Рішення № 86952827, 15.01.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 461/5618/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2020 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючої судді Палюх Н.М.

за участі секретаря Сех Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» у липні 2019 року звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 14 грудня 2010 року у розмірі 125866,95 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4801,24 гривень та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 121065,71 гривень за період з 14 грудня 2010 року по 28 вересня 2018 року. Позивач обгрунтовує свої вимоги тим, що відповідач підписав заяву № б/н від 14 грудня 2010 року, відповідно до якої отримав кредит у розмірі 5200,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, що викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Однак відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов"язаннями, у зв`язку з чим станом на 31 травня 2019 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка складає 228881,80 гривень, з яких 4801,24 гривень - заборгованість за тілом кредита; 218651,33 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5429,23 гривень – заборгованість за пенею та комісією. Однак, позивач АК КБ «Приватбанк» зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, у зв`язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 14 грудня 2010 року у розмірі 125866,95 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4801,24 гривень та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 121065,71 гривень за період з 14 грудня 2010 року по 28 вересня 2018 року. З огляду на зазначене, позивач просить суд позов задовольнити і стягнути з відповідача заборгованість за кредтним договором у розмірі 125866,95 гривень, а також судові витрати у розмірі 1 921 гривень.

Ухвалою Залізничного районного суду м.Львова від 24 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, хоча про дату, час і місце проведення такого АТ КБ «ПриватБанк» було повідомлено належним чином. При цьому, у доданій позивачем до позову письмовій заяві він проти заочного розгляду справи не заперечує, просить розгляд справи провести за відсутності його представника, що суд вважає за можливе, оскільки, згідно з ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, який належним чином повідомлялася про час, день та місце розгляду справи, в судові засідання 16 жовтня 2019 року, 13 листопада 2019 року, 29 листопада 2019 року, 27 грудня 2019 року та 15 січня 2020 року не з`явився, відзиву, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив.

За таких обставин, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зі змісту ст.ст. 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність – достатності.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, 14 грудня 2010 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 5200.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.

У заяві зазначено, що відповідач згідний з тим, що ця заява разом із Умовами надання банківських послуг та Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2019 року становить 228881,80 гривень, з яких 4801,24 гривень - заборгованість за тілом кредита; 218651,33 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5429,23 гривень – заборгованість за пенею та комісією.

Щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відтак, суд вважає, що між сторонами правовідносини виникли внаслідок приєднання відповідача до запропонованих позивачем умов договору. Із запропонованими умовами відповідач ознайомився та погодився, про що розписався у заяві-анкеті та довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів. Таке приєднання відповідачем вчинено у письмовій формі, що ґрунтується на положеннях ст.634 ЦК України.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання),

Відповідно до ч.2 ст.615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Аналіз наданих позивачем доказів у їх сукупності дає підстави для висновку, що АТ КБ «Приватбанк» виконало прийняті на себе зобов`язання в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредитну картку з можливим кредитним лімітом у визначеному сторонами розмірі відповідно до умов кредитного договору №б/н від 14 грудня 2010 року, що підтверджується даними наданого для суду розрахунку заборгованості, що в свою чергу також не спростовано відповідачем у справі.

Водночас невиконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, а саме неповернення ним позивачу отриманих сум кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості, згідно якого заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31 травня 2019 року становить 228881,80 гривень, з яких 4801,24 гривень - заборгованість за тілом кредита; 218651,33 гривень - заборгованість по відсотках за користування кредитом; 5429,23 гривень – заборгованість за пенею та комісією, що і зумовило звернення АТ КБ «Приватанк» до суду із даним позовом. При цьому доказів повернення отриманих і використаних позичальником сум відповідачем, в порушення вимог ст.81 ЦПК України, суду не надано.

Таким чином, ухиляючись від повернення отриманих кредитних коштів і сплати заборгованості за кредитом у вказаному розмірі, відповідач порушує зобов`язання за даним договором і права позивача.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, Банк у позовній заяві зазначає, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення повної суми заборгованості, що вказано у п.5.7 Правил користування платіжною карткою, а кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом, а відтак позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 125866,95 гривень, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4801,24 гривень та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 121065,71 гривень за період з 14 грудня 2010 року по 28 вересня 2018 року.

З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач односторонньо порушив взяті на себе зобов`язання за кредитним договором №б/н від 14 грудня 2010 року, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 125866,95 гривень заборгованості за кредитним договором №б/н від 14 грудня 2010 року, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 4801,24 гривень та заборгованості по процентах за користування кредитом у розмірі 121065,71 гривень за період з 14 грудня 2010 року по 28 вересня 2018 року, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1921 грн.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» 125866 /сто двадцять п`ять тисяч вісімсот шістдесят шість/ грн. 95 коп. заборгованості за кредитним договором № б/н від 14 грудня 2010 року.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» 1921 судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подання в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд.50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: