Ухвала суду № 87013920, 20.01.2020, Якимівський районний суд Запорізької області

УХВАЛА

iменем України

Справа № 320/2919/19

2-ві/330/1/20

"20" січня 2020 р.

Якимівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Нестеренко Т.В.,

секретаря - Корнієнко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Якимівка заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Надточиєвої А.П. про відвід судді Федорець Світлани Володимирівни по цивільній справі №2/330/3/2020 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні судді Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.

14.01.2020 року до Якимівського районного суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 про відвід судді Федорець С.В., яка мотивована тим, що з Єдиного державного реєстру судових рішень представнику позивача стало відомо, що Суддя Якимівського районного суду Запорізької області Федорець С.В. ухвалою від 12.12.2019. позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою залишено без руху. Надано позивачу десятиденний строк з моменту отримання ухвали для усунення недоліків, а саме для надання суду підтвердження зарахування судового збору у розмірі 5863.00 гривень до спеціальною фонду Державного бюджету України за квитанцією про сплату № 85514 від 09.04.2019 року або надати квитанцію про сплату судового збору у розмірі 5863 гривень на адресу Якимівського районного суду Запорізької області. Ухвали представник відповідача не отримував. До Якимівського районного суду Запорізької області з Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області за підсудністю надійшла цивільна справа, а не позовна заява. Вказана цивільна справа надійшла вже на стадії судового розгляду, оскільки підготовче провадження по ній було закрите. Питання прийняття позовної заяви до розгляду та відповідність її вимогам, встановленим законом, в тому числі і в частині вимог щодо сплати судовою збору в порядку та в розмірі, встановленому законом, перевірялось Мелітопольським міськрайонним судом. Сплата судового збору здійснювалась з порталу «Судова влада», що вбачається з доданих до позову квитанцій. Вирішення питання відкриття провадження у справі двічі по одній позовній заяві процесуальним законодавством не передбачено. Відповідно, посилання суду на ст. 187 ІЩК України, яка регулює підстави для відкриття провадження у справі є безпідставною, оскільки провадження у справі № 320/2919/19 було відкрите ще у квітні 2019 року. Як повинен діяти суд, у разі передачі цивільної справи з одного суду до іншого, врегульоване ч. 2 ст. 32 ЦПК України. При цьому, законом не передбачено повторної сплати судового збору у разі передачі справи до іншого суду, як це запропоновано в ухвалі судді Федорець С.В.. Згідно із частиною другою статті 9 Закону №3674-VI суд, перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. Отже, у позивача відсутній встановлений законом обов`язок надавати суду оригінал платіжного доручення про сплату судового збору докази його зарахування до спеціального фонду держбюджету, тощо оскільки суд самостійно повинен виявлені зарахування відповідної суми судового збору до спеціального фонду державною бюджету. Відповідно, ці обставини не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху. З урахуванням того, що вказана ухвала своєчасно не надіслана на адресу позивача та його представника, та позивач не мав можливості падати докази зарахування сплаченого ним судового збору до спеціального фонду державного бюджету, оскільки судом не роз`яснено, в якому порядку позивач це може зробити (з огляду на те, що це є обов"язком суду), а квитанція про сплату є лише в матеріалах цивільної справи тоді як позивач проживає на значній відстані від Якимівського районною суду Запорізької області. Також вбачається, що ці дії судді можуть бути направлені на безпідставне повернення позовної заяви з метою зняття арешту з майна відповідача, який має намір його позбутися, що унеможливить в подальшому виконання рішення суду у справі. Вказані обставини викликають обгрунтовані сумніви у безсторонності та неупередженості судді Федорець С.В. у зв"язку з чим представник позивача вважає за необхідне заявити їй відвід.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 15.01.2020 року зупинено провадження по справі №320/2919/19 до вирішення питання про відвід судді, передано справу у відповідності до Цивільного процесуального кодексу України для вирішення питання про відвід судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.01.2020 року зазначена заява про відвід судді Федорець С.В. була передана на розгляд судді Нестеренко Т.В., так як згідно вимог ч. 3 ст. 40 ЦПК України якщо суд доходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У такому випадку вирішення питання про відвід судді здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першої статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено, як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід судді має бути розглянуто не пізніше двох днів із дня надходження заяви про відвід судді, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід судді. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді.

На підставі вищевикладеного суд вважає необхідним розглянути клопотання про відвід в судовому засіданні без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що клопотання про відвід судді не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 2 ст.39 ЦПК України встановлено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.

Частиною 1 ст. 36 ЦПК України визначенні підстави для відводу (самовідводу) судді.

Підстав для відводу судді Федорець С.В., передбачених ст.ст. 36 та 37 ЦПК України, під час розгляду заяви представника позивача судом не встановлено.

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України не може бути підставою для відводу незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Визначаючись щодо наявності таких підстав, суд враховує, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини безсторонність судді має визначатися, для цілей п.1 ст.6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв він неупередженість або безсторонність у даній справі в контексті вчинення юридично значимих дій для ухвалення необ`єктивного рішення. (рішення Європейського суду з прав людини від 9 листопада 2006 року, справа «Білуха проти України»).

Аналіз практики розгляду справ ЄСПЛ свідчить, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставин, пов`язаних з прийняттям суддями рішень по цій чи інших справах, у т.ч. подібних.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.02.1993 року, у справі «Фей проти Австрії» суд вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів у тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.

Вивчивши доводи заяви представника позивача про відвід судді, суд приходить до висновку про наявність у ньому лише припущень щодо упередженості суду.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості чи необ`єктивності судді Федорець С.В. при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

Також, суд звертає увагу, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. У разі незгоди з процесуальним рішенням судді норми ЦПК України передбачають відповідні дії учасників судового розгляду, а саме оскарження процесуальних рішень суду шляхом подання апеляційних та касаційних скарг.

Керуючись ст. ст. 36-40, ст.ст. 247, 260 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Надточиєвої Анни Петрівни про відвід судді Федорець Світлани Володимирівни по цивільній справі №2/330/3/2020 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою - відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає сили з моменту підписання суддею.

Суддя: Т.В. Нестеренко