Рішення № 86992508, 11.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 січня 2020 р. Справа № 120/3431/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправним та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у якому просить визнати протиправним рішення, яке викладене у листі №713/11-42-2/04 від 10 червня 2019 року щодо виключення з розрахунку пенсії заробітної плати, отриманої за період з 1988 по 1992 роки в товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікон", та зобов`язати відповідача провести повторний перерахунок пенсії з 01 червня 2019 року із урахуванням довідки товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон" про заробітну плату з 1988 по 1992 роки відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позовна заява підписана представником позивачки Савчуком М.В.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивачки зазначив, що ОСОБА_1 з 29 січня 2001 року отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З метою проведення перерахунку пенсії позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України у місті Вінниці із заявою щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Листом від 10 червня 2019 року орган Пенсійного фонду повідомив заявницю про проведений перерахунок та вказав на те, що при такому не було враховано її заробітну плату з 1988 по 1992 роки, зазначену у довідці товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон" вих. №4 від 19 листопада 2010 року, у зв`язку із непроведенням зустрічної перевірки щодо підтвердження здійснення відповідних виплат.

Не погодившись із такими діями пенсійного органу, ОСОБА_1 оскаржила їх до суду.

Ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також цією ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 , які стосуються предмету спору.

14 листопада 2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ОСОБА_1 вперше пенсія призначена по 2 групі інвалідності в розмірі пенсії за віком 17 січня 2001 року відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Відповідно до статті 40 згаданого Закону заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Згідно з частиною 3 статті 44 вказаного вище Закону органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. При перевірці матеріалів пенсійної справи позивача було встановлено, що в довідці про заробітну плату №4 від 19 листопада 2010 року, що видана товариством з обмеженою відповідальністю "Вікон", відображається заробітна плата за період роботи з 1988 по 1992 роки, в той час як відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України товариство з обмеженою відповідальністю "Вікон" було створене 28 лютого 1991 року. Для підтвердження довідки про заробітну плату №4 від 19 листопада 2010 року, що видана товариством, було зроблено запит від 06 червня 2019 року на проведення зустрічної перевірки. Проте, оскільки дане підприємство ліквідоване, то встановити достовірність даної довідки немає можливості. За наведених обставин, на думку відповідача, слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

16 грудня 2019 року на виконання ухвали суду від 28 жовтня 2019 року представником відповідача подано до суду оригінал пенсійної справи ОСОБА_1 .

При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статтей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Зважаючи на те, що ухвалою від 28 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд її здійснювати в порядку письмового провадження, тому повний текст рішення складено до закінчення строку, встановленого частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як свідчать матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , органом Пенсійного фонду неодноразово здійснювався перерахунок пенсії позивачки, при розрахунку якої враховувалась її заробітна плата у товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікон" протягом 1988 - 1992 років. Підтвердженням отримання позивачкою заробітної плати у відповідні роки слугувала довідка товариства вих. №4 від 19 листопада 2010 року.

Водночас, акт перевірки характеру виконуваної роботи або умов праці для підтвердження права робітника на пільгове пенсійне забезпечення від 24 листопада 2010 року свідчить про те, що головним спеціалістом-ревізором пенсійного органу спільно з директором товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон" перевірено підставу видачі ОСОБА_1 довідки вих. №4 від 19 листопада 2010 року. В ході такої перевірки встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала за сумісництвом у товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікон" з 1988 по 1992 роки. При цьому у акті йдеться, що при перевірці заробітної плати за період з січня 1988 року по грудень 1992 року розбіжностей не виявлено.

29 травня 2019 року позивачка звернулася до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці із заявою про перерахунок пенсії.

Однак, листом вих. №713/11-42-2/04 від 10 червня 2019 року Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці повідомило заявницю про проведений перерахунок та вказало на те, що при такому не було враховано її заробітну плату з 1988 по 1992 роки, що зазначена у довідці товариства з обмеженою відповідальністю "Вікон" вих. №4 від 19 листопада 2010 року, у зв`язку із непроведенням зустрічної перевірки щодо підтвердження проведення відповідних виплат.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон).

Особливості проведення перерахунку пенсії визначено розділом VI Закону.

Так, відповідно до частини 1 статті 40 Закону для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених приписів, Законом чітко визначено, що для обчислення пенсії відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. Однак, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Згадана норма права, яка регламентує порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, не дозволяє пенсійному органу не враховувати при визначенні заробітної плати період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року, а лише дозволяє оптимізувати його шляхом виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Тобто, заробітна плата за період до 01 липня 2000 року може бути врахована Пенсійним фондом при обчисленні пенсії за бажанням пенсіонера або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Судом встановлено, що звертаючись до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії, ОСОБА_1 виявила бажання, щоб для обчислення її пенсії було враховано заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року.

Інформацію про заробітну плату позивачки за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року містить довідка вих. №4 від 19 листопада 2010 року, що видана товариством з обмеженою відповідальністю «Вікон».

При цьому, у вказаній довідці відображені достовірні відомості щодо нарахованої та виплаченої позивачці заробітної плати за період її роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вікон» протягом 1988-1992 років, що підтверджується відповідним актом від 24 листопада 2019 року.

Відтак, наведене вище свідчить про наявність підстав для врахування довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон» від 19 листопада 2010 року при здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже наявні усі визначені для цього передумови.

Більше того, на наявність підстав для врахування відповідної довідки при здійсненні позивачці перерахунку пенсії вказує й та обставина, що пенсійним органом раніше при перерахунку пенсії враховувалась її заробітна плата, отримана у товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікон" протягом 1988 - 1992 років, що свідчить про необгрунтованість дій органу Пенсійного фонду, які полягають у неврахуванні при черговому перерахунку пенсії відповідної довідки.

Посилання відповідача у відзиві на приписи частини 3 статті 44 Закону як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог слід оцінити критично з огляду на таке.

Так, частиною 3 статті 44 Закону передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що пенсійному органу надано право у виняткових випадках здійснювати перевірку обгрунтованості видачі документів для оформлення пенсії та достовірності поданих відомостей.

Проте, органом Пенсійного фонду не враховано того, що інформація про заробітну плату позивачки, яку вона отримала у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вікон», про що йдеться у довідці вих. №4 від 19 листопада 2010 року, вже неодноразово була предметом перевірок пенсійного органу, за результатами яких підтверджено достовірність відображених у ній відомостей.

Безпідставними є й твердження відповідача про те, що згідно з інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, товариство з обмеженою відповідальністю «Вікон» створене 28 лютого 1991 року, оскільки такі не підтверджені належними доказами, адже у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 відсутній витяг чи довідка з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.

За наведених обставин дії пенсійного органу щодо неврахування під час проведення перерахунку пенсії заробітної плати, отриманої позивачкою протягом 1988 - 1992 років за період її роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вікон», слід визнати протиправними.

Водночас, позовна вимога щодо визнання протиправним рішення відповідача, яке викладене у листі №713/11-42-2/04 від 10 червня 2019 року щодо виключення з розрахунку пенсії заробітної плати, отриманої за період з 1988 по 1992 роки в товаристві з обмеженою відповідальністю "Вікон", не може бути задоволеною, оскільки лист Управління Пенсійного фонду України і місті Вінниці вих. №713/11-42-2/04 від 10 червня 2019 року не є рішенням у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

З приводу позовної вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

З метою захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_1 відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про перерахунок пенсії, врахувавши при цьому розмір отриманої нею заробітної плати, відповідно до довідки товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон» вих. №4 від 19 листопада 2010 року.

Відповідно до статтей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Разом із тим, у матеріалах адміністративної справи відсутні докази понесення сторонами судових витрат, а тому відсутні підстави для відшкодування таких будь-якій стороні.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці, що полягають у неврахуванні під час проведення перерахунку пенсії заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 протягом 1988 - 1992 років, за період її роботи у товаристві з обмеженою відповідальністю «Вікон».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 травня 2019 року про перерахунок пенсії, врахувавши при цьому розмір отриманої нею заробітної плати, що зазначена у довідці товариства з обмеженою відповідальністю «Вікон» вих. №4 від 19 листопада 2010 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21100, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Рішення суду у повному обсязі складено 11.01.2020

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович