Рішення № 86982142, 13.01.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/845/19

провадження № 2/631/227/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

13 січня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань № 2 приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «ОТП банк» - Гончаренко Інна Олександрівна, що діє на підставі довіреності № 04-68-68-3/97Д від 01 квітня 2019 року, звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2015240927 від 19 квітня 2017 року у розмірі 40 096 гривень 99 копійок та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що 19 квітня 2017 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 2015240927, згідно з умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 49 998 гривень 08 копійок на споживчі цілі та придбання послуг, строком кредитування до 07 лютого 2020 року з відсотковою ставкою 36 % річних.

Пунктами 1.5 та 1.6 вказаного договору передбачено, що сума отриманого кредиту погашається щомісяця в дату платежу та розмірі, зазначеному в Графі платежів. За управління кредитом позичальник сплачує комісію, розмір якої визначений в графіку платежів.

Відповідно до пункту 1.8 договору, проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та виключаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов Договору.

Як зазначив представник позивача, позичальник перестав виконувати взяті на себе зобов`язання тому, банком 26 березня 2019 року на його адресу була направлена вимога про добровільне погашення заборгованості, яка залишилась без задоволення.

Посилаючись на те, що ОСОБА_1 були порушені зобов`язання, встановлені договором, у відповідача станом на 01 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 40096 гривень 99 копійок, яка складається з: суми заборгованості за кредитом - 27155 гривень 22 копійки, суми заборгованості за відсотками - 8691 гривня 97 копійок, суми заборгованості за комісіями - 4249 гривень 80 копійок.

Оскільки позичальником ОСОБА_1 так і не були повернуті кошти за кредитним договором, представник позивача змушений був звернутися до суду з позовом про стягнення зазначених коштів у судовому порядку.

Ухвалою від 12 вересня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник Акціонерного товариства «ОТП банк» в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду представник Акціонерного товариства «ОТП Банк» - Гончаренко І. О.направила заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 7866/19-вх. від 06 листопада 2019 року, відповідно до якої вказала, що підтримує позовні вимоги в цілому, просить розгляд справи здійснювати без участі представника банку через територіальну віддаленість, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судові засідання, що призначалися неодноразово, не з`являвся, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до приписів статті 128 Цивільного процесуального кодексу України за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області. Судові повістки були повернуті на адресу суду з відміткою відділення Укрпошти «за закінченням терміну зберігання».

У судове засідання, що було призначено на 13 січня 2020 року ОСОБА_1 повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному вебсайті судової влади України (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/ 867991/).

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідно до приписів статті 178 Цивільного процесуального кодексу України ОСОБА_1 не подав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Крім того, відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, зі згоди позивача по справі, суд вирішив за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що відповідач будучи завчасно належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи, повторно, без зазначення причин свого неприбуття, не з`явився у судове засідання, враховуючи те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень часини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно - правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

З матеріалів справи судом встановлено, що 19 квітня 2017 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №2015240927, згідно з умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредитні кошти на споживчі цілі у розмірі 47168 гривень 00 копійки та на придбання послуг зі страхування у продавця у розмірі 2830 гривень 08 копійок, загальна сума кредиту склала 49998 гривень 08 копійок.

Підписанням договору позичальником підтверджує те, що банк надав позичальнику в письмовій формі та в повному обсязі інформацію передбачену законодавством, що захищає права споживачів. Крім того, позичальника перед укладенням договору ознайомлено з інформацією, необхідною для отримання кредиту та графіком платежів.

Вказані обставини свідчать про дотримання письмової форми правочину та укладення кредитного договору, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти на споживчі цілі у погодженому сторонами розмірі.

Крім мотивів, викладених вище, суд також враховує правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 квітня 2018 року по справі № 357/12292/16-ц, в якій зазначено, що неоспорювання кредитного договору, часткове його виконання відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України свідчить про правомірність цього правочину. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття умов цього договору.

Відповідно до даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 49998 гривень 08 копійок на споживчі цілі та придбання послуг, строком на 30 місяців з 19 квітня 2017 року по 19 жовтня 2019 року зі сплатою 36 % річних.

Вказаним договором передбачено порядок та умови погашення кредиту.

Так, відповідно до пункту 1.2. договору про споживчий кредит № 2015240927 від 19 квітня 2017 року (далі - договір) банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені договором та додатком № 1 «Графік платежів».

Позичальник зобов`язаний повернути банку суму кредиту та виконати всі інші зобов`язання встановлені договором не пізніше 19 жовтня 2019 року (пункт 1.4 договору).

Пунктом 1.6. договору передбачено, що за управління кредитом позичальник сплачує комісію, розмір якої зазначений в Графіку платежів.

Згідно пункту 1.7. договору, проценти за користування кредитом нараховуються та сплачуються щомісяця одночасно з погашенням суми отриманого кредиту, виходячи із розміру процентної ставки, визначеної пунктом 1.1 даного договору. Для розрахунку використовується база виходячи з 365 днів у році.

Проценти за користування кредитом нараховуються щоденно, на фактичну суму непогашених кредитних коштів за фактичний час користування такими коштами, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році, включаючи день видачі та включаючи день повернення та сплачується позичальником відповідно до умов цього договору (пункт 1.8 договору).

Відповідно до пункту 1.9 договору за порушення строків або суми сплати щомісячного платежу позичальником він сплачує штраф за кожен факт порушення: 25 гривень.

Відповідно до заяви на видачу готівки № 713Т01NІVN від 19 квітня 2017 року вбачається, що виплата коштів за кредитним договором № 2015240927 від 19 квітня 2017 року складає 47168 гривень 00 копійок.

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2019 року Акціонерним товариством «ОТП Банк», з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, звернулося до відповідача, ОСОБА_1 , з досудовою вимогою про дострокове погашення грошових зобов`язань, відповідно до якої вимагало сплатити прострочену заборгованість протягом 30 календарних днів. У разі невиконання вимоги у встановлений строк банк вправі вимагати достроково стягнути всю суму заборгованості.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання згідно з умовами договору виконав, надавши позичальнику кредитні кошти. Проте, відповідачем ОСОБА_1 було порушено зобов`язання, встановлені умовами кредитного договору, стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту і процентів за користування кредитними коштами, що вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що у зв`язку з порушенням ОСОБА_1 виконання зобов`язань за умовами споживчого кредиту №2015240927 від 19 квітня 2017 року у відповідача станом на 01 серпня 2019 року виникла заборгованість у розмірі 40096 гривень 99 копійок, яка складається з:

27 155 гривень 22 копійки - заборгованості за кредитом;

8 691 гривня 97 копійок - заборгованості за відсотками,

4 249 гривень 80 копійок - заборгованості за комісіями.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем не заперечувався та у встановленому законом порядку не спростовано.

Вирішуючи даний спір суд виходить з положень Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини.

Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується у статті 3 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України укладений між сторонами по справі кредитний договір, за своєю правовою природою, є правочином, тобто дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язав (частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Приписи частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України встановлює обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самі кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплатити проценти, належні йому відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

При цьому, згідно вимог статтей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України у встановлений строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Правові наслідки порушення зобов`язання встановлені положеннями статті 611 Цивільного кодексу України. Так, згідно вищевказаної норми права, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по справі виникли кредитні правовідносини, відповідно до яких відповідач отримавши від банку кошти у кредит, своїх зобов`язань з їх повернення і сплати процентів та комісії за користування грошима належним чином не виконала.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 27 155 гривень 22 копійки підлягають задоволенню, оскільки відповідно до статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, підтверджені належними доказами. Одночасно зі стягненням заборгованості за тілом кредиту підлягає стягненню заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 8691 гривня 97 копійок, що нарахована на підставі статті 1054 Цивільного кодексу України.

Оскільки заборгованість з відповідача стягується в судовому порядку, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов`язань за договором, тому наявні підстави для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією у розмірі 4249 гривень 80 копійок.

Враховуючи вищезазначене, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за споживчим кредитом № 2015240927 від 19 квітня 2017 року становить 40 096 гривень 99 копійок та складається з: суми заборгованості за кредитом - 27155 гривень 22 копійки, суми заборгованості за відсотками - 8 691 гривня 97 копійок, суми заборгованості за комісіями - 4 249 гривень 80 копійок.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк», суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Таким законом є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 листопада 2011 року, який встановлює правові засади справляння, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та його повернення.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 3 зазначеного вище Закону, судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством України.

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08 листопада 2011 рокусудовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» № 2629-VIII від 23 листопада 2018 року, з 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 1921 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір на загальну суму 1921 гривень 00 копійок, що підтверджено платіжним дорученням № 2901472685 від 05 серпня 2019 року.

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункт 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, та у зв`язку з задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «ОТП Банк» в повному обсязі, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривня 00 копійок.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 76 - 81, 83, 128 - 131, 133, 137, 141, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 267, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 280 - 283, частиною 1 статті 352, статтями 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 2015240927 від 19 квітня 2017 року у сумі 40 096 (сорок тисяч дев`яносто шість) гривень 99 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Позивач: Акціонерне товариство «ОТП Банк», місце знаходження: 01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21685166.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений та підписаний 17 січня 2020 року.

Суддя: Т. М. Трояновська