Рішення № 86990407, 17.01.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.01.2020 Справа №607/750/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Воробель Н.П.

за участю:

секретаря судового засідання Комар Р.В.,

представника позивача Гаврилюк З.Б.,

відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 )

перекладача Захарів І.М.,

представника відповідача адвоката Скиби В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі адміністративну справу за позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) про примусове видворення за межі території України та затримання із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС, з метою ідентифікації та забезпечення його видворення за межі території України, -

встановив:

позивач Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (далі УДМС у Тернопільській області) пред`явило в суд вказаний позов до відповідача ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , про його примусове видворення та затримання із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

В обґрунтування вимог вказує на те, що відповідач є громадянином Демократичної Республіки Конго. В`їхав на територію України 27 листопада 2011 року з метою навчання, згідно паспортного документа, термін дії якого закінчився 24 серпня 2016 року. У відповідача була наявна посвідка на тимчасове проживання з терміном дії до 01 вересня 2014 року. Після закінчення цього строку відповідач продовжив проживати на території України без законних на те підстав. Жодних заходів щодо виїзду не вживав. 23 березня 2016 року позивачем прийнято рішення № 27 про примусове повернення відповідача з України та зобов`язано покинути її територію до 03 квітня 2016 року. Цього рішення відповідач не виконав та продовжив проживати на території України. 11 січня 2020 року було виявлено те, що ОСОБА_1 продовжує перебувати на території України без законних на те підстав. Вимоги про поміщення відповідача до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, мотивує тим, що термін дії документа, що посвідчує його особу - закінчився та він може ухилятись від виконання можливого рішення суду про його видворення. Підтвердженням цього є те, що він відмовляється добровільно виконувати рішення позивача про примусове повернення та не з`явився на розгляд позову про його видворення у 2017 році.

Відповідач відзив не подав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві, просила його задовольнити. Крім того, посилаючись на порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, в порядку п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, просила допустити негайне виконання рішення суду, в разі задоволення позову. Також, пояснила умови перебування відповідача у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС, які є належними, зокрема є забезпечення харчуванням, медичною допомогою; необхідність не покидати особою лише території пункту.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що не звертався до повноважних органів для легалізації свого перебування на території України. Не бажає покидати територію України, до виготовлення документів хоче проживати у житлі, яке буде винаймати. Вказав, не працює та не навчається в Україні; гроші йому передають батьки із Республіки Конго. Рішення про примусове повернення з України не оскаржував та не виконав, оскільки не мав коштів для повернення до країни належності, та не був готовий до цього.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що при задоволенні позову права та інтереси відповідача порушені не будуть, зважаючи на незадовільне фінансове становище ОСОБА_1 .

Заслухавши пояснення, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Громадянин Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їхав на територію України 27 листопада 2011 року через КПП «Бориспіль» по паспортному документу серії НОМЕР_1 , виданому 25 серпня 2011 року, терміном дії до 24 серпня 2016 року.

Відповідач прибув з метою навчання, отримав посвідку на право проживання та з моменту в`їзду території України не покидав. Після закінчення терміну дії вказаної посвідки у 2014 році за його продовженням, наданням статусу біженця, чи особи, котра потребує додаткового захисту не звертався. Вказані факти доказуванню не підлягає в силу вимог ч. 1 ст. 78 КАС України, оскільки визнані сторонами та сумнівів щодо їх достовірності або добровільності визнання у суду не виникає.

Наказом № 4/25-92 від 29 жовтня 2015 року відповідача відраховано з числа студентів Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.

Постановою Державної міграційної служби України від 23 березня 2016 року серії ПН МТР № 018046 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП, тобто за те, що він перебув на території України без законних підстав, оскільки прибувши з метою навчання, був відрахованим з числа студентів.

23 березня 2016 року позивачем прийнято рішення про примусове повернення відповідача з України, яким зобов`язано ОСОБА_1 покинути територію України у термін до 03 квітня 2016 року, роз`яснено йому наслідки невиконання цього рішення. У цьому рішенні також зафіксовано, що відповідач перебував на території України на підставі посвідки про тимчасове проживання серії НОМЕР_2 , термін дії якої закінчився 01 вересня 2014 року.

Зазначене рішення вручене відповідачу особисто 23 березня 2016 року, що підтверджується його розпискою а також ним особисто в судовому засіданні.

Однак, ОСОБА_1 його не виконав та продовжив перебувати на території України.

11 січня 2020 року ОСОБА_1 був виявлений працівниками сектору організації запобігання нелегальної міграції, реадмісії та видворення Тернопільського міського відділу УДМС у Тернопільській області при виконанні повноважень в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції.

Надавши оцінку вказаним обставинам справи, суд керується наступними нормами права та прийшов до таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 288 КАС України, позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів.

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно з положеннями ч. 11 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, є Державна міграційна служба України, яка діє відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, котре затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 360.

Відповідно до пп. 9 п. 3 цього Положення, Державна міграційна служба України приймає рішення про продовження (скорочення) строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, про добровільне повернення або примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країн їх громадянської належності або країн походження, звертається до судів з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, здійснює заходи, пов`язані з примусовим видворенням іноземців та осіб без громадянства з України.

Правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року № 3773-VI (далі Закон № 3773-VI).

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону № 3773-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Згідно з ч. 13 ст. 4 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період навчання.

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Механізм оформлення і видачі посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які прибули в Україну на тимчасове проживання, що був чинний до 01 червня 2018 року, тобто у той період, коли відповідач перебував на території України на законних підставах, був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251 «Про затвердження Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983» (далі - Порядок).

Відповідно до вимог п. 10 Порядку, посвідка на тимчасове проживання видається строком до одного року з можливістю його продовження щоразу на один рік на підставі заяви іноземця чи особи без громадянства та документів зазначених у п.п. 4 п.6 цього Порядку, які подаються до територіального органу або підрозділу ДМС не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку дії посвідки. Посвідка на тимчасове проживання у випадку, передбаченому ч. 12 ст. 4 Закону № 3773-VI, видається на період навчання, який визначається наказом навчального закладу про встановлення періодів навчання для іноземних студентів. Документами, що підтверджують факт навчання іноземця та особи без громадянства в Україні, є накази навчального закладу про їх зарахування на навчання та про встановлення періодів навчання для іноземних студентів.

Після закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання іноземець та особа без громадянства зобов`язані в семиденний строк зняти з реєстрації місця проживання та виїхати за межі України. При цьому посвідка на тимчасове проживання передається приймаючій стороні, яка зобов`язана подати її територіальному органові або підрозділові ДМС за місцем проживання іноземця та особи без громадянства протягом десяти днів з моменту зняття з реєстрації. Нездана посвідка на тимчасове проживання вважається недійсною.

Як встановлено судом та обґрунтовано вище, після закінчення терміну дії посвідки на право проживання, відповідач за його продовженням, наданням йому статусу біженця, або особи, котра потребує додаткового захисту не звертався та продовжував перебувати на території України, чим порушив Закон № 3773-VI та Положення.

Інших підстав для тимчасового проживання, встановлених частинами 4-12 статті 4 Закону № 3773-VI, судом не виявлено, також не встановлено обставин, які б забороняли примусово видворити відповідача з України в країну громадянської належності чи третю країну, передбачених статтею 31 вказаного закону

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» роз`яснено, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

У даній справі судом встановлено, що відповідач, порушуючи вимоги закону, перебуває на території України без законних на те підстав, рішення про своє повернення з України добровільно не виконує та ухиляється від виїзду, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог в частині його видворення.

Окрім цього, з огляду на те, що відповідач був притягнутий до відповідальності за порушення встановлених правил перебування іноземців на території України, не виконав рішення про своє примусове повернення з України та продовжує проживати без документів в Україні; ніде не працює, засобів для існування, постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, як то сім`ї чи близьких родичів, в Україні не має, суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що він може перешкоджати проведенню процедури видворення, а тому приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і в частині його затримання та поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, з метою його ідентифікації та забезпечення його видворення за межі території України.

Заперечення відповідача проти позову суд відкидає з огляду на відсутність їх документального підтвердження.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Приймаючи до уваги клопотання позивача та те, що відповідач протягом тривалого часу продовжує порушувати правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, враховуючи його особу, та фактичні обставини справи, описані вище, з метою забезпечення виконання судового рішення, суд вважає за необхідне звернути дане рішення до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

вирішив:

позов Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області (місцезнаходження: м. Тернопіль, бульв. Т. Шевченка, 10, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37839038) до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ), про примусове видворення за межі території України та затримання із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні ДМС, з метою ідентифікації та забезпечення його видворення за межі території України, - задовольнити.

Затримати громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України, на строк, необхідний для ідентифікації вищезазначеної особи, але не більш як на шість місяців.

Примусово видворити з території України громадянина Демократичної Республіки Конго ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення звернути до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному пунктом 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції у 10-денний строк з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано 17 січня 2020 року.

Головуючий суддяН. П. Воробель