Рішення № 86949882, 13.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2020 року Справа № 160/11819/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Захарчук-Борисенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

26.11.2019 ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік як пенсіонера, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог заначено, що ОСОБА_1 проживав в АДРЕСА_2 , отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, в зв`язку із чим виплату пенсії було припинено.

12.07.2019 представник позивача за нотаріальною посвідченою довіреністю звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, взяти на облік як пенсіонера, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1439/02-09/21 від 29.07.2019 позивачу в поновленні виплати пенсії за віком було відмовлено. В обгрунтування відмови зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається за місцем перебування на обліку, як одержувач пенсії. Відповідно до п.2.9 Порядку №22-1 особа, яка звертається за пенсією повинна пред`явити документ, що посвідчує місце проживання(реєстрації).

Позивач не погоджується з відмовою про поновлення пенсії за віком оскільки вважає, що має право на поновлення виплати пенсії на підставі рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р., яким визнано неконституційними положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому відмова відповідача є безпідставною та такою, що суперечить положенням чинного законодавства.

Ухвалою суду від 28.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху із встановленим строком для усунення її недоліків.

Ухвалою суду від 13.12.2018 було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

02.10.2020 на адресу суду засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позовної заявив повному обсязі.

Свою правову позицію представник відповідача обгрунтував тим, що в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на обліку як пенсіонер ОСОБА_1 не перебував, що підтверджується самим позивачем у заяві від 12.07.2019 та довідкою від 17.02.2000 Управління соціального захисту населення м. Луцьк Виконавчого комітету Луцької міської ради Волинської області. Документи, передбачені п. 2.22 Порядку №22-1, щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України в м. Кам`янське ОСОБА_1 до Головного управління не надавав.

Тож, позивачем подано заяву не за місцем перебування на обліку та недотримано порядку звернення до органу Пенсійного фонду України, визначеного чинним законодавством.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є громадянином України, який до виїзду на постійне місце проживання за кордон проживав у АДРЕСА_2 (знятий з реєстрації у 1994).

12.07.2018 ОСОБА_1 через свого представника за нотаріально посвідченою довіреністю - Акермана Олега Матвійовича звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через Кам`янський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком з 07.10.2009, з врахуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, взяти на облік як пенсіонера, здійснити осучаснення пенсії з 01.10.2017 відповідно до пенсійної реформи України.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №1439/02-09/21 від 29.07.2019 позивачу в поновленні виплати пенсії за віком було відмовлено. В обгрунтування відмови зазначено, що відповідно до п. 1.5 Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку, як одержувач пенсії. Відповідно до п. 2.8 Порядку передбачено, що особи, які звертаються до органів, що призначають пенсію, надають документ, що підтверджує розмір пенсії, строки її виплати та дату зняття з обліку за попереднім місцем отримання. Пунктом 2.9 Порядку передбачено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу) та документи про місце її проживання (реєстрації) та вік. Пунктом 2.22 передбачено, що за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Ноземці та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання.

Враховуючи зазначене вище, до заяви необхідно додати довідку, що підтверджує проживання ОСОБА_1 на території держави України.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком, а тому звернувся з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Згідно статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Питання виплати пенсії особам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, регламентується Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 цього Закону у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року визнано неконституційним положення п. 2 ч. 1 ст. 49, а також другого речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказаним рішенням встановлено, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії. Конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Право громадянина на одержання пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні, держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії, про виплату пенсії у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, поновлення виплати пенсії, про припинення перерахування пенсії на банківський рахунок та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, про виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, про виплату пенсії за довіреністю, термін дії якої більше одного року, через кожний рік дії такої довіреності, подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, а пенсіонерами, які зареєстровані на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від уповноважених органів Російської Федерації, - до органу, що призначає пенсію, визначеного Пенсійним фондом України. При цьому у заяві про виплату частини пенсії непрацездатним членам сім`ї особи, яка знаходиться на повному державному утриманні, вказується адреса одержувача цієї частини пенсії.

Заява на запит пенсійної справи за новим місцем проживання подається пенсіонером особисто до органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Пунктом 2.8 Порядку передбачено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно до ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінюючи усі докази, досліджені судом, у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З аналізу наведених вище положень чинного законодавства вбачається, що ОСОБА_1 має право на поновлення виплати пенсії за віком.

Припинення виплати пенсії позивачу, спираючись на той факт, що він проживає на території іншої держави- Ізраїлю, а документів, які б засвідчили факт її проживання на території України, надано не було, суд вважає незаконним.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 49 та друге речення ст. 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які передбачали припинення виплати пенсії на весь час перебування за кордоном, втратили чинність з 07.10.2009 року, тобто, з дати прийняття рішення Конституційним Судом України №25-рп/2009.

Саме з дня набрання чинності Рішенням №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виникли підстави для поновлення конституційного права осіб на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону, та саме з цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

При цьому, заява про поновлення виплати пенсії може бути подана пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

За таких обставин, відмова відповідача у поновленні виплати пенсії за віком та її перерахунку, з підстав того, що позивач проживає на території іншої держави, а документи, які б засвідчили факт її проживання на території України, відсутні, є цілком необґрунтованою, та протиправною.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи видно, що при зверненні до суду, з даною позовною заявою, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією №1803-6489-8763-0673 від 09.12.2019, яка міститься в матеріалах справи.

Враховуючи той факт, що позовну заяву задоволено в повному обсязі, судовий збір у розмірі 704,80 грн. підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 139, 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області взяти на облік як пенсіонера, перерахувати розмір та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 07.10.2009, з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України, починаючи з 01.10.2017.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 704,80 грн. відповідно до квитанції №1803-6489-8763-0673 від 09.12.2019, яка міститься в матеріалах справи.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко