Рішення № 86968534, 17.01.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/31583/19

Провадження № 2/127/4556/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

17.01.2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,

при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивувало тим, що 30.09.2009р. відповідач отримав кредит у розмірі 500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Підписанням заяви відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua/terms/pages/70/, складає між нею з банком договір. У зв`язку із неналежним виконанням умов кредитного договору відповідачем, станом на 26.10.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 21698,82 грн, з яких: 498,55 грн - заборгованість за кредитом, 15040,80 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 4650,00 - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1009,47 грн - штраф (процентна складова). Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 21698,82 грн за кредитним договором №б/н від 30.09.2009 року та судові витрати.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2019 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судове засідання представник позивача не з`явився надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позов підтримала, просила задовольнити, не заперечила щодо заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини в сфері договірних зобов`язань, а саме з договору кредиту, що регулюються відповідними нормами ЦК України.

При розгляді справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 30.09.2009 року відповідач підписала заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, у якій зазначений розмір кредитного ліміту 2000,00 грн, базова процентна ставка в розмірі 25% на місяць на суму залишку кредиту.

Згідно інформації, викладеної в цій заяві відповідач підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.

На підставі цієї заяви відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку.

Банк, звертаючись до суду з позовом, надав заяву від 30.09.2009року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Згідно наданого банком розрахунку заборгованість відповідач за вказаним кредитним договором станом на 26.10.2019 року виникла заборгованість за кредитом у розмірі 21698,82 грн, з яких: 498,55 грн - заборгованість за кредитом, 15040,80 грн - заборгованість по процентах за користування кредитом, 4650,00 - заборгованість за пенею та комісією, 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1009,47 грн - штраф (процентна складова).

Заяву від 30.09.2009 року, яка підписана відповідачем, розрахунок заборгованості за кредитним договором, з якого вбачається, що відповідач користувався коштами та частково сплачував заборгованість, суд вважає достатніми доказами для підтвердження того, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, та факту отримання відповідачем кредиту.

Неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором привело до порушення прав кредитора - позивача АТ КБ «Приватбанк», а тому порушене право підлягає поновленню.

Разом з тим, визначаючись з сумою, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Саме такий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17.

Як убачається із матеріалів справи, зокрема, підписаних 30.09.2009 року відповідачем заяви, нею обумовлений розмір кредитного ліміту, відсоткова ставка. Разом із тим, відсутні умови щодо встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені та штрафів) за порушення зобов`язання, прострочення його виконання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

АТ КБ «Приватбанк», звернувшись із вимогою про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав у борг позичальник), а також відсотків за користування кредитом, стягнути штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, позивач крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.09.2009 року посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку як невід`ємну частину договору, яким визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін за несвоєчасне погашення кредиту та її розміри і порядок нарахування.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів) чи відповідальності за прострочення виконання зобов`язань, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.

За таких обставин, відсутність у заяві домовленості сторін про відповідальність (сплату неустойки (штрафу)) за прострочене зобов`язання, подані банком Витяг з Умов та Тарифи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно ч. 6 ст. 81ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такого висновку суд дійшов також з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, які є обов`язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 1009,47 грн - штраф (процентна складова) слід відмовити.

Щодо стягнення 4650,00 грн. заборгованості за пенею та комісією, то як вказувалося сторони не обумовлювали у письмовому вигляді відповідальність за невиконання чи порушення термінів виконання договірних зобов`язань, а тому підстави стягнення цієї суми як пені відсутні.

Однак щодо стягнення цієї суми як комісії, то суд враховує, що згідно Постанови Верховного суду України від 16.11.2016 року (справа № 6-1746цс16), відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10.05.2007року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо), а відповідно до Постанови Верховного суду України від 06.09.2017 року (справа № 6-2071цс16), за положеннями абзацу третього частини четвертої статті 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону; умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що призначення комісії - за вчинення дій (надання послуг), відмінних від дій, вказаних у п. 3.6 постанови Правління НБУ від 10.05.2007року №168, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року за № 541/13808, «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», а тому підстави для стягнення комісії у вказаному розмірі відсутні.

Разом із тим, стосовно заборгованості за кредитом (фактично використаних коштів), то суд вважає, що належними та допустимими доказами позивачем підтверджено отримання відповідачем кредитних коштів у розмірах, зазначених у розрахунку заборгованості, а тому на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.09.2009року в сумі 498,55грн.

Щодо розміру відсотків, то суд враховує, що умовами кредитного договору було передбачено сплату процентів за користування кредитом у розмірі у розмірі 25% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як слідує з розрахунку загальна сума заборгованості по процентам 15040,80 грн (12 колонка розрахунку), з яких: проценти на поточну заборгованість становлять 219,87 грн ( 9 колонка розрахунку), а на прострочену - 14820,93 грн (10 колонка розрахунку). При розрахунку відсотків на прострочену заборгованість відсоткова ставка, яку визначив позивач (30%), перевищує ставку обумовлену сторонами умовами договору (25%), тому за визначений позивачем період заборгованість по процентам на прострочену заборгованість становитиме 12534,00грн (15040,80 грн / 1,2(30%/25%).

Таким чином, стягненню підлягають лише 498,55 грн - заборгованість за кредитом та 12534,00 грн - розмір заборгованості за процентами, який є доведеним. У решті вимог щодо заборгованості по процентам слід відмовити, оскільки наданий банком розрахунок заборгованості по процентам не може бути взятий судом до уваги як належний, достатній та допустимий доказ, тобто у цій частині вимог відповідно до положень ст. 81 ЦПК України позов є недоведеним.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1153,79 грн, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, згідно ст. ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, керуючись ст. ст. 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (остання відома адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 30.03.2009 року у розмірі 13032,55гривень, з яких: 498,55грн. - заборгованість за кредитом, 12 534,00грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Приватбанк» судовий збір у розмірі 1153,79 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне судове рішення складено 17.01.2020року.

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, код ЄДРПО 14360570.

ОСОБА_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Суддя: