Ухвала суду № 87033020, 20.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/1694/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Писанець В.А., при секретарі Московенко В.І., розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві Леженка Є.К. погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Галушком П.П. про арешт майна, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2020 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ Печерського УП ГУ НП у м. Києві Леженка Є.К. погоджене з прокурорм прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва Галушко П.П. про накладення арешту на майно.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

У судове засідання представник органу досудового розслідування не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор через канцелярію суду подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність, вимоги підтримує та просить задовольнити.

На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність осіб, які не з`явились, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.

Так, слідчим відділом Печерського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42019101060000314 від 08.10.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

У ході досудового розслідування досліджуються обставини заволодіння шахрайським шляхом квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 .

З матеріалів клопотання вбачається, що у ході здійснення досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 09.10.2019 до Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва надійшла заява громадянки ОСОБА_1 щодо протиправного заволодіння невстановленими особами житловими приміщеннями, площею 142 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Допитана в якості свідка громадянка ОСОБА_1 повідомила, що з 1998 року постійно, відкрито та безперешкодно проживала у квартирі АДРЕСА_2 за домовленістю з її законними власниками. За попередньою домовленістю між ОСОБА_1 та власниками квартири: громадянами КНР ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які терміново виїхали до власної країни в 1998 році та до цього часу не повертались.

12 травня 1998 р. власники помешкання громадянами КНР ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 на підставі угоди передали ОСОБА_1 квартиру у володіння та управління з правом особистого користування цим житлом для власного проживання.

В грудні 2018 року в квартирі змінився власник, про що стало відомо ОСОБА_1 від громадянина ОСОБА_4 , який представився власником та з яким були присутні троє невідомих громадян, що зламали вхідний замок на дверях. При цьому ОСОБА_4 , та невідомий який представився адвокатом останнього почали стверджувати ОСОБА_1 , що придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , у законного власника.

10.08.2018 року зважаючи на те, що цього договору дарування реально не існує, в т.ч. у вигляді завіреної відсканованої електронної копії в ДРРПНМ, реєстрація права власності на квартиру за громадянином ОСОБА_7 незаконно була здійснена Державним реєстратором Комунального підприємства «Єдине вікно державної реєстрації» Черченко Ігорем Леонідовичем .

В державний реєстр завіреної електронної копії вказаного «договору дарування» реєстратором Черченко І.Л. не було внесено, хоча він відповідно до вимог чинного законодавства був зобов`язаний зробити електронну копію з цього договору та закріпити її в реєстрі.

В подальшому квартира була внесена громадянином ОСОБА_7 до статутного капіталу новоствореної ним же юридичної особи - ТОВ «Санмін плюс» (Код ЄДРПОУ: 42404539) та через місяць ТОВ «Санмін плюс» продало через аукціон квартиру ОСОБА_4 ( РН ОКПІП НОМЕР_2 ).

07.08.2018 р. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором КП «Єдине вікно державної реєстрації» Черченко І.Л. прийнято рішення (індексний номер: 42491019 від 10.08.2019) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_7 іпн НОМЕР_3 на підставі договору дарування номер 2295 від 22.09.2006.

Разом з тим, відповідно до інформації державної міграційної служби , бланк паспорту з номером НОМЕР_4 вважається недійсним. Також наданий реєстратору громадянином ОСОБА_7 ідентифікаційний номер НОМЕР_3 належить іншій особі - ОСОБА_7 .

10.09.2018 р. відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором приватним нотаріусом Бондар Тетяна Миколаївна прийняла рішення (індексний номер: 43031431 від 17.09.2018) про державну реєстрацію права власності за ТОВ «САНМІН ПЛОС» код ЄДРПОУ 42404539 на підставі акта приймання - передачі нерухомого майна, яке внесено до статутного капіталу.

13.11.2018 відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним реєстратором приватним нотаріусом Бондар Тетяна Миколаївна прийняла рішення (індексний номер: 44023605 від 13.11.2018) про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 іпн НОМЕР_2 .

Так, відповідно до постанови слідчого від 08.01.2020 квартиру, яка є об`єктом вчинення кримінального правопорушення, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.

Слідчий суддя вивчивши матеріали провадження за клопотанням вважає, що є достатні підстави вважати, що майно, на арешті якого наполягає орган досудового розслідування, відповідає вимогам визначених ч. 2 ст. 170 КПК України, оскільки речі та предмети являються доказом злочину, а саме зберегли на собі його сліди та містять інші відомості (інформацію) які можуть бути використанні з метою встановлення істини та проведення всебічного, повного розслідування кримінального провадження, а також можуть слугувати доказами у встановленні певних обставин під час здійснення досудового розслідування, а відтак потреби органу дізнання виправдовують такий ступінь втручання у права та свободи власника майна, як арешт майна.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.

За таких обставин, клопотання підлягає задоволенню, приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1619677680000), яка перебуває у власності ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вище вказаного нерухомого майна.

Заборонити ОСОБА_4 або особам, які будуть діяти від їх імені або за їх дорученням (довіреністю), відчужувати, розпоряджатися вищевказаним об`єктом нерухомості.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Зобов`язати слідчого/прокурора у кримінальному провадженні передати ухвалу особі, на майно якої, накладено арешт.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В.А. Писанець