Рішення № 87001151, 10.01.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3769/19

(2/199/294/20)

РІШЕННЯ

Іменем України

10 січня 2020 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Богун О.О.,

при секретареві Рудовій М.Ю.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представник відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Позовні вимоги мотивуючи тим, що з 20 серпня 2011 року позивач та ОСОБА_2 перебували у шлюбі між собою та спільно проживали разом із сином ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , у домоволодінні АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 08.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Менделєвою Л.А.

Як зазначає позивач, у березні 2015 року відповідачі змінили місце проживання та переїхали до іншого приміщення, а 08 квітня 2015 року шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з 30.08.2013 року зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак не проживають у домоволодінні понад один рік без поважних причин, не сплачують комунальні платежі, які нараховуються згідно чисельності зареєстрованих осіб, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в домоволодінні не мають. Позивач зазначає, що перешкод в користуванні домоволодіння ні він особисто, ні інші члени його сім`ї відповідачам не чинять, тому позивач просив суд визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 18 червня 2019 року відкрито провадження по справі, визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті.

10 січня 2020 року справу розглянуто по суті з ухваленням рішення по справі.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяву про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання відзиву на позов.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали у повному обсязі, у задоволені їх просили відмовити. Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено що вона разом з позивачем проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 07.09.2010 по дату реєстрації шлюбу між ними, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . За період спільно проживання ними було придбано домоволодіння АДРЕСА_1 . Наразі, шлюб між позивачем та ОСОБА_2 розірвано, тому виникла необхідність розподілу спільного майна подружжя. ОСОБА_2 зазначає про те, що позивач чинить перешкоди їй та її сину ОСОБА_4 у користуванні житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 , тобто останні не проживають у зазначеному житлі з поважним причин. У судовому засіданні ОСОБА_2 також зазначала, що наразі проживає разом із сином ОСОБА_4 в орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що має право користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 , оскільки була вселена у якості члена сім`ї позивача та у передбаченому законом порядку набула право користування цим житловим приміщенням.

Суд, заслухавши доводи сторін, представника відповідача, перевіривши матеріали справи доказами, приходить до наступного.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16,386,391 ЦК України.

Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира (ст.ст.379,382 ЦК України).

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.

Згідно п. 40 рішення ЄСПЛ в справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 2 грудня 2010 року згідно з Конвенцією поняття "житло" не обмежується приміщенням, яке законно займано або створено. Чи є конкретне місце проживання "житлом", яке підлягає захисту на підставі пункту 1 статті 8 Конвенції, залежить від фактичних обставин, а саме - від наявності достатніх та триваючих зв`язків із конкретним місцем (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Прокопович проти Росії").

Статтею 386 ЦК України встановлено засади захисту права власності, відповідно до якої держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, має право звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Одним із способів захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, відповідно до вимог ст.391 ЦК України, є право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 08.08.2011, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Менделєвою Л.А., зареєстрованого в реєстрі за № 2423 (а.с. 14), та копією витягу про державну реєстрацію прав № 31205066 від 06.09.2011 (а.с. 8).

Згідно з копією довідки № 9762 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб разом (а.с. 69) з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , також зареєстровані: відповідач ОСОБА_2 , з якою позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з 20.08.2011 (шлюб розірвано за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 08.04.2015 (а.с. 16)), відповідач ОСОБА_4 - син ОСОБА_2 , ОСОБА_5 - дружина позивача, ОСОБА_6 - син ОСОБА_5 , ОСОБА_7 - донька позивача.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 залишаються зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 , однак у ній не мешкають без поважних причин понад один рік, що підтверджується відповідними актами (а.с. 10-12), а з 22.06.2016 ОСОБА_2 орендує квартиру АДРЕСА_3 , де проживає разом зі своїм сином - відповідачем по справі ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду ОСОБА_2 не заперечувала факт її не проживання разом з ОСОБА_4 у домоволодінні АДРЕСА_1 , зазначаючи, що вони не мешкають з поважних причин, позивач чинить перешкоди відповідачу у користуванні зазначеним житловим приміщенням, проте суд ставиться до таких доводів критично, оскільки відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідно до ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ч. 2 ст.405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

З огляду на наведене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_4 втратили право користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Питання про розподіл судових витрат вирішено у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 386, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням у домоволодінні АДРЕСА_1 .

Солідарно стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська.

Повний текст судового рішення складено 20.01.2020.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_3 .

Суддя О.О.Богун

10.01.2020