Рішення № 87015102, 16.01.2020, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/527/19

Провадження № 2/581/8/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 січня 2020 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Липова Долина в режимі відеоконференції цивільну справу спрощеного позовного провадження за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Сутність заявлених до суду вимог

У серпні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» (як правонаступник всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з вказаним позовом, який мотивувало тим, що 30 травня 2013 року між банком та відповідачкою укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 500 грн. Позивач зазначає, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві; відповідно до умов договору позичальник зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками, оплачувати комісії та пеню. У свою чергу банк, у разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань, нараховує відсотки, пеню, штрафи. Позивач договірні зобов`язання перед відповідачем виконав шляхом надання останньому кредиту в розмірі, встановленому договором, а відповідачка, у порушення договірних обов`язків своєчасно не сплатила банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом та відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань відповідачкою та з урахуванням внесених нею коштів на погашення заборгованості, станом на 30 червня 2019 року виникла заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 61588 грн. 21 коп., з яких: 475 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом, 52803 грн. 49 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4899 грн. 82 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 2908 грн. 96 коп. штраф (процентна складова), яку разом із судовим збором банк просив суд стягнути з відповідача.

Позиція представника позивача, відповідача та його представника по даній справі

Представник позивача Калита С.Г. , підтримавши вимоги заявленого позову, суду пояснив про те, що 30 травня 2013 року сторони підписали кредитний договір у виді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідачу видано одну банківську картку з установленим у січні 2015 року кредитним лімітом в розмірі 500 грн.; відповідачка провела за період користування кредитними коштами лише дві проплати сукупним розміром 200 грн., за період з 17 січня 2015 року і по 30 червня 2019 року у зв`язку з неповнотою і несвоєчасністю повернення кредитних коштів у неї виник борг перед позивачем за кредитом на загальну суму 61588 грн. 21 коп. Підтвердив, що строк дії одноразово виданої відповідачеві банківської кредитної картки (рахунок № НОМЕР_1 ) тривав до 01 листопада 2015 року, у подальшому вона не переоформлювалася та не видавалася знову відповідачу; Умови та Правила надання банківських послуг АТ «ПриватБанк», які діяли станом на день підписання Анкети-заяви, відповідачка особисто не підписувала (такі документи на даний час відсутні). З приводу заяви відповідача про застосування позовної давності у даному спорі, то зазначив про те, що відповідно до п.1.1.7.31 Умов і Правил надання банківських послуг банком, з якими відповідач особисто знайомилася, строк позовної давності до всіх заявлених вимог не пропущений, він визначений у збільшеній тривалості - 50 років.

Відповідачка у судове засіданні не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості, в якому позов не визнала; проте підтвердила укладення між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» 30 травня 2013 року кредитного договору, відповідно до якого вона отримала кредит у розмірі 500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Зазначала про сплив строку позовної давності щодо основної суми боргу за кредитом (13 вересня 2015 року відповідач здійснив останній платіж і таким чином позивачу стало відомо про порушення його права, у зв`язку з чим розпочався період трирічного строку позовної давності, а банк звернувся до суду лише в липні 2019 року), також уважала закінченими річні строки позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу, пені), які визначені ч.2 ст. 258 ЦК України. Також уважала незаконним стягнення штрафу, оскільки пеня та штраф є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування є порушенням вимог ст. 61 Конституції України про заборону подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й теж саме порушення, а підписана позивачем і відповідачем анкета-заява не містить умов договору про встановлення відповідальності у виді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також не містить строку повернення кредиту (користування ним). Просила суд застосувати строк позовної даності у даному спорі.

Представник відповідача адвокат Козін Т.В., позовні вимоги також не визнала, підтримала позицію відповідача, викладену нею у запереченні на позов, додатково суду пояснила про те, що остання проплата на виконання укладеного кредитного договору проведена відповідачем 13 вересня 2015 року в розмірі 100 грн. і після цього протягом 2015-2018 років позивач цілеспрямовано не вживав заходів до стягнення боргу за кредитним договором, а подав позов до суду лише 02 серпня 2019 року після спливу загального та спеціальних строків позовної давності щодо основної та додаткових вимог.

Процесуальні дії суду у даній справі

Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 06 серпня 2019 року залишено без руху позовну заяву по даній справі з метою уточнення сутності вимог та істотних обставин справи. Ухвалою Липоводолинського районного суду Сумської області від 18 листопада 2019 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 11 грудня 2019 року о 10 год. 00 хв. 11 грудня 2019 року розгляд справи відкладено до 10 год. 10 хв. 26 грудня 2019 року за клопотанням позивача. 26 грудня 2019 року розгляд справи відкладено до 14 год. 00 хв. 16 січня 2020 року за клопотанням представника відповідача. 16 січня 2020 року спір вирішено по суті.

Установлені судом фактичні обставини даної справи

03 травня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» підписана Анкета-заява з ОСОБА_1 , згідно з якою остання приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в «ПриватБанку».

У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомлена та погоджується з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. На виконання підписаної Анкети-заяви позивачем відповідачу відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 від 30 травня 2013 року, з 17 березня 2014 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 0 грн. 00 коп., 06 січня 2015 року збільшено кредитний ліміт до 500 грн. 00 коп. (а.с 7, 49, 53).

З наданої інформації АТ КБ «ПриватБанк» убачається користування відповідачем коштами з кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». Відповідно до тарифів «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», пільговий період - до 55 днів, базова відсоткова ставка в місяць - 2,9 %, а з 01 квітня 2015 року - 3,6%, обов`язковий щомісячний платіж - 5% (але не менше 100 грн. та не більше залишку заборгованості). Крім того, Тарифами передбачена сплата пені за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів у розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості за кожний день прострочення кредиту + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., пеня = 0,24% від суми загальної заборгованості + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше (а.с. 6, 48 зворот, 54).

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідач неодноразово протягом дії договірних відносин користувався кредитними коштами, двічі частково сплачуючи заборгованість, останнє часткове погашення датоване 13 вересня 2015 року у розмірі 100 грн. 00 коп. (а.с. 5, 51).

У наданій АТ КБ «ПриватБанк» інформації наявні відомості про неповну і несвоєчасну сплату відповідачкою щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, а тому за період з 26 лютого 2015 року по 30 червня 2019 року виникла заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором у розмірі 61588 грн. 21 коп., з яких: 475 грн. 94 коп. - заборгованість за кредитом, 52803 грн. 49 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4899 грн. 82 коп. - заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 2908 грн. 96 коп. штраф (процентна складова).

Сторони не оспорювали у даній справі та підтвердили те, що обставиною, яка відповідає дійсності є те, що єдина видана відповідачу позивачем картка з картковим рахунком № НОМЕР_1 діяла до 01 листопада 2015 року, у подальшому не перевидавалася, не переоформлялася на новий термін дії.

Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статті 257, 258 ЦК України передбачають, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а спеціальна позовна давність (для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю) в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Висновки суду по суті заявлених вимог

За встановлених обставин справи, суд уважає, що внаслідок порушення вимог вищеперелічених статей ЦК України та умов кредитування, викладених у Анкеті-заяві від 30 травня 2013 року, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за тілом кредиту, яку на підставі ст. 1048, 1049, 1050 ЦК України має право позивач в повному обсязі стягнути з боржника на його користь за кредитним договором.

30 травня 2013 року між ПАТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 підписана Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, у цій Анкеті-заяві не деталізовано та не визначено умов і порядку повернення кредитних коштів (чи то шляхом проведення періодичних щомісячних платежів чи то повернення коштів на першу вимогу банку, не визначено строк дії картки та кінцевий строк оплати боргу банку), у Анкеті-заяві не погоджено умов сплати відсотків за користування кредитними коштами. Також у цій Анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання (у вигляді порядку та умов нарахування відсотків, а також умов грошової суми та у фіксованому розмірі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість по процентам за кредитними коштами, а також пеню і два види штрафів за несвоєчасну сплату кредиту.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30 травня 2013 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 лютого 2015 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (серпень 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Умови у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови та Правила без регулювання цих відносин Правилами та Умовами надання банківських послуг та Тарифами не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Правила надання банківських послуг ПриватБанку, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в Анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Тому суд, уважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 травня 2013 року шляхом підписання Анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного суду, викладеної у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17.

Також слід зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 30 травня 2013 року у вигляді Анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Разом з тим, ураховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кредитні кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, тому на підставі частини 2 статті 530 ЦК України позивач має право вимагати повернення боргу у сумі фактично отриманого кредиту, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути лише борг по тілу кредиту в розмірі 475 грн. 94 коп (фактично отримані та неповернуті грошові кошти), оскільки право позивача в цій частині є порушеним та підлягає судовому захисту, в іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Разом з цим, як вбачається із матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач заявила про пропуск банком строку позовної давності та необхідності застосування наслідків його спливу (а.с. 117-119).

У даній справі сторонами не оспорювалися та їх представниками визналися обставини того, що строк дії кредитного договору у даній справі визначений строком дії кредитної картки - до 01 листопада 2015 року, а підписана між сторонами спору Анкета-заява не містила погоджених умов щодо щомісячних платежів по поверненню кредитних коштів на виконання укладеного кредитному договору, строку дії кредитного договору.

Останню часткову сплату заборгованості за кредитом відповідачка здійснила 13 вересня 2015 року (а.с.5). Строк дії кредитного договору закінчився 31 жовтня 2015 року, банк із позовом про стягнення вищезазначеної заборгованості звернувся 02 серпня 2019 року (а.с.2), а тому суд уважає, що позивач пропустив загальний строк позовної давності до основної вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту, а тому у задоволенні заявленого позову слід відмовити з підстави пропуску позивачем строку позовної давності щодо вимоги про стягнення тіла кредиту, поважних причин для його поновлення позивачем не наведено, а суд з досліджених обставин справи не вбачає.

Довід представника позивача про те, що сторони у даній справі в Умовах та Правилах надання банківських послуг АТ «ПриватБанк», при ознайомленні з ними, узгодили те, що строк позовної давності для кредитних правовідносин встановлюється між ними тривалістю в 50 років, суд уважає непереконливим та таким, який не ґрунтується на нормах укладеного між сторонами спору кредитного договору та чинних нормах права, оскільки збільшений строк позовної давності не може бути застосований до кредитних правовідносин між сторонами даного спору через відсутність письмової згоди позичальника на збільшення позовної давності, відповідно до норми частини першої статті 259 ЦК України, зокрема, шляхом укладення в письмовому вигляді договору, який боржник мав би особисто підписати. За відсутності зазначеного, суд уважає, що сторони не досягли у належний спосіб домовленості про зміну тривалості позовної давності на зазначений вище термін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Керуючись ст. 2,4,12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (місце знаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Повне рішення суду складено 20 січня 2020 року.

Суддя Д. В. Бутенко