Постанова № 87013972, 19.12.2019, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/3028/19

Провадження № 2-а/444/84/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2019 року Жовківський районний суд Львіської області в складі :

головуючого судді Зеліско Р. Й.,

секретар судового засідання Мамедова Г. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовква Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Євланова Володимира Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №564275 від 12.11.2019 року,-

В С ТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідачів Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Євланова Володимира Ігоровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №564275 від 12.11.2019 року та закриття справи.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 листопада 2019 року о 14 год. 25 хв. поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Євлаков Володимиром Ігоровичем на відрізку дороги Львів-Рава-Руська між населеними пунктами с. Сопошин та с. Смереків, Жовківського району Львівської області було зупинено транспортний засіб Mercedes-BenzVito 115 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , яким воно керувала та поліцейським було повідомлено їй про невиконання вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 70 км/год.

На пристрої, який було представлено для ознайомлення, була зафіксована швидкість руху 75 км/год.

Стверджує, що поліцейським не було роз`яснено ні її прав, ні обов`язків, не надано можливість скористатися правовою допомогою.

Стверджує, що пояснювала поліцейському, що навіть при припущенні швидкості керованого нею транспортного засобу 75 км/год, перевищення більше лише на 5 км/год від встановленої дорожнім знаком 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху» швидкості у 70 км/год, на який посилався інспектор.

З пред`явленими звинуваченнями у порушенні пункту 8.4 в Правил дорожнього руху України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушенняя категорично незгідна була як на місці зупинки транспортного засобу, так і на час подання адміністративного позову у зв`язку із наступним.

Вона рухалася по дорозі поза населеними пунтами, яка з`єднує населені пункти с. Сопошин та с. Смереків, Жовківського району Львівської області, а тому обмеження максимальної швидкості руху у 50 км/год згідно п. 12. 4 ПДР України на неї не поширювалося.

Її стаж водія перевищує 2 роки, вона керувала легковим автомобілем, а тому, керуючи транспортним засобом зі швидкістю 75 км/год складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення не було, оскільки згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітк проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Звертає увагу, що сам інспектор стверджує, що вона порушила вимоги знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 70 км/год, при цьому зазначає, що вона рухалася зі швидкістю 75 км/год.

Також вказує і на недоліки у змісті оскаржуваної постанови, оскільки не відповідає п. 10 Розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1496/27941 від 01.12.2015 року.

А тому просить її адміністративний позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином, однак у позовній заяві (п. 3) заявила клопотання про розгляд справи у її відсутності. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позоній заяві, просить такі задовольнити.

Представник відповідача Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, відповідач поліцейський взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Євланов Володимир Ігорович в судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Від них на адресу суду не надходило жодних клопотань, відзиву на адміністративний позов.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

П. 1 ч. 3 ст. 205 КАС України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Так як представник відповідача, відповідач в судове засідання не з`явилися без повідомлення причин неявки, жодних відомостей про поважність причин такої неявки у суду немає, позивач просить справу розглядати без її участі, а тому суд приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності учасників.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Конституцією України закріплено норму щодо обов`язку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19).

З копії постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №564275 від 12.11.2019 року, яка винесена поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержантом поліції Євлановим Володимиром Ігоровичем, вбачається, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255,00 грн. за те, що вона 12.11.2019 року о 14 год. 24 хв. на автодорозі М-09 Львів-Рава-Руська, 23 км+200 м керувала транспортним засобом Mercedes-BenzVito 115 CDI, номерний знак НОМЕР_1 та не виконала вимоги дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 70 км/год і рухалася зі швидкістю 75 км/год, чим, на переконання інспектора поліції, порушила вимоги п. 8.4 в ПДР України.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, однак це правило не стосується правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху.

Суд бере до увагу, що оскаржувана постанова винесена 12.11.2019 року, а тому позивачем подано адмістративний позов в 10-денний строк на оскарження постанови, оскільки адміністративний позов одержано Жовківським районним судом Львівської області 22.11.2019 року.

Суд враховує, що у позовній заяві, яка подана на адресу суду, позивач заперечує факт вчинення нею адміністративного правопорушення 12.11.2019 року.

Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідачем, представником відповідача не виконано обов`язку, який встановлений ч. 2 ст. 77 КАС України щодо доказування правомірності винесення оскаржуваної постанови.

В той же час судом детально з`ясовано обставини справи.

Згідно п. 8.4 ПДР України встановлено, що дорожні знаки поділяються на групи, зокрема згідно підпункту «В» заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.

Інспектором поліції у постанові зазначено, що ОСОБА_1 не виконано вимоги знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 70 км/год.

Суд враховує, що згідно п. 12.6 ПДР України поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47 дозволяється рух із швидкістю:

- автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.;

- транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.;

- вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год.;

- автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год.;

- іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.

Суд враховує викладене у постанові та письмові пояснення позивача у позовній заяві про те, що вона рухалася по дорозі поза населеними пунтами, яка з`єднує населені пункти с. Сопошин та с. Смереків, Жовківського району Львівської області, а також те, що стаж водія перевищує 2 роки, вона керувала легковим автомобілем.

Згідно ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Суд звертає увагу, що в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 порушила вимоги знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» 70 км/год, при цьому зазначено, що вона рухалася зі швидкістю 75 км/год.

А тому суд приходить до висновку, що складу адміністративного правопорушення при керуванні ОСОБА_1 транспортним засобом зі швидкістю 75 км/год при обмеженні швидкості руху у 70 км/год, про що зазначає сам інспектор у постанові, не було, оскільки не було перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, графа «до постанови додаються» не заповнена, в ній проставлено знак «прочерку», що свідчить про те, що жодних доказів, які б підтвержували викладене в постанові немає.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку, що суд бере до уваги лише ті докази, які здобуті в порядку, що не суперечить Закону.

В оскарженій постанові відсутнє посилання на будь-який доказ, який передбачений ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В даному випадку єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення. Однак зазначена постанова є предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в постанові.

Крім того суд враховує твердження позивача про те, що інспектором поліції не було роз`яснені права та обов`язки, передбачені частиною першою статті 268 КУпАП та статтями 55, 56, 59, 63 Конституції України.

Жодних доказів на спростування даних тверджень позивача стороною відповідача на адресу суду не подано.

Суд погоджується з твердженнями позивача про те, що недоліки містить і сама оскаржувана постанова.

Так згідно п. 10 Розділу IV Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, яка затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1376 від 06.11.2015 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України за № 1496/27941 від 01.12.2015 року при винесенні постанови по справі про адміністративне правопорушення у ній зазначаються, зокрема: у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка винесла постанову» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи органу поліції, яка винесла постанову, та орган поліції (повністю, без скорочень).

Всупереч цих вимог посадовою особою зазначено лише «УПП у Л/о ДПП» хоча повною назвою є Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до п. 1 ч. ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Як встановлено під час розгляду справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що позивачем вчинено діяння, викладене в оскаржуваній постанові, як наслідок суд приходить до висновку, що відсутній склад адміністративного правопорушення.

Під час розгляду справи встановлено, що немає доказів про те, що позивачем ОСОБА_1 12.11.2019 року о 14 год. 24 хв. були вчиненні протиправні, винні (умисні або з необережності) дії, що спричинили порушення вимог п. 8.4в Правил дорожнього руху, недотримання вимог дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості руху».

Суд, розглядаючи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , перевірив законність, правомірність винесення оскаржуваної постанови як в частині накладення адміністративного стягнення так і в цілому.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ст. 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Виходячи з норм ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд приходить до висновку, що в діянні ОСОБА_1 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду справи в суді не доведено наявність протиправної, винної (умисної або необережної) дії чи бездіяльності, якою було б вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто не доведено самого факту вчинення адміністративного правопорушення.

Ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, які встановлено в ч. 3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що оскільки поліцейським взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Євлановим Володимиром Ігоровичем неправомірно притягнуто гр. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, її вина не доведена жодними доказами, стороною відповідача не виконано вимог щодо обов`язку доказування правомірності свого рішення, з метою забезпечення гарантії, свобод і інтересів особи і громадянина, виходячи із наданих ст. 245 КАС України суду повноважень при прийнятті рішення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення громадянки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп. підлягає закриттю.

Задоволення позовних вимог позивача буде найбільш доцільним способом захисту порушеного права позивача.

На підставі ст. 139 КАС України судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись ч. 4 ст. 229, 241, 245, 246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову поліцейського взводу №2 роти №1 батальйону №4 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції сержанта поліції Євланова Володимира Ігоровичапро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №564275 від 12.11.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на неї адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. 00 коп.- закрити.

Апеляційна скарги на судове рішення відповідно до ст. 286 КАС України може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга з врахуванням п. 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Жовківський районний суд Львівської області.

Суддя Р. Й. Зеліско