Рішення № 86966553, 17.01.2020, Оболонський районний суд міста Києва

17.01.2020 Справа № 756/2677/18

Справа ун. № 756/2677/18

пр.№2/756/405/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Пляса Б.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернувся до суду із позовом до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.07.2012 між ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 було укладено договір позики відповідно до якого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» зобов`язався передати у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 мільйони гривень для придбання ним квартири, а він в зобов`язався використовувати кошти за цільовим призначенням та повернути їх в строк до 06.07.2017р.

Виконання зобов`язання за договором позики було забезпечено порукою, відповідно до умов якого позивач поручався перед відповідачем за виконання ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення коштів за договором позики в повному обсязі. При укладенні договору позики, позивач виходив з того, що підписуючи договір позики позивач лише погоджується в майбутньому укласти договір поруки та те, що позивач буде фінансово спроможний погасити позику достроково, таким чином даний договір суперечить, інтересам та волі позивача та був підписаний під впливом обману з боку відповідача. На підставі вищевикладеного просить суд постановити рішення,яким визнати недійсним договір позики в частині договору поруки від 06.07.2012р., укладений між ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився про дату, місце та час повідомлявся належним чином до судового засідання надав відзив, який міститься в матеріалах справи, відповідно до якого заперечують проти наданого позову та просять суд в задоволенні його відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову не заперечив.

За вказаних обставин та враховуючи думку представника позивача та представника відповідача, суд визнав можливим розгляд справи за відсутності відповідача Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів».

Суд, з`ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами шляхом дослідження письмових доказів в матеріалах справи, вислухавши пояснення представників позивача, представників відповідача, надходить до наступних висновків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зокрема, ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Останні встановлені ст.ст. 1048-1052, 1054 ЦК України. Відповідно до положень вказаних статей, істотними умовами виступають: мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, порядок зміни і припинення дії договору, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як встановлено судом, 06.07.2012 між ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 було укладено договір позики відповідно до якого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» зобов`язався передати у власність ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 3 мільйони гривень для придбання ним квартири, а він в зобов`язався використовувати кошти за цільовим призначенням та повернути їх в строк до 06.07.2017р.

Виконання зобов`язання за договором позики було забезпечено порукою, відповідно до умов якого позивач поручався перед відповідачем за виконання ОСОБА_2 обов`язку щодо повернення коштів за договором позики в повному обсязі.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до вимог ст. 638 ЦК України, сторонами договору було досягнуто згоди з приводу усіх істотних умов договору, про що свідчать підписи на договорі.

Позивач був ознайомлений зі всіма істотними умовами договору позики, що підтверджується підписом позивача на договорі поруки, тобто позивач фактично вчиняв дії на схвалення укладеного правочину, чим фактично підтверджувала намір на подальше виконання умов договору та відсутність порушення його законних прав та інтересів при укладенні договору.

Що стосується посилань позивача на те, що при укладенні договору його було введено в оману, а тому договір має бути визнаний недійсним в силу ст. 230 ЦК України, слід зазначити наступне.

Згідно ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Відповідно до вимог ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилась щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 19 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009, відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

Відповідно до роз`яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009, правочин вважається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Умови, за якими сторони дійшли згоди, викладені у тексті оскаржуваного договору, посвідчені підписом позивача». Будь-яких доказів того, що позивач уклав цей договір під впливом обману суду надано не було. Не надано і доказів існування помилки з боку позивача, яка б існувала на момент вчинення правочину.

Отже, посилання позивача на те, що при укладенні договору його було введено в оману спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені певними засобами доказування, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Окрім того представником Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» заявлено клопотання про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 12 000,00грн.( а.с.111).

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, повязані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11, 202, 203, 215, 234, 405, 627, 628, 655 ЦК України; ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів», ОСОБА_2 про визнання частково недійсним договору позики- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Державного підприємства «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів»( код ЄДРПОУ 02568182) витрати на правничу допомогу в розмірі 12 000,00гривень.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя: О.М.Луценко