Ухвала суду № 86994209, 10.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 січня 2020 року м. Київ № 320/3895/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом Білоцерківської міської ради Київської області до виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протиправними дій та встановлення факту відсутності компетенції,

у с т а н о в и в:

Білоцерківська міська рада звернулась до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області від 14.08.2018 №302 "Про присвоєння та зміну поштових адрес об`єктам нерухомого майна" та встановлення відсутності компетенції у відповідача на прийняття будь-яких рішень, спрямованих на присвоєння та/або зміну поштових адрес об`єктів нерухомого майна в межах м. Біла Церква.

Ухвалою суду від 27.11.2019 позовна заява була залишена без руху, заявникові визначено строк та спосіб для усунення її недоліків шляхом подання позовної заяви у новій редакції із зазначенням у ній: викладення обставин, якими обгрунтовані вимоги з посиланням на докази, що підтверджують ці обставини, зокрема, але не виключно підстави звернення до суду з позовом; коли та в який спосіб було прийнято оспорюване рішення з наданням суду його копії; подання доказу права міського голови Білоцерківської міської ради на звернення до суду з позовом в інтересах ради з одночасним представленням суду документів про його обрання; викладення обставин відведення у користування та/або власність позивача земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Біла Церква, вул. Гайок, 224-а та надання суду документального підтвердження факту її державної реєстрації (виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно) зі схематичним зображенням її меж; прізвищ, ім`я по батькові власників будинку по вул. Гайок-224а в м. Біла Церква та надання доказів про права власників; визначення яка компетенція позивача була присвоєна Фурсівською сільською радою; подання суду проекту планування забудови м. Білої Церкви Київської області 1955 р.; рішення Білоцерківської міської ради депутатів трудящих від 21.10.1964 р. №570 та генерального плану міста; подання суду квитанції про сплату судового збору у розмірі 3842 грн. за дві вимоги майнового характеру.

Вказана ухвала була надіслана на адресу позивача, зазначену у позовній заяві та одержана ним, що підтверджується інформацією "Відстеження поштових відправлень" ПАТ Укрпошта.

Натомість, вимоги ухвали суду у визначений строк не виконані, заяв чи клопотань про продовження строку для усунення недоліків, позивачем не подано, з огляду на що, суд звертає увагу на наступне:

положеннями ч. ст. 14 Конституції України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вказана норма кореспондується зі ст.370 КАСУ. Ухвала суду, згідно ст.241 КАСУ є різновидом судового рішення.

Згідно ч.5 ст. 44 КАСУ, учасник справи зобов`язаний виявляти повагу до суду; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені судом, не приховуючи їх.

Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов`язаної з його правами та обов`язками. У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) 13 січня 2011 року ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28- 36, Series A № 18)".

Доступ до правосуддя включає не лише можливість подати заяву до суду, йому відповідає обов`язок суду розглянути справу по суті з винесенням остаточного рішення по справі, яке підлягає обов`язковому виконанню. Виконання в розумний термін також є невід`ємною частиною права на доступ до суду.

На відміну від права на справедливий суд, право на доступ до суду не є абсолютним. Воно може бути обмежено, зокрема, задля забезпечення нормального функціонування судової системи. Це включає часові обмеження, фінансовий тягар, вимоги щодо форми звернення тощо.

У справі Trukh v. Ukraine ((dec.), no. 50966/99, 14 October 2003) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов`язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

В рішенні Конституційного Суду України у справі №1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13 грудня 2011 року (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі". Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".

Вирішення судом питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

У даному випадку право на доступ до правосуддя позивача було поставлено в залежність від його особистої волі виконати чи не виконати вимоги судового рішення, яке набуло законної сили.

Позивач на власний розсуд та свідомо розпорядився своїм правом та не надав суду належним чином оформлену позовну заяву та витребувані документи.

Суд наголошує, що вказані документи були обов`язковою передумовою для вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі та витребувані із розрахунком того, що дана категорія справ розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання, а ефективний розгляд справ, який є основним завданням адміністративного судочинства, забезпечується в тому числі, і належною підготовкою справи з дотримання положень про її відкриття, економії часу для своєчасного ухвалення рішення.

Крім того, при ухваленні рішення у даній справі, суд прийняв до уваги рішення у справі «Ashingdane проти Сполученого Королівства» (№ 8225/78, рішення від 28 травня 1985 року), в якому Суд наголосив на необхідності пропорційного співвідношення між застосованими засобами реагування на прояв зловживання процесуальними правами і поставленою метою та підкреслив, що вирішення питання про наявність матеріальних передумов звернення особи до суду на стадії відкриття провадження у справі, не може свідчити про обмеження у доступі до правосуддя.

Прецедентними рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 вкотре було підкреслено, що право на суд не є абсолютним та вказано, що "якщо законом визначений порядок для вчинення певних дій, такий порядок в силу вимог вітчизняного та Європейського законодавства повинен дисциплінувати осіб, що звертаються до суду та не допустити судовий процес у безладний рух, так як право на суд не є абсолютним". Ця правова позиція підтримана і рішеннями Верховного Суду у справах №№ 705/3875/17 та 705/5060/18.

Верховний Суд звернув увагу на те, що "Конвенція покликана гарантувати не права, які є теоретичними або ілюзорними, а права, які є практичними та ефективними. Це особливо стосується гарантій, закріплених у статті 6 Конвенції, з огляду на важливе місце, яке в демократичному суспільстві займає право на справедливий суд з усіма гарантіями відповідно до цієї статті. Правила, що регулюють офіційні кроки та строки, які мають бути дотримані при подачі апеляційної скарги або заяв на судовий перегляд, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності". Суд нагадав, що "... національні органи влади, зокрема суди, мають вирішувати проблеми тлумачення внутрішнього законодавства, їх роль обмежується перевіркою відповідності результатів такого тлумачення Конвенції. Це стосується, зокрема, тлумачення судами процесуальних норм, таких як строки подання документів або подання апеляцій (рішення у справі «Кунерт проти Польщі», заява № 8981/17, від 04 квітня 2019 року)".

Далі Верховний Суд зазначив: " Отже, залишаючи позовну заяву без руху, позивач був поінформований про обов`язок виправити недоліки вказаної заяви, а саме: привести її зміст та форму до вимог процесуального законодавства. Отже, оскільки він (позивач) не подав позовну заяву, яка повинна відповідати вимогам закону, і таким чином, не вичерпав наявних засобів захисту свого права, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про визнання позовної заяви неподаною та її повернення".

Відповідно до ч.5 ст.242 КАСУ, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно ст.45 КАСУ учасникам справи заборонено зловживати своїми процесуальними правами.

Пунктом 1 ч.2 ст.45 КАСУ визначено, що з урахуванням конкретних обставин справи, суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення. У даному випадку, дії позивача охоплюються визначенням дій, які суперечать завданню адміністративного судочинства щодо своєчасного вирішення розгляду справи та вирішення спору по суті, оскільки невиконання рішення про надання доказів, перешкоджає розгляду справи.

За приписами ч.3 ст.45 КАСУ, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про необхідність залишення позовної заяви Білоцерківської міської ради Київської області без розгляду.

Керуючись статтями 2, 40, 44, 45 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву Білоцерківської міської ради Київської області (код 26376300, м. Біла Церква, вул. Ярослава Мудрого, 15) до виконавчого комітету Фурсівської сільської ради Білоцерківського району Київської області (код ЄДРПОУ позивачем не зазначено, с. Фурси, Білоцерківського району Київської області, вул. Ярослава Мудрого, 48) про визнання протиправними та скасування рішення, - залишити без розгляду.

Копію ухвали направити позивачеві.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Брагіна О.Є.