Ухвала суду № 87024407, 21.01.2020, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1369/19

У Х В А Л А

про відмову у забезпечені позову

Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого – судді Терентьєва Г.В., за участю секретаря Куртась К.В., розглянувши 21 січня 2020 року в місті Миколаєві заяву представника заявника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 – про забезпечення позову,

в с т а н о в и в :

10.01.2020 року представник заявниці ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі судового наказу, виданого Миколаївським районним судом Миколаївської області 13.08.2019 року у справі № 480/1369/19.

Мотивуючи свої вимоги тим, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини.Також заявниця зазначає, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми неповнолітніми дітьми сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками. Діти перебувають на утриманні матері ОСОБА_1 , що начебто підтверджується: - Актом про проживання від 11.07.2019 року; - Актом про проживання від 12.09.2019 року; - Довідкою про склад сім`ї від 13.09.2019 року; - Довідкою про фактичне проживання без реєстрації від 07.10.2019 року.

Перевіривши заяву суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частина 1 статті 150 ЦПК України передбачає види заходів забезпечення позову, одним з яких є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно ч.4 даної статті не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно або грошові кошти неплатоспроможного банку, а також на майно або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

З матеріалів справи вбачається, що заявником не надано обґрунтувань необхідності застосування саме такий вид як зупинити стягнення аліментів, як виду забезпечення позову та доказів, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забехпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки відповідача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також згідно ч.2 вищевказаного Пленум Верховного Суду України недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Обгрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведене до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об`єктивний характер (Постанова Верховного Суду|Касаційний цивільний суд, від 13.03.2019 року № 755/1357/18|61-31170св18).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження можливих труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). (Постанови Верховного Суду Касаційний цивільний суд від 23.05.2018 року № 766/18228/17|61-16044св18, від 17.10.2018 року № 183/5864/17-ц|61-38692св18,

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (Постанова Верховного Суду Касаційний цивільний суд від 24.10.2018 року № 308/2237/17|61-34677св18).

Зважаючи на вище викладене суд вважає, що заявнику слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки заявником не надано доказів своїм обґрунтуванням крім того при застосуванні відповідних заходів будуть порушені законі права та інтереси інших осіб, а саме: дитини на користь якої стягуються аліменти права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того заявницею не надано доказів, що в провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на утримання дитини. Та те, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми неповнолітніми дітьми сином ОСОБА_4 та донькою ОСОБА_5 за адресою АДРЕСА_1 разом зі своїми батьками, а саме: актами на які посилається в заяві про забезпечення позову.

Також слід врахувати те, що рішення суду (судовий наказ) від 13 серпня 2019 року набрало законної сили, що згідно Пленуму Верховного Суду України у постанові №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вказано недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

У задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 — ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення аліментів відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Терентьєв

21.01.2020