Ухвала суду № 86974877, 14.01.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/1630/19

Провадження № 1-кп/204/303/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Некрасова О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Дубової О.Д.,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12018040000000925 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,

за участю: прокурора Бикова А.В., захисника Коваленка С.О., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська перебуває дане кримінальне провадження.

У підготовчому судовому засіданні прокурор Биков А.В. просив призначити судовий розгляд на підставі даного обвинувального акту. Вважає, що дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду міста Дніпропетровська, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.

Обвинувачений ОСОБА_2 , якого підтримав захисник Коваленка С.О. заперечував проти призначення судового розгляду, заявив клопотання про повернення обвинувального акту прокурору. В обґрунтування клопотання обвинувачений зазначив, що 07.07.2018 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України в рамках кримінального провадження № 42018040000000535 від 03.05.2018 року. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 07.07.2018 року обвинуваченому ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 18.07.2018 року запобіжний захід у вигляді домашнього арешту скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2018 року було продовжено до 01.11.2018 року. 22.10.2018 року ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було змінено на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 18.10.2018 року йому було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри з новою кваліфікацією вичиненого кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 369-2 КК України. 18.10.2018 року матеріали відносно нього були виділені в окреме провадження № 12018040000000925 від 18.10.2018 року за ч. 2 ст. 369-2 КК України. Згідно ухвали Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2018 року досудове розслідування по цій справі було продовжено до 07.11.2018 року. Обвинувальний акт по цій справі був затверджений 23.10.2018 року та цього ж дня перед пред`явленням обвинувачення було укладено угоду про визнання винуватості, тобто здійснено процесуальну дію, яку прокурор повинен був зазначити в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Однак факт укладання угоди не було зазначено у реєстрі матеріалів досудового розслідування та угода про визнання винуватості не була направлена до суду. Факт підписання угоди про визнання винуватості підтверджується відповіддю прокуратури Дніпропетровської області за № 04/2/7 (15/1/2) - 4160-19 від 17.05.2019 року, яка міститься в матеріалах справи № 204/1630/19. Факт невнесення до Реєстру матеріалів досудового розслідування найменування процесуальної дії у вигляді укладання угоди про визнання винуватості від 23 жовтня 2018 року не може свідчити про те, що угода про визнання винуватості не була укладена між сторонами кримінального провадження. Таким чином, в порушення вимог ч.1 ст. 474 КПК України до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було направлено обвинувальний акт без угоди про визнання винуватості, яка була укладена під час досудового розслідування. Також зазначив, що нормами КПК України не передбачено можливості направлення обвинувального акту до суду після підписання угоди про визнання винуватості без самої угоди, а ч.1 ст. 474 КПК України являється імперативною нормою, тобто такою, що не допускає відхилень від обов`язків суб`єкта. В свою чергу відсутність угоди в матеріалах кримінального провадження та наявність доказів її підписання унеможливлює розгляд такого питання в судовому засіданні, що призводить до порушення ч.2 ст. 474 КПК України, згідно якої розгляд щодо угоди проводиться судом під час підготовчого судового засідання. Також вказав, що з обвинувального акту вбачається, що прокурором викладені обставини злочину, як він їх вважає встановленими, зазначено правову кваліфікацію дій обвинуваченого та формулювання обвинувачення. Однак, виклад фактичних обставин злочину, які прокурор вважає встановленими, суперечить формулюванню обвинувачення, яке викладено прокурором, що перешкоджає призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. В даному випадку прокурором кваліфіковано дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 369-2 КК України і сформульовано обвинувачення як прийняття пропозиції та одержання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, обіцянки здійснити вплив за надання такої вигоди. Однак обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього злочину є наявність особи, уповноваженої на виконання функцій держави, на прийнятті рішення якої пропонується здійснити вплив. А за обставин злочину, викладених в обвинувальному акті прокурором, вбачається що в обвинувальному акті взагалі не зазначено конкретних фізичних осіб, на яких обвинувачений здійснював вплив, не зазначено, яка саме особа, що уповноважена на виконання функцій держави мала прийняти рішення та в чому саме полягало вказане рішення. На думку обвинуваченого очевидним є те, що фактичні обставини злочину, викладені в обвинувальному акті, не містять всіх обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України і призначення обвинувального акту до судового розгляду в такому вигляді призвело б до порушення права обвинуваченого на захист від пред`явленого обвинувачення всіма встановленими законом засобами, оскільки усе вищевикладене призвело до нечіткості та неконкретності перед`явленого обвинувачення.

Вислухавши учасників процесу, суд приходить до наступного висновку.

Дане кримінальне провадження підсудне Красногвардійському районному суду м. Дніпропетровська. Обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 складений з дотриманням вимог кримінального процесуального закону України. Підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає. Порушень вимог кримінального процесуального закону України, які б унеможливлювали призначення судового розгляду не встановлено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про призначення судового розгляду у відкритому судовому засідання на підставі обвинувального акту у кримінальному проваджені № 12018040000000925 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника Коваленка С.О. про повернення обвинувального акту прокурору, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання, з наступних підстав.

Згідно вимог ст. ст. 314, 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Виходячи з наведеного, у відповідності до вимог п.5 ч. 2 ст. 291 КПК України, окрім обставин кримінального правопорушення, в обвинувальному акті підлягає викладенню також й формулювання обвинувачення, оскільки формулювання обвинувачення - це юридичний висновок, заснований на фактичних обставинах справи, зміст якого складають правові ознаки злочину, викладені мовою диспозиції застосовуваної норми кримінального Кодексу, тому що саме формулювання обвинувачення визначає конкретний обсяг і межі судового розгляду і надає можливість обвинуваченому у повній мірі реалізувати своє право на захист, оскільки дозволяє точно визначити обсяг і межі свого захисту в рамках конкретного кримінального провадження.

Тобто, виходячи з вимог ст. 291 КПК України, обвинувальний акт повинен відповідати таким вимогам виключно як процесуальний документ. Перевірка та оцінка обставин, зазначених в обвинувальному акті, оцінка фактичних обставин, доказів, здійснюється судом лише під час судового розгляду, а відтак доводи обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Коваленка С.О. про те, що фактичні обставини злочину, викладені в обвинувальному акті, не містять всіх обов`язкових ознак об`єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто на його думку неналежне викладення обставин вчиненого кримінального правопорушення, не знаходять свого підтвердження, а тому судом не приймаються та задоволенню не підлягають.

Щодо послань обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника Коваленка С.О. як на підставу повернення обвинувального акту прокурору, порушення вимог ч. 1 ст. 474 КПК України, оскільки до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська було направлено обвинувальний акт без угоди про визнання винуватості, яка була укладена під час досудового розслідування, то слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, дане питання вирішувалось судом апеляційної інстанції і згідно ухвали Дніпровського апеляційного суду від 13 вересня 2019 року апеляційна інстанція встановила, що відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акту додається: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування; розписка або інший предмет, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації. Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11 грудня 2015 року "Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод". Укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися у будь-який момент після повідомлення особі про підозру і до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку. Зокрема, якщо обвинувачений до проголошення ним останнього слова дійде згоди з прокурором чи потерпілим щодо укладення угоди (її змісту), він може перед останнім словом або під час своєї промови заявити про це суду. У такому випадку суд згідно з ч. 3 ст. 474 КПК невідкладно ухвалою суду зупиняє проведення процесуальних дій, надає час для укладення тексту угоди та узгодження її умов і переходить до розгляду угоди.

Та обставина, що після виконання вимог ст. 290 КПК України обвинувачений та прокурор дійшли угоди про визнання винуватості, тобто після закінчення досудового розслідування, не є підставою для повернення обвинувального акту.

У зв`язку з вищевикладеним, в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про повернення прокурору обвинувального акта слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 316,369, 371,372, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про повернення прокурору обвинувального акта – відмовити.

Призначити судовий розгляд по кримінальному провадженню № 12018040000000925 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18 жовтня 2018 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, у відкритому судовому засіданні на 24 січня 2020 року на 10:00 год. в залі судового засідання № 18 Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська за адресою: пр. Пушкіна, 77б, місто Дніпро.

Судовий розгляд по кримінальному провадженню здійснювати суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

В судове засідання викликати учасників кримінального провадження.

Згідно ст. 317 КПК України роз`яснити учасникам судового провадження можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, якщо вони про це заявлять клопотання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Некрасов