Рішення № 87006605, 15.01.2020, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа №524/5493/19

Провадження №2/524/387/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі: Головуючого судді - Андрієць Д.Д., за участю секретаря - Шило В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження в залі суду в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Сокирянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області, Державна служба України з безпеки на транспорті, Перший ВДВС м. Чернівці ГТУЮ у Чернівецькій області, Державна служба морського та річкового транспорту України про зняття арешту з майна,-

ВИМОГИ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука із позовом, в якому просив зняти арешт, накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №44601360 від 08.09.2014 ВДВС Сокирянського районного управління юстиції на самохідне моторне судно «ua», типу та призначення самохідне моторне; прогулянкове; модель Sumatra Cabin 620, ідентифікаційний номер ІМО , 2008 року випуску, матеріал корпусу - склопластик, ідентифікаційний номер корпуса НОМЕР_1 , головні двигуни: тип, кількість, потужність Suzuki DF 140 № 14001F-880424, один, 102.95 KW, довжиною 6,01 м та шириною 2,54 м, належний йому, ОСОБА_1 на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 14.06.2014, посвідченого приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу, Штефюком О.О., зареєстрованого в реєстрі за №505.

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 14.06.2014 між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу на підставі якого він набув право власності на самохідне моторне судно Sumatra Cabin 620.

02.08.2018 з метою проведення реєстрації змін судновласника він звернувся до Державної служби України з безпеки на транспорті, однак йому було відмовлено у проведенні реєстрації, оскільки згідно Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.07.2018 №36302 на все рухоме майно, що належить ОСОБА_2 , накладено арешт.

Вважає, що на момент прийняття постанови про накладення арешту на майно ОСОБА_2 , самохідне моторне судно Sumatra Cabin 620 у його власності не перебувало, а тому були відсутні підстави для накладення на нього арешту. Наявність арешту майна порушує його права, як власника.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задовольнити. Зазначила, що з моменту укладення договору купівлі-продажу ОСОБА_1 вважав себе власником рухомого майна. Однак, на даний час він позбавлений можливості вільно розпоряджатись своїм майном. Наявність арешту, накладеного на моторне судно, порушує його права як власника даного майна.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ ВІДПОВІДАЧА

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

ПОЯСНЕННЯ ТРЕТІХ ОСІБ

Треті особи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ ПО СПРАВІ

18 жовтня 2019 року судом постановлено ухвалу про залучення третьої особи, закрито підготовче провадження.

Ухвалою суду від 08 листопада 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Державної служби України з безпеки на транспорті про розгляд справи в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Судом встановлено, що 14.06.2014 приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу Штефюком О.О. посвідчено договір купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 за умовами якого ОСОБА_1 придбав самохідне моторне судно «ua 1404 KV», типу та призначення самохідне моторне; прогулянкове, моделі Sumatra Cabin 620, ідентифікаційний номер ІМО ------, року побудови 2008 р., матеріал корпусу - склопластик, ідентифікаційний номер корпуса НОМЕР_1 , головні двигуни: тип, кількість, потужність Suzuki DF 140 № 14001F-880424, один, 102.95 KW, довжиною 6,01 м та шириною 2,54 м.

08 вересня 2014 року Чернівецькою філією ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України зареєстровано обтяження №14524266 на підставі постанови ВДВС Сокирянського РУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на майно ОСОБА_2 , в тому числі на самохідне моторне судно «ua 1404 KV».

Згідно відповіді УКРТРАНСБЕЗПЕКИ, для постійного виключення судна «ua 1404 KV» з Державного реєстру обтяжень рухомого майна необхідним є надання уточнюючих документів щодо відсутності обтяжень на судно «ua 1404 KV» або документів, що свідчать про зняття заборони відчуження майна.

НОРМИ ПРАВА

У ст.41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

В ст..328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положення статті 334 ЦК України передбачають право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Стаття 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

В своєму рішенні від 23 січня 2014 року по справі «East/West Alliance Limited» проти України»(остаточне 02/06/2014) Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з усталеною практикою Суду стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою. Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

ОЦІНКА СУДУ

Оцінюючі доводи позивача щодо існування підстав для скасування арешту з майна суд враховує його посилання на положення ст..59 ЗУ «Про виконавче провадження» та Постанову Пленуму ВССУ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідно до змісту яких особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Разом із тим суд звертає увагу на те, що право власності на рухоме майно у виді судна підлягає державній реєстрації, а тому відповідно до змісту ст. 334 ЦК України моментом виникнення права власності особи на вказану річ є саме момент державної реєстрації.

Вказане також визначено сторонами договору купівлі-продажу від 14.06.2014, відповідно до п.13 якого право власності на судно переходить до Покупця з моменту підписання договору та державної реєстрації у Державному судновому реєстрі України Інспекції ГДРФ України.

Згідно відомостей з Державного суднового реєстру України власником самохідного моторного судна «ua 1404 KV», моделі Sumatra Cabin 620 є ОСОБА_2 ..

Отже, на даний час право власності ОСОБА_1 на об`єкт рухомого майна не зареєстровано у встановленому законом порядку, а отже відповідно до положень ЦК України позивач не є власником самохідного моторного судна «ua 1404 KV».

З огляду на те, що право власності у ОСОБА_1 на рухоме майно не виникло, суд приходить до висновку про те, що воно не може вважатись порушеним.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зняття арешту з майна - залишити без задоволення.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.01.2020

Суддя Д.Д.Андрієць