Рішення № 86951531, 15.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

15 січня 2020 р. № 520/7489/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Зінченко А.В.

при секретарі- Мурадли А.І.

за участі представників сторін:

позивача - Шевцової Ю.В.

відповідача - Гусаченко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (вул. Свистуна, буд. 2-б,м. Харків, 61007, код ЄДРПОУ 37765993) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Комунальне підприємство "Тролейбусне депо №3" з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області , в якому просило суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпраці у Харківській області від 21.06.2019р. № 1126 про проведення інспекційного відвідування КП "Тролейбусне депо №3"; визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень № 20-01- 4404/0753-2377 від 05.07.2019р. та визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 20-01-4404/0753/2377/ІП-ФС від 16.07.2019р.

Позивач вважає, що встановлені відповідачем порушення не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними, не обґрунтованими та такими, які не мають правового підґрунтя, а тому підлягають скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просили відмовити, в обґрунтування своє правової позиції надав відзив на позов.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд вважає за необхідне вказати наступне.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи, що визначено у пункті 7 цього Положення.

Відповідно до Положення про Головне управління Держпраці у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань праці від 03.08.2018 року № 84 у редакції чинній на момент інспекційного відвідування , Головне управління Держпраці у Харківській області є територіальним органом. Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Згідно з підпунктом 5 пункту 4 Положення Головне управління Держпраці у Харківській області здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну піїтику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджено ПКМУ від 26.04.2017 № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» .

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з частиною 4 статті 2 Закону України від 05 квітня 2007 р. № 877-ІV«Про основні засади здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема Законом України від 8 вересня 2004 р. №1985-ІУ «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі» та Законом України від 08.09.2004 № 1986 «Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві».

Частиною п`ятою статті 2 Закону № 877 визначено, що такий державний нагляд (контроль) здійснюється у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, із забезпеченням дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті б, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Так, Закон №877 містить вичерпний перелік норм, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

Суд вказує, що правова позиція, щодо розмежування дії норм. Закону №877 та Порядку №295, знайшла своє відображення в рішенні Касаційного адміністративного суду в складі Верховного суду від 22.03.2018 по справі № 697/2073/17.

Відповідно до п. 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань або невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Згідно зі ст.1 вищезгаданого Закону №877, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що відповідно до звернення ОСОБА_1 про порушення стосовно неї законодавства про працю від 28.05.2019 року №0-562 керівником відповідача було прийнято рішення про доцільність проведення контрольного заходу та винесено наказ від 21.06.2019 року №1126 про проведення інспекційного відвідування КП «Тролейбусне депо №3».

На підставі вищезазначеного наказу було видано направлення №02.02- 03/2192 від 21.06.2019 року на проведення вищенаведеного заходу.

Частиною 3 статті 6 Закону № 877 передбачено, що суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону № 877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею.

Судом встановлено, що з метою ознайомлення суб`єкта господарювання з підставами проведення інспекційного відвідування, направлення на проведення інспекційного відвідування пред`являлось уповноваженій особі КП «Тролейбусне депо №3» - Білостоцькій Н.В. (начальник відділу з управління персоналу), про що свідчить особистий підпис даної особи на направленні № 02.02-03/2192 від 21.06.2019р.

Позивач здійснив допуск до проведення інспекційного відвідування.

Під час реалізації контрольних повноважень, адміністрацією підприємства надано графік відпусток робітників відділу експлуатації на 2019 рік, затвердженого директором КП «Тролейбусне депо №3» та узгодженого з головою профкому КП «Тролейбусне депо №3».

Дослідивши такий графік відпусток на 2019 рік та встановивши , що останній не було доведено під особистий підпис працівника, що підтверджувало викладену в зверненні ОСОБА_1 інформацію, інспектор праці дійшла висновку про порушення позивачем вимог ч. 4 ст. 79 КЗпП України, а саме те, що конкретний період надання щорічної відпустки ОСОБА_1 , установлений графіком, не було узгоджено між ОСОБА_1 та керівником КП «Тролейбусне депо №3».

Наданий до інспекційного відвідування акт про відмову від ознайомлення з графіком відпусток робітників відділу експлуатації на 2019 рік від 02.01.2019 року складений комісією у складі начальника відділу експлуатації Жадько Л.В., начальника відділу з управління персоналом Білостоцької Н.В., інспектора з кадрів відділу з управління персоналом Прижкової О.Б. не підтверджує факту узгодження між ОСОБА_1 (працівником) та адміністрацією підприємства (власником) конкретного періоду надання щорічної відпустки, встановленого графіком відпусток на 2019 рік.

З системного аналізу приписів ч.4 ст. 79 КЗпП України встановлюється, по таке узгодження має бути проведено до затвердження графіку відпусток, оскільки фактичне затвердження графіку відпусток керівником за погодженням з уповноваженим ним органом є результатом внесення узгоджених з працівниками періодів для надання відпусток.

Судом встановлено, що доказів того, що внесені до графіку відпусток на 2019 періоди (місяць відпустки) є узгодженими попередньо з працівниками, зокрема і з ОСОБА_1 підприємством до проведення інспекційного відвідування не надано.

Також, під час інспекційного відвідування інспектором праці було встановлено, що при складанні графіка відпусток робітників відділу експлуатації на 2019 рік не враховано переважне право ОСОБА_1 отримати за бажанням щорічну відпустку у зручний для неї час, як особі з інвалідністю, чим порушено вимоги ч. 13 ст. 10 Закону України «Про відпустки».

Матеріалами справи підтверджено, що детальний опис виявленого порушення трудового законодавства України знайшло своє відображення у акті №20-01-4404/0753 від 05.07.2019 року, який був складений посадовими особами відповідача за результатами проведеного контрольного заходу.

Суд зауважує, що відповідно вимог Закону №877, а саме: ч. 6 ст. 7, зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю), проте, слід зауважити, що вищенаведена норма не містить імперативної норми, щодо визначеного строку надання відповіді на таке заперечення.

05.07.2019 року посадовими особами відповідача було винесено припис про усунення виявлених порушень №20-01- 4404/0753-2377 .

Дослідивши надані матеріали справи, суд дійшов висновку, що припис винесено правомірно, оскільки такі дії є результатом діяльності посадових осіб владного суб`єкта щодо усунення суб`єктом господарювання порушень вимог законодавства виявлених в ході реалізації контрольних повноважень. В свою чергу припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Зазначене твердження кореспондується ч.8 ст. 7 Закону №877.

Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.

Так, абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України регламентовано, що юридичні та фізичні особи - підприємці несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 4173 гривні.

Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2013 № 509 далі - Порядок № 509), визначений механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю, передбачених частиною 2 ст. 265 КЗпП України.

Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 однією з підстав для накладення штрафів є акт про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Враховуючи вищевикладене на підставі акту інспекційного відвідування юридичної особи №20-01-4404/0753 від 05.07.2019 року було винесено постанову №20-01 -4404/0753/2377/ІП-ФС від 16.07.2019 року, якою на позивача було накладено фінансову санкцію у розмірі 4173,00 грн.

Таким чином, суд робить висновок про законність винесення посадовими особами Головного управління Держпраці у Харківській області вищезвказаної постанови.

Також, в судовому засіданні були опитані у якості свідків гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які підтвердили факти, зазначені в акті інспекційного відвідування позивача.

Отже, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242- 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства "Тролейбусне депо №3" (вул. Свистуна, буд. 2-б,м. Харків,61007, код ЄДРПОУ 37765993) до Головного управління Держпраці у Харківській області (вул. Алчевських, буд. 40,м. Харків,61002, код ЄДРПОУ 39779919) про скасування наказу - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 16 січня 2020 року.

Суддя Зінченко А.В.