Ухвала суду № 86954168, 16.01.2020, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 603/758/19

Провадження №2/603/69/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2020 р. м. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Іванчука В. М.

при секретарі : Швець Н.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Монастириська цивільну справу за позовом Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Монастириського районного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в якому позивач просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача в користь Монастириської міської ради збитки в розмірі 10132,50 грн. за користування земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , без правовстановлюючих документів та стягнути з відповідача на користь Монастириської міської ради 1921, 00 грн. сплаченого при поданні позовної заяви судового збору.

Представник позивача Монастириської міської ради Тернопільської області в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Звернувся до суду з відзивом на позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову, справу розглядати у його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 19 цього Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У позовній заяві представник позивача зазначив, що наявність у відповідача ОСОБА_1 статусу підприємця (з 10.01.2007 року) не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою та у правовідносинах щодо замовлення документації із землеустрою. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин. Дана обставина свідчить про використання земельної ділянки відповідачем ОСОБА_1 як фізичною особою і відповідно позовні вимоги не пов`язані із здійсненням господарської діяльності.

Суд зазначає, що правову позицію щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах вже висловила Велика Палата Верховного Суду.

Зокрема, у постановах від 15 травня 2019 року у справі № 686/19389/17 (провадження № 14-42цс19), від 09 жовтня 2019 року у справі № 209/1721/14-ц (провадження № 14-418цс19) за позовом міської ради до фізичної особи про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, Велика Палата Верховного Суду скасувала судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій, закрила провадження у справах на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справи не підлягають розгляду у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи питання юрисдикційності вказаних спорів, Велика Палата Верховного Суду керувалася тим, що правовідносини, які виникли між сторонами у зазначених справах, є господарсько-правовими, оскільки існує спір між міською радою та фізичною особою саме як суб`єктом господарювання і цей спір пов`язаний зі здійсненням останньою підприємницької діяльності на спірній земельній ділянці.

Як вбачається з інформації з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідач ОСОБА_1 з 10.01.2007 року і по даний час зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є: Код КВЕД 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний); Код КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №192556136 від 11.12.2019 року, відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно повідомлення Монастириської міської ради Тернопільської області №352 від 11.04.2013 року, ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 4000 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 під складськими приміщеннями.

Як вбачається з відповіді Монастириської міської ради Тернопільської області №75/02-20 від 16.01.2020 року, земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за даними форми 6-ЗЕМ), відноситься до «Інші заклади, установи, організації» (рядок 3.17 шифр рядка 58), графа 37: «землі промисловості».

З наведеного, а також зі змісту інших матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація ФОП ОСОБА_1 не припинена, та складські приміщення, за адресою: АДРЕСА_1 використовуються відповідачем за цільовим призначенням з метою отримання прибутку, як ФОП, а саме в комерційних цілях для розміщення складських приміщень.

Таким чином, судом встановлено, що спірні правовідносини, виникли у звязку із здійсненням відповідачем ОСОБА_1 господарської діяльності на спірних земельних ділянках.

Приписами статті 55 ГК України визначено, що суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ», за загальним правилом розмежування компетенції з розгляду земельних та пов`язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається в залежності від суб`єктного складу учасників. Ті земельні відносини та пов`язані з ними майнові відносини, сторонами яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб`єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 3.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно п.2 ч.2 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Враховуючи наведене, дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, тому, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Також, від представника позивача – Монастириської міської ради Тернопільської області надійшла заява про повернення сплаченого при поданні позовної заяви судового збору в сумі 1921, згідно платіжного доручення 1921,00 грн. від 03.12.2019 року.

Згідно п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Враховуючи наведене, Монастириській міській раді Тернопільської області підлягає поверненню сплачена сума судового збору згідно платіжного доручення №2467 від 03.12.2019 року.

На підставі викладеного та керуючись п.5 ч.1 ст.7 ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 142, 200, 255, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі за позовом Монастириської міської ради Тернопільської області до ОСОБА_1 про стягнення збитків, завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів - закрити.

Повернути Монастириській міській раді Тернопільської області (код ЄДРПОУ - 04058433) з державного бюджету 1921,00 грн. сплаченого судового збору, згідно платіжного доручення №2467 від 03.12.2019 року, банк одержувача: УК у Монастириському районі/Монаст. р-н./22030101; код одержувача: 37382571, рахунок отримувача: UA608999980000031216206019375.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Монастириський районний суд Тернопільської області.

Суддя В. М. Іванчук