Рішення № 86985953, 17.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1.380.2019.006495

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Пенсійного фонду України у Львівській області), у якій просить суд визнати дії відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області протиправними та зобов`язання призначити пенсію позивачу за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення 03.09.2019.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що позивач з 15.08.1992 по 20.08.2019 працював педагогом. З 20.08.2019 позивач припинила трудову діяльність як педагогічний працівник за наявності 27 років 0 місяців 5 днів педагогічного стажу. 03.09.2019 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши усі необхідні документи на підтвердження наявності необхідного трудового стажу. Однак, за результатами розгляду заяви, відповідач прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії з підстав, що згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» у позивача відсутнє право на призначення даного виду пенсії. Позивач не погоджується із прийнятим рішенням, вказує на те, що згідно з записів у її трудовій книжці вона має достатній стаж, а тому має право на отримання пенсії. Просить позов задовольнити.

Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, у якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що за даними трудової книжки та даними у системі персоніфікованого обліку про застраховану особу, стаж позивача за вислугу років станом на 03.09.2019 становить 26 років 08 місяців 17 днів. Вказує, що Рішення № 2-р/2019 не містить положення щодо порядку його виконання. У свою чергу, згідно положень пунктів 2-1, 16 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.11.2011 № 2148 VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" право на пенсію за вислугу років мають особи, які на день набрання чинності Законом 2148 (на 11.10.2017) мають вислугу років та стаж, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону 1788. Пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом 1788". Отже, з 03 вересня 2019 року позивач має право на пенсію за вислугу років згідно пункту "а" статті 54, статті 55 Закону 1788 з урахуванням вимог щодо вислуги років та стажу, які були передбачені законодавством станом на жовтень 2017 року, необхідний стаж становить 26 років 6 місяців щодо віку - визначеного на дату призначення пенсії. Проте, стаж позивача становив 24 роки 9 місяців 04 дні, тому підстави для призначення такого виду пенсії були відсутні. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 10.12.2019 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

17.01.2020 ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про здійснення розгляду справи у порядку загального позовного провадження.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, заперечення відповідача та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Суд встановив, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 працювала у період:

з 15.08.1992 по 01.09.2008 - на посаді вихователя групи продовженого дня, педагога-організатора, вчителя, заступника директора з виховної роботи Полонянської загальноосвітньої школи;

з 26.01.2009 по 31.08.2012 - на посаді вчителя, заступника директора з навчально-виховної роботи Прислуцької ЗОШ І-ІІ ступенів;

- з 01.09.2012 по 29.08.2014 - на посаді вихователя групи продовженого дня, вчителя Полонської гімназії;

- з 01.09.2014 по 31.07.2019 - на посаді вчителя Добряницької ЗОШ І -ІІ ступеня.

Відповідні обставини не заперечуються відповідачем та підтверджуються даними зазначеними у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

03.09.2019 ОСОБА_1 звернулася до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До цієї заяви ОСОБА_1 надала наступні копії документів:

трудову книжку серії НОМЕР_1 ;

довідку № 1081 від 02.07.2019 про роботу у Прислуцькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відділу освіти Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області.

За результатами розгляду відповідної заяви відділ з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняв рішення до протоколу 134150002366 від 20.09.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 . Підставою для відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідач зазначив, що станом на 1 квітня 2015 року стаж позивача за вислугу років становить 22 роки 05 місяців 17 днів, менший ніж 25 років. Отже, право на призначення пенсії за вислугу років позивач набудете у віці 54 роки 6 місяців при стажі роботи за вислугу років 29 років 6 місяців.

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернулась до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон №1058).

Пунктом 2-1 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1058 передбачено, що, особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» № 2148-VIII (далі - Закон № 2148) набрав чинності 11.10.2017 року.

Абзацами першим та другим пункту 16 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058, в редакції Закону №2148, встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII в редакції Законів України №213-VIII від 02.03.2015 року та №911VIII від 24.12.2015 року, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема в період з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців, в період з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.

04.06.2019 Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2019 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

За змістом рішення Конституційного суду України положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №911 у частині встановлення як додаткової умови для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 50 років для працівників, зазначених у пункті «а» статті 54 Закону №1788, та 55 років для осіб, зазначених у пунктах «е», «ж» статті 55 Закону №1788, слід визнати такими, що нівелюють сутність права на соціальний захист, не відповідають конституційним принципам соціальної держави та суперечать положенням статей 1, 3, частини третьої статті 22, статті 46 Основного Закону України.

Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

В абзацах другому, четвертому пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) від 30 вересня 2010 року №20-рп/2010, Конституційний Суд України зазначив, «…що визнання неконституційним Закону №2222 у зв`язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом №2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство, як Основного Закону держави на всій території України».

Отже, з 05.06.2019 положення пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788 діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, а саме: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку».

Як вбачається із матеріалів справи, при підрахунку наявності у позивача достатнього спеціального стажу для призначення пенсії, відповідачем враховано наступні періоди її роботи:

з 15.08.1992 по 01.09.2008 - на посаді вихователя групи продовженого дня, педагога-організатора, вчителя, заступника директора з виховної роботи Полонянської загальноосвітньої школи;

з 26.01.2009 по 31.08.2012 - на посаді вчителя, заступника директора з навчально-виховної роботи Прислуцької ЗОШ І-ІІ ступенів;

- з 01.09.2012 по 29.08.2014 - на посаді вихователя групи продовженого дня, вчителя Полонської гімназії;

- з 01.09.2014 по 31.07.2019 - на посаді вчителя Добряницької ЗОШ І -ІІ ступеня.

Суд зазначає, що відповідачем не заперечується факт, що стаж ОСОБА_1 за вислугу років на дату звернення до відповідача 03.09.2019 становив 26 років 8 місяців 17 днів, що свідчить про те, що станом на час звернення до відповідача із відповідною заявою від 03.09.2019 про призначення пенсії за вислугу років, спеціальний стаж позивача був достатнім для призначення їй пенсії за вислугою років.

З огляду на викладене суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає повноваження суду при вирішенні справи, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Таким чином, оскільки оскаржувана позивачем відмова у призначенні пенсії, ґрунтувалася на висновках відповідача про відсутність у позивача необхідного спеціального стажу станом на 01.04.2015 для призначення пенсії за вислугу років на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», свідчить про необґрунтованість рішення відповідача та порушення вимог ст. 2 КАС України.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії посилався на те, що стаж позивача станом на 01.04.2015 становив 22 роки 05місяців 17 днів, що менше 25 років, проте відповідачем не було враховано, що станом на 03.09.2019 стаж позивача становив 26 років 8 місяців 17 днів, що є достатнім для призначення даного виду пенсії.

Суд наголошує, що визнання положення статті 55 Закону №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року № 911-VIII. Положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788 зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, неконституційними та застосування з 05.06.2019 положення пункту «е» частини 1 статті 55 Закону №1788 в первісній редакції не повинне впливати на обрахунок стажу позивача, оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення даного виду пенсії з моменту коли нею було набуте таке право.

Отже на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії у позивача було право на пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення»

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закон № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Враховуючи, що із заявою про призначення пенсії позивач звернулася до пенсійного органу 03.09.2019, то саме з цієї дати її права підлягають відновленню, шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію на пільгових умовах.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, з огляду на зазначені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини з урахуванням висновків, викладених у Рішенні Конституційного суду України №2-р/2019 від 04.06.2019, суд вважає протиправною відмову відповідача, викладену у спірному рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позов вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення до протоколу 134150002366 від 20.09.2019 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 20 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з дати звернення 03.09.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) за рахунок його бюджетних асигнувань 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський