Ухвала суду № 86966365, 15.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/1439/16-к

Провадження №: 1-кс/755/301/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Курила А.В.,

секретаря Миненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Савченка А.В., у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016100040000990 від 23.01.2016 року про арешт майна,

в с т а н о в и в:

Слідчий Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві звернувся до суду із клопотання, у межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016100040000990 від 23.01.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 203-І КК України про арешт майна.

Із тексту клопотання вбачається, що у ході проведення досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи, з метою зайняття підприємницькою діяльністю, що спрямована на отримання прибутку (бізнесом), щодо якої існує законодавча заборона, передбачена Законом України № 1334-17 від 15.05.2009 «Про заборону грального бізнесу в Україні», організували діяльність пов'язану з організацією, проведенням та наданням можливості доступу до азартних ігор на комп'ютерних симуляторах, в електронному (віртуальному) казино незалежно від місця розташування сервера, тобто - гральний бізнес, в нежитлових приміщеннях.

Оперативним шляхом встановлено, що службовими особами ТОВ «Лакі Ленд» (код ЄДРПОУ 38323297) створено злочинні схеми щодо ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах шляхом використання фіктивних підприємств та організації зайняття гральним бізнесом під виглядом розповсюдження державних лотерей.

ТОВ «Лакі Ленд» реалізує лотерейні білети, здійснює прийом ставок від гравців на підставі договору передоручення укладеного з оператором державних лотерей Підприємством з 100-відсотками іноземних інвестицій «Українська національна лотерея».

ТОВ «Лакі Ленд» має розгалужену мережу так званих «пунктів розповсюдження лотерей», в яких здійснюється реалізація лотерейних білетів гравцям за готівку. При цьому, посадовими особами вказаного товариства, з метою отримання додаткового прибутку, ухилення від сплати податків та фактичного привласнення грошових коштів, отриманих від реалізації лотерейних білетів, налагоджено протиправну фінансову схему. Суть даної схеми полягає в реалізації готівкових коштів, отриманих в наслідок розповсюдження лотерейних білетів за безготівкові кошти, що надходять від діяльності так званих «конвертаційних центрів».

При цьому, для втілення вказаної протиправної схеми, представниками ТОВ «Лакі Ленд» використовується низка суб'єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності. В даному випадку, кошти на рахунки ТОВ «Лакі Ленд» надходять з рахунків транзитних підприємств, які, в свою чергу, отримують їх від комерційних структур реального сектору економіки (т.зв. замовників на обготівковування та мінімізацію податкових платежів).

Під час проведення вказаних операцій проводяться так званих. «скрутки», тобто згідно з податковою звітністю вищевказані транзитні СПД «конвертаційних центрів» купують в ТОВ «Лакі Ленд» лотерейні квитки, а підприємствам - замовникам реалізовують товари, роботи та надають послуги, в наслідок чого в останніх виникає податковий кредит з ПДВ.

Крім того встановлено, що службові особи ТОВ «Лакі Ленд», з метою отримання над прибутків, під виглядом випуску та реалізації лотерей «Фаворит спорт», розповсюдженням яких займаються останнє, фактично провадиться незаконна букмекерська діяльність - гральний бізнес, що підпадає під норми Закону України «Про заборону грального бізнесу в Україні».

Окрім того, з метою приховування своїх тіньових надприбутків, вказані особи з мережами електронним платіжних терміналів, таких як «24 Нон стоп», «Ай Бокс», «БНК» та інші, укладають угоди на прийняття ставок через електронні платіжні термінали та системи «Visa» та «Master Card», а також організовують т.зв. «пункти розповсюдження лотерей», в яких фактично організовують заклади з проведення азартних ігор, де приймають ставки за готівку. В подальшому кошти, які надходять на рахунки ТОВ «Лакі Ленд» щодня знімаються готівкою практично з кожного рахунку співробітниками вказаного товариства за нібито виплати виграшів гравцям. Хоча фактично виплати відбуваються в місцях організації т.зв. «пунктів розповсюдження» або на карткові рахунки гравців через мережу електронних гаманців ТОВ «Вебмані.ЮА». Тобто готівкові кошти зняті з рахунків товариств отримують організатори вказаної схеми, а Державний бюджет не доотримує надходження в особливо великих розмірах. Згідно податкової звітності ТОВ «Лакі Ленд» не відображені фактичні суми обігу по рахунках та їх доходи.

Кошти, отримані в якості надприбутків, організаторами вказаних фінансових операцій в подальшому привласнюються та використовуються для придбання нерухомості, транспортних засобів.

Також зазначено, що станом на сьогоднішній день встановлено ряд веб-сайтів з використанням яких здійснюється вказана протиправна діяльність за вище описаним злочинним механізмом, а саме: favbet.com, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, email.ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12, ІНФОРМАЦІЯ_13, ІНФОРМАЦІЯ_14, ІНФОРМАЦІЯ_15, ІНФОРМАЦІЯ_16, ІНФОРМАЦІЯ_17, ІНФОРМАЦІЯ_18, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_19, ІНФОРМАЦІЯ_20, ІНФОРМАЦІЯ_21, ІНФОРМАЦІЯ_22,, mail.ІНФОРМАЦІЯ_6, oІНФОРМАЦІЯ_23, ІНФОРМАЦІЯ_24, ІНФОРМАЦІЯ_25, ІНФОРМАЦІЯ_26, ІНФОРМАЦІЯ_27, ІНФОРМАЦІЯ_28, ІНФОРМАЦІЯ_29, ІНФОРМАЦІЯ_30, ІНФОРМАЦІЯ_31, ІНФОРМАЦІЯ_32, ІНФОРМАЦІЯ_33, ІНФОРМАЦІЯ_34, mail.ІНФОРМАЦІЯ_25, ІНФОРМАЦІЯ_35, ІНФОРМАЦІЯ_36, ІНФОРМАЦІЯ_37, ІНФОРМАЦІЯ_38, ІНФОРМАЦІЯ_39, ІНФОРМАЦІЯ_40, ІНФОРМАЦІЯ_41, ІНФОРМАЦІЯ_42, ІНФОРМАЦІЯ_31, ІНФОРМАЦІЯ_43, ІНФОРМАЦІЯ_44, ІНФОРМАЦІЯ_45, ІНФОРМАЦІЯ_46, ІНФОРМАЦІЯ_33, ІНФОРМАЦІЯ_47, ІНФОРМАЦІЯ_38, ІНФОРМАЦІЯ_48, ІНФОРМАЦІЯ_49, ІНФОРМАЦІЯ_50, ІНФОРМАЦІЯ_51, ІНФОРМАЦІЯ_52, ІНФОРМАЦІЯ_53, ІНФОРМАЦІЯ_54, ІНФОРМАЦІЯ_55, ІНФОРМАЦІЯ_56, ІНФОРМАЦІЯ_57, ІНФОРМАЦІЯ_58, ІНФОРМАЦІЯ_59, ІНФОРМАЦІЯ_60, ІНФОРМАЦІЯ_61, ІНФОРМАЦІЯ_62, ІНФОРМАЦІЯ_63, ІНФОРМАЦІЯ_64, ІНФОРМАЦІЯ_65, ІНФОРМАЦІЯ_66, ІНФОРМАЦІЯ_67, ІНФОРМАЦІЯ_68, ІНФОРМАЦІЯ_69, ІНФОРМАЦІЯ_70, ІНФОРМАЦІЯ_71, ІНФОРМАЦІЯ_72, ІНФОРМАЦІЯ_73, ІНФОРМАЦІЯ_74, ІНФОРМАЦІЯ_75, ІНФОРМАЦІЯ_76, ІНФОРМАЦІЯ_77, ІНФОРМАЦІЯ_78, ІНФОРМАЦІЯ_79, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Окрім цього, відповідно до відкритих джерел інформації у мережі Інтернет встановлено, що реєстрація (делегування) доменного імені здійснюється для адресації веб-сайту з таким доменним іменем. Тільки реєстрант доменного імені отримує від реєстратора доменного імені дані доступу для управління доменним іменем, та відповідно тільки він чи уповноважені ним особи, відповідальні за здійснення адміністративних/технічних функцій щодо такого доменного імені, мають можливість здійснювати налаштування/зміну адресації доменного імені шляхом: визначення/зміни IP-адрес (-и), яким/якій відповідає доменне ім'я; визначення/зміни ns-серверів доменного імені; визначення/зміни серверів електронної пошти; встановлення перенаправлення (редиректу) на інше доменне ім'я.

Також вказано, що враховуючи те, що веб-сайт розроблений та створений за допомогою інтелектуальної, творчої діяльності людини, він є об'єктом права інтелектуальної власності.

Таким чином є достатні підстави вважати, що майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні вище вказаних веб-ресурсів використовуються в якості вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 203-2 частиною 1 КК України, а тому виникла необхідність у накладенні арешту на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у користувачів мережі інтернет при використанні зазначених веб-ресурсів, з метою збереження речових доказів та припинення вчинення кримінальних правопорушень.

Прокурор у судове засідання не з'явився, просив клопотання задовольнити у його відсутність.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.

Відповідно до п.7 ч.2 ст.131 КПК України, одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна /ч.1 ст.170 КПК України/.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт на майно накладається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

При цьому, ч.10 ст.170 КПК України, зазначає, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт у порядку ст.ст.170-173 КПК України та згідно ч.ч.2, 3 ст.170 КПК України, слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним у ч.1 ст.98 КПК України.

Речовими доказами згідно ч.1 ст.98 КПК України є матеріальні обʼєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, на підставі вимог ч.5 ст.9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у ст.1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним, тобто для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи (справа «Ізмайлов проти Росії», п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Як вбачається з матеріалів клопотання Дніпровське управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві з 23.01.2016 року здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016100040000990, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 203-І КК України.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються /ч.5 ст.132 КПК України/.

Разом з тим, слідчий звертаючись із клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження не подав слідчому судді доказів обставин, на які він посилається, також не зазначив мету, яку переслідує орган досудового розслідування заборонивши користувачам доступ до мережі Інтернет з використанням веб-ресурсів, зазначивши лише ч.2 ст.170 КПК України, крім того не довів те, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи осіб, про які йдеться у клопотанні.

Частина 1 ст.173 КПК України, передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

На підставі викладеного, з урахуванням мотивів клопотання слідчого про арешт майна та доданих до клопотання документів, слідчий суддя враховує розумність та співрозмірність обмеження права власності та приходить до висновку, що слідчим не доведено необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання слідчого Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві Савченка А.В., у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12016100040000990 від 23.01.2016 року, про арешт майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з моменту її проголошення.

Слідчий суддя: