Ухвала суду № 86973502, 17.01.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/14/20

1 - кс/490/110/2020

У Х В А Л А

13 січня 2020 року м. Миколаїв

Слідчий суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М., при секретарі Черновій Н.А., за участю слідчого Таранущенка С.Г., прокурора Шаповалова О.В., захисників Тімохіна О.І. та Марченка В.І., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г. погоджене з прокурором прокуратури Миколаївської області Шаповаловим О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, має середню - спеціальну освіту, неодружений, працює адміністратором в тренажерному залі «Цитадель», раніше судимий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13.01.2020р. до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшло клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г. погоджене з прокурором прокуратури Миколаївської області Шаповаловим О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

В ході досудового розслідування встановлено, що на початку листопада 2019р. ОСОБА_1 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, вступив в попередню злочинну змову з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та групою невстановлених слідством осіб, та розробили злочинний план, направлений на вчинення вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, відносно потерпілого ОСОБА_6 ,особисті дані якого були змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні», який полягав у тому, щоб отримати від останнього грошові кошти за неіснуючий борг в сумі 600 000 гривень.

При цьому, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та група невстановлених слідством осіб усвідомлювали, що ОСОБА_6 не має жодних боргових зобов`язань, та для досягнення власної злочинної мети вирішили застосовувати погрози відносно потерпілого, направленого на вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над ОСОБА_6 чи його близькими родичами.

Реалізуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення вимоги передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, вчинене за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_2 , діючи спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та групою невстановлених слідством осіб в період з 11.12.2019р. по 22.12.2019р. в м. Миколаєві неодноразово зустрічалися з потерпілим ОСОБА_6 з метою особистого збагачення, спрямованого на вчинення вимоги передачі чужого майна, шляхом застосування до нього психологічного насилля, що виразилось у висловлюванні погроз насильства, а також у грубій формі вимагали у потерпілого грошові кошти у сумі 600 000 грн. за неіснуючі борги.

В подальшому 27.12.2019р., у вечірній час ОСОБА_2 , діючи спільно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та групою невстановлених слідством осіб прибули до готелю «Шале», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Поштова, 30, де близько о 20 год. 34 хв. зустрілися з потерпілим ОСОБА_6 , та усвідомлюючи протиправність своїх дій, спрямованих на вчинення вимоги передачі чужого майна, з метою особистого збагачення, шляхом застосування до нього психологічного насилля, що виразилось у висловлюванні погроз насильства, а також демонструючи ніж, погрожуючи нанесенням тяжких тілесних ушкоджень, в грубій формі почали вимагати у потерпілого грошові кошти у сумі 600 000 грн.

11.01.2020р. приблизно о 13 год. 50 хв. ОСОБА_1 , діючи спільно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , прибули на територію, прилеглу до ресторану «Вареники», який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, пр. Центральний, 74а/2, з метою завершення реалізації злочинного умисного, направленого на особисте збагачення, діючи за попередньою змовою, здійснили дії, які виразилися у вимоги передачі чужого майна. В подальшому ОСОБА_4 зайшов до ресторану «Вареники», де здійснили дії, які виразилися у вимозі передачі чужого майна, та отримав від потерпілого ОСОБА_6 раніше виготовлені несправжні (імітаційні) засоби у вигляді банкнот номіналом 500 грн. (номер та серія ЛБ4527342) кожна в кількості 500 штук на загальну суму 250 000 грн., як частину неіснуючого боргу у розмірі 600 000 грн.

Вказані вище дії підозрюваного ОСОБА_1 стороною обвинувачення кваліфіковано ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання, тобто вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами та погрозою застосування тяжких тілесних ушкоджень, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав в повному обсязі та просилв його задовольнити.

Сторона захисту проти задоволення клопотання заперечувала та просила застосувати більш м`який запобіжний захід, обґрунтовуючи свої доводи тим, що підозра є необґрунтованої та відсутні ризики, на які посилається прокурор.

Вислухавши доводи учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з визначеним Європейським судом прав людини поняття, обґрунтована підозра - це добровільне припущення про вчинення особою певного діяння, ґрунтується на об`єктивних відомостях, які можна перевірити у судовому розгляді та які спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Підозра, виходячи з постанови Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 24.11.2016р. № 5 - 328 кс 16, є обґрунтованим припущенням про вчинення особою кримінального правопорушення.

У відповідності до норм КПК України, на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду провадження по суті, а саме питань пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи не винною у вчиненні злочину.

Підозра ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на доказах, здобутих під час досудового розслідування, зокрема: заявою про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_6 від 29.11.2019р.; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 24.12.2019р.; протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_6 від 28.12.2019р.; протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 від. 24.12.2019р.; протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 від. 24.12.2019р.; протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 від. 24.12.2019р.; протоколами пред`явлення для впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_6 від. 24.12.2019р.; протоколом про хід та результати аудіо, відео контролю розмов або інших звуків, рухів та дій від 26.12.2019р.; протоколом про хід та результати аудіо, відео контролю розмов або інших звуків, рухів та дій від 28.12.2019р.; постановою про виготовлення спеціальних несправжніх (імітаційних) засобів для їх подальшого використання під час проведення НСРД від 27.12.2019р.; протоколом виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення конкретної негласної

слідчої дії від 03.01.2020р.; протоколом огляду місця події від 11.01.2020р.; протоколом затримання особи підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 11.01.2020р.; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні "Мюррей проти Об`єднаного Королівства" зазначив, що факти які викликають підозру не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред`явлення обвинувачення, що є завданням наступних етапів кримінального процесу.

За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню № 42019150000000066відносно ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.

У своєму клопотанні слідчий, зазначив як ризики задля запобігання яких необхідне застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою те, що ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників у кримінальному проваджені; вчиняти інші кримінальні правопорушення.

На їх наявність вказує те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, раніше судимий.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено існування зазначених вище ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.

У той же час, таким ризикам не зможуть запобігти інші передбачені ст. 176 КПК України, запобіжні заходи, крім тримання під вартою, оскільки ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей, які мають суттєве значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення;незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників у кримінальному проваджені; вчиняти інші кримінальні правопорушення, його вік та стан здоров`я не перешкоджає триманню під вартою.

На їх наявність вказує те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 7 років, на праві власності житла не має,за місцем реєстрації не проживає, як зазначив сам підозрюваний, він мешкає за різними адресами, а саме: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 .

Слідчий суддя приходить до висновку, що зазначеним ризикам не можуть запобігти інші більш м`які запобіжні заходи, а саме: - особисте зобов`язання, оскільки, ОСОБА_1 раніше судимий, не має міцних соціальних зв`язків, не має одного постійного місця проживання; - особиста порука, оскільки, у слідчого судді відсутні дані щодо осіб, які заслуговують на довіру та які можуть поручитись за виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; - застава, оскільки, він притягується до кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 189 КК України, злочин у співучасті з іншими особами, за такого слідчий суддя приходить до висновку, що застава у розмірах, передбачених ст. 182 КПК України, не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків; - домашній арешт, оскільки, ОСОБА_1 не має власного житла, а проживає за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 , однак вказані домоволодіння не належить йому, тож застосувати домашній арешт до ОСОБА_1 не можливо, оскільки власники даних домоволодінь не надали згоду на домашній арешт до ОСОБА_1 за вказаною адресою.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, прокурором під час розгляду клопотання, відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, доведено недостатність для запобігання вказаним ризикам застосування до підозрюваного більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів, а це у свою чергу, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що є підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 182, 183, 193, 194, 196, 197 КПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області Таранущенка С.Г. погоджене з прокурором прокуратури Миколаївської області Шаповаловим О.В. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати на строк до 28.02.2020р. до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На ухвалу протягом п`яти днів з моменту її оголошення до Миколаївського апеляційного суду може бути подано апеляцію, подача якої не зупиняє дії ухвали.

Слідчий суддя С.М. Скрипченко