляду на наміри позивача відвідати Кіпр, що, як відомо, потребує значних матеріальних витрат.

Будь-яких доказів на підтвердження скрутного матеріального стану, таких як, довідка про склад сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, відомості про відсутність рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів позивачем не надано та про наявність таких доказів не зазначено.

За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

Керуючись ст.136 ЦПК України, ст.8 Закону України «Про судовий збір»,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору при поданні нею позову до ОСОБА_2 про надання дозволу на тимчасовий виїзд неповнолітньої дитини за кордон.

Суддя: