Ухвала суду № 86967070, 16.01.2020, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 509/1960/17-к 1-кп/521/505/20

16 січня 2020 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кузьменко Н.Л.

суддів Гарського О.В., Передерка Д.П.

при секретарі Рєутовій А.Б.

за участю прокурора Степаненка С.С.

в присутності

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - адвоката Дерев`янка М.О.

перекладача Остапенко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, по кримінальному провадженню № 12017160380000002 від 01.01.2017 року відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації, уродженця м. Кушка Свердловської області РФ, із середньо-технічною освітою, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України, колегія суддів

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляді Малиновського районного суду м. Одеси перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160380000002 від 01.01.2017р. відносно ОСОБА_1 .

Прокурор заявив клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що ризики які встановлені під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний момент не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_1 просив застосувати більш м`який запобіжний захід, посилаючись на стан здоров`я та наявність тяжкого захворювання у вигляді туберкульозу.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Дерев`янко М.О. зазначив, що його підзахисний ОСОБА_1 на теперішній час страждає тяжкою невиліковною хворобою, яка перешкоджає останньому знаходитись під вартою в умовах ДУ «ОСІ».

Дослідивши матеріали кримінального провадження, клопотання сторін, вислухавши думку учасників судового розгляду, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до п. 5 рішення Конституційного Суду України від 23.11.2017 року № 1-р/2017, "У справі № 1-28/2017 за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України", під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов`язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.

Оскільки обвинуваченому ОСОБА_1 вже обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, колегія суддів може лише вирішити питання про зміну, скасування чи продовження вже обраного запобіжного заходу.

Обвинуваченому ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. На думку колегії суддів існують ризики, передбачені п.п. 1,3 ст. 177 КПК України, однак вказані ризики не дають колегії суддів достатніх підстав для продовження найбільш суворого запобіжного заходу.

Так обвинувачений ОСОБА_1 знаходиться під вартою з 05.01.2017 року.

Обираючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, під час досудового розслідування, а також продовжуючи запобіжний захід під час досудового розслідування слідчий суддя врахував тяжкість скоєних злочинів, обставини злочинів, а також особу винного. Також були враховані ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Разом з тим, на теперішній час досудове розслідування закінчено, докази для підтвердження обставин, передбачених ст. 91 КПК України, зібрані.

Відомості про те, що обвинувачений може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, прокурором в судовому засіданні не надано.

Таким чином, колегією суддів встановлено, що мета і підстави, які були враховані слідчим суддею та судом, під час судового розгляду кримінального провадження - змінились і свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу на більш м`який.

При вирішення вказаного питання, колегія суддів також враховує вимоги ст. 178 КПК України. Встановленням особи обвинуваченого, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 має середньо-технічну освіту, раніше судимий, раніше мешкав за адресою: АДРЕСА_1 : відповідно до повідомлення архімандрита Іакова благочинного Свято-Преображенського монастиря від 09.11.2019 року, ОСОБА_1 дійсно проживав та працював в 2016 році на території Свято-Преображенського монастиря, на даний час вони можуть забезпечити ОСОБА_1 житловою площею та харчуванням, а також зробити все, що від них залежить, для явки вищезазначеної особи на судові засідання.

Окрім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 страждає хронічним особливо тяжким захворюванням. Так, відповідно до медичної довідки начальника Філії Державної установи «Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Одеській області від 15.01.2020 року за №77/38-ОД у ОСОБА_1 встановлений діагноз: туберкульоз легень А 16.0 МРТБ (29.11.2015) лівої легені (інфільтративний) Дестр+МТБ+МГ0 М- К + резІ+(HRZES) резІІ+ (Et$Km) гіст0 кат4 ког4 (2015). Паліативне лікування. По теперішній час знаходиться під диспансерним наглядом лікаря фтизіатра міської медичної частини №21.

Під час судового засідання, колегією суддів особисто встановлено, що стан ОСОБА_1 є таким, який очевидно спричиняє певні страждання особі, про, що свідчать рухи, мова, обличчя, емоції та загальних стан особи. Безпосереднє сприйняття судом загального фізичного стану особи, надає право про висновок, що обвинувачений ОСОБА_1 потребує спеціалізованого медичного дослідження, нагляду та лікування, яке не можливе в умовах Одеського слідчого ізолятора. Відповідно останній потребує спеціалізованого харчування та догляду, в умовах, яке б не спричинило шкоду іншим особам, враховуючи особливо тяжке захворювання, яке в тому числі передається повітряно-крапельним шляхом.

В цьому аспекті, колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини.

Стаття 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, покладає на державу обов`язок захищати фізичне здоров`я ув`язнених /п. 58 Рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» від 10.02.2011 року/.

Відповідно до п. 61 рішення ЄСПЛ у справі «Похлебін проти України» від 20.05.2010 року, Заява № 35581/06, якщо органи влади прийняли рішення взяти під варту особу, яка має серйозні проблеми зі здоров`ям, вони повинні продемонструвати особливу турботу щодо гарантування таких умов, які б відповідали спеціальним умовам, що випливають з конкретного захворювання.

Пунктами 78-79 Рішення ЄСПЛ у справі «Луньов проти України» від 22.01.2016 року, Заява 4725/13, встановлено, що тривале ненадання заявникові належної медичної допомоги у зв`язку з його ВІЛ-інфекцією та іншими захворюваннями під час тримання його під вартою становило нелюдське та таке, що принижує гідність, поводження у порушення статті 3 Конвенції.

Є очевидним встановленим фактом відсутність належного медичного лікування будь-якої особи яка хворіє на захворювання в умовах слідчого ізолятора. Вказаний факт в судовому засіданні підтвердив обвинувачений ОСОБА_1 , повідомивши про відсутність будь-якого спеціалізованого лікування.

Відповідно, колегія суддів вважає, що захворювання ОСОБА_1 свідчить про необхідність звільнення особи з під варти, з метою недопущення нелюдського та таке, що принижує гідність поводження по відношенню до останнього, яке в подальшому могло бути підставою звернення особи до ЄСПЛ в розумінні порушення ст. З Конвенції.

Що стосується тяжкості вчинених злочинів та відповідно можливість призначеного покарання, колегією суддів встановлено наступне.

Так, обмеження строку "запобіжного ув`язнення" тісно пов`язане з презумпцією невинуватості - таке позбавлення свободи не повинно перетворитися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі. Конвенція, імперативно вимагає здійснити звільнення особи, не пізніше моменту, коли "затримання, що триває, перестає відповідати критерію розумності" (п. 4 Рішення ЄСПЛ "Ноймайстер проти Австрії"; п. 83 Рішення ЄСПЛ "Яблонський проти Польщі").

Окрім того, відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Каучор проти Польщі (Kauczor v. Poland)», скарга № 45219/06, 03.02.2009 p., Суд зазначає, що хоча суворість можливого покарання приймається до уваги при оцінці ризику ухилення від правосуддя або скоєння нових злочинів, тяжкість пред`явленого звинувачення не може бути єдиним обґрунтуванням тривалого тримання під вартою.

Згідно Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хусейн Есен проти Туреччини (Huseyin Esen v. Turkey), скарга № 49048/99, 08.08.2006 p., Суд зазначає, що хоча «наявність доказів» і можливо розуміти як наявність серйозних доказів винуватості, і в цілому вказані обставини можуть являти собою суттєві фактори, проте вони, не можуть самі по собі виправдовувати тримання під вартою протягом такого тривалого періоду.

Враховуючи викладені обставини, а також практику Європейського суду з прав людини, тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , з урахуванням його хвороби, на протязі вказаного періоду часу не відповідає критерію розумності, колегія суддів вважає, що є всі підстави для звільнення з під варти обвинуваченого ОСОБА_1 , оскільки будь- яких ризиків, які свідчать про необхідність подальшого тримання під вартою обвинуваченого під час судового засідання колегією суддів не встановлено, а прокурором відповідних доказів суду не надано.

Суд вважає, що обвинуваченому необхідно обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, який на думку колегії суддів буде достатній для належної поведінки обвинуваченого і який надасть можливість обвинуваченому розпочати належне медичне лікування.

Метою застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 115, п.п. 9,13 ч.2 ст. 115 КК України, а також наявність ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме запобігання спробам незаконного впливу на потерпілу по кримінальному провадженню.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, колегія суддів також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України.

Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання - відсутні.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 177, 179, 331, 372 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 - відмовити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Звільнити обвинуваченого з-під варти в залі суду.

Покласти строком на два місяці, тобто до 16.03.2020 року на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

1)прибувати за першою вимогою до прокурора або суду;

2)не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

3)повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на прокурора в цьому кримінальному провадженні.

Ухвала суду, може бути оскаржена через суд, який ухвалив судове рішення, протягом семи днів з дня її оголошення, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року у справі № 3-208/2018(2402/18) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 КПК України.

Головуючий суддя Н.Л. Кузьменко

Судді О.В. Гарський

Д.П. Передерко