Ухвала суду № 86964727, 17.01.2020, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 532/2444/19

Провадження № 1-кп/553/75/2020

У Х В А Л А

Іменем України

17.01.2020 року м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі колегії суддів:

головуючого судді - Парахіної Є.В.,

суддів - Новака Ю.Д., Тимчука Р.І.,

при секретарі - Бідній Л.В.,

з участю прокурора - Сорокіна І.В.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників адвокатів - Денисенко Л.М., Давиденка Е.В.,

Давиденка Д.Е.,

представника потерпілого - Лукімського С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві кримінальне провадження № 12019170190000381 відносно ОСОБА_3 за ч. 5 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Ленінського районного суду м. Полтави перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке надійшло на підставі ухвали Полтавського апеляційного суду від 15.11.2019 року про зміну територіальної підсудності, для розгляду по суті.

Під час досудового розслідування ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 18.05.2019 року відносно ОСОБА_2 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 15 липня 2019 року, який був продовжений ухвалами Октябрського районного суду м. Полтави від 11.07.2019 року, від 10.09.2019 року, ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 30.10.2019 року на строк до 28.12.2019 року включно та ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 09.12.2019 року.

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 .

В обґрунтування клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 прокурор послався на те, що ризики, які стали підставою для його обрання, не зникли, обвинувачений підозрюється у вчиненні злочину, який відноситься до категорії особливо тяжких, вчинений в складі організованої групи, організатором якої являється, та усвідомлюючи невідворотність покарання, може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні (які ще не допитані), знищити або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, здійснити спробу переховуватися від суду.

Представник потерпілого з приводу вирішення клопотання прокурора поклався на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Денисенко Л.М. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказуючи фактично на його необґрунтованість. Обвинувачений наголошував на тому, що у нього відсутні можливості знищити чи спотворити речові докази у справі, які перебувають в поліції, як і впливати на свідків, позаяк очевидці злочину відсутні. Захисник вказувала на те, що прокурор лише перелічив ризики, передбачені ст. 177 КПК України, проте не довів їх існування, вручив клопотання стороні захисту безпосередньо перед судовим засіданням по справі.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисники Давиденко Е.В. та Давиденко Д.Е. проти задоволення клопотання прокурора заперечували з огляду на його безпідставність.

При вирішенні клопотання прокурора суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 статті 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

В ч. 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.02.2010 року у справі "Гарькавий проти України" зазначив, що особа не може бути позбавлена або не може позбавлятися свободи, крім випадків, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень п. "С" ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, нікого не може бути позбавлено свободи інакше, ніж відповідно до процедури, встановленої законом, і в таких випадках, як: законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Таким чином, право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Як встановлено в ч. 1, 3 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Колегія суддів у відповідності до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, враховує ступінь тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , ступінь участі у його вчиненні згідно обставин злочину, викладених в обвинувальному акті, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі доведення винуватості, та оцінюючи встановлені обставини у сукупності вважає обґрунтованими доводи прокурора про наявність підстав стверджувати, що він може ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які на даний час не допитані, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи викладене, а також те, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, запобігання яким було підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_2 , не зникли, а застосування до нього іншого більш м`якого запобіжного заходу є неможливим, оскільки не здатне запобігти можливості ухилитись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вплинути на свідків, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість клопотання прокурора, наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 331 КПК України, та оскільки судовий розгляд справи не закінчений, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також повного, всебічного та об`єктивного судового розгляду даної справи в розумні строки, вважає за доцільне продовжити строк тримання під вартою відносно обвинуваченого на 60 днів.

Керуючись ст. 331 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів з 16 год. 00 хв. 17 січня 2020 року по 16 год. 00 хв. 16 березня 2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення, а обвинуваченим – в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Головуючий суддяЄ. В. Парахіна

Судді Р.І. Тимчук

Ю.Д. Новак