Рішення № 86990019, 08.01.2020, Луганський окружний адміністративний суд

8.1

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 січня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1674/16

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Смішливої Т.В.,

за участю

секретаря судового засідання Чепурової К.В.,

представників сторін:

від позивача Джунь С.В., дов. № 2 від 01.01.2020,

свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю серії № 812 від 16.11.2005

від першого відповідача Скорженко А.П., дов. № 5387/9/28-10-10-18 від 13.05.2019

від другого відповідача Подройко Н.А., дов. № П-2953/14/12-23-00 від 13.09.2019

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, Головного управління ДФС у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та пені,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Запорізького управління офісу великих платників податків ДФС, у якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” податку на додану вартість за січень-лютий 2014 року, а також зобов`язати Запорізьке управління офісу великих платників податків ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про відшкодування Приватному акціонерному товариству “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” податку на додану вартість за податковою декларацією з податку на додану вартість за січень 2014 року у сумі 10166187,00 грн та пені у сумі 6178232,68 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування, за лютий 2014 року у сумі 15590753,00 грн та пені у сумі 9348264,48 грн за несвоєчасне повернення бюджетного відшкодування.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем своєчасно подано до податкового органу податкову декларацію з ПДВ за січень 2014 року, у якій заявлено до відшкодування ПДВ у розмірі 10166187,00 грн, а також подано заяву на відшкодування вказаної суми на рахунок позивача. В декларації з ПДВ за лютий 2014 року позивачем заявлено до відшкодування суму ПДВ у розмірі 15590753,00 грн, про що також подано відповідну заяву.

07.04.2014 позивач отримав акт податкового органу від 04.04.2014 про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за грудень 2013 року та бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року, у якому зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 10166187,00 грн.

На підставі вказаного акта податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.04.2014, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000194120 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року на суму 10166187,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржено позивачем у судовому порядку та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 04.04.2014, визнано протиправними та скасовано. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

За касаційною скаргою позивача Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06.04.2016 скасував постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 у справі № 820/20134/14 та залишив в силі постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015, підтвердивши право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ, у заявленому в декларації за січень 2014 року розмірі.

Крім того, у травні 2014 року позивач отримав акт податкового органу про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року від 07.05.2014, на підставі якого у подальшому винесено податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000214110 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у справі № 820/16574/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015, податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі акта перевірки від 07.05.2014, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000214110 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн, визнано протиправними та скасовано.

Отже, постанова суду від 08.12.2014 набрала законної сили, а судом підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн. Однак, відповідач до тепер не виконав свого обов`язку та не подав до казначейської служби висновок про перерахування позивачу вказаної суми ПДВ.

Крім того, позивач зазначив, що п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено право позивача на отримання пені на не відшкодовані суми заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

У подальшому, 18 жовтня 2019 року позивачем подано уточнену позовну заяву, у якій уточнено спосіб захисту порушеного права. Так, з посиланням на практику Європейського суду з прав людини вважав, що суд під час розгляду справи повинен обрати ефективний спосіб правового захисту та прийняти рішення, яке може бути виконаним. Зазначив, що 12 лютого 2019 Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду касаційної скарги в адміністративній справі № 826/7380/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - ТОВ «Аскоп-Україна», товариство) до ДПІ та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (далі - ГУ ДКС України у м. Києві) про визнання протиправною бездіяльності й стягнення заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість відійшла від напрацьованої в 2012- 2015 роках Верховним Судом України правової позиції, відповідно до якої бюджетне відшкодування з ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України та Порядком № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку (постанови Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21- 4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14). За наслідками перегляду справи Велика Палата Верховного Суду залишила в силі постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2015 року, у відповідності з якою, позовні вимоги щодо стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь позивача заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ та пеню, нараховану на суму такої заборгованості за період з 10 лютого по 24 квітня 2015 року визнано належним способом захисту порушеного права, що призводить до поновлення порушеного права платника податків на відміну від вимоги про внесення відповідної суми до Тимчасового реєстру бюджетної заборгованості.

З урахування вказаної практики Верховного Суду позивач просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування січня та лютого 2014 року в розмірі 10166187,00 грн та 15590753,00 грн відповідно;

- стягнути з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської Служби України в Луганській області узгоджені суми бюджетного відшкодування за деклараціями січня 2014 року (заява № 9008210354 від 19.02.2014) в сумі 10166187,00 грн, та лютого 2014 року (заява № 9014488889 від 19.03.2014) в розмірі 15590753,00 грн, стягнути суму пені податкового періоду січня 2014 року в розмірі 6178232,68 грн і податкового періоду лютого 2014 року - 9348264,48 грн від суми боргу відповідно на користь ПРАТ «ЛИНІК», ідентифікаційний код 32292929, на рахунок в АТ «ОТП-Банк», м. Київ (том 2 арк. спр. 69-74).

Ухвалою суду від 13 січня 2017 року відкрито провадження у справі (том 1 арк. спр. 1-2).

Ухвалами суду від 19 січня 2017 року, 17 лютого 2017 року, 03 березня 2017 року, 23 березня 2017 року, 27 квітня 2017 року та 07 червня 2017 року провадження у справі неодноразово зупинялось та поновлювалось.

Ухвалою суду від 16 жовтня 2019 року за клопотанням позивача поновлено провадження у справі, вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження (том 2 арк. спр. 64-65).

Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року залучено в якості відповідача Головне управління ДФС у Луганській області та в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області (том 2 арк. спр. 154-155).

Ухвалою суду від 26 листопада 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (том 2 арк. спр. 218-219).

За клопотанням представника першого відповідача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції.

Під час підготовчого провадження ГУ ДФС у Луганській області 08 листопада 2019 року подано до суду відзив, у якому представник другого відповідача зазначив, що ПрАТ «ЛИНІК» з 02.01.2018 передано на обліку до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області від Офісу ВПП ДФС. , Державної податкової інспекції у м. Лисичанську ГУ ДФС у Луганській області не наділено повноваженнями у процедурі бюджетного відшкодування ПДВ. З 01 січня 2017 року внесено зміни до Податкового кодексу України, якими запроваджено Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України та Тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України. Оскільки ПрАТ «ЛИНІК» подано заяви про бюджетне відшкодування ПДВ з деклараціями за січень 2014 року та лютий 2014 року, тобто до 01.02.2016, вони підлягають розміщенню в хронологічному порядку у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. ГУ ДФС у Луганській області подано інформацію до ДФС України про включення до Тимчасового реєстру сум не відшкодованого ПДВ у розмірі 10166187,00 грн за січень 2014 року та у сумі 15590753,00 грн за лютий 2014 року, чим ГУ ДФС у Луганській області виконало покладені на нього обов`язки.

Вважає, що належним відповідачем у даній справі є Офіс ВПП ДФС, оскільки спір виник на час перебування позивача на податковому обліку в Офісі, а тому саме цей контролюючий орган повинен супроводжувати судовий спір до його вирішення та вносити інформацію до інформаційної бази АІС «Суди».

Зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді стягнення у судовому порядку невідшкодованих сум ПДВ не передбачений на даний час Податковим кодексом України. Стосовно пені зазначив, що відповідно до п. 200.23 ст.200 ПКУ суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Оскільки бюджетна заборгованість не сплачена, не визначений день погашення заборгованості, а тому вимоги про стягнення з Державного бюджету пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість заявлені передчасно. Зазначена позиція, щодо передчасності нарахування пені до сплати бюджетного відшкодування, узгоджується з позицією судів, викладеній у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2019 по справі № 810/3848/18, у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № П/808/182/14. Дата, по яку розраховано позивачем в позовній заяві пеню - 15.06.2016, не є днем погашення бюджетної заборгованості, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю (том 2 арк. спр. 179-180).

Офісом ВПП ДФС 11.11.2019 подано до суду відзив на позов, в якому зазначено, що на виконання наказу ДФС України від 26.09.2017 № 632 «Про затвердження Ре5єстру великих платників податків на 2018 рік» ПрАТ «ЛИНІК» визначено таким, що не відповідає критеріям великих платників податків, а тому 05.01.2018 позивача передано для подальшого обліку та обслуговування до ГУ ДФС у Луганській області за місцезнаходженням платника податків. Внаслідок взяття на облік платника податків в органі ДФС за новим місцезнаходженням відбулась передача ІКП. У зв`язку з цим Офіс ВПП ДФС не має доступу до ІКП ПрАТ «ЛИНІК», що унеможливлює виконання позовних вимог, які нерозривно пов`язані із внесенням змін до ІКП платника податків. Також зазначив, що з 01.01.2017 змінився порядок відшкодування ПДВ, а тому податковий орган лише вносить інформацію про невідшкодовані суми ПДВ до відповідного реєстру, а відшкодування ПДВ здійснюється органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів у хронологічному порядку внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування. Через переведення позивача на облік до ГУ ДФС у Луганській області вважає, що у даному випадку має місце процесуальне правонаступництво, а тому Офіс ВПП ДФС не є належним відповідачем та контролюючим органом, уповноваженим на внесення змін до ІКП ПрАТ «ЛИНІК» (том 2 арк. спр. 183-186).

Від ГУ ДКСУ у Луганській області відзив на позовну заяву надійшов 08.11.2019, у якому зазначено, що з 01.01.2017 стаття 200 Податкового кодексу України зазнала суттєвих змін, зокрема, вказаною нормою визначено, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органами Казначейства на підставі Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а не шляхом стягнення за судовим рішенням. Щодо стягнення пені, вважає, що оскільки в п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що пеня нараховується «включаючи день погашення», а у даному випадку погашення бюджетної заборгованості з ПДВ ще не відбулося, то неможливо визначити останній день нарахування пені. Крім того, згідно ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України). Просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі та розглянути справу за відсутності представника Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (том 2 арк. спр. 164-166).

Представник позивача скористався правом надання відповіді на відзиви та 12.11.2019 подав відповідь на відзив ГУ ДКСУ у Луганській області (том 2 арк. спр. 189-193), а 22.11.2019 відповідь на відзив першого відповідача (том 2 арк. спр. 213).

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в уточненій позовній заяві.

Представники Офісу ВПП ДФС та ГУ ДФС у Луганській області заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзивах на позов.

Представник ГУ ДКСУ у Луганській області у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (том 2 арк. спр. 247), у відзиві заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

Приватне акціонерне товариство “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія”, скорочене найменування - ПрАТ «ЛИНІК», код ЄДРПОУ 32292929, зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради Луганської області 16.12.2002, на час розгляду справи перебуває на обліку як платник податків у ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (том 2 арк. спр. 146-149).

ПрАТ «ЛИНІК» є платником податку на додану вартість, що визнається та не оспорюється сторонами, та до вересня 2016 року перебувало на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (далі – СДПІ), з 16.09.2016 переведено на податковий облік до Запорізького управління Офісу великих платників податків ДФС, а з 01.01.2018 перебуває на податковому обліку в ГУ ДФС у Луганській області, що підтверджено представниками сторін під час розгляду справи по суті спору.

Судом встановлено, що ПрАТ «ЛИНІК» 19.02.2014 подано до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року з додатками, у якій розраховано суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 10166187,00 грн грн, а також подано заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на зазначену суму (том 1 арк. спр. 12-30).

Крім того, 19.03.201 позивачем подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2014 року, у рядку 23 якої визначено суму бюджетного відшкодування у розмірі 15590753,00 грн, а серед додатків подано додаток 4 заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 15590753,00 грн (том 1 арк. спр. 32-45).

У березні 2014 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ «ЛИНІК» від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за січень 2014 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за січень 2014 року та складено акт перевірки від 04.04.2014 № 34/28-05-41/32292929, у якому зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 10166187,00 грн (том 1 арк. спр. 85-107).

На підставі акта перевірки № 34/28-05-41/32292929 від 04.04.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014, у тому числі податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000194120 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року на суму 10166187,00 грн (том 1 арк. спр. 181).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28.04.2014, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000194120 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року на суму 10166187,00 грн (том 1 арк. спр. 46-51).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів України в особі Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України задоволено, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 скасовано, прийнято нову постанову, якою відмовлено ПрАТ «ЛИНІК» у задоволенні позовних вимог (том 1 арк. спр. 52-56).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.04.2016 касаційну скаргу ПрАТ «ЛИНІК» задоволено, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2015 у справі № 820/20134/14 скасовано, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 залишено без змін.

Зазначена ухвала Вищого адміністративного суду від 06.04.2016 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.04.2016 (том 3 арк. спр. 1-4).

Таким чином постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 набрала законної сили 06.04.2016, а обов`язок щодо направлення висновку на відшкодування ПДВ за січень 2014 року у податкового органу виник з 09.04.2016, тобто, наступного дня з оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, податковим органом у період з 14.04.2014 по 28.04.2014 проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за лютий 2014 року та бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за лютий 2014 року, про що складено акт перевірки від 07.05.2014 № 48/28-05-41/32292929 (том 1 арк. спр. 138-159).

У висновках вказаного акта зазначено, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимоги ст. 200 Податкового кодексу України та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2014 року на 15590753,00 грн.

На підставі акта перевірки № 48/28-05-41/32292929 від 07.05.2014 прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.05.2014, у тому числі податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000214110 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн (том 1 арк. спр. 190).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у справі № 820/16574/14 позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27.05.201, у тому числі і податкове повідомлення-рішення форми «В1» № 0000214110 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн (том 1 арк. спр. 60-65).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів України залишено без задоволення, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у справі № 820/16574/14 залишено без змін (том 1 арк. спр. 66-70).

Зазначена ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.02.2015 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12.03.2015 (том 3 арк. спр. 5-11).

Таким чином постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у справі № 820/16574/14 набрала законної сили 26.02.2015, а обов`язок щодо направлення висновку на відшкодування ПДВ за лютий 2014 року у податкового органу виник з 13.03.2016, тобто, наступного дня з оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідачів, суд виходить з такого.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

На підставі пункту 200.8 статті 200 Податкового кодексу України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Пунктом 200.10 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно із пунктом 200.11 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки: або подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; або за заявою платника податку до відповідного контролюючого органу зарахувати таку суму в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

Згідно з пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Наведені норми пунктів 200.12 та 200.13 статті 200 Податкового кодексу України узгоджуються з пунктами 6 та 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 (далі - Порядок № 39).

Пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Пунктом 37 підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу передбачено, що з 1 липня 2015 року призупиняється дія підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, абзацу четвертого пункту 82.4 статті 82, пункту 200.11 статті 200 цього Кодексу, а також дія пункту 200.14 статті 200 цього Кодексу в частині проведення документальних позапланових виїзних перевірок.

Бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування до 1 липня 2015 року, здійснюється у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу у редакції, що діяла станом на 1 липня 2015 року.

Так, п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України передбачав, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Оскільки постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 820/20134/14 та постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.12.2014 у справі № 820/16574/14 скасовано податкові повідомлення-рішення форми «В1» № 0000194120 від 28.04.2014 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за січень 2014 року на суму 10166187,00 грн та форми «В1» № 0000214110 від 27.05.2014 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн, а вказані судові рішення на час розгляду даної справи набрали законної сили, то суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень та лютий 2014 року набули статусу узгоджених.

Тобто, податковий орган зобов`язаний був подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок про відшкодування позивачу з бюджету ПДВ по деклараціям за січень та лютий 2014 року протягом п`яти робочих днів з дня отримання відповідних судових рішень.

Разом з цим відповідачами не надано доказів того, що податковий орган, а на той час ПрАТ «ЛИНІК» вже перебувало на податковому обліку в Офісі ВПП ДФС (з 16.09.2016), виконано обов`язок, передбачений п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України в частині направлення висновку про відшкодування позивачу ПДВ за січень та лютий 2014 року.

Тобто, першим відповідачем (Офісом ВПП ДФС) порушено право ПрАТ «ЛИНІК» на отримання з бюджету суми відшкодування з ПДВ по деклараціям за січень та лютий 2014 року та допущено протиправну бездіяльність.

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), яким змінений порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Вказаним Законом розділ XX Податкового кодексу України "Перехідні положення" доповнено пунктом 56, відповідно до якого до 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. Відшкодування узгоджених сум податку на додану вартість, зазначених у такому реєстрі, здійснюється в хронологічному порядку відповідно до черговості надходження заяв про повернення таких сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість в межах сум, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік. Розподіл сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік, між Тимчасовим реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеним у цьому пункті, та Реєстром заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Положення статті 200 Податкового кодексу України також зазнали змін, зокрема, пунктом 200.7 вказаної статті визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Отже, з 01 січня 2017 року запроваджено два різних самостійних реєстра, а саме Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 ПК України та Тимчасовий реєстр заяв, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми ПДВ не відшкодовано з бюджету.

З матеріалів справи судом встановлено, що Офіс ВПП ДФС після зміни порядку повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування не вніс до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування заяви ПрАТ «ЛИНІК» про повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ по деклараціям за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн та за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн.

Листом від 21.08.2018 № 3282/8/12-32-04-02-07 Головне управління ДФС у Луганській області направило до ДФС України інформацію щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовано з бюджету (том 2 арк. спр. 177-179).

Згідно витягу з додатку до вказаного листа ГУ ДФС у Луганській області направлено до ДФС України інформацію про внесені до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування також і по ПрАТ «ЛИНІК», зокрема, зазначено суму залишку бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн та лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн.

Отже, узгоджена ПрАТ «ЛИНІК» сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень та лютий 2014 року внесена до Тимчасового реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року.

На даний час нормами Податкового кодексу України або будь-якого іншого нормативно-правового акта не встановлено механізму перенесення сум бюджетного відшкодування ПДВ з Тимчасового реєстра заяв про повернення сум бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Та обставина, що позивач до тепер не отримав бюджетного відшкодування ПДВ по деклараціям за січень та лютий 2014 року не може бути підставою для зобов`язання державного органу діяти всупереч порядку, визначеного законом.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС в Луганській області, що полягає у несвоєчасному наданні органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету та несвоєчасному внесенні в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування за січень та лютий 2014 року у сумі 10166187,00 грн та 15590753,00 грн відповідно є необґрунтованими та не можуть бути задоволені судом.

Разом з цим суд зазначає, що на час розгляду адміністративної справи чинним законодавством не передбачений механізм відшкодування сум ПДВ, включених до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структури такого реєстру. Отже на час розгляду адміністративної справи Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не працює.

За таких обставин, із врахуванням встановленого судом права ПРАТ «ЛИНІК» на бюджетне відшкодування ПДВ по деклараціям за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн та за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн, а також відсутність механізму реального відшкодування платнику податків узгодженої суми бюджетного відшкодування вказаного податку, такий спосіб захисту порушеного права як зобов`язання контролюючого органу внести заяви про повернення суми бюджетного відшкодування до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведе до ефективного відновлення права платника податків.

Відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, не відшкодованого платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ по деклараціям за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн, за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн, які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача є саме стягнення з Державного бюджету України на користь ПРАТ «ЛИНІК» заборгованості щодо бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн, за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн.

Зазначене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.02.2019 у справі № 826/7380/15 (номер рішення в ЄДРСР 80427413).

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» в частині стягнення з Державного бюджету України узгодженої сум бюджетного відшкодування по деклараціям за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн, за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн. Відповідно така вимога позивача підлягає задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування позивачу пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість суд зазначає таке.

Пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Аналіз вказаних положень дозволяє суду зробити висновок про те, що нарахування пені пов`язується саме із недотриманням суб`єктами владних повноважень положень статті 200 Податкового кодексу України, яка визначає, зокрема, комплекс дій, необхідних для своєчасного повернення сум бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

Згідно п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України кінцевий строк періоду нарахування пені є день погашення такої заборгованості.

Однак, положення п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України не обмежують платника податку на заявлення вимог про стягнення пені, нарахованої на заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, у будь-який час між початком та завершенням періоду нарахування пені.

Щодо строку, за який платник податку має право на нарахування пені на заборгованість з ПДВ суд виходить з того, що статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено певні процедури перевірки правомірності заявлення сум бюджетного відшкодування та узгодження заборгованості бюджету.

Зі змісту п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України вбачається, що узгоджені суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість та на зазначені суми нараховується пеня протягом строку дії заборгованості, включаючи день погашення.

Порядок узгодження заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість також визначено статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), а саме вказаною нормою передбачено обов`язок контролюючого органу провести камеральну перевірку заявлених у декларації даних в продовж 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, а за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. (пункти 200.10, 200.11 ст. 200 ПК України).

Якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган надсилає платнику податку відповідні податкові повідомлення-рішення (п. 200.14 ст. 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.15 статті 200 ПК України у разі, якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або контролюючий орган розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, контролюючий орган не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов`язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов`язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до пункту 200.12 статті 200 ПК України після закінчення процедури судового оскарження контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України передбачено, що на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Тобто, дата, з якої розпочинається нарахування пені залежить від дати отримання податковим органом рішення суду + 5 робочих днів на подання висновку + 5 операційних днів на перерахування коштів.

Позивачем у розрахунку пені, заявленої у позові, самостійно визначено період її нарахування та самостійно визначено кінцеву дату розрахунку пені на заборгованість бюджету з відшкодування податку на додану вартість, а саме щодо заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ за січень 2014 року, то позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.05.2014 по 15.06.2016 (том 2 арк. спр. 129).

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки податковим органом прийнялось 27 травня 2014 року податкове повідомлення-рішення № 0000194120 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2014 року на 10166187,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось у судовому порядку та було скасоване постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2015 року, яка набрала законної сили на підставі ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 820/20134/14.

У суду відсутні дані щодо дати отримання податковим органом ухвали Вищого адміністративного суду України від 06 квітня 2016 року, однак, судом встановлено, що в єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст вказаної ухвали оприлюднено 08 квітня 2016 року.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що у податкового органу виник обов`язок щодо подання висновку з 11 квітня 2016 року(08 квітня 2016 року - п`ятниця) та до 15 квітня 2016 року висновок повинен був поданий до казначейської служби.

Орган казначейської служби у період з 18 по 22 квітня 2016 року повинен був перерахувати кошти у сумі 10166187,00 грн (ПДВ січня 2014 року) на рахунок ПрАТ «ЛИНІК», однак, не зробив цього.

Отже, на думку суду, початком виникнення заборгованості бюджету з ПДВ січня 2014 року є 23 квітня 2014 року і саме з цієї дати необхідно обраховувати пеню.

Оскільки в межах позовних вимог останнім днем нарахування пені визначено 15 червня 2016 року, то судом розраховано пеню за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2014 року за період з 23 квітня 2016 року по по 26 травня 2016 року, тобто за 34 дні, облікова ставка Національного банку України, за даними на офіційному веб-сайті Національного банку України, становила 19 відсотків, а за період з 27 травня по 15 червня 2016 року, тобто за 20 днів, облікова ставка НБУ становила 18 відсотків.

Таким чином розмір пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2014 року за період з 23 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року становить 335317,51 грн ((10166187,00 грн х 19% х 120% / 366 днів) х 34 дні) = (((10166187,00 грн х 18% х 120% / 366 днів) х 20 днів).

Щодо розрахунку пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ за лютий 2014 року, то суд виходить з того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2014 року у справі № 820/16574/14, якою скасовано податкове повідомлення-рішення форми «В1» від 27.05.2014 №000214110 про зменшення ПрАТ «Линнік» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2014 року на суму 15590753,00 грн, набрала законної сили на підставі ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року.

Судом апеляційної інстанції справа № 820/16574/14 розглядалась в порядку письмового провадження, а ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень 12 березня 2015 року.

Отже, початком нарахування пені на суму несвоєчасно відшкодованої бюджетної заборгованості з ПДВ за лютий 2014 року необхідно вважати 27 березня 2015 року (5 робочих днів на подання висновку + 5 операційних днів на перерахування коштів починаючи з 13 березня 2015 року), а днем закінчення в межах заявленого позову - 15 червня 2016 року.

Інформація про зміну облікової ставки Національного банку України опублікована на офіційному веб-сайті Національного банку України (далі – НБУ).

Так, у період з 27 березня 2015 року по 27 серпня 2015 року облікова ставка НБУ становила 30 відсотків, зазначений період складає 154 дня, а тому розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 2368085,88 грн ((15590753,00 грн х 30% х 120% / 365 днів) х 154 дні).

У період з 28 серпня 2015 року по 24 вересня 2015 року облікова ставка НБУ становила 27 відсотків, зазначений період складає 28 днів, а тому розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 387504,96 грн.

У період з 25 вересня 2015 року по 31 грудня 2015 року облікова ставка НБУ становила 22 відсотки, зазначений період складає 98 днів, а тому розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 1105106,74 грн.

У період з 01 січня 2016 року по 21 квітня 2016 року облікова ставка НБУ становила 22 відсотки, зазначений період складає 112 днів, а тому розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 1259528,37 грн ((15590753,00 грн х 22% х 120% / 366 днів) х 112 дні).

У період з 22 квітня 2016 року по 26 травня 2016 року облікова ставка НБУ становила 19 відсотків, зазначений період складає 35 днів, а тому розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 339929,53 грн.

За період з 27 травня 2016 року по 15 червня 2016 року, тобто за 20 днів, облікова ставка НБУ становила 18 відсотків, а розмір пені, нарахований на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 184022,00 грн.

Загальна сума пені за період з 27 березня 2015 року по 15 червня 2016 року, нарахована на заборгованість ПДВ за лютий 2014 року, становить 5644177,48 грн, а всього підлягає до стягнення пеня, нарахована на заборгованість ПДВ за січень та лютий 2014 року за період до 15 червня 2016 року включно у сумі 5979434,99 грн.

Посилання позивача на те, що сума ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню є узгодженою з моменту подачі декларації в силу статті 54 Податкового кодексу України суд вважає необґрунтованим, оскільки дана норма стосується обчислення платником податків податкового зобов`язання, а не зобов`язання бюджету перед платником податків.

Також суд вважає безпідставним посилання представника позивача на положення п. 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України, як на підставу нарахування пені за весь період судового оскарження податкових повідомлень рішень про зменшення сум бюджетного відшкодування.

Так, згідно п. 129.1.2 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Зазначена норма стосується строків погашення податкового зобов`язання та відповідальності платника податку за їх порушення.

Як зазначалось раніше спеціальною нормою, яка регулює порядок відшкодування ПДВ є стаття 200 Податкового кодексу України.

Вказана стаття встановлює обов`язкові процедури узгодження бюджетної заборгованості та містить обов`язок податкового органу направити відповідний висновок лише після закінчення судового оскарження. Отже, весь період судового оскарження не включається до періоду існування заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на вказане суд вважає, що застосування статті 129 Податкового кодексу України до правовідносин щодо відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є неможливим.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПрАТ «ЛИНІК» в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення ПДВ податкового періоду січня 2014 року та податкового періоду лютого 2014 року, розрахованої станом на 15.06.2016, підлягають частковому задоволенню на суму 5979434,99 грн.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Судовий збір позивачем сплачено у загальному розмірі 19210,00 грн (платіжне доручення № 0001682 від 21 червня 2016 року на суму 2756,00 грн та платіжне доручення № 551 від 08 квітня 2019 року на суму 16454,00 грн) (том 1 арк. спр. 3, том 2 арк. спр. 75), при цьому за немайнову вимогу позивач повинен був сплатити 1921,00 грн, а за майнову вимогу – 19210,00 грн.

В цій частині немайнової вимоги суд визнав позов необґрунтованим, а тому судові витрати покладаються на позивача.

Судом майнові вимоги задовольняються частково на суму 31736374,99 грн із заявлених до стягнення 38815837,91 грн, тобто на 81,8 відсотки.

Оскільки судом встановлено, що бездіяльність, яка призвела до порушення прав ПрАТ «ЛИНІК» на отримання суми бюджетного відшкодування по деклараціям за січень 2014 року та лютий 2014 року, допущено Офісом ВПП ДФС, тобто спір виник з вини цього контролюючого органу, та з урахуванням часткового задоволення майнових вимог ПрАТ «ЛИНІК» суд вважає, що на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 15713,78 грн підлягає стягненню з Офісу ВПП ДФС.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” задовольнити частково.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства “Лисичанська нафтова інвестиційна компанія” з Державного бюджету України узгоджені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за декларацією за січень 2014 року у розмірі 10166187,00 грн , за декларацією за лютий 2014 року у розмірі 15590753,00 грн, пеню, нараховану на заборгованість з ПДВ січня та лютого 2014 року по 15 червня 2016 року включно у сумі 5979434,99 грн, а всього у сумі 31736374,99 грн (тридцять один мільйон сімсот тридцять шість тисяч триста сімдесят чотири гривні 99 коп).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на користь Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 15713,78 грн (п`ятнадцять тисяч сімсот тринадцять гривень 78 коп).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державного бюджету України судовий збір у сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено 17 січня 2020 року.

Суддя Т.В. Смішлива