Рішення № 86986207, 17.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6833/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу пенсійної заборгованості за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, зобов`язання відповідача виплатити позивачу пенсійну заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року.

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне у відповідності до ст. 12 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позивач в судове засідання не з`явився, в прохальній частині позову просив розглядати справу без його участі. Позов обґрунтований позивачем тим, що він є внутрішньо переміщеною особою та 23.09.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із відповідною заявою щодо надання довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за останні три роки, а також просив виплатити пенсійну заборгованість за останні три роки, однак листом від 07.10.2019 року №2398/Д-11 відповідач протиправно відмовив позивачу у виплаті пенсійної заборгованості.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника. З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач позов не визнає, оскільки пенсійна справа позивача №231/02-14 надійшла до головного управляння 30.10.2019 року, поставлена на облік та нарахований поточний борг за період з 01.09.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 10003,95 грн., а також відкладений борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2019 року у розмірі 45845,41 грн. та зазначені суми будуть виплачені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788).

Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищевикладені приписи КАС України суд прийшов до висновку про можливість продовження розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 09.09.2019 року №5137-5000190461 (аркуш справи 15).

23 грудня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про надання довідки про розмір нарахованої та фактично виплаченої пенсії за останні 3 роки, що передують даному зверненню. Позивач також просив виплатити йому пенсійну заборгованість, яка виникла за останні 3 роки (аркуш справи 18).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області повідомлено позивачу листом №2398/Д-11 від 07.10.2019 року про те, що за інформацією Малиновського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області пенсійна справа позивача витребувана із Слов`янського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області. Оскільки на цей час пенсійна справа не надійшла, надати довідку про розмір пенсійних виплат за останні 3 роки, не має можливості. Щодо виплати пенсії за минулий час позивачу повідомлено, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788) суми пенсій, які не виплачені за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. На цей час такого порядку не затверджено, та іншого чинним законодавством не передбачено (аркуш справи 19).

Позивач вважає, що йому протиправно не було виплачено пенсію за останні 3 роки, що передують зверненню від 23.09.2019 року, а відмова у виплаті такої заборгованості не узгоджується з Конституцією України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та міжнародним правом, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

З довідок Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1 №8477, №8478, №8479 від 02.12.2019 року вбачається, що позивачу виплачено пенсію по травень 2018 року включно. При цьому, пенсія за період з 01.09.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 10003,95 грн. та з 01.06.2018 року по 31.08.2019 року у розмірі 45845,41 грн. обліковується в пенсійному органі, проте не виплачена позивачу (аркуші справи 34-36).

Відповідно до ст. ст. 19, 46 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону.

Згідно довідки від 09.09.2019 року №5137-5000190461 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 (аркуш справи 15).

Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров`я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509.

Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Відповідно до ст. 2, 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.

Внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Відповідно ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Згідно із ч.1 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

При цьому, з відзиву на позовну заяву, не вбачається підстави для припинення позивачу виплати пенсії з 01.06.2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що пенсія позивачу виплачена по 31.05.2018 року. Крім того в матеріалах пенсійної справи наявний витяг з протоколу №21/п від 17.10.2019 року, в якому засіданням комісії по розгляду заяв з призначенням (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо «призначення» позивачу соціальних виплат.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області рішенням від 30.10.2019 року №914290890065 пенсійна справа поставлена на облік та нарахований поточний борг за період з 01.09.2019 року по 30.11.2019 року у розмірі 10003,95 грн. та відкладений борг за період з 01.06.2018 року по 31.08.2019 року у розмірі 45845,41 грн.

При цьому, щодо суми невиплаченої пенсії відповідач зазначив, що її буде виплачено згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (зі внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №788) суми пенсій, які не виплачені за період до місяця відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч.2 ст.49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

Згідно з п.15 «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Однак, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено такої підстави для невиплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах пріоритет надається положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а не підзаконному нормативно-правовому акту - «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365, на який посилається відповідач, оскільки Закон України має вищу юридичну силу.

Таким чином, вказані посилання відповідача фактично обмежують позивача на реалізацію конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України, яке згідно зі статтею 64 Основного Закону не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно з ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні у справі «Суханов та Ільченко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (цитата у п. 25 цього рішення).

Тому, фактично відмовляючи позивачу у виплаті пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Щокін проти України», питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (цитата у п. 33 цього рішення).

Отже, встановлення судом відсутності законності втручання є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.

Враховуючи вищевикладені обставини та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року.

Крім того, враховуючи допущення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправної бездіяльності щодо не виплати ОСОБА_1 пенсії, у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані, відповідають вимогам законодавства та підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійну заборгованість за останні три роки, що передують зверненню до відповідача із заявою від 23.09.2019 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 пенсійної заборгованості за період з 01.06.2018 року до моменту звернення до відповідача із заявою від 23.09.2019 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида

.