Рішення № 87019078, 20.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15727/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Виниченко Л.М., розглянувши в приміщенні суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу № 755/15727/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Департаменту патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ України, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів матеріальної шкоди у розмірі 200 000 грн., моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. та судових витрат.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 25.10.2016 р. між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу 8043/2016/148720 щодо автомобіля марки SSANGYONG модель АСТYON, 2008 року випуску, колір червоний, номерний знак НОМЕР_1 , який був зареєстрований за продавцем 21.02.2015 р. підрозділом ВРЕР-7 УДАІ в м. Києві. Після укладення договору позивач 25.10.2016 р. зареєстрував вказаний автомобіль за номером НОМЕР_2 .

Позивач вказує, що 08.12.2016 р. заступником начальника Дніпровського відділу ДВС міста Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53087555 з виконання виконавчого листа № 2-175/3423 від 10.11.2016 року виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про витребування у відповідача ОСОБА_3 транспортного засобу марки YONG модель АСТYON, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та передачі представникам Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк».

21.12.2016 р. заступником начальника Дніпровського відділу ДВС міста Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області прийнято постанову про розшук майна боржника, якою оголошено розшук вказаного автомобіля.

06.06.2017 р. о 15 год. 43 хв. на 83 км. автодороги Київ-Чоп інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомир ДПП лейтенантом поліції Мельниченком А.В. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконавчим провадженням № 53087555 Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ.

Позивач вказує, що суд зазначив, що на момент оголошення в розшук транспортного засобу SSANGYONG та вилучення автомобіля в нього автомобіль на праві власності належав йому, а не ОСОБА_3 , він (позивач) не був боржником у ВП 53087555 та являвся добросовісним набувачем транспортного засобу, у зв`язку з чим судом визнано неправомірними дії інспектора патрульної поліції м. Житомир по тимчасовому вилученню автомобіля, а тому позов задоволено.

Позивач зазначає, що у 2018 році йому стало відомо, що за позовом відповідача ТОВ «Автокредит Плюс» стягувалась заборгованість за спірний автомобіль з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , визнавались недійсними реєстрації автомобіля.

Позивач вказує, що за його апеляційною скаргою у справі № 175/1073/17 Дніпровським апеляційним судом 04.06.2019 р. винесено постанову, відповідно якої встановлено, що за умовами Договору фінансового лізингу від 25.12.2014 р. відповідач ОСОБА_2 отримав від ТОВ «Автокредит Плюс» у платне користування автомобіль марки SSANGYONG модель АСТYON, 2008 року випуску, та зобов`язувався сплачувати кошти відповідно графіку лізингових платежів з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. ТОВ «Автокредит Плюс» зазначав, що на підставі підроблених документів ОСОБА_2 незаконно зареєстрував за собою вказаний автомобіль. 21 лютого 2015 р. ОСОБА_2 продав автомобіль SSANGYONG відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу оформленого довідкою-рахунком № ААЕ092065 від 21.02.2015 року.

Позивач зазначає, що 25.10.2016 р. ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8043/2016/148720 спірний автомобіль продав йому. Станом на час подачі цього позову права власності він не позбавлявся, реєстрація за ним права власності на транспортний засіб не скасовувалась, проте через неправомірні дії відповідача Департаменту патрульної поліції МВС України він зазнав як матеріальної, так і моральної шкоди.

Вказує, що у серпні 2017 року він звертався з позовом про витребування автомобіля у АТ КБ «ПриватБанк», за результатами розгляду якого у справі № 757/50348/17 постановою суду від 21.05.2019 р. встановлені ті обставини, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2016 р. у справі № 175/3423/16-ц стягнуто залишок заборгованості за договором фінансового лізингу, визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки SSANGYONG, 2008 року випуску, оформлений довідкою-рахунком № ААЕ092065 від 21.02.2015 року на ім`я ОСОБА_2 , скасовано державну реєстрацію прав власності на цей автомобіль та визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.02.2015 р. ім`я ОСОБА_2 ; витребувано у ОСОБА_3 транспортний засіб та передано ПАТ КБ «ПриватБанк»; надано повноваження представникам банку зареєструвати транспортний засіб та отримати свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

Позивач зазначає, що відповідно вищевказаного рішення суду відповідач АТ КБ «ПриватБанк» отримав повну вартість автомобіля та кошти за користування, а також і сам автомобіль, яким на сьогодні володіє, та відмовився повернути йому транспортний засіб.

Позивач вказує, що після вилучення 06.06.2017 року автомобіля SSANGYONG виконавче провадження № 53087555 закрито на підставі п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», автомобіль передано на відповідальне зберігання стягувачу ПАТ КБ «ПриватБанк».

Зазначає, що у зв`язку з неналежною поведінкою та неправомірними діями всіх відповідачів йому завдано матеріальної шкоди через втрату автомобіля, сума ринкової вартості якого за інформацією з інтернет-ресурсів складає 200 000 грн., та моральної шкоди здоров`ю через психологічно-емоційний стан, страждання через неможливість використовувати автомобіль та численні звернення до судів, витрачання часу по відновленню порушених прав, яку оцінює у розмірі 100 000 грн.

Вказує, що завдана відповідачами шкода як самостійними, так і спільними діями, проте предмет зобов`язання є грошове відшкодування, що являється неподільним в визначеній ним сумі, тому вважає, що відповідачі повинні відповідати солідарно.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в судове засідання (а.с. 27-29).

10 грудня 2019 року до суду від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» Штронди А.М. надійшов відзив на позов в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з посиланням на те, що згідно умов договору фінансового лізингу № К400А!0000636286 від 25.12.2014 р. ОСОБА_2 отримав від ПАТ КБ «ПриватБанк» у платне користування автомобіль марки SSANGYONG, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу у строк та в розмірі, встановлених в додатку № 2 графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18.10.2016 р. визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля SSANGYONG, 2008 року випуску, оформлений довідкою-рахунком № ААЕ092065 від 21.02.2015 р. на ім`я ОСОБА_3 , скасовано державну реєстрацію права власності на вказаний автомобіль, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 21.05.2015 р. видане на ім`я ОСОБА_3 , витребувано у останнього автомобіль SSANGYONG та передано повноважним представникам ПАТ КБ «ПриватБанк». Цим рішенням суду визначено зареєструвати зазначений транспортний засіб за ПАТ КБ «ПриватБанк». На момент купівлі автомобіля 25.10.2016 р. позивачем ОСОБА_1 спірний транспортний засіб належав ПАТ КБ «ПриватБанк» відповідно рішення суду від 18.10.2016 р., тому з урахуванням положень ст. 216 ЦК України визнавати договір від 25.10.2016 р. не є необхідним. Питання витребування майна з чужого незаконного володіння вирішувалось в межах цивільної справи № 757/50348/17-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк». Постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. в задоволенні позову було відмовлено, визнано законність володіння АТ КБ «ПриватБанк» транспортним засобом. Суми заявленої матеріальної шкоди 200 000 грн. та моральної шкоди позивачем не обгрунтовані та не підтверджуються будь якими доказами нанесення такої шкоди. Також матеріали справи не містять доказів щодо солідарної відповідальності, яка могла б виникнути в разі спільних дій відповідачів. Сам банк є потерпілою стороною в зв`язку з незаконним відчуженням його майна ОСОБА_3

12.12.2019 р. до суду надійшов відзив на позов поданий представником відповідача ТОВ «Автокредит Плюс» Прохода Р.С. з проханням відмовити в задоволенні позовних вимог до товариства, зазначаючи, що зі змісту позову не вбачається, що ТОВ «Автокредит Плюс» якимось чином причетний до втрати автомобіля позивачем. Товариство взагалі немає ніякого відношення до витребування від позивача спірного автомобіля. Позовна заява не містить доказів ні вини ТОВ «Автокредит Плюс», ні причинного зв`язку між діями товариства та спричиненими позивачеві збитками, ні протиправності поведінки ТОВ «Автокредит Плюс» та в чому ця протиправність полягає. Постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. по справі № 757/50348/17-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено та підтверджено законність вилучення автомобіля у ОСОБА_1 на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. На підтвердження суми збитків та моральної шкоди позивачем не надано належних та допустимих доказів. Спільні дії товариства і єдиний намір з іншими відповідачами стосовно вилучення у позивача автомобіля відсутні і недоведені, тому солідарної відповідальності відповідачів бути не може.

23.12.2019 р. та 11.01.2020 року до суду надійшли відзиви від представників відповідача Департаменту патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ України Яремчук Л.М., Волошина В.М. з проханням відмовити в позові до вказаного відповідача. Зазначено, що 06.06.2017 р. на автодорозі Київ-Чоп 86 км. інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомирі ДПП ОСОБА_4 було здійснено огляд та тимчасово затримання транспортного засобу марки SSANGYONG, реєстраційний номер НОМЕР_2 , із складанням відповідного акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 06.06.2017 р. та доставлено транспортний засіб для зберігання на спеціальний майданчик. Підставою проведення таких дій було спрацювання засобу відеоконтролю «Рубіж», код 4, з бази обліку якого вбачається, що транспортний засіб знаходився в розшуку на підставі постанови державного виконавця № ВП 53087555. Інспектором були вчинені дії в межах наданих законодавством повноважень і за наявності достатніх правових підстав. Позивачем не доведено обставин заподіяння йому працівниками поліції моральної та матеріальної шкоди, оскільки вони виконували рішення виконавчої служби та діяли у відповідності до своїх посадових обов`язків. ОСОБА_5 не наведено належних доказів законних підстав володіння/користування вказаним транспортним засобом. З вказаних у позові обставин позивач упускає те, що відповідно до рішення Дніпропетровського районного суду від 18.10.2016 р. у справі № 175/3423/16 на час вилучення транспортного засобу марки SSANGYONG, тобто 06.06.2017 р., позивач не мав законних підстав володіти та користуватись даним авто.

У відповідності ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Частини 2, 3 вказаної статті регламентують, що у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує ціну позову, значення справи для сторін.

При цьому згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд з урахуванням предмету спору, наданих сторонами доказів, відзивів, вважає за доцільне у даній справі проведення спрощеного позовного провадження.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

В обгрунтування позовних вимог позивачем надано копії: постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. у справі № 806/2049/17 (а.с. 6-7), постанови Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. у справі № 757/50348/17-ц (а.с. 8-9), рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 175/3423/16-ц (а.с. 10-14), постанови Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.06.2019 р. у справі № 175/1073/17 (а.с. 15-18) та витяг з Інтернетсайту від 19.07.2019 р. про вартість трьох автомобілів марки SSANGYONG (а.с. 19).

Зі змісту вищевказаних судових рішень судом встановлено наступне.

Відповідно до умов Договору фінансового лізингу № K400A!0000636286 від 25.12.2014 р. ОСОБА_2 отримав у платне користування автомобіль марки SsangYong, модель: Actyon, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Універсал-В, код кольору-колір: 5-червоний, № кузова/шасі: НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 та зобов`язався сплачувати щомісячні платежі, пов`язані з виконанням договору лізингу, у строк та у розмірі, встановлених у Додатку 2 Графік лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу по закінченню строку виконання договору (а.с. 10 зв., 17 зв., 42, 43).

21 лютого 2015 р. ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу оформленого довідкою-рахунком № ААЕ092065 від 21.02.2015 р. продав вищевказаний автомобіль ОСОБА_3 (а.с. 17, 17 зв.).

25 жовтня 2016 року ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 8043/2016/148720 від 25.10.2016 р. продав спірний автомобіль позивачу ОСОБА_1 (а.с. 17, 18, 45).

25.10.2016 р. ОСОБА_1 було зареєстровано автомобіль марки «SSANG YONG», модель ACTYON, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 45).

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 18.10.2016 р. у справі № 175/3423/16-ц, яке набрало законної сили, серед іншого:

- визнано недійсною довіреність № 9 від 25.12.2014 р. видану від імені Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_6 з моменту її вчинення;

- визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Ssang Yong, модель: Actyon, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Універсал-В, код кольору-колір: 5-червоний, № кузова/шасі: НОМЕР_7 , VIN- НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_6 оформлений довідкою-рахунком №ААЕ092065 від 21.02.2015р. на ім`я ОСОБА_3 ;

- скасовано державну реєстрацію прав власності на автомобіль марки Ssang Yong , модель: Actyon, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Універсал-В, код кольору-колір: 5-червоний, № кузова/шасі: НОМЕР_7 , VIN- НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_8 (номерний знак для разових поїздок 09 НОМЕР_9 ) та визнано недійсним Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_10 від 21.02.2015 року, видане сервісним центром МВС України в м. Києві на ім`я ОСОБА_3 ;

- витребувано у ОСОБА_3 транспортний засіб - автомобіль марки Ssang Yong , модель: Actyon, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Універсал-В, код кольору-колір: 5-червоний, № кузова/шасі: НОМЕР_7 , VIN- НОМЕР_5 , реєстраційний номер: НОМЕР_8 (номерний знак для разових поїздок 09 НОМЕР_9 ) та передано транспортний засіб повноважним представникам Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК»;

- визначено зареєструвати транспортний засіб, автомобіль марки Ssang Yong, модель: Actyon, рік випуску: 2008, тип ТЗ: Універсал-В, код кольору-колір: 5-червоний, № кузова/шасі: НОМЕР_4 , VIN- НОМЕР_5 - за Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК», - надавши повноваження повноважним представникам ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в будь-якому сервісному центрі МВС України отримати (відновити) свідоцтво про реєстрацію автомобіля.

За правилами частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

08.12.2016 р. заступником начальника Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 53087555 з виконання виконавчого листа №2-175/3423 від 10.11.2016 р., виданого Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про витребування у ОСОБА_3 транспортного засобу - автомобіля марки YONG, модель: AСTYON, рік випуску: 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_8 та передачі представникам ПАТ КБ «ПриватБанк».

21.12.2016 р. заступником начальника Дніпровського відділу ДВС м. Дніпродзержинськ ГТУЮ у Дніпропетровській області Кривеньким Є.В. прийнято постанову про розшук майна боржника, якою оголошено розшук автомобіль марки YONG, рік випуску: 2008, реєстраційний номер: НОМЕР_8 , що належить боржнику ОСОБА_3

06.06.2017 р. о 15:43 на 83 км. автодороги Київ-Чоп інспектором роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомир Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Мельниченком А.В. складено акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, згідно якого відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», транспортний засіб «SSANG YONG» моделі «AСTION», реєстраційний номер НОМЕР_2 , тимчасово затримано у зв`язку з ВП 53087555 Дніпровського ВДВС Дніпродзержинського МУЮ.

Вказані обставини встановлені постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. у справі № 806/2049/17 та постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. у справі № 757/50348/17-ц.

ОСОБА_1 звертався до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування автомобіля марки «SSANGYONG» модель АСТYON, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 (цивільна справа № 757/50348/17-ц).

За результатами розгляду вищевказаної цивільної справи № 757/50348/17-ц постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. скасоване заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 12.03.2018 року про задоволення позову, в позові ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовлено (а.с. 44-48).

Позивач, вказуючи на неправомірність дій інспектора поліції по вилученню у нього автомобіля, реєстрація права власності якого за позивачем не скасовувалась, просить стягнути в солідарному порядку з відповідачів у зв`язку з їх неналежною поведінкою та неправомірними діями завдану через втрату автомобіля матеріальну шкоду у розмірі 200 000 грн. та моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Відповідно частини 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За нормою частин 1, 2, 3 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідно положень частин 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно норми ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача, як підставу для задоволення позову, посилання на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 10.08.2017 р. у справі № 806/2049/17 якою визнано протиправними дії Інспектора роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Житомир ДПП лейтенанта поліції Мельниченка А.В. щодо тимчасового затримання 06.06.2017 р. належного ОСОБА_1 автомобіля марки марки «SSANGYONG» моделі АСТYON, реєстраційний номер НОМЕР_2 , оскільки постановою Київського апеляційного суду від 21.05.2019 р. у справі № 757/50348/17-ц встановлено, що вилучення автомобіля у позивача відбулось у законний спосіб на виконання рішення суду.

При цьому суд також враховує наступне.

За вимог Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ЦК України).

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема: з договорів та інших правочинів; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 3 статті 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно позовних вимоги позивач просить стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Автокредит Плюс», Департаменту патрульної поліції МВС України, АТКБ «ПриватБанк» на свою користь суму матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вилучення у нього автомобіля.

Відповідно до положення статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Тобто, солідарні зобов`язання - це зобов`язання, які характеризуються солідарним обов`язком або солідарною вимогою, що виникає у випадках, встановлених договором чи законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, спеціально передбачених договором або законом, як виняток із загального правила, оскільки зобов`язання із множинністю осіб, передбачаються частковими. До визначених законом випадків належать випадки неподільності предмета, сумісного заподіяння шкоди.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ЦПК України).

За правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні у справі докази, ураховуючи положення діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення вимог позивача щодо солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача заявленої шкоди, завданої внаслідок вилучення транспортного засобу, оскільки зобов`язання відповідачів не містять ознак солідарного обов`язку боржників, як одного із видів виконання зобов`язання, тобто спірні правовідносини щодо відшкодування шкоди не містять ознаки сумісного заподіяння шкоди, що визначено на законодавчому рівні, предмет зобов`язання має ознаку подільності, та в матеріалах справи відсутні докази завдання шкоди позивачу спільними діями відповідачів.

Як зазначено вище, позивачем автомобіль марки «SSANG YONG», модель ACTYON, 2008 року випуску, був придбаний у відповідача ОСОБА_3 , відповідно договору купівлі-продажу № 8043/2016/148720 від 25.10.2016 р.

Відповідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно положень ст. 659 ЦК України продавець зобов`язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на товар.

В межах даного спору, оскільки в судовому порядку визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.02.2015 р. автомобіля марки «SSANG YONG», модель ACTYON, 2008 року випуску, на ім`я ОСОБА_3 , останній не мав законних підстав у подальшому відчужувати вказаний транспортний засіб.

Відповідно частин 1, 2, 5 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Проте позивачем суду не надано доказів на підтвердження вартості спірного автомобіля, яка сплачувалась ним ОСОБА_3 при купівлі транспортного засобу, для стягнення таких коштів з останнього. Долучена до позову роздруківка стосовно пропозиції цін продавців автомобілів SSANG YONG з мережі Інтернет не є належним та допустимим доказом у спірних правовідносинах щодо стягнення майнової шкоди.

Відповідно положень частини 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Також суд приходить до висновку, що вказані у позові відповідачі ОСОБА_2 , ТОВ «Автокредит Плюс», Департамент патрульної поліції МВС України та АТКБ «ПриватБанк» не є належними відповідачами, оскільки не являються сторонами укладеного з позивачем правочину та прав позивача не порушували.

Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно роз`яснень, що містяться в п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього вїї заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини.

З урахуванням вимог позивача в частині солідарного стягнення на його користь з відповідачів моральної шкоди суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відсутні підстави солідарного відшкодування моральної шкоди за відсутності ознак сумісного заподіяння шкоди та вищенаведених обставин.

Також матеріали справи не містять доказів обізнаності відповідача ОСОБА_3 про розгляд справи № 175/3423/16-ц Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області та ухвалене 18.10.2016 р. рішення, яке виносилося заочно.

Отже, позивачем не доведено вини відповідача ОСОБА_3 щодо неправомірного відчуження останнім спірного автомобіля позивачу 25.10.2016 р. за договором купівлі-продажу у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 на момент укладення цього правочину було відомо про наявність спору стосовно належного йому транспортного засобу SSANG YONG та вилучення у відповідача вказаного автомобіля.

У зв`язку з цим вимоги про стягнення моральної шкоди з вказаного відповідача також задоволенню не підлягають.

За правилами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити, оскільки позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у зв`язку з відмовою в позові.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 23, 216, 317, 319, 321, 330, 388, 541, 655, 659, 1166, 1167 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 77, 79, 80, 81, 82, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 265, 268, 272, 273, 274, 279, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», Департаменту патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ України, Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 .

Відповідач - ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 .

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс», місце знаходження: 49126, м. Дніпро, проспект Праці, 2-Т, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34410930.

Відповідач - Департамент патрульної поліції Міністерства внутрішніх справ України, місце знаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40108646.

Відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 14360570.

Судове рішення складене 20 січня 2020 року.

Суддя Виниченко Л.М.