Рішення № 86992639, 10.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2019 року Справа № 160/7748/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіВрони О. В. за участі секретаря судового засіданняМаксименко Е.М. представників позивача: Жердеєва М.Г., Левченкової С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державна фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (далі – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – відповідач-1), Державної фіскальної служби України (відповідач-2), в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог від 05.09.2019 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2019 року №0021215650;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 05.06.2019 № 11129/5/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги;

- зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повернути стягнуті з рахунка позивача, на підставі рішення від 17.04.2019 року №0021215650, грошові кошти у сумі 1500,18 грн. на рахунок позивача.

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржувані рішення підлягають скасуванню, оскільки позивачем було дотримано терміни перерахування коштів субвенції для сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за батьків-вихователів і прийомних батьків. Відтак, відсутні підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені на позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 03.10.019 року.

В підготовчему засіданні 03.10.2019 року розгляд справи відкладено до 12.11.2019 року.

Представником відповідача-1 08.10.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2019 року №0021215650 прийнято на підставі даних картки особового рахунку платника ЄСВ відповідно до норм чинного законодавства. Рішення про результати розгляду скарги скасуванню не підлягає, оскільки винесено у встановлені законодавством строки.

21.10.2019 року представником позивача надано суду відповідь на відзив, в обгрунтування якого зазначено, що відповідач у відзиві не пояснює, не наводить та не надає жодних доказів своєї позиції та підстав відмови Управлінню у задоволенні його вимог. Натомість позивачем в обгрунтування правомірності заявлених позовних вимог, надано платіжні доручення, банківські виписки та виписки Державної казначейської служби про своєчасне перерахування єдиного внеску.

12.11.2019 року підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 26.11.2019 року.

В судовому засіданні 26.11.2019 року оголошено перерву до 10.12.2019 року.

В судовому засіданні 10.12.2019 року представником позивача надані додаткові пояснення до позовної заяви, в яких зазначено, що позивачем вжито всіх заходів для належного інформування відповідачів 1,2 про направлення скарги та відсутності підстав для застосування заходів стягнення до вирішення скарги та прийняття рішення судом по суті спору.

Представники сторін в судовому засіданні 10.12.2019 року підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 є платником єдиного внеску за батьків-вихователів і прийомних батьків шляхом перерахування частини коштів субвенції, що надходять на виплату державної соціальної допомоги дітям, на рахунки контролюючого органу.

17.04.2019 року ГУ ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0021215650, яким застосовано до позивача штраф у розмірі 1485,33 грн. за період з 21.12.2018 року по 23.01.2019 року та нараховано пеню у розмірі 14,85 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного рішення є інформація в базах даних контролюючого органу щодо несвоєчасного перерахування ЄСВ за батьків-вихователів і прийомних батьків Управлінням праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач 02.05.2019 року подав до ДФС України скаргу, в якій просив скасувати рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0021215650 від 17.04.2019 року.

Рішенням ДФС України «Про результати розгляду скарги» від 05.06.2019 року №11129/5/99-99-11-05-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення ГУ ДФС у Дніпропетровській області №0021215650 від 17.04.2019 року без змін.

Вважаючи вищевказані рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі по тексту Закон №2464) та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску а загальнообов`язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015р. №449(далі по тексту Інструкція 449).

Згідно з ч.2 ст.9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Відповідно до частини 12 статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов`язаннями із сплати єдиного внеску зобов`язань із сплати податків, інших обов`язкових платежів, передбачених законом, або зобов`язань перед іншими кредиторами зобов`язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов`язаннями, крім зобов`язань з виплати заробітної плати (доходу).

За змістом приписів ч.2 ст.25 Закону №2464 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Частиною 3 статті 25 Закону №2464 встановлено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464 визначено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Відповідно до розділу VII Інструкції №449 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.

Згідно з частинами 10 та 13 статті 25 Закону №2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Абзацом 1 частини 14 статті 25 Закону №2464 передбачено, що про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

З аналізу викладених норм, судом встановлено, що на позивача покладено обов`язок перерахування єдиного соціального внеску за батьків-вихователів і прийомних батьків не пізніше 20 числа наступного місяця, за яким нараховані відповідні суми єдиного внеску.

Відтак, на нарахований ЄСВ за грудень 2018 року на позивача покладено обов`язок його перерахування на розрахунковий рахунок контролюючого органу до 20.01.2019 року, на нарахований ЄСВ за січень 2019 року на позивача покладено обов`язок його перерахування на розрахунковий рахунок контролюючого органу до 20.02.2019 року.

Представником позивача до матеріалів справи долучено копії платіжних доручень:

- №3357 від 21.12.2018 року про перерахування коштів на розрахунковий рахунок Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 7925,74 грн. з призначенням платежу «перерахування повністю ЄСВ на суму грошового забезпечення батьків-вихователів у дитячих будинках та приймальних сім`ях в системі загальнодержавного пенсійного страхування за грудень 2018 року»;

- №98 від 21.01.2019 року про перерахування коштів на розрахунковий рахунок Криворізької південної ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області на суму 3396,91 грн. з призначенням платежу «перерахування повністю ЄСВ на суму грошового забезпечення батьків-вихователів у дитячих будинках та приймальних сім`ях в системі загальнодержавного пенсійного страхування за січень 2019 року».

Судом проаналізовані надані представником позивача платіжні доручення та встановлено, що вони мають помітку Державної казначейської служби про зарахування коштів 22.12.2018 року та 23.01.2019 року відповідно.

На підтвердження зарахування коштів, позивачем надані, також, банківські виписки від 22.12.2018 року та 23.01.2019 року.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем завчасно було сплачено єдиний внесок за грудень 2018 року – 22.12.2018 року, тобто до 20.01.2019 року, за січень 2019 року – 23.01.2019 року, тобто до 20.02.2019 року.

Відтак, твердження відповідача-1 про несвоєчасне перерахування єдиного внеску не відповідає дійсності, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2019 року №0021215650 підлягає задоволенню.

Відносно доводів позивача про те, що рішення Державної фіскальної служби України від 05.06.2019 № 11129/5/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги підлягає визнанню протиправним та скасуванню, через несвоєчасний розгляд скарги позивача, як таке, що прийняте з порушенням строків, то суд зазначає наступне.

Відповідно до абз.4 ч.14 ст.25 Закону України №2464 порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

При цьому абз.6 ч.4 ст.25 Закону №2464 визначено, що скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Згідно з абз.7 ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Наведене свідчить про те, що порядок та строки розгляду скарг на рішення органів доходів і зборів про нарахування пені та застосування штрафів встановлено саме Законом №2464, а не Податковим кодексом України, як помилково вважає позивач, отже, приписи ст.56 Податкового кодексу України у даному випадку не застосовуються.

Водночас, судом встановлено, що направлена позивачем скарга від 02.05.2019р. за №01-12/3043 надійшла на адресу ДФС України 06.05.2019р. за вх.№24770/5, тому, з урахуванням приписів абз.7 ч.4 ст.25 Закону №2464 останнім днем розгляду такої скарги є 05.06.2019р.

При цьому саме 05.06.2019р. ДФС України і прийнято рішення №11129/5/99-99-11-05-02-25 «Про результати розгляду скарги», що свідчить про дотримання відповідачем-2 строків розгляду скарги позивача та відсутність підстав для скасування цього рішення.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 05.06.2019 № 11129/5/99-99-11-05-02-25 про результати розгляду скарги з підстав порушення строків розгляду скарги, не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління ДФС у Дніпропетровській області повернути стягнуті з рахунка позивача, на підставі рішення від 17.04.2019 року №0021215650, грошові кошти у сумі 1500,18 грн. на рахунок позивача, суд вважає заявлену вимогу обґрунтованою з огляду на таке.

Відповідно до ч.4 ст. 25 Закону №2464 скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно з п. 9 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449, передбачено, що оскарження рішення органу доходів і зборів про застосування фінансових санкцій зупиняє перебіг строку їх сплати до винесення вищим органом доходів і зборів або судом рішення у справі.

Строк сплати фінансових санкцій також зупиняється до ухвалення судом рішення у разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату боргу (недоїмки), якщо застосування фінансових санкцій пов`язано з виникненням або несвоєчасною сплатою суми боргу (недоїмки).

Судом встановлено, що всупереч наведеним нормам відповідачем-2 14.05.2019 року було стягнуто суму штрафу у розмірі 1485,33 грн. та пені у розмірі 14,85 грн. до моменту розгляду скарги Державною фіскальної службою України.

Твердження представника відповідача-1 про неповідомлення позивачем про адміністративне оскарження рішення від 17.04.2019 року №0021215650 спростовується долученою до матеріалів справи копією повідомлення «про надання скарги», направленого позивачем на адресу відповідача-1 та відповідача-2 28.05.2019 року згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

З огляду на викладене, дії відповідачів щодо стягнення з рахунка позивача, на підставі рішення від 17.04.2019 року №0021215650, грошових коштів у сумі 1500,18 грн. вчинені поза межами наданих повноважень, а ому відповідна позовна вимога підлягає задоволенню судом.

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 3842,00 грн., що документально підтверджується платіжними дорученнями № 555 від 02.08.2019 року та №464 від 03.07.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1921,00 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1, оскільки судом задоволені позовні вимоги, заявлені до відповідача-1.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 17.04.2019 року №0021215650.

Зобов`язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області повернути стягнуті з рахунка Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради, на підставі рішення від 17.04.2019 року №0021215650, грошові кошти у сумі 1500,18 грн. на рахунок Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Управління праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради (вул. Електрична, 2, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50014, код ЄДРПОУ 00130850) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, 17-А, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39394856) судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Врона