Рішення № 86950057, 14.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11298/19

категорія 112030100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Бердичівський об`єднаний міський військовий комісаріат; Житомирський обласний військовий комісаріат, про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

28 жовтня 2019 року до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Міністерства оборони України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Бердичівський об`єднаний міський військовий комісаріат; Житомирський обласний військовий комісаріат, у якому просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум за №97 від 2 серпня 2019 року (пункт 11);

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, як інваліду 2 групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України було відмовлено позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та компенсаційних виплат, з посиланням на те, що інвалідність позивача змінена у понад дворічний термін після встановлення первинної групи інвалідності.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

6 грудня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та у порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України від відповідача надійшов відзив на позов (а.с.47-49). У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень зазначив, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися не відбувається. Крім того, відповідач подав заяву про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Житомирського обласного військового комісаріату (а.с.53-54).

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2019 року клопотання представника відповідача про залучення для участі у справу третьої особи задоволено та залучено Житомирський обласний військовий комісаріат (далі - Житомирський ОВК) (а.с.55-56).

10 січня 2020 року на адресу суду від третьої особи - Житомирського ОВК надійшли пояснення щодо суті заявлених вимог (а.с.60-61), у яких третя особа вказав, що у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється. З огляду на те, що між первинним та повторним встановленням групи інвалідності позивача пройшло понад 2-х років, то підстав для виплати одноразової грошової допомоги не має.

Положеннями частини 3 статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

Частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Представник третьої особи - Бердичівського об`єднаного міського військового комісаріату правом на подання пояснень по суті позову або відзиву, передбаченого статтею 165 Кодексу адміністративного судочинства України, не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до положень частини 5 статті 262, частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є ветераном військової служби та інвалідом війни II групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 17 вересня 2019 року та посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим 19 червня 2019 року (а.с.13).

9 квітня 2015 року ОСОБА_1 був призваний на військову службу до Збройних сил України у зв`язку з частковою мобілізацією, на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14 січня 2015 року за №15/2015, що підтверджується копією військового квитка (а.с.14).

У період з 21 травня 2015 року до 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції в Донецькій області (м. Маріуполь), що підтверджується довідкою №1326 від 20 червня 2017 року (а.с.16).

Згідно з наказом командира військової частини - польова пошта В3500 від 26 квітня 2016 року за №100, на підставі Указу Президента від 25 березня 2016 року №115/2016 «Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, призваних відповідно до Указу Президента України від 21 липня 2014 року №607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14 січня 2015 року №15» та наказу командувача військ оперативного командування «Південь» від 8 квітня 2016 року за №41, з 28 квітня 2016 року ОСОБА_1 звільнено, виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, знято з котлового забезпечення і направлено для постановки на військовий облік в розпорядження військового комісара Бердичівського ОМВК Житомирської області (а.с.15).

Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 6 березня 2017 року за №762 підтверджується, що в результаті захисту Батьківщини, у ОСОБА_1 виникли наступні захворювання: «ІХС: Стенокардія напруги. Ф КЛ ІІ. Постінфарктний (по ЕКГ) та атеросклеротичний кардіосклероз. Гіпертонічна хвороба 11 ст., 2 ст. Гіпертрофія лівого шлуночку. Ризик IV. СН ІІА ст. Ангіопатія сітківки обох очей. Церебральний арахноїдит з лікворним, астено-невротичним, цефалічним синдромами, вестибулоатактичними розладами. Післятравматичний стресовий розлад, тривожний синдром. Сечосольовий діатез», що підтверджується військово-обліковими та медичними документами. Захворювання, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини (а.с.17).

З 14 березня 2017 року ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 1 квітня 2020 року, дата чергового переогляду - 31 березня 2020 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК від 31 березня 2017 року серії 12 ААА №782260 (а.с.21).

З цих підстав, 15 травня 2017 року ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 240000,00 грн, що підтверджується витягом з протоколу №97 від 2 серпня 2019 року (а.с.30).

З 29 січня 2018 року ОСОБА_1 повторно встановлено III групу інвалідності, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 1 квітня 2021 року, дата чергового переогляду - 27 березня 2021 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК від 27 березня 2018 року серії 12 ААБ №100591 (а.с.25).

У зв`язку з погіршенням стану здоров`я ОСОБА_1 з 29 травня 2019 року встановлено II групу інвалідності. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Інвалідність встановлена на строк до 1 квітня 2022 року, дата чергового переогляду - 19 червня 2022 року. Вказані обставини підтверджуються довідкою до акта огляду МСЕК від 19 червня 2019 року серії 12 ААБ №548671 (а.с.4).

Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 19 червня 2019 року форми 12 ААА №040040 підтверджується, що ступінь втрати професійної працездатності позивача становить - 50% (а.с.28).

У зв`язку із зміною групи інвалідності з ІІІ на II групу, 25 червня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України через Бердичівський об`єднаний міський військовий комісаріат із заявою про виплату (доплату) йому одноразової грошової допомоги.

Проте, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою грошової допомоги та компенсаційних сум, згідно з пунктом 11 протоколу №97 від 2 серпня 2019 року відмовила ОСОБА_1 у призначенні вищевказаної одноразової грошової допомоги, з посиланням на те, що зміна групи інвалідності позивача відбулась у понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (а.с.30).

Надаючи оцінку правовідносинам у даній справі, суд зазначає про таке.

У силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 17 Конституції України, передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу, як інваліду ІІ групи, встановлену йому при повторному огляді з 29 травня 2019 року.

Відповідно до абзацу третього пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці МСЕК.

Згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 1 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2014 року.

Згодом, Законом України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (набрав чинності з 1 січня 2017 року, далі - Закон №1774-VIII) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Тобто, на момент первинного встановлення позивачу групи інвалідності - 14 березня 2017 року зазначений вище Закон №2011-ХІІ у редакції змін, які набрали чинності 1 січня 2017 року, та Порядок №975 містили норми, які встановлювали строк реалізації права на одноразову грошову допомогу при подальшому встановленні особі інвалідності за наслідками повторного медичного огляду.

Саме вказані норми стали підставою для відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги.

За змістом статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової витати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Тобто, Закон пов`язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, тому виплата і має назву: "одноразова грошова допомога", яка здійснюється у визначених Законом випадках, зокрема, у разі встановлення інвалідності.

Позивачу одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності ІІІ групи - призначена та виплачена, отже встановлення за результатами чергового огляду вищої групи інвалідності не є окремою (самостійною) підставою для повторного призначення одноразової грошової допомоги.

Закон допускає можливість виплати такої допомоги у більшому розмірі у разі встановлення вищої групи інвалідності, однак право на отримання такої допомоги обмежено дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності.

Як вже зазначалось, приписами частини 4 статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Дане питання було остаточно врегульовано Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ, яким пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

При цьому, Закон №1774-VIII набрав чинності з 1 січня 2017 року. Тобто, станом і на дату первинного встановлення позивачу інвалідності - 14 березня 2017 року, і на дату встановлення вищої групи під час повторного огляду - 29 травня 2019 року, зазначена норма набула чинності та діяла.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавством чітко визначено та регламентовано, що право на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення вищої групи інвалідності обмежено дворічним строком після первинного встановлення інвалідності.

Як встановлено з матеріалів справи, 14 березня 2017 року, під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 встановлено інвалідність III групи, внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини (а.с.21).

У зв`язку з чим ОСОБА_1 виплачена одноразова грошова допомога у сумі 240000,00 грн.

Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення інвалідності відповідно до статті 16 Закону №2011-XII.

У подальшому, 19 червня 2019 року, під час повторного огляду позивачу встановлено II групу інвалідності внаслідок тієї ж причини (а.с.4).

Оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, у відповідача не було підстав для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у більшому розмірі.

Твердження позивача, що зміна групи інвалідності відбулась у межах дворічного терміну, оскільки III групу інвалідності встановлено з 29 січня 2018 року, а II групу - з 29 травня 2019 року, не приймається судом, оскільки відповідно до Закону №2011-XII для обрахунку двохрічного терміну береться дата первинного встановлення інвалідності, а не дата підтвердження інвалідності.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів доведено, що Міністерством оборони України правомірно відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених понесених судових витрат у даній адміністративній справі та на відмову у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 261-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Бердичівський об`єднаний міський військовий комісаріат (13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.Л.Карастоянової, 49); Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.Сергія Параджанова, 4, м.Житомир, 10001), про визнання незаконним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.М. Гурін