Вирок № 87011088, 20.01.2020, Черкаський районний суд Черкаської області

№710/1121/18

1-кп/707/58/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Тептюка Є.П.

при секретарі Федоровій Л.С.

з участю прокурора Плетінь О.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Гаврильченка В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Черкаси кримінальне провадження №12018250300000380 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України

в с т а н о в и в:

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 01.07.2018 року близько 14 години біля автобусної зупинки по вул. Центральна в с.Лебедин, Шполянського району, Черкаської області, на ґрунті неприязних відносин умисно, з метою заподіяння ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень, наніс останньому численні удари руками та ногами в область голови, чим заподіяв останньому тяжкі тілесні ушкодження, а саме відкриту черепно-мозкову травму у вигляді перелому кісток основи і склепіння черепа і субдуральною гематомою та забиттям речовини головного мозку, що ускладнилося його набряком і набубнявінням із здавлюванням стволового відділу, що спричинило смерть ОСОБА_2

ОСОБА_1 визнається винним за ст. 121 ч. 2 КК України - так як він умисно наніс тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням показів обвинуваченого, свідків, експерта та ґрунтуючись на досліджених у судовому засіданні документах і відтворених у судовому засіданні відеозаписах слідчих дій.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнав частково і пояснив суду, що 01.07.2018 року близько 14 години він разом з тіткою ОСОБА_3 та своєю матір`ю ОСОБА_4 , йшов до магазину. Поблизу магазину була зупинка в якій вони побачили ОСОБА_2 , який спав на лавці та співмешканця матері ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , який підходив до зупинки. ОСОБА_4 з ОСОБА_3 залишили його - ОСОБА_1 на зупинці дивитися за ОСОБА_5 , щоб той не пішов далі пити з ОСОБА_2 , а самі пішли до магазину, на 20 хвилин. В цей час, він - ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 якого він знав раніше, так як той колись співмешкав з його матір`ю та з яким у нього був конфлікт, оскільки ОСОБА_2 з ОСОБА_5 викрали з його домоволодіння профнастил і ляпасами його розбудив, а потім ногою пхнув у ліву частину голови, від чого ОСОБА_2 впав на лавку і подер носа, з якого пішла кров. В цей час підійшов ОСОБА_6 та повернулися мати з тіткою і вони разом забрали ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 встав і пішов.

Обвинувачений ОСОБА_1 в своїх поясненнях підтвердив, що наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2 , але на його думку, не такі сильні, щоб вони спричинили смерть потерпілого. Свої покази дані на досудовому слідстві під час слідчого експерименту ОСОБА_1 не підтвердив, зазначив, що вони були дані під тиском поліції. З заявами про незаконність дій працівників поліції він не звертався і їх дії не оскаржував, захисником був забезпечений (ним був укладений договір з адвокатом Науменком П.А.) і всі слідчі дії проводилися за його участі

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, проте надіслав письмову заяву про розгляду справи без його участі та призначення обвинуваченому покарання відповідно до закону.

У порядку ст. 325 КПК України, вирішено питання про можливість розгляду провадження без участі потерпілого, так як з урахуванням думки учасників судового провадження, є можливим за його відсутності з`ясувати всі обставини під час судового розгляду, у ракурсі норм ст. 91 того ж Кодексу, а претензій майнового характеру він не має.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що ОСОБА_2 періодично допомагав їй у господарстві. У липні він допомагав її чоловіку рубати дрова. У нього була зчесана ліва сторона обличчя, начебто його тягли по асфальту. На її запитання, що трапилося, ОСОБА_2 розповів їй, що на зупинці ОСОБА_1 побив його за те, що він «споював» його вітчима ОСОБА_5 . Потерпілий дуже жалівся на ОСОБА_1 . На голові у потерпілого була припухлість, однак відкритої рани не було. Поводив себе він звично. Через 2-3 дні після розмови, вона дізналася, що він помер.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що в перших числах липня 2018 року ОСОБА_2 допомагав йому по господарству, а саме рубав дрова. Він був побитий, на голові була припухлість, але відкритої рани не було. Через 2-3 дні після цього, він дізнався, що ОСОБА_2 помер.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , мати обвинуваченого, яка не відмовилась в порядку ст. 63 Конституції України надавати покази, суду пояснила, що 01.07.2018 року близько 14 години вона прийшла до автобусної зупинки з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . У серединці зупинки були її співмешканець ОСОБА_5 та колишній співмешканець ОСОБА_2 . Свідок з ОСОБА_3 залишили ОСОБА_1 на зупинці слідкувати за ОСОБА_5 , а самі пішли до магазину, на 20 хвилин. Коли повернулися, то забрали ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 пішов. Зазначила, що вона бачила, як ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 близько 3-4 «ляпасів» по обличчю. ОСОБА_2 вже до цього був побитим. Саме у присутності свідка ОСОБА_1 наніс ОСОБА_2 4 удари долонею руки по обличчю, проте ногами його не бив. ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп`яніння і його «трусило». Обвинувачений та потерпілий були знайомі. Свідок вказує, що ОСОБА_2 крав у сусідів, і свідок його зловила і забрала викрадену річ. Після події свідок потерпілого не бачила, але через кілька днів він рубав дрова у ОСОБА_9 .

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її племінником. Свідок була очевидцем конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зять свідка - ОСОБА_5 пішов з ОСОБА_2 розпивати спиртні напої. Свідок знайшла ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на зупинці. ОСОБА_2 був побитим. ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_2 і наніс декілька ударів тому по щоках. Свідок на 15 хвилин залишала місце події, а коли повернулася, вони забрали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 був п`яним та побитим. На обличчі були синці. На одинці залишалися ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Свідок була 15 хвилин у магазині. Коли вони повернулися, їм сказали, що ОСОБА_1 ще наносив декілька ударів ОСОБА_2 , але ОСОБА_2 били ще за тиждень до цих подій.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 суду пояснив, що того дня він зустрів ОСОБА_2 і вони сиділи біля зупинки. Потім прийшов ОСОБА_1 і дружина свідка з ОСОБА_3 . Дівчата пішли до магазину. ОСОБА_1 ударив ОСОБА_2 тричі по обличчю, потім ОСОБА_1 тримав свідка, щоб той не втік. Коли ОСОБА_1 бив ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та мати ОСОБА_1 були з ними. ОСОБА_1 наносив потерпілому не удари, а давав «ляпаси». ОСОБА_2 вже був до цього побитим. Ще при цих подіях був присутній ОСОБА_6 У ОСОБА_2 бували напади епілепсії і можливо при нападі хвороби він завдав собі ці ушкодження від яких і помер. Свідок характеризує обвинуваченого позитивно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він жив з сестрою ОСОБА_1 . Свідок був присутнім під час конфлікту між потерпілим та обвинуваченим. На зупинці сидів ОСОБА_2 , у якого з носа йшла кров. ОСОБА_1 дав ОСОБА_2 два ляпаси і наказав більше до його батька не підходити. Від ляпасів потерпілий впав, але піднявся і сів на лавку, а потім пішов додому, перед цим повідомивши ОСОБА_1 , що більше з ОСОБА_5 зв`язуватися не буде. На зупині крім свідка були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 У ОСОБА_2 текла кров з носа. ОСОБА_5 не був побитим. Бійки як самої не було. Інших ушкоджень у ОСОБА_2 не було. Обличчя було чистим, тільки з носа йшла кров. Від падіння потерпілий також не отримав ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що літом пішов до хати у якій «бомжував» ОСОБА_2 і побачив останнього, який вже лежав «холодним». Про даний факт свідок повідомив брата потерпілого. ОСОБА_2 був побитим, зокрема одна сторона обличчя. Свідок бачив потерпілого за 3 дні до смерті останнього і той не був побитим. У ОСОБА_2 була забита ліва сторона обличчя, права - була чистою.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що його запросив працівник поліції як понятого. ОСОБА_1 розповідав як 2 рази вдарив ОСОБА_2 і у того пішла кров. Обвинувачений розповів, що наніс потерпілому 2 удари в обличчя. Крові було не багато. Свідок часто бачив потерпілого побитим. Під час слідчого експерименту також були присутні ОСОБА_13 Про будь-який який тиск на обвинуваченого з боку поліції свідок суду нічого не повідомив

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він був понятим на слідчому експерименті за участю ОСОБА_1 , який повідомив, що наніс 12 ударів ОСОБА_2 . Під час слідчого експерименту тиску на обвинуваченого не було. Слідча дія проводилась на зупинці. Нанесення ударів обвинувачений показував на статисті.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснив, що не бачив бійку ОСОБА_1 . Свідок був присутнім в якості понятого і підписував протоколи.

Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_15 суду пояснив, що тілесні ушкодження ОСОБА_2 могли бути нанесені ногами та руками, проте не могли виникнути при падіння особи з положення стоячи. Давність черепно-мозкової травми, яку отримав ОСОБА_2 не могла становити 7-10 днів. У потерпілого була рана на лобній ділянці. З отриманими травмами потерпілий міг жити від 2 до 4 днів. Потерпілий не міг отримати наявні у нього ушкодження від падіння при епілептичному нападі. При такому приступі голова від землі «не відривається». ОСОБА_2 було нанесено не менше 10 ударів. В стані алкогольного сп`яніння потерпілий міг рухатися і вчиняти певні дії. При черепно-мозковій травмі особа може вживати алкоголь.

В цілому, даючи оцінку вказаним показам свідків, суд вважає, що покази свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 є достовірними. При цьому суд виходить з того, що покази судом отримані в порядку ст. ст. 65, 66, 95, 96, 352 КПК України тобто в установленому законом процесуальному порядку з дотриманням прав свідка. Свідки були допитані в судовому засіданні з дотриманням принципу змагальності сторін та свободи в поданні суду своїх доказів. Тобто п. п. "d" п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини - порушено не було. Покази дані свідками добровільно, без будь-якого тиску або примусу, однак під присягою та застереженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

Що стосується показів свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які є близькими особами обвинуваченого, то вказані покази, на думку суду, є правдивими лише частково, а саме, щодо завдання саме ОСОБА_1 тілесних ушкоджень ОСОБА_2 , часу та місця вчинення злочину, разом з тим, в тій частині де свідки пояснюють, що ОСОБА_1 наносив, лише ляпаси потерпілому суд до уваги не приймає, оскільки вони спростовується дослідженими в ході судового розгляду письмовими доказами та поясненнями інших свідків та експерта,є неузгодженими між собою, і суд їх вважає направленим на допомогу своєму родичеві ОСОБА_1 ухилитися від відповідальності.

Судом безпосередньо у судовому засіданні, у порядку ст. 358 КПК України, досліджені надані стороною обвинувачення під час судового провадження, як доказ вини обвинуваченого, наступні документи ( спеціально створені з метою збереження інформації матеріальні об`єкти, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин):

- протокол огляду місця події від 05.07.2018 року, згідно якого було оглянуто труп ОСОБА_2 , який знаходився в одній з кімнат домоволодіння по АДРЕСА_3 (Т.1, а.с. 72-73);

- фототаблиця до протоколу огляду місця події від 05.07.2018 року, де відображено вигляд трупа, місце розташування, положення тіла, наявні видимі тілесні ушкодження (Т.1, а.с. 74-76);

- протокол огляду місця події від 05.07.2018 року, згідно якого оглянута автобусна зупинка, що розташована по вул. Центральна у с. Лебедин Шполянського району і виявлено та вилучено сліди бурого кольору на підлозі зупинки (Т.1, а.с. 77-78);

- фототаблиця до протоколу огляду місця події від 05.07.2018 року, у якій зафіксовано вигляд автобусної зупинки та виявлені там сліди бурого кольору (Т.1, а.с. 79-82);

- протокол проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_1 та захисника Науменка П.А. від 06.07.2018 року, згідно якого сам слідчий експеримент проводився біля автобусної зупинки по вул. Центральна у с. Лебедин Шполянського району Черкаської області, де ОСОБА_1 добровільно у присутності понятих та захисника вказав місце, де відбувалися події 01.07.2018 року, в ході яких він наніс тілесні ушкодження ОСОБА_2 ОСОБА_1 рукою вказав на автобусну зупинку, пояснивши, що він помітив на лаві в середині зупинки чоловіка, а підійшовши ближче побачив, що це був ОСОБА_2 Надалі підозрюваний направив учасників слідчого експерименту у середину зупинки і показав, що ОСОБА_2 лежав на лавці головою донизу, а ногами до стіни, на лівому боці і ОСОБА_1 наніс йому одразу один удар долонею правої руки по обличчю від чого ОСОБА_2 прокинувся та сів на лавці. Далі ОСОБА_1 долонями рук наніс потерпілому кілька ударів по обличчю, після чого наніс один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя ОСОБА_2 , від чого у того з`явилася кров на нижній губі зліва. Далі ОСОБА_1 наніс удар правою ногою в ліву частину обличчя ОСОБА_2 , від чого той упав на землю, а обличчям на лавку та обдер шкіру на носі. Потім ОСОБА_2 встав та сів на лавку, а ОСОБА_1 пішов (Т.1, а.с. 49-50);

- диск з відеозаписом проведеного слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 , в якому міститься відеозображення подій, вказаних у протоколі проведення слідчого експерименту (Т.1, а.с .87);

- висновок експерта №05-6-01/290 від 21.08.2018 року, згідно якого смерть ОСОБА_2 настала від перелому кісток основи і склепіння черепа із субдуральною гематомою та забиттям речовини головного мозку, що отяготилося його набряком і набубнявінням із здавлюванням стволового відділу. Ступінь прояву трупних явищ дозволяє думати про те, що із моменту смерті до моменту дослідження трупа в моргу пройшло не менше 24-30 годин, близько двох діб, але не більше 72 годин. При судово-медичному дослідженні трупа виявлені наступні ушкодження: відкрита черепно-мозкова травма: перелом кісток основи і склепіння черепа, кровотеча із зовнішнього отвору лівого слухового проходу, забиття речовини головного мозку лобних часток зліва і справа та потиличної частки справа (по м.д.), субдуральна рихла гематома скронево-тім`яної області правої півкулі головного мозку, в товщі якої виявлено оформлений згусток крові, субарахноїдальні крововиливи на випуклій поверхні лобної частки справа і зліва, тім`яної частки зліва і обох скроневих часток головного мозку, субарахноїдальний крововилив на випуклій частині лівої потиличної частки головного мозку із і забиття мозкової речовини в даній області, крововилив на внутрішній поверхні м`яких тканин лобної ділянки зліва, просякання кров`ю товщі передньої частини лівого скроневого м`язу, рана біля зовнішньої третини лівої брови, садно на спинці носу, суцільний синець в лівій виличній області з переходом на середню та нижню третини щоки аж до проекції кута нижньої щелепи, синці на верхній і нижній губі зліва із підлеглими крововиливами в проекції слизової оболонки обох губ, садно лівої щоки з переходом на ділянку лобно-скроневого відростка. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, по давнині спричинення, враховуючи дані макроскопічного дослідження трупа (розтин) та судово-гістологічного дослідження його внутрішніх органів, можуть відповідати часу від 2 до 4 діб перед моментом смерті, мають ознаку тяжкого тілесного ушкодження, а саме небезпека для життя. Смерть ОСОБА_2 стоїть у прямому причинному зв`язку із даними ушкодженнями.

Наступні виявлені ушкодження: суцільний синець на тильній поверхні лівої кисті із переходом на основні фаланги її 3-4 пальців, синець лівого стегна. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, по давнині спричинення, можуть відповідати проміжку часу наближеному до 2 діб перед моментом смерті, мають ознаку, примінюючи їх до живих людей, легкого тілесного ушкодження;

- синець правого колінного суглобу, садно лівого ліктьового суглобу, садна правої кисті і обох гомілок. Дані ушкодження виникли від дії твердого тупого предмета, прижиттєві, по давнині спричинення, можуть відповідати проміжку часу наближеному до 4-6 діб перед ментом смерті, мають ознаку, примінюючи їх до живих людей, легкого тілесного ушкодження.

При судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_2 виявлено тридцять одне ушкодження. В крові трупа виявлено етиловий спирт, концентрація якого, промінюючи до живих людей, відповідає субклінічному оп`янінню, яке виявляється спеціальними тестами. Враховуючи наявність в сечі трупа етилового спирту концентрацією 0.93 проміле, можна стверджувати, що перед смертю потерпілий вживав спиртні напої. Тілесні ушкодження, які виявлені на трупі ОСОБА_2 , могли утворитися від ударів ногами та руками. Тілесні ушкодження, які виявлені на трупі ОСОБА_2 , не могли утворитися від падіння з положення стоячи або наближеного до такого з наступним ударом о твердий тупий предмет(ти) або ударом об площину (Т.1, а.с. 92-95);

- висновок експерта від 22.08.2018 року №05-6-01/292, згідно якого тілесні ушкодження, які виявлені на трупі ОСОБА_2 , не могли виникнути за тим механізмом спричинення, який ОСОБА_1 повідомив під час проведення слідчого експерименту від 06.07.2018 року, за його участю (Т.1, а.с. 96-99);

- протокол огляду предметів від 12.07.2018 року (Т.1, а.с. 100);

Дані докази за свою є належними та допустимим у розумінні норм КПК України.

Порушень вимог ст. 87 КПК України не установлено.

Суд не враховує акт судово-медичного дослідження/обстеження трупа ОСОБА_2 від 20.08.2018 року №05-6-02/206, оскільки він є недопустимим доказом, зокрема експерти не попереджені про кримінальну відповідальність за ст. 384-385 КК України (Т.1, а.с. 88-91). Проте викладене в ньому заключення експерта дублюється уже у висновку від 21.08.2018 року.

Висновок експерта імунолога від 01.08.2018 року №05-1-08/172 (Т.1, а.с. 108-110); висновок експерта імунолога від 27.07.2018 року №05-1-08/171 (Т.1, а.с. 111-112); висновок експерта імунолога від 06.06.2018 року №05-1-08/173 (Т.1, а.с. 113-115); висновок експерта імунолога №05-1-08/174 від 07.08.2018 року (Т.1, а.с. 116-118) суд не оцінює як прямі докази, що підтверджують або спростовують вину обвинуваченого, оскільки вони тільки підтверджують, що на виявлених на місці події об`єктах (предметах, одягу) знайдені сліди крові людини. Походження крові від потерпілого ОСОБА_2 не виключається. Експертами не встановлювалась група крові обвинуваченого, а тому не можливо визначити, чи могла виявлена на одязі трупа чи інших об`єктах кров людини походити від ОСОБА_1 .

За таких обставин суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого «поза розумним сумнівом» у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом і зазначає, що покази надані обвинуваченим у судовому засіданні суперечать встановленим в судовому засіданні обставинам справи та дослідженим доказам. Зокрема, твердження ОСОБА_1 , що він наносив лише ляпаси потерпілому не знайшло свого підтвердження в ході судового слідства і суд їх вважає направленим на ухилення від відповідальності.

З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України, так як він умисно наніс тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

Обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , згідно ст. 66 КК України та обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями), а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує наступне:

позицію сторін судового провадження щодо необхідної міри покарання;

відношення обвинуваченого до вчиненого (відсутність каяття, зухвалість);

ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів;

особливості й обставини вчинення злочину: форму вини (непрямий умисел), мотив (неприязні стосунки) і мету (залякування), спосіб (нанесення ударів), стадію вчинення (закінчений злочин), характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали (смерть особи);

суспільний інтерес - злочинні дії спрямовані на залякування особи та пов`язані з нанесенням численних ударів в область голови, що призвело в подальшому до смерті потерпілого; певна зухвалість обвинуваченого який будучи молодшим за потерпілого вирішив «повчити» останнього; відсутність реального конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, який би спровокував обвинуваченого на активні дії, що у сукупності свідчить про те, що обвинувачений мав безпідставне бажання спричинити потерпілому тілесні ушкодження, вважаючи, що спосіб життя потерпілого, більш наближений до бродяги не викличе у суспільства обурення, у зв`язку з чим свідомо допускав, що отримані потерпілим тілесні ушкодження можуть призвести до смерті останнього;

поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочинних дій: ненадання медичної допомоги потерпілому; залишення місця події;

особу обвинуваченого: який не визнав вину у скоєному злочині; раніше не судимий; за місцем проживання характеризується позитивно; на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває; згідно висновку судово-психіатричного експерта №284 від 25.07.2018 року є осудним.

Аналізуючи покази учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 сам розв`язав конфлікт, вирішивши провчити та залякати потерпілого, щоб не допустити спільного розпиття останнім спиртних напоїв з вітчимом обвинуваченого. Потерпілий вів антисоціальний спосіб життя: вживав алкогольні напої, не мав нормального місця проживання та роботи, раніше перебував у стосунках з матір`ю обвинуваченого, проте це не є підставою для конфлікту. З показів свідка ОСОБА_4 , яка є матір`ю обвинуваченого вбачається, що саме вона попросила сина прослідкувати, щоб її бувший співмешканець не схиляв до вживання алкоголю нинішнього співмешканця, на що обвинувачений вирішив залякати потерпілого. Користуючись тим, що ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння спав на лавці, тобто перебував у безпорадному стані, обвинувачений наніс йому удари в область голови, від яких той упав, а коли піднявся, обвинувачений ще наніс йому декілька ударів. Твердження очевидців події, які суд сприймає критично про те, що ОСОБА_2 вже мав тілесні ушкодження до конфлікту, свідчить про те, що обвинувачений не сприймав потерпілого як людину, життя якої є цінністю, і свідомо наносив удари особі в ділянку голови, не зважаючи, що ОСОБА_2 уже мав тілесні ушкодження, що вже могло негативно впливати на його самопочуття. Зухвала поведінка обвинуваченого була підкріплена «мовчазною підтримкою» свідків події, які не просили ОСОБА_1 припинити наносити удари ОСОБА_2 , не засудили його агресію і не надали допомоги потерпілому.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі. Дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 р.; «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 р.; «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 р.).

Визначене судом покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Адже, справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога дотримуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України, у відношенні тих доказів по яким було надано суду відповідні постанови про їх визнання такими.

На досудовому слідстві 10.07.2018 року відносно ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого закінчився 07.09.2018 року.

Вирішуючи питання щодо клопотання прокурора про обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили у виді тримання під вартою, суд враховує те, що останній засуджується до покарання у виді позбавлення волі реально. Тому враховуючи, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить запобігання спробам ОСОБА_1 переховуватись від суду, суд обирає щодо нього, до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст.368, 370-371, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Обрати ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, але на строк не більше двох місяців, тобто до 20 березня 2020 року, взявши ОСОБА_1 під варту із зали суду.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його взяття під варту 20.01.2020 року.

Після набрання вироком законної сили, речові докази, а саме:

паперовий конверт із слідами речовини бурого кольору; взуття: кросівки, які поміщені до спец. пакету № 3078832; кофту, майку, шорти, які поміщені до спец. пакету № 3078773, які зберігаються у камері зберігання речових доказів Шполянського ВП Смілянського ВП ГУПН в Черкаській області - знищити.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги учасниками процесу до Черкаського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення вироку.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому, представнику юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Є. П. Тептюк