Рішення № 86943893, 08.01.2020, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 226/2435/18

ЄУН 226/2435/18

Провадження № 2/226/19/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 грудня 2019 року м. Мирноград

Димитровській міській суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Рибкіна О.А.,

за участю секретарів Орлової О.В., Козлової Д.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мирнограді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю і поділ майна та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю і поділ майна. Також позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що у 2002 році після довготривалих відносин з відповідачкою він вирішив покинути свою дружину та після чого він та відповідачка почали спільно проживати однією сім`єю без реєстрації шлюбу. Таким чином протягом тринадцяти років, з лютого 2002 року по січень 2015 року, він перебував з відповідачем ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах, проживали з нею однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою. Вони вели спільне домашнє господарство, купували різні речі, разом харчувались, разом їздили на відпочинок, мали єдиний сімейний бюджет, мали один одного за подружжя, проживали разом, разом були у компаніях друзів та родичів та відповідно мали спільні витрати, мали взаємні права та обов`язки. Він розірвав шлюб зі своєю колишньою дружиною ІНФОРМАЦІЯ_1 . У будь-якому іншому шлюбі кожен з них не перебував. У період з лютого 2002 року по травень 2005 року вони проживали разом у відповідача в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а кожне літо вони мешкали разом у нього на дачі за адресою: с. Миколаївка, СОТ « АДРЕСА_2 . З травня 2005 року вони постійно разом й до цього часу проживають за адресою: АДРЕСА_3 , а у квартирі відповідача оселилась її донька разом із своїм чоловіком. Таким чином між ними склалися усталені відносини, притаманні подружжю.

10 січня 2015 року вони уклали шлюб з відповідачкою. У період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу він та відповідач працювали, отримували заробітну плату, яку вкладали в єдиний з відповідачем спільний сімейний бюджет, вели разом домашнє господарство, розпоряджались коштами та мали один одного за подружжя та відповідно набували майно за спільні кошти. Спільних дітей вони не мають.

Під час проживання однією сім`єю, без реєстрації шлюбу ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_3 , за 500 грн., разом із земельною ділянкою за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, згідно договору купівлі-продажу від 05.08.2005, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського нотаріального округу Донецької області 05.08.2005 року за № 5545. Оформлення вказаної нерухомості було здійснено на відповідача, що підтверджується договором та довідкою БТІ. Оформлення на відповідача відбулось через те, що власник був обмежений в часі для підготування документів на продаж будинку та видав довіреність на право продажу вказаного будинку на нього, через що він представляв інтереси продавця, а відповідач була покупцем за договором.

Після придбання будинку та землі він та відповідачка проживали у вказаному будинку, здійснювали його ремонт та порались разом по господарству. З метою подальшого ремонту та утримання будинку він окрім своїх заощаджень був змушений продати свій дачний будинок разом із землею за адресою: АДРЕСА_2 .

Вважає, що відповідно до ст.74 СК України придбаний житловий будинок АДРЕСА_3 . разом із земельною ділянкою є їхньою спільною сумісною власністю із відповідачкою, незалежно від того на кого оформлено документи.

Нещодавно, а саме з травня 2018 року між ним та відповідачем погіршились відносини, остання зазначає, що він має покинути будинок та шукати собі інше місце проживання та що він не має права на вищезазначений будинок та землю, придбані згідно вищевказаного договору.

Встановлення факту його спільного проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу пов`язане з вирішенням спору, який виник між ним та відповідачем, відносно права власності на нажите за період такого проживання майно, а саме житловий будинок та землю, адже відповідач відмовляється без рішення суду визнавати його співвласником будинку те земельної ділянки.

Ніяких домовленостей між ним та відповідачем, викладених у письмових договорах, щодо права власності на майно, яке нами було нажито під час проживання однією сім`єю без шлюбу, не укладалось. У зв`язку з чим він вважає, що має право на 1/2 частину житлового будинку та землі, придбаних під час проживання з відповідачем однією сім`єю.

Крім цього, відповідно до ч.4 ст.61 СК України, в редакції, яка діяла в період з 11.01.2011 року по 16.05.2012 року, визначалось, що «об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації».

Під час їхнього спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу, остання приватизувала квартиру АДРЕСА_4 .

З урахуванням ч.4 ст.61 СК України, в редакції, яка діяла в період з 11.01.2011 року по 16.05.2012 року, рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за N 1-рп/99, від 09.02.99 року, ст.74 СК України, вважає, що зазначене житло, тобто квартира, яку набула відповідачка в порядку приватизації, є об`єктом права спільної сумісної власності.

Тому вважає, що також має право і на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 , набуту відповідачем внаслідок приватизації під час їх спільного проживання однією сім`єю.

Згоди про добровільний поділ майна між ними не досягнуто, у зв`язку з чим він просить суд:

1.Встановити факт його спільного проживання з відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 23 жовтня 2003 року по 09 січня 2015 року.

2.Визнати спільною сумісною власністю його та відповідача житловий будинок АДРЕСА_3 колишній АДРЕСА_5 ), позначеного згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І - вимощення.

3.Визнати спільною сумісною власністю його та відповідача земельну ділянку за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, місце розташування:

АДРЕСА_6 .Визнати спільною сумісною власністю його та відповідача квартиру

АДРЕСА_7 .Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності його та відповідача, наступним чином:

- визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 колишній АДРЕСА_5 ), позначеного згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І - вимощення;

- визнати за відповідачем право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_3 колишній АДРЕСА_5 ), позначеного згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І - вимощення;

- визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, місце розташування: АДРЕСА_5 ;

- визнати за відповідачем право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, місце розташування: АДРЕСА_5 ;

- визнати за ним право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_4 ;

- визнати за відповідачем право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири

АДРЕСА_8 . Стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані з оплатою судового збору (т.1 а.с.51-54, 127-129).

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що за першою позовною вимогою про встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу з 23.10.2003 року по 09.01.2015 року, яку вона частково визнає, вважає за необхідне зазначити наступне.

З позивачем вони познайомились в 2002 році. Тривалий час вони мали близькі стосунки, були коханцями та мали короткотривалі зустрічі. При таких зустрічах вони не мали на меті мешкати однією сім`єю, так як позивач мав іншу сім`ю та утримував, враховуючи її потреби. Вона мешкала в однокімнатній квартирі разом зі своєю донькою, якій на той час було 16 років та це виключало будь-яку можливість спільно проживати разом з позивачем на житловій площі.

Під час таких зустрічей, які відбувалися в належній їй квартирі, за адресою АДРЕСА_1 , позивач дійсно приносив з собою подарунки та деякі продукти харчування, але нею це сприймалося як залицяння та знаки уваги і не сприймалося нею як спільне проживання. Будь-яких коштовних подарунків позивач ані їй, ані доньці не дарував.

Їхні стосунки виключали повністю ведення домашнього господарства, в т.ч. спільного сімейного бюджету, про що можуть засвідчити відомості з Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів та утриманих податків на її ім`я, які підтверджують, що вона самостійно мала можливість та утримувала свою сім`ю самостійно.

Сума отриманих доходів з аналогічних відомостей, які надані до суду позивачем, при порівнянні з відомостями її доходів, можуть підтвердити, що отримані нами доходи були майже рівнозначними, до того ж, нею отримувались й інші види доходів, зокрема матеріальна допомога як «матір – одиначка». Позивач же, в свою чергу, утримував лише свою сім`ю.

Про те, що позивач розірвав шлюб з колишньою своєю дружиною, їй стало відомо саме від нього, в той час, навіть після розлучення позивач не наважувався покинути свою сім`ю, тим паче розмов щодо їхнього спільного проживання не було та він залишався мешкати разом із ними.

Інколи вони разом проводили час у відпустці, який сприймався нею як спільне, приємне проведення часу, але ні в якому разі як сім`я.

Вона неодноразово пропонувала позивачу мешкати разом, але отримувала щоразу відмову. Навіть в той час, коли його колишня дружина наполягла на тому, щоб позивач «знявся» з реєстраційного обліку, він відмовлявся мешкати однією сім`єю з нею, побоюючись відповідальності.

Розуміючи інертну поведінку позивача, відсутність будь-якої матеріальної підтримки з його сторони, не сподіваючись на зміни, вона погодилась на пропозицію своєї матері придбати будинок.

Маючи суму своїх заощаджень в 10000 гривень, які складалися з сум невитрачених коштів, отриманих, як матеріальна допомога «матері – одиначки», про що свідчать відомості про суми виплачених доходів, доклавши грошові кошти, сумою в 7000 гривень, які були нею позичені у знайомій та надані кошти її матір`ю ОСОБА_5 , сума яких склала 5000,00 гривень, нею було укладено угоди на загальну суму 22000,00 гривні, а саме: договір купівлі-продажу від 05.08.2005 року - будинку АДРЕСА_5 , зареєстровано в реєстрі № 5545, засвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області, та договір купівлі-продажу від 05.08.2005 року - земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_5 , зареєстровано в реєстрі № 5547, засвідчений приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області.

Що стосується коштів, які нею були позичені, то ці кошти були повернені після отримання їх від продажу квартири її матері ОСОБА_5 , про що свідчить договір купівлі-продажу від 05.08.2005 року, зареєстрований в реєстрі № 5543 приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області). Ці відомості можуть засвідчити свідки.

Позивачем зазначається, що «оформлення на відповідача відбулося через те, що власник був обмежений в часі для підготування документів на продаж... та видав довіреність на право продажу вказаного майна» саме на нього, через що він представляв інтереси Продавця, а вона була «Покупцем».

З вказаним вона частково погоджується, саме в тій частині, що дійсно власник був обмежений в часі та надав довіреність на здійснення угоди. Але надання такої довіреності на ім`я позивача відбулося з тих мотивів, що саме за її кошти придбалося спірне майно та виключало можливість оформлення будь-яких угод на позивача. Але, враховуючи, що позивач на той час був тією особою, на яку вона могла б покластися, то за її проханням позивач надав згоду на оформлення такої довіреності та в подальшому представляв інтереси «Продавця», а не навпаки, як зазначає.

Вже після оформлення угод, 03.09.2005 року позивач ОСОБА_1 під час святкування її дня народження та одночасно її новосілля зробив їй пропозицію щодо спільного проживання, однак за умови обов`язкової його реєстрації місця проживання в будинку АДРЕСА_5 ), який вона напередодні придбала за власні кошти.

Саме з жовтня 2005 року вона погодилася на пропозицію позивача проживати разом. Вони розпочали жити разом після виконання умови щодо його реєстрації в належному їй будинку АДРЕСА_5 . Тобто з 13.10.2005 року вони мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Таким чином, нею не заперечується та визнається факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 13.10.2005 року по 09.01.2015 рік.

Щодо позовних вимог за п.п. 2-4 відповідно до заяви про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна зазначає, що в абзаці 2 п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» зазначено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто, тощо.

Слід зауважити, що вимоги про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна є похідними від встановлення факту спільного проживання однією сім`єю в спірний період, що визнається також позивачем. Крім того, посилання позивача на той факт, що «завдяки спільному придбанню майна» вони, начебто, брали участь у створені спільної власності - є помилковими та не ґрунтуються на законних підставах.

Враховуючи безпідставність та необґрунтованість вимог позивача встановити факт спільного проживання однією сім`єю в період з 23.10.2003 року до 13.10.2005 року, не підлягають й задоволенню вимоги про визнання спільною сумісною власністю та поділ майна.

Також вона не визнає та вважає повністю необґрунтованими вимоги позивача щодо визнання спільною сумісною власністю і поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з таких підстав.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги в цій частині позову, посилається на ст.61 СК України (в редакції, яка діяла в період з 11.01.2011 по 16.05.2012), якою визначалось, що «об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду» та на зміст ст.74 СК України – майно набуте чоловіком та жінкою, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі – належить їм на праві спільної сумісної власності. Виходячи зі змісту цих норм СК України, позивач робить висновок, що квартира, яка набута нею в порядку приватизації є об`єктом спільної сумісної власності.

Частина 5 ст. 61 СК України, в редакції, на яку посилається позивач, було передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації. У вказаній редакції ця частина діяла у період з 08.02.2011 по 13.06.2012.

Водночас, стаття 57 Сімейного кодексу України визначала особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Зауважує, що до 08.02.2011 року (на час набуття чинності редакції статті, на яку посилається позивач) статус житла, яке вона приватизувала, не був конкретно визначений, воно не було визнано ані майном, яке було особистою приватною власністю дружини, чоловіка, ані об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 8 СК України якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин. Сімейний кодекс передбачає застосування аналогії закону та аналогії права до сімейних відносин.

Аналізуючи приписи глави 7 та 8 СК України можливо дійти висновку, що житло, набуте одним з подружжя, у період інший ніж з 11.01.2011 по 16.05.2012, є особистою приватною власністю одного з подружжя у зв`язку з тим, що дії стосовно його набуття аналогічні з тими, на підставі яких набувається майно у порядку спадкування та дарування, а саме, для набуття необхідна лише згода.

Таким чином, з огляду на те, що задля приватизації житла, крім подання заяви особи, яка бажає набути житло в рамках Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» інших активних дій не потрібно, так як і при дарування та спадкуванні майна, при вказаних діях не використовується ані праця члена подружжя, ані матеріалні блага сім`ї, тому вказане майно не є тим майном, що є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім того, слід зауважити, що лише у період з 08.02.2011 по 13.06.2012 року приватизоване житло є спільною сумісною власністю подружжя у зв`язку з прямою нормою закону та з огляду на приписи ст.58 Конституції України (дія закону у часі).

Дійсно, як зазначає позивач та нею не заперечується факт того, що відповідно до Розпорядження органу приватизації 2/36-842 від 13.12.2011 року, на підставі її заяви стосовно приватизації квартири за адресою: АДРЕСА_1 – задоволено прохання наймача ( ОСОБА_3 , тобто її) передати квартиру в приватну власність. Розрахунок безоплатно приватизуємої площі було проведено з урахуванням посвідчення на одержання мешканцями квартири житлових чеків.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність. Приватизація здійснюється шляхом його відчуження на користь громадян України у спосіб безоплатної передачі їм квартир з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім`ї та додатково 10 квадратних метрів на сім`ю, а також продажу надлишків загальної площі квартир (будинків) громадянам України, що мешкають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов. Встановлення зазначеної санітарної норми для безоплатної приватизації житла є законодавчою гарантією держави забезпечити справедливу передачу громадянам України у власність державного житлового фонду на рівних умовах і в рівних розмірах.

Наведена норма Закону після набрання чинності Конституцією безпосередньо реалізує конституційну вимогу щодо рівності громадян перед законом, не допускає дискримінації громадян України залежно від площі житла, яке вони займали у державному житловому фонді на момент приватизації, забезпечує конституційну гарантію реалізації права на житло шляхом набуття його у власність (частина перша статті 24, частина перша статті 47 Основного Закону України).

У відповідності до статей 2-4 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», якими закріплено безоплатна передача громадянам квартир, які використовуються ними на умовах договору найму, з використанням житлових чеків (приватизаційні папери), які одержуються всіма громадянами України і використовуються ними при приватизації державного житлового фонду.

Системний аналіз положень цього Закону України дає підстави для висновку, що право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека.

Також зазначає, що на підставі рішення № 104 Виконавчого комітету народних депутатів м. Димитров від 19.03.1997 року їй, як матері-одиначки було видано ордер на жиле приміщення № 2009 серії НОМЕР_1 зі складом сім`ї з двох осіб (її та доньки – ОСОБА_6 ) на право заняття жилого однокімнатного приміщення, жилою площею 16,0 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 .

Як визначено статтею 31 ЖК УРСР (в редакції від 1993 р.), за громадянами було закріплено право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного фонду в порядку, передбаченого законодавством, чинним на той час. Жилі приміщення надавалися громадянам у вигляді окремої квартири на сім`ю.

В статті 58 ЖК УРСР (в редакції від 1993 р.) закріплено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного фонду виконавчий комітет міської Ради народних депутатів видає громадянину ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Як вбачається з наданих відомостей та не заперечується позивачем, станом на 1997 рік її сім`я мала склад дві особи – вона та донька, які вселилися в жиле приміщення на підставі договору найму, укладеного між наймодавцем – житлово-експлуатаційною організацією і наймачем – громадянином, на ім`я якого видано ордер, тобто – нею (у відповідності до ч.2 ст.61 ЖК УРСР). Крім того, цією ж нормою закону закріплено, що користування жилим приміщенням здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Як закріплює ст. 64 ЖК УРСР, лише члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Тобто, право користування жилим приміщенням, на яке було видано ордер, мали лише дві особи – вона та її донька – ОСОБА_7 , у відповідності до договору найму. Будь-яких домовленостей з позивачем щодо користування або вселення до цього приміщення між ними не було.

Частиною 5 ст.8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» закріплено, що передача квартир у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, передача займаних квартир здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цих квартирах, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло.

Наведені положення Закону 2482-12 дають підстави для висновку, що приватизація державного житлового фонду не є обов`язком громадян України, а є їх правом, яке повинне реалізовуватися ними на власний розсуд, на умовах, у порядку та спосіб, встановлених законом.

Так, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.12.2011 року, видане комунальним підприємством «Служба єдиного замовника», власником квартири АДРЕСА_4 з визначеною часткою - 1/1 та приватною формою власності визначено саме її – ОСОБА_3 , рішення про державну реєстрація права власності на нерухоме майно прийнято 25.01.2012 року.

Тобто можливо зробити висновок про те, що позивач не був користувачем відповідно до договору найму жилого приміщення, укладеного згідно ордеру від 1997 року; набуття нею права власності на квартиру є реалізацією свого права на власний розсуд відповідно до ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» з використанням житлових чеків та не є фактом використання спільних коштів або спільної праці, як подружжя, а в відповідності до ст. 156 ЖК УРСР, яка закріплює права та обов`язки членів сім`ї власника квартири, зазначає, що члени сім`ї власника квартири, які проживають разом із ним в квартирі, користуються жилим приміщенням нарівні з власником, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування.

Позивач не оскаржує факт того, що він не був користувачем спірної квартири, а лише зазначає сам факт набуття права власності шляхом реалізації свого права щодо майна, право користування на яке було нею отримано на пільгових умовах.

Вказане повністю кореспондується з правовою позицією ВСУ від 07.09.2016 року у справі №6-801цс16 - належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Тому вважає необґрунтованими та безпідставними вимоги позивача про визнання спірної квартири об`єктом спільної сумісної власності і вважає, що такі вимоги не підлягають задоволенню, а, відповідно, не підлягають й задоволенню і вимоги про поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності.

На підставі викладеного просить суд:

1. Позовну заяву задовольнити частково, встановивши факт її спільного проживання однією сім`єю з позивачем без реєстрації шлюбу в період часу з 13.10.2005 року по 09.01.2015 року.

2. В задоволенні вимог позивача про визнання спільною сумісною власністю житлового будинку АДРЕСА_5 , двох земельних ділянок площею 0,1000 га та 0,0467 га, відповідно, та квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 – відмовити.

3. В задоволенні вимог позивача про поділ майна, з визначенням права спільної часткової власності на 1/2 частку – відмовити (т.1 а.с. 78-79, 135-137).

Крім того, відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, в якому вказала що лише 10 січня 2015 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб. В той час, 03.09.2005 року ОСОБА_1 під час святкування її дня народження зробив їй пропозицію щодо спільного проживання. Цієї пропозиції передували їхні стосунки, які полягали лише в короткотривалих зустрічах, виключаючи повністю ведення домашнього господарства та спільного сімейного бюджету. Також однією з умов ОСОБА_1 стосовно спільного проживання було обов`язкова його реєстрація місця проживання в будинку АДРЕСА_5 ), який вона напередодні придбала за власні накопичені кошти. Саме з жовтня 2005 року вона погодилася на пропозицію відповідача проживати разом. Вони розпочали жити разом після виконання умови відповідача щодо його реєстрації в належному їй будинку АДРЕСА_5 . Тобто з 13.10.2005 року вони мешкали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

За час перебування в шлюбі ними за спільні кошти було придбано автомобіль марки Chevrolet Lacetti, д/н НОМЕР_2 , б/в, 2007 року випуску. Фактично угоду було укладено та передано транспортний засіб у їхнє спільне користування восени 2013 року. Однак договір купівлі-продажу було укладено та проведено перереєстрацію транспортного засобу - автомобіля Chevrolet Lacetti, д/н НОМЕР_2 в ТСЦ НОМЕР_3 в період часу з лютого 2015 року по травень 2015 рік.

Однак, вже в січні 2018 року їхні стосунки з відповідачем суттєво погіршилися, вони вели тривалі перемовини щодо подальшого спільного проживання, але не змогли вирішити ці проблеми та повністю припинили з відповідачем вести спільне господарство та сімейний бюджет, шлюбні відносини фактично припинені, що і стало підставою для її звернення 17.08.2018 року з позовною заявою до Димитровського міського суду Донецької області про розірвання шлюбу.

Вважає, що внаслідок придбання ними автомобіля марки Chevrolet Lacetti в період спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відповідно до статей 60, 63, 69, 74 СК України та статей 328, 368 ЦК України виникло право спільної сумісної власності на вказаний автомобіль, при цьому частини чоловіка та дружини є рівними.

Перебування в фактичних шлюбних відносинах в період часу з 13.10.2005 року по січень 2018 рік не заперечується відповідачем, а тому на підставі ст. 82 ЦПК України ці обставини не підлягають доказуванню.

В період перебування в фактичних шлюбних відносинах, тобто в період з 13.10.2005 року по січень 2018 року, вона та відповідач працювали, отримували заробітну плату, яку вкладали в спільний сімейний бюджет. Частку з цього сімейного бюджету вони відкладали на придбання автомобіля. До того ж, під час фактичного укладання угоди щодо купівлі-продажу автомобіля Chevrolet Lacetti, д/н НОМЕР_2 , тобто восени 2013 року, розрахунок з продавцем було проведено саме нею, про що можуть засвідчити свідки. Маючі міцні сімейні стосунки, розуміння потреб сім`ї, вони вважали, що придбання автомобіля полегшить буденне життя, спростує необхідність витрачати значний час на пересування для відвідування родичів, надасть можливість подорожувати в відпустці та бути незалежними від часу.

Проте, як їй стало відомо в листопаді 2018 року, ОСОБА_1 в червні 2018 року без її повідомлення та надання згоди уклав угоду, за якою відбулося відчуження спірного майна – автомобіля Chevrolet Lacetti, д/н НОМЕР_2 . Вартість укладеної угоди їй не відома, так само, як і цілі, за якими відповідач розпорядився отриманими грошовими коштами. Мета використання цих коштів на потреби сім`ї спростовується тим, що ведення спільного господарства та сімейного бюджету між ними припинено з січня 2018 року, що й не заперечує сам відповідач.

Вважає, що, оскільки ОСОБА_1 здійснив відчуження автомобіля Chevrolet Lacetti без її письмової згоди, тому вона має право на відповідну компенсацію вартості відчуженого не в інтересах сім`ї майна.

Вартість автомобіля визначена нею в 140000 грн., виходячи з ринкової вартості транспортного засобу з аналогічними характеристиками та року випуску. Провести експертну оцінку не надається можливим, у зв`язку з відсутністю спірного транспортного засобу та будь-яких документів.

Просить суд: визнати спільною сумісною власністю її та ОСОБА_1 автомобіль марки Chevrolet Lacetti, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 140000 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на її користь компенсацію вартості відчуженого майна не в інтересах сім`ї, сума якої становить 70000 гривень; стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати, пов`язані з оплатою судового збору (т.1 а.с. 103-105).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі, зустрічний позов відповідача ОСОБА_3 він не визнав та пояснив, що вони з відповідачкою познайомилися ще наприкінці 80-х років, довго зустрічалися, а коли його сину у грудні 2001 року виповнилося 16 років, то в лютому 2002 року він перейшов жити до відповідачки, саме з цього часу вони жили разом, жили вони у відповідачки в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , а влітку вони мешкали разом у нього на дачі в селищі Миколаївка. Таким чином вони жили разом з відповідачкою однією сім`єю з лютого 2002 року по травень 2018 року, в період з 10.01.2015 по листопад 2018 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. Ініціатором укладання шлюбу в січні 2015 року була відповідачка. В період проживання однією сім`єю вони з відповідачкою купили 05.08.2005 року житловий будинок АДРЕСА_3 на даний час АДРЕСА_9 Гончара). Будинок було куплено за спільні кошти. Саме він знайшов будинок, домовився з людьми про його купівлю, передавав продавцям будинку гроші. Влітку 2005 року він віддав продавцям завдаток за будинок - 1000 доларів, а інші 4000 доларів він повинен був віддати через рік. Він продав свою дачу, а його батько продав квартиру та дачу, щоб віддати борг за будинок. Також ці гроші витрачались на ремонт будинку. Він побудував у будинку новий гараж, потім побудував перехід з будинку до літньої кухні, також вони провели до будинку газ. В період спільного проживання однією сім`єю у 2012 році вони купили автомобіль ОСОБА_8 Лачетті. Цей автомобіль він продав в червні-липні 2018 року, покупцем була його сестра – ОСОБА_9 , вартість угоди – 6000 доларів. Цей продаж автомобіля був ним здійснений зі згоди відповідачки, письмово та нотаріально вони цю згоду не оформлювали. Автомобіль він продав своїй сестрі тому, що вона раніше позичила йому 6000 доларів, щоб він допоміг купити сину квартиру у м. Донецьку, і умовою цієї позики було переоформлення машини на сестру. Він згоден, що автомобіль був придбаний за час спільного проживання з відповідачкою, визнає, що це спільна власність, але він не згоден будь-що сплачувати їй в порядку компенсації за цей автомобіль, вважає, що все спільне майно треба поділити навпіл.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала свої зустрічні позовні вимоги, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала частково, а саме тільки в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період, починаючи з 13 жовтня 2005 року, інші позовні вимоги, зокрема щодо спільного проживання з 2003 року, про визнання майна спільною сумісною власністю та його поділ, не визнала та пояснила, що вони познайомилися з позивачем ОСОБА_10 дуже давно, приблизно в 2000 році. З того часу вони були коханцями та зустрічалися. Він до неї приходив коли рідше, коли частіше. З 2003 року він до неї став приходити частіше, приносив продукти, подарунки, з того часу він став запрошувати на спільний відпочинок. Вони відпочивали разом, він брав свого сина, а вона свою дочку, також з ними була на відпочинку сестра позивача з сином. Але вона не сприймала це як сумісне життя, приймала це як залицяння. Цей відпочинок не був дорогим, вони їхали на машині, відпочивали на природі в палатках. Спільно вони не могли проживати. оскільки вона мешкала з дочкою, якій на той час було 16 років, вони з дочкою мешкали за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач не пропонував їй спільне проживання, укласти шлюб, їхні відносини виключали ведення спільного господарства та спільний бюджет. У листопаді 2003 року Патяка розлучився зі своєю дружиною, у листопаді 2004 року він виписався з квартири, де раніше він жив зі своєю сім`єю, це десь на м-ні Західний м.Димитров, точніше їй не відомо, але продовжував жити зі своєю колишньою дружиною в їх квартирі до жовтня 2005 року. Вона від позивача не отримувала ніякої матеріальної підтримки, ніякої допомоги, через це її мати запропонувала їй купити будинок, так як у неї була маленька квартира і підростала дочка. Маючи свої заощадження, які вона отримувала як мати-одиначка та накопичувала їх протягом більше ніж 10 років, так як її заробітна плата була достатньою, щоб не витрачати ці суми, вона накопичила 10000 грн. Також вона зайняла 7000 грн. у знайомої та її мати дала їй зі своїх збережень 5000 грн. для придбання будинку. За всі ці гроші вона придбала будинок у серпні 2005 року за адресою: АДРЕСА_3 за 22000 грн. При оформленні договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_10 був представником продавця будинку за довіреністю. В цій довіреності було вказано, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_10 . Будинок був оформлений на неї, так як вона його придбала за свої гроші. ОСОБА_10 запропонував їй купити цей будинок, так як продавець будинку був його хорошим знайомим. Власниця будинку мешкала у м. Донецьк, була обмежена у часі і тому видала довіреність на Патяку. Вона йому на той час також довіряла і тому була не проти, щоб він приймав участь в угоді. Вже після оформлення всіх документів на будинок 03.09.2005 року вони святкували її день народження та новосілля у будинку. Патяка сказав за святковим столом, що вони вже давно мають відносини і вже час визначитися та жити разом, але за умови, що вона пропише його у будинку. Після цього вона 13.10.2005 року прописала його та свою мати в цьому будинку. Її мати перед тим, як вона купила будинок, приблизно за 5-7 днів до цього продала свою квартиру більше ніж за 7000 грн. Продала квартиру, щоб повернути її борг – гроші, які вона займала на придбання будинку. Тому вона визнає факт сумісного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з Патякою з 13 жовтня 2005 року по січень 2015 року. В цей період часу вони проживали разом, збирали гроші, і в цей час ними за спільні сумісні гроші був придбаний автомобіль «Шевроле». А 10.01.2015 року між нею та ОСОБА_10 був укладений шлюб і вони проживали ще спільно у шлюбі до січня-лютого 2018 року. Потім у них почалися сімейні негаразди, сварки. З цього часу вона вважає, що їхні сімейні відносини фактично припинилися, але вони продовжують проживати по теперішній час за адресою: АДРЕСА_3 . Потім вона подала до суду позов про розірвання шлюбу і 03.12.2018 року їх шлюб було розірвано. Квартиру за адресою: АДРЕСА_1 вона отримала від держави в користування для проживання як мати-одиначка ще до знайомства з ОСОБА_10 , потім вона її приватизувала у 2011 році. Її дочка вчилася в Донецькому інституті підприємництва та психології з 2004 року на стаціонарі, в цей час вона мешкала в квартирі одна. З того часу позивач у неї інколи залишався на ніч. У період з 2003 по 2005 роки вони бували у компаніях разом з сестрою позивача ОСОБА_11 , також два рази були на відпочинку та один раз на якомусь святі у батьків позивача, там була і ОСОБА_12 . Вона стала жити у купленому будинку приблизно через 2 тижні після купівлі, стала жити разом з матір`ю, дочка приїжджала на вихідні. Позивач ОСОБА_1 став жити у будинку з того часу, як вона його прописала, тобто з 13.10.2005 року. При укладанні договору купівлі-продажу будинку була присутня мати продавця ОСОБА_13 , вона була представником своєї дочки, яка продавала будинок. Гроші за будинок вона передала ОСОБА_1 , оскільки він був офіційним представником продавця. Це було до підписання договору купівлі-продажу у нотаріуса, це було вдома, точно не пам`ятає де саме, це було не в приміщенні у нотаріуса. Вона купила будинок за 22 тисячі гривень та передала їх ОСОБА_14 як представнику продавця в той день, коли оформлювали договір купівлі-продажу (до оформлення у нотаріуса) чи, можливо, напередодні за день до цього. В день купівлі нею будинку її мати продала квартиру. Вона була при цьому у нотаріуса, була ще покупець квартири – ОСОБА_15 . Вона позичала гроші у ОСОБА_16 для купівлі будинку у сумі 7 тисяч гривень, а потім повернула їй борг з грошей, отриманих матір`ю за продаж її квартири, мати їй ці гроші передала. ОСОБА_1 не вносив своїх грошових коштів за купівлю будинку. У договорі купівлі-продажу будинку сума купівлі була занижена, як і у договорі купівлі землі і договорі продажу квартири матері.

Щодо наданих позивачем фотографій пояснила, що на фотографії, на якій стоїть дата 03.09.2005 - вони святкували день її народження, а також новосілля у придбаному будинку. На фотографії, на якій стоїть дата 01.01.2004 - ОСОБА_10 прийшов до неї додому у квартиру по АДРЕСА_11 її з Новим роком, який це був рік вона не пам`ятає, фотографувала їх її дочка, вона його знала, на той час вони були коханцями, але разом не мешкали. На фотографії, на якій стоїть дата 30.10.2003 - це в її квартирі, вони з Патякою лежать на дивані, фотографувала напевне її дочка. На фотографії, на якій стоїть дата 31.12.2003 - ОСОБА_10 запросив її до своїх батьків познайомитися з ними, він на той час був вже розлучений, на фотографії його батьки та сестра, дата відповідає дійсності. На фотографії, на якій стоїть дата 03.10.2003 - це в її квартирі по АДРЕСА_11 , вони лежать на дивані, можливо ОСОБА_10 прийшов з роботи, приліг відпочити. На фотографії без дати - вони відпочивають у м.Черкаси, на фотографії є її дочка, його родичі - сестра з чоловіком, його син та його знайомий, тоді ОСОБА_10 запросив її відпочити разом. На фотографії, на якій стоїть дата 19.05.2006 - це у дворі придбаного будинку, там є на фото пасіка, яку ОСОБА_17 зі своєї дачі. На фотографії, на якій стоїть дата 26.12.2003 - ОСОБА_10 з її дочкою, дочка ображена на Патяку за те, що він ставить їй «рожки», це в її квартирі, фотографувала вона. На фотографії без дати, на якій є зображення на стіні календаря за 2004 рік - Патяка з її дочкою у неї в квартирі. На фотографії, на якій стоїть дата 31.12.2003 - ОСОБА_10 з її дочкою у її квартирі. На фотографії без дати - відпочинок в Черкасах, вони їздили туди не менше двох разів, це було до 2005 року, діти на фотографії ще маленькі. На фотографії без дати на траві – вони їздили проводжати її дочку та дітей її друзів до табору, тоді наймали Патяку і він їх відвозив.

Представники сторін ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали позиції позивача та відповідача відповідно.

Вислухавши пояснення сторін, їхніх представників та дослідивши докази по справі, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що в період з 31.07.1982 по 22.10.2003 позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_18 та в період з 26.07.1985 по 10.11.2004 ОСОБА_1 був зареєстрований в квартирі за адресою: АДРЕСА_10 , з 13.10.2005 він зареєстрований в будинку за адресою: АДРЕСА_5 , що встановлено з записів в паспорті громадянина України ОСОБА_1 та довідки про реєстрацію у житловому приміщенні (т.1 а.с. 7-8, 13).

10.01.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Димитровського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 10 (т.1 а.с. 15).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13.08.2018, ОСОБА_1 з 1 кварталу 2002 року по 4 квартал 2015 року отримував заробітну плату, інші доходи і безоплатне вугілля. У 2002 році його доходи склали – 8100,18 грн., у 2003 році – 5993,71 грн., у 2004 році – 9665,27 грн., у 2005 році – 13218,71 грн., у 2006 році - 22545,78 грн., у 2007 році – 28071,77 грн., у 2008 році – 35441,18 грн., у 2009 році – 45481,77 грн., у 2010 році – 52828,38 грн., у 2011 році – 39191,90 грн., у 2012 році – 41941,49 грн., у 2013 році – 71475,86 грн., у 2014 році – 70832,82 грн., у 2015 році – 75670,65 грн. (т.1 а.с.11-12).

Згідно довідки Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Мирноградської міської ради від 22.08.2018, за реєстраційними даними БТІ житловий будинок АДРЕСА_5 ) належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г. 05.08.2005, реєстр № 5545 (т.1 а.с. 14).

Також згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №133654757 від 08.08.2018 року і згідно технічного паспорту на житловий будинок власником вищевказаного будинку є ОСОБА_3 (т.1 а.с.16-21, 22-23, 85-87).

Згідно договору купівлі-продажу від 05.08.2005 ОСОБА_13 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_1 , продала, а ОСОБА_3 купила житловий будинок АДРЕСА_5 . Продаж будинку вчинено за 2500 грн. Загальна вартість будинку складає 22720 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г., реєстр № 5545 (т.1 а.с. 24).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 05.08.2005 ОСОБА_13 , від імені якої на підставі довіреності діяв ОСОБА_1 , продала, а ОСОБА_3 купила земельну ділянку площею 0,1467га (з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку – 0,1га, для ведення особистого підсобного господарства – 0,0467га), яка розташована по АДРЕСА_5 . Продаж земельної ділянки вчинено за 2500 грн. Експертна грошова оцінка земельної ділянки складає 2773 грн. Договір посвідчено приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г., реєстр № 5547 (т.1 а.с. 89).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 30.08.2018, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0,1000га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі цивільно-правового договору, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області 05.08.2005, реєстр № 5547 (т.1 а.с.36-38).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 30.08.2018, ОСОБА_3 належить на праві власності земельна ділянка за кадастровими №1411300000:01:016:0096 площею 0,0467га для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі цивільно-правового договору, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області 05.08.2005, реєстр № 5547 (т.1 а.с.39-41).

Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Практика бізнесу», вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , складає 66690,00 грн. (т.1 а.с.28-33).

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0467 га, кадастровий номер № 1411300000:01:016:0096, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , вартість земельної ділянки складає 15355,00 грн. (т.1 а.с.55-63).

Згідно звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,0467 га, кадастровий номер № 1411300000:01:016:0066, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 , вартість земельної ділянки складає 34610,00 грн. (т.1 а.с.64-71).

На фототаблицях (т.1 а.с.25-26, 167-171) та наданих позивачем під час розгляду справи для огляду оригіналах фотографій, з яких зроблені фототаблиці, зображено спільне перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період 2003-2005 років в різних місцях та обставинах.

Згідно акту № 877/8 від 20.08.2012 року, виданого Координаційним комітетом самоорганізації населення Мирноградської міської ради, ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 з травня 2005 року по теперішній час, проживає однією сім`єю з ОСОБА_1 , який також проживає за адресою: АДРЕСА_3 з травня 2005 року по теперішній час. Акт підписаний мешканцями вул. Гончара: ОСОБА_19 (буд АДРЕСА_12 ), ОСОБА_20 (буд. АДРЕСА_13 ), а також головою квартального комітету № 8 ОСОБА_21 та заступником квартального комітету № 8 ОСОБА_22 (т.1 а.с.27).

Згідно договору купівлі-продажу садового будинку від 26.12.2005, ОСОБА_1 продав садовий будинок, розташований в АДРЕСА_5 . Продаж вчинено за 3000 грн. Загальна інвентаризаційна оцінка садового будинку становить 19742 грн. (т.1 а.с.34).

Згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26.12.2005, ОСОБА_1 продав земельну ділянку № 7,8, що розташована на території Садівницького товариства «Рассвет» Гродівської селищної ради загальною площею 0,11 га. Продаж вчинено за 2000 грн. (т.1 а.с.35).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 11178862 від 19.10.2013 житловий будинок АДРЕСА_5 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (а.с.82).

Згідно витягу про реєстрації права власності на нерухоме майно № 8180524 від 29.08.2005 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 05.08.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області, реєстр № 5545 (т.1 а.с.83-84).

Згідно витягів з бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру серії ААА№111974 та серії ААА№11975 від 04.02.2006 за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на земельні ділянки за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ДН №156927 від 04.02.2006 і серії ДН НОМЕР_4 від 03.02.2006 (т.1 а.с.90, 91).

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 01.11.2018, ОСОБА_3 з 1 кварталу 2000 року по 4 квартал 2015 року отримувала заробітну плату, інші доходи. У 2000 році її доходи склали – 4110,76 грн., у 2001 році – 3973,32 грн., у 2002 році – 5603,68 грн., у 2003 році – 6178,10 грн., у 2004 році – 6193,41 грн., у 2005 році – 8160,86 грн., у 2006 році - 10873,51 грн., у 2007 році – 14764,53 грн., у 2008 році – 22426,17 грн., у 2009 році – 26106,60 грн., у 2010 році – 30037,31 грн., у 2011 році – 43461,59 грн., у 2012 році – 47365,51 грн., у 2013 році – 52721,69 грн., у 2014 році – 47891,14 грн., у 2015 році – 50957,84 грн. (т.1 а.с.92-93).

ОСОБА_3 має доньку ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, на яку вона отримувала допомогу одинокій матері щомісячно з травня 1986 року по квітень 2002 року (т.1 а.с.94, 95).

ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_3 , 05.08.2005 було укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно якого вона продала квартиру АДРЕСА_14 ОСОБА_24 за 500 грн., що підтверджується свідоцтвом про народження, договором купівлі-продажу від 05.08.2005, посвідченим приватним нотаріусом Димитровського міського нотаріального округу Донецької області Богатовим С.Г., реєстр № 5543, та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 16.08.2005 року Бюро технічної інвентаризації м.Димитров (т.1 а.с.96, 97, 98, 99).

Згідно домової книги на домоволодіння АДРЕСА_5 з 13 жовтня 2005 року в домоволодінні були зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.100-101).

Згідно інформації Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Мирноградської міської ради» від 15.11.2018, за реєстраційними даними до 01.01.2013 квартира АДРЕСА_4 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва 3/35-841 про право власності на житло, виданого Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» 20.12.2011 року (т.1 а.с.130).

Згідно ордеру на жиле приміщення серії ДВ № 2009, виданого Виконавчим комітетом міської Ради народних депутатів Димитрова 19.03.1997, ОСОБА_3 надано однокімнатну квартиру АДРЕСА_15 . Склад сім`ї ОСОБА_25 - дочка (т.1 а.с.138).

Згідно розпорядження органу приватизації 2/36-842 від 13.12.2011, ОСОБА_3 задоволено її заяву на приватизацію квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та передано вказану квартиру їй в приватну власність (т.1 а.с.139).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 3/35-841 від 20.12.2011, виданого Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника», ОСОБА_3 належить на праві власності квартира АДРЕСА_16 (т.1 а.с.140).

Згідно витягу № 32970941 від 25.01.2012 року про державну реєстрацію прав, Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_4 на підставі свідоцтва про право власності № 3/35-841 від 20.12.2011 (т.1 а.с.141).

Рішенням Виконавчого комітету Димитровської міської ради народних депутатів № 104 від 19.03.1997 року затверджено протоколи підприємств, організацій, установ міста про постановлення на квартирний облік, змін умов договору жилого найма, представленні жилих приміщень (т.1 а.с.145).

Згідно виписки з протоколу № 4 спільного засідання адміністрації та профспілкового комітету шахти ім. Г.М. Димитрова від 14.02.1997 року, на підставі першочергової черги № 17 матері-одиначці ОСОБА_3 надана однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_17 (т.1 а.с.158-162).

Згідно акту фактичних обставин проживання особи від 20.12.2018, виданого Координаційним комітетом органів самоорганізації населення міста Мирнограда, ОСОБА_26 , 1986 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_18 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з 27.05.1997 року по теперішній час (т.1 а.с.163).

Згідно інформації Територіального сервісного центру № 1444 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області від 24.01.2019, за ОСОБА_1 було, зокрема, зареєстровано 20.01.2015 транспортний засіб CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_5 , VIN НОМЕР_6 , який за договором купівлі-продажу від 07.06.2018 був перереєстрований в ТСЦ 1444 за іншим власником (т.1 а.с.195-196).

07.06.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу № 144/2018/974317, згідно якого ОСОБА_1 продав ОСОБА_9 автомобіль CHEVROLET LACETTI, 2007 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , за 138666 грн. На підставі вказаного договору за ОСОБА_9 07.06.2018 в ТСЦ 1444 був перереєстрований вказаний автомобіль (т.1 а.с.197-200).

Згідно довідки відділу ведення Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 15.10.2019, надати інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_20 неможливо, недостатньо персональних даних (за відсутності повної дати народження) (т.2 а.с.4).

Згідно довідки відділу ведення Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Мирноградської міської ради від 15.10.2019, надати інформацію про реєстрацію місця проживання ОСОБА_19 неможливо, недостатньо персональних даних (за відсутності повної дати народження) (т.2 а.с.5).

Згідно поквартальній картці, наймачем квартири АДРЕСА_4 Димитрові є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також в картці вказана її дочка ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.2 а.с.6).

Згідно поквартальній картці, наймачем будинку АДРЕСА_13 ) є ОСОБА_27 (т.2 а.с.7).

Рішенням Виконавчого комітету Димитровської міської ради № 189 від 18.05.2016 року затверджено Положення про видачу довідок, актів і побутових характеристик громадянам міста (т.2 а.с.8, 9-10).

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 03.12.2018 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (т.2 а.с.24-25).

Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Практика бізнесу», вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_4 складає 54837,00 грн (т.2, а.с.36-58).

Свідок ОСОБА_28 суду пояснила, що вона мешкає у м. Донецьку. АДРЕСА_19 році вона продавала будинок в АДРЕСА_5 . Тоді вона була у м. Донецьку та залишила продаж будинку на невістку. Згодом їй зателефонувала невістка та сказала, що приїхав ОСОБА_1 і дивився будинок у зв`язку із його продажем, що він хоче купити їхній будинок. Це було приблизно кінець травня - початок червня 2005 року. Потім приблизно через тиждень вона приїхала до АДРЕСА_5 на АДРЕСА_3 щоб показати будинок. Прийшов Патяка, він був з жінкою на ім`я ОСОБА_29 , їй не відомо ким та жінка доводилася ОСОБА_14 , але для себе вона вирішила, що це його дружина. Вони подивилися будинок, потім вони обговорювали питання ціни продажу будинку та оформлення документів. Вона озвучила суму продажу – 5 тисяч доларів. ОСОБА_10 з ОСОБА_30 між собою стали обговорювати цю суму, в цій розмові вони казали, що сума велика, таких грошей у них зараз немає і ще у них стояло питання навчання дітей. Тоді вони домовилися, що вона оформить на Патяку довіреність, щоб він оформив всі документи, необхідні для продажу, а потім вона повинна була приїхати для безпосереднього укладання договору. Суму вартості продажу будинку вони узгодили у розмірі 5 тисяч доларів, але вона за їх проханням погодилася на розстрочку. Вона відразу віддала ключі від будинку Патяці. Після цього ОСОБА_10 зібрав всі необхідні для продажу документи і потім вона приїхала оформлювати договір купівлі-продажу. Будинок та земельна ділянка були оформлені на її дочку – ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Саме її дочка оформлювала довіреність на Патяку, а вона була при цьому присутня. Потім вона приїхала зі своїм чоловіком та дочкою Вікою оформлювати продаж будинку. Вони зустрілися у нотаріуса з ОСОБА_10 . Він був один. ОСОБА_31 ОСОБА_10 передав їй гроші за половину вартості будинку, а на другу половину вартості будинку вона погодилася оформити розстрочку. Там у нотаріуса було оформлено договір купівлі-продажу будинку та вони поїхали до м.Донецька. Гроші від Патяки вона отримала відразу після підписання договору. Другу половину грошей вона отримала від Патяки приблизно у березні 2006 року у сумі 2,5 тис. доларів. Ще тоді при першій зустрічі їй ОСОБА_10 та жінка ОСОБА_30 казали, що у них двоє дітей – у Патяки син, а у ОСОБА_30 дочка, що їх треба вчити, і тому просили її погодитися на розстрочку. При першій зустрічі, коли ОСОБА_10 з жінкою обговорювали де брати гроші на будинок, Патяка сказав, що для купівлі будинку він продасть свою дачу. Вони спілкувалися та обговорювали це питання як сім`я. Також ОСОБА_10 при цьому обговоренні казав, що саме він буде робити у їхньому будинку, він бажав купити цей будинок. Вона приїжджала до м. Димитров 3 рази: перший раз, коли показувала будинок та домовлялася про продаж, ціну; другий раз – вони оформлювали у нотаріуса довіреність, вони приїжджали тоді з дочкою; третій раз – коли оформлювали купівлю-продаж будинку. Прохання до неї про розстрочку оплати за будинок звучала і від тієї жінки ОСОБА_30 , і від ОСОБА_32 другий її приїзд ОСОБА_10 дав їй завдаток - 1 тисячу доларів, в день коли оформлювали довіреність. Потім, коли оформлювали договір купівлі-продажу, ОСОБА_10 віддав їй суму, що залишилася до половини вартості, тобто ще 1,5 тисячі доларів. Після цього був випадок, коли їй зателефонували та сказали, що залишок грошей за будинок їй не віддадуть, тоді вона поїхала у будинок по АДРЕСА_5 , там у будинку були і ОСОБА_10 , і ОСОБА_30 , вона їм сказала, що отримала інформацію про те, що вони не віддадуть їй борг, але вони її запевнили, що це не так, що вони обов`язково віддадуть їй борг. Це було після оформлення договору купівлі-продажу будинку влітку 2005 року.

Свідок ОСОБА_33 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 більше ніж 40 років, вона була сусідкою ОСОБА_1 , раніше вони жили в одному будинку по АДРЕСА_20 , це було ще до того, як він одружився, приблизно у 80-ті роки. Потім він став проживати за іншою адресою. У 2000 чи 2001 році матері ОСОБА_10 ампутували ногу і вона час від часу її доглядала. Мати ОСОБА_1 померла у травні 2004 року. Вона запам`ятала цю подію, оскільки у неї одружувався син ІНФОРМАЦІЯ_7 і у зв`язку із цим вона добре запам`ятала місяць смерті ОСОБА_34 . Приблизно за рік чи трохи більше до смерті та їй казала, що ОСОБА_35 пішов з сім`ї, у нього тепер інша жінка, з якою він мешкає разом. Вона сама особисто бачила як ОСОБА_35 та ОСОБА_30 приходили у гості до матері ОСОБА_35 , це було у 2003-2004 роках, також вони були разом на поховані матері ОСОБА_35 .

Свідок ОСОБА_36 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_37 з 1961 року, з того часу вони жили у одному будинку. Коли його матері ампутували ногу, вона її навідувала та допомагала їй. Одного разу мати ОСОБА_1 її покликала та попросила її прибратися у неї, сказала, що до неї повинна прийти знайомитися нова невістка. Того дня вона ще була у матері ОСОБА_1 і в цей час зайшов ОСОБА_35 з ОСОБА_30 , він сказав, що це його нова дружина. Вони почали спілкуватися, а вона пішла. Потім вона неодноразово бачила разом ОСОБА_35 з ОСОБА_30 , вони також були разом на похованні матері ОСОБА_35 . Крім того, вона неодноразово бачила їх разом і з дочкою ОСОБА_30 . Коли пройшов деякий час після того дня знайомства, мати ОСОБА_35 сказала їй, що ОСОБА_35 купив будинок. До цього ОСОБА_35 з ОСОБА_30 жили разом неподалік від них у однокімнатній квартирі, також з ними жила її дочка ОСОБА_38 . Ця квартира розташована у будинку неподалік від їхнього будинку. Вона бачила як ОСОБА_35 робив ремонт в цій квартирі, одного разу вона навіть заходила у квартиру. Вона раділа, що вони так добре живуть разом. ОСОБА_35 та ОСОБА_30 жили разом, так як вона бачила, як вони разом всюди ходили, ОСОБА_35 робив ремонт у однокімнатній квартирі, де вони жили, він міняв вікна. ОСОБА_35 та ОСОБА_30 жили разом у однокімнатній квартирі, а потім пішли жити у придбаний будинок. У їх новому будинку вона не була.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_1 є її рідним братом. Валентину вона знає давно, ще з того часу як та і ОСОБА_35 почали жити разом, це було приблизно в 2001-2002 році. До цього вона знала, що у брата в той час коли він був у першому шлюбі була інша жінка, але вона не була знайома з цією жінкою ( ОСОБА_30 ). Вона дізналася хто це тільки коли брат з ОСОБА_30 почали жити разом. Їй не відомо коли брат розірвав офіційно шлюб з першою дружиною. Брат жив разом з ОСОБА_30 у однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_17 . Ця квартира належала ОСОБА_30 ще до того, як брат став з нею жити. Вона була в тій квартирі у брата та ОСОБА_30 приблизно у 2001-2002 роках у гостях. З ними ще жила донька ОСОБА_38 , яка в той час була ще школяркою. В цій квартирі знаходилися речі брата, він там сам постійно знаходився, він також їй сам казав, що пішов жити до цієї жінки - ОСОБА_30 . ОСОБА_35 та ОСОБА_30 вели себе по відношенню один до одного як чоловік та дружина. Вона також часто бачила їх разом на базарі, вони всюди разом їздили. У 2002 році у них була спільна поїздка на Черкащину у відпустку, в якій було багато їхніх родичів (її чоловік зі своєю дочкою, вона зі своїм сином, ОСОБА_35 зі своїм сином, ОСОБА_30 зі своєю дочкою). Вони їздили у відпустку на машинах з палатками, відпочинок зайняв приблизно тиждень. ОСОБА_30 була у статусі дружини ОСОБА_35 . На той час її брат вже не жив зі своєю першою дружиною, але чи було вже оформлено розлучення їй не відомо. Брат та ОСОБА_30 постійно жили разом, їздили всюди разом, про те що у них виникли розбіжності вона дізналася тільки у минулому році. У 2001-2002 році їхній матері ампутували ногу. Потім вони всі збиралися в гостях у мами вдома, там завжди були присутні ОСОБА_35 та ОСОБА_30 , вона там була у якості дружини. ОСОБА_35 пішов від першої дружини, залишив їй квартиру. З приводу купівлі ОСОБА_35 та ОСОБА_30 будинку вона пам`ятає дати, оскільки до цього вона з чоловіком самі дивилися цей будинок та хотіли його придбати. Це було у 2005 році. ОСОБА_39 була генеральна довіреність від власника будинку, за якою він оформив продаж будинку ОСОБА_30 . Для купівлі будинку ОСОБА_35 позичав гроші у когось та йому потрібно було віддати борг. Для цього ОСОБА_35 продав свою дачу, а батько продав свою квартиру та передав гроші ОСОБА_35 . Батько ще потім жив деякий час в цій однокімнатній квартирі, де раніше жили ОСОБА_35 та ОСОБА_40 та ОСОБА_30 жили разом в однокімнатній квартирі, яка належала ОСОБА_30 , а потім жили разом у тому придбаному будинку. Вона була у них у гостях в будинку на дні народження ОСОБА_30 , вони там мешкали разом як чоловік та дружина. Їй було відомо, що у ОСОБА_35 була інша жінка ще коли ОСОБА_35 жив із першою дружиною, але він не хотів йти від дружини поки їх син, який є інвалідом дитинства, не закінчить школу. Коли син закінчив школу, то з 2002 року ОСОБА_35 і ОСОБА_30 почали жити разом і, як їй відомо, вони жили разом до минулого року. Як їй відомо, у ОСОБА_35 та ОСОБА_30 був спільний бюджет, вони разом всюди ходили, разом робили покупки. Їй відомо, що батько передавав гроші ОСОБА_35 , це було або до купівлі будинку, або після купівлі для відшкодування боргу за купівлю будинку. У неї зараз є у власності автомобіль «Шевроле-Лачетті», вона його купила влітку минулого року у брата, при купівлі автомобіля Зайцевої не було. У неї та у її сина брат зайняв гроші для допомоги своєму сину і у якості застави він переоформив на неї свій автомобіль у власність, договір застави не оформлювався.

Свідок ОСОБА_41 суду пояснила, що вона давно знайома і з ОСОБА_42 і з ОСОБА_43 , оскільки вони багато років пропрацювали разом на одному підприємстві – на шахті ім. Димитрова. Їй відомо, що вони жили разом, жили добре. Вона з чоловіком приїжджала до них у гості на «входини» (новосілля) у будинок. Вадим з ОСОБА_30 купили будинок, жили там і потім на День народження ОСОБА_30 вони ще й відмічали і «входини» у новий будинок. ОСОБА_35 з ОСОБА_30 жили разом з 2002 року. Будинок купили пізніше, приблизно у проміжку часу 2002-2005 роки. До купівлі будинку вони жили разом у квартирі ОСОБА_30 по вулиці, що розташована уздовж шахти АДРЕСА_5 , назву вулиці вона не знає. Вони зійшлися та жили як чоловік та дружина. Вона з ОСОБА_30 разом працювали і та не скривала, що вони стали жити разом з ОСОБА_42 . Також вона ще другий раз була в гостях у ОСОБА_44 та ОСОБА_45 в їхньому будинку, коли ОСОБА_29 відмічала своє 50-річчя. Їй не відомо яким чином ОСОБА_10 та ОСОБА_46 розподіляли свій сімейний бюджет. Їй не відомо при яких обставинах був куплений цей будинок та за які кошти. Приблизно у 2002 році Валентина їй сказала, що ОСОБА_35 переїхав до неї жити. Як їй відомо, до того часу як ОСОБА_10 і ОСОБА_46 стали жити разом, вони декілька років були коханцями, Патяка на той час ще був одружений.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що, як їй відомо, ОСОБА_10 та ОСОБА_46 спочатку були коханцями, а потім вони одружилися. Вона знайома з Зайцевою приблизно з 1992-1993 років, а з Патякою - з 2002-2003 років. Приблизно з цього часу між ОСОБА_10 та Зайцевою виникли інтимні стосунки. Їй відомо, що ОСОБА_46 купувала будинок, вона у неї позичала 7 тисяч гривень на купівлю будинку. Вона передавала ОСОБА_46 цю суму особисто. Як їй казала ОСОБА_46 , вони на той час з Патякою були коханцями, але разом не мешкали. Ці гроші ОСОБА_46 у неї позичала не надовго, казала, що відразу поверне, так як її мати продає квартиру і вона відразу віддасть їй борг. ОСОБА_46 віддала борг через 1 чи 2 дні після позики. Зайцева їй казала, що ОСОБА_10 знає хазяїв того будинку і у зв`язку із цим він виступав при купівлі будинку як довірена особа продавців будинку. Як їй відомо, ОСОБА_10 та ОСОБА_46 стали жити разом на протязі одного року після купівлі будинку. Як казала їй ОСОБА_46 , ОСОБА_10 до цього не погоджувався жити разом, а 03.09.2005 року на дні народження ОСОБА_46 сказав, що вони будуть жити разом, але щоб ОСОБА_46 прописала його у цьому будинку. До купівлі будинку ОСОБА_46 жила в своїй квартирі, вона там у ОСОБА_46 періодично бувала, ОСОБА_46 з дочкою там жили самі, ОСОБА_10 там не мешкав. Як їй відомо, ОСОБА_10 та ОСОБА_46 періодично зустрічалися на цій квартирі, так як вони були коханцями, ОСОБА_10 на той час був одружений. Їй відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_46 уклали шлюб у 2006 році. Вони стали разом жити та разом вести бюджет, коли ОСОБА_46 прописала ОСОБА_10 у своєму будинку. Їй відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_46 їздили разом у відпустку, але це було не як чоловік та дружина. Також їй відомо, що ОСОБА_10 та ОСОБА_46 разом купували автомобіль. Гроші, які вона позичала ОСОБА_46 , а саме 7000 гривень, були її особистими накопиченнями, вона їх назбирала та зберігала у мами, її чоловік про ці гроші не знав. Про відношення ОСОБА_10 та ОСОБА_46 вона знала зі слів ОСОБА_46 , вона їх тільки бачила декілька разів разом на вулиці, вони обидва приховували свої відносини, потім вони перестали приховувати відносини, коли стали жити разом. Будинок купувався, коли ОСОБА_10 знаходився у шлюбі з іншою жінкою, будинок купувала ОСОБА_47 . Їй це відомо, так як ОСОБА_46 позичала у неї гроші. Коли ОСОБА_10 розлучився з першою дружиною їй не відомо. До придбання будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_46 разом не жили. Про що йшла мова на дні народження ОСОБА_46 і «входинах» у будинок їй відомо зі слів ОСОБА_46 . Вона позичала гроші ОСОБА_46 на купівлю будинку наприкінці серпня 2005 року, число точно не пам`ятає, це було за декілька днів до купівлі нею цього будинку. Зайцева надавала їй розписку про позику грошей. Гроші, які вона позичала ОСОБА_46 , їй надавала її мати тривалий час, вона їх накопичувала та зберігала у матері.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона знайома з ОСОБА_3 , вони познайомились коли вона купувала квартиру у її мами – ОСОБА_48 . Вона купувала квартиру в серпні 2005 року, ця квартира розташована за адресою: АДРЕСА_21 . Продавцем квартири була ОСОБА_49 , при продажі була її донька ОСОБА_47 . Сума продажу квартири була 7000 гривень. Ці кошти вона передала ОСОБА_50 , а її донька ОСОБА_30 була присутня у нотаріуса ще за якимось своїми справами. Там вона спілкувалася з ОСОБА_30 , та казала, що мешкає одна. В той день біля приміщення нотаріуса вона також бачила ОСОБА_37 . Вона передала гроші за квартиру ОСОБА_50 , а та віддала ці гроші ОСОБА_30 , сказала щоб вона погасила якийсь борг.

Свідок ОСОБА_24 повторно самостійно з`явившись до суду, пояснила, що вона вирішила прийти до суду та сказати правду все як є. Вона купила у 2005 році квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_21 . Купила цю квартиру у ОСОБА_48 за 1000 гривень. Вони оформлювали цю угоду у нотаріуса. Вони підписали документи у нотаріуса і там вона передала ОСОБА_50 гроші – 1000 гривень. Із цих грошей поруч в Ощадбанку вони сплатили за оформлення угоди певну суму (точно не пам`ятає яку саме, але не більше 200 гривень), квитанція була оформлена на її ім`я, цю квитанцію вона передала нотаріусу, після чого вони розійшлися. При оформленні угоди у нотаріуса була також дочка ОСОБА_48 . Вона не бачила щоб ОСОБА_49 передавала гроші, що залишилися після оформлення угоди, а це приблизно 800 гривень, своїй дочці ОСОБА_30 , або будь-кому. Вона бачила ОСОБА_51 та ОСОБА_37 разом, але проживали вони разом чи ні їй не відомо. ОСОБА_35 в той день також був у нотаріуса, чекав їх, в той день у нотаріуса вони були всі разом: ОСОБА_49 , ОСОБА_47 та ОСОБА_52 чекав їх на вулиці. Про якусь іншу угоду, що укладалася у нотаріуса в той день, їй не відомо. Вона у минулому судовому засіданні казала, що купівля-продаж квартири була здійснена за 7000 гривень, але це не відповідає дійсності, так як перед тим судовим засіданням до неї підійшла ОСОБА_47 та попросила її сказати у суді, що вона купила цю квартиру за 7000 гривень, пояснивши це прохання тим, що вони розлучилися з ОСОБА_42 і зараз він через суд хоче відібрати у неї все майно, вона її пожаліла та погодилася сказати неправду. Вона вирішила повторно дати покази у суді та розповісти правду, так як після судового засідання вона зустріла у місті ОСОБА_37 , який її запивав чому у суді вона казала відомості, які не відповідають дійсності, і їй стало соромно, вона вирішила сказати у суді так як було насправді, нехай суд розбирається з їх суперечкою.

Свідок ОСОБА_53 суду пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_3 З 2002 року вона знає ОСОБА_1 , вони зустрічали його на вулиці, мама казала їй, що це її колега по роботі, а з 2003 року ОСОБА_1 став приходити до них додому в гості за адресою: АДРЕСА_17 . Приходив він не часто - один раз на місяць чи на два місяці. Коли приходив, приносив якісь солодощі. Вона помічала, що коли він приходить, то мама цьому радіє. Вона почала здогадуватись, що між ними є якісь відносини. Вона не задавала матері зайвих питань з цього приводу. Мама збирала гроші для придбання квартири чи будинку. В 2005 році ОСОБА_1 порадив матері купити будинок. Вона його послухалась. У матері були свої накопичення, вона отримувала виплати як мати-одиначка і їм ще допомагала бабуся. В серпні 2005 року мама взяла свої накопичення, ще їй допомогла бабуся, а також мати позичила гроші у своєї подруги – тітки ОСОБА_54 і купила будинок за адресою: АДРЕСА_5 . Пізніше, у вересні 2005 року, вони святкували день народження матері - ювілей 50 років і також покупку цього будинку. На це святкування вона запросила і ОСОБА_1 . Вони сиділи за столом і там ОСОБА_1 сказав таку фразу: «Будемо разом мешкати тоді, коли мене тут пропишеш». Її ця фраза дуже заділа. Мама прописала його в будинку приблизно в листопаді-грудні 2005 року, він одразу переніс свої речи і став мешкати в будинку, до цього він там не жив. Таким чином, наприкінці 2005 року ОСОБА_1 став жити з її матір`ю в цьому будинку. Вона в цей час навчалася і приїздила до них один раз на тиждень. Після закінчення навчання з кінця 2009 року до 10 червня 2010 року вона також мешкала в цьому будинку разом з ними. Потім вона поїхала на роботу в м. Артемівськ. Звідти приїздила до матері 1-2 рази на місяць. Тоді у матері з ОСОБА_1 були нормальні відносини. В січні 2016 року вона перевелась на роботу в м. Димитров, стала жити на квартирі за адресою: АДРЕСА_17 . В січні-лютому 2018 року вона дізналася від матері, що та конфліктує з ОСОБА_1 Потім в травні 2018 року мати їй повідомила, що у неї зовсім зіпсувалися відносини з ОСОБА_1 Наприкінці 2018 року їй стало відомо від матері, що вони розлучаються з ОСОБА_1 і ділять майно. Вона їздила на відпочинок з матір`ю та ОСОБА_1 на Кременчуцьке водосховище в Черкаську область, тоді їздило на відпочинок кілька сімей і він їх запросив. Там була сестра ОСОБА_1 зі своїм сином, ОСОБА_1 брав свого сина, були ще дядя ОСОБА_55 і тьотя ОСОБА_56 зі своїми дітьми. Це було до 2005 року. До 2005 року вона їздила з ОСОБА_1 на відпочинок тільки до Черкас. До 2005 року ОСОБА_1 відвідував їх з матір`ю у квартирі, приходив на свята, але не залишався, потім йшов. Вона розуміла що ОСОБА_1 з матір`ю є коханцями, але вони не мешкали однією сім`єю. Квартира була видана матері на шахті, до 2005 року ОСОБА_1 ніякої фінансової участі в ремонті цієї квартири, в її утримані не приймав. Їй було відомо, що ОСОБА_1 був одружений, а потім він розлучився, коли це було вона не пам`ятає. Де ОСОБА_1 мешкав після розлучення їй не відомо. ОСОБА_57 її мати повернула грошима, які їй дала її мати після продажу своєї квартири. Під час шлюбу матері з ОСОБА_1 вони купили автомобіль «Chevrolet Lacetti». На ювілеї матері були присутні: ОСОБА_1 і його син, сестра ОСОБА_1 і її син, її хрещений (брат матері), її бабуся.

Свідок ОСОБА_58 суду пояснила, що вона мешкає за адресою: АДРЕСА_22 з 1995 року по теперішній час. ОСОБА_3 була її сусідкою, вона з 1997 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 . У шлюбі ОСОБА_3 не була, до неї приходив ОСОБА_59 у якості коханця. Вона це бачила як сусідка. Зайцева мешкала у квартирі приблизно до 2005 року. Патяка приходив з 1997 року до 2005 року, поки там мешкала ОСОБА_46 . Вона бачила, що ОСОБА_10 приходив та йшов, він приходив 1-2 рази на тиждень. ОСОБА_46 виїхала з квартири наприкінці серпня 2005 року, сказала, що купила будинок. Потім вона зустріла ОСОБА_46 , та їй казала, що вони зійшлися з ОСОБА_10 . Вона була в квартирі у ОСОБА_46 один раз, коли вона до неї зайшла, то ОСОБА_10 там не було. Вона працювала на шахті до 2001 року, потім пішла у декретну відпустку і коли гуляла на вулиці з дитиною, то бачила як ОСОБА_10 приходив до ОСОБА_46 і уходив.

Свідок ОСОБА_60 суду пояснив, що навесні 2005 року він допомагав ОСОБА_1 спиляти дерево - горіх перед приватним будинком, що розташований на «5/6» біля водонапірної вежі. Коли вони валили горіх, то пошкодили дах на будинку і влітку 2005 року (у червні-липні) він допомагав перекривати дах на літній кухні. Потім він ще допомагав ОСОБА_1 наприкінці літа того року перевозити бджолині вулики з під села Іванівка до цього будинку на «5/6» у м. Мирноград. Патяка йому казав, що це його будинок. Там ще він бачив стареньку бабусю, яка знаходилася у літній кухні. Ще він там бачив декілька разів дружину ОСОБА_10 – Валю. Коли він приходив допомагати ОСОБА_1 , той вже там знаходився у будинку, іноді забирав його на автомобілі. Коли він уходив, то ОСОБА_10 залишався у цьому будинку. Вказівки, що саме робити йому давав ОСОБА_10 , він його сприймав як господаря будинку. При ньому ОСОБА_10 спілкувався зі своєю дружиною ОСОБА_61 . Іноді він сідав обідати з ОСОБА_10 , одного разу ОСОБА_29 допомагала накривати на стіл. При цьому Валя відносилася до ОСОБА_1 як до чоловіка. Ще на початку ОСОБА_1 представив йому ОСОБА_62 як свою дружину, познайомив їх, вона при цьому не спростовувала цього. Наскільки йому відомо, та старенька бабуся, яку він бачив – це мати ОСОБА_30 . Він знайомий з ОСОБА_1 з 2003 року, вони працювали на одній дільниці на шахті. Він нічого не знав про особисте життя ОСОБА_1 . Йому не відомо де проживав ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_63 суду пояснила, що раніше вона перебувала в шлюбі з ОСОБА_1 з 31.07.1982 року по 22.10.2003 року. Але у січні 2002 року її чоловік пішов з сім`ї. Вони з цього часу припинили мешкати однією сім`єю. Її чоловік пішов до ОСОБА_3 , з якою він і почав проживати разом з цього часу, тобто з січня 2002 року. У 2002 році їх з ОСОБА_1 син закінчив школу. У червні 2002 року вони з ОСОБА_1 возили їхнього сина для подання документів для вступу до ВУЗу у м. Донецьк, а потім їздили здавати іспити. І обидва рази з ними до м. Донецька їздила ОСОБА_3 , як вона зрозуміла, та не хотіла відпускати з нею ОСОБА_1 одного. Позов про розірвання шлюбу вона перша не подавала, а подав його ОСОБА_1 , як їй відомо, на цьому наполягала ОСОБА_3 , якій не подобалося, що ОСОБА_1 проживає з нею, а юридично перебуває у шлюбі з іншою жінкою (тобто з нею - свідком ОСОБА_63 ). В жовтні 2003 року вони розлучилися з ОСОБА_1 в судовому порядку. ІНФОРМАЦІЯ_8 померла її колишня свекруха - ОСОБА_34 . На її похованні разом з ОСОБА_1 була ОСОБА_3 і всі родичі знали її і сприймали як дружину ОСОБА_1 . У лютому-березні 2005 року ОСОБА_1 продав дачу, яка знаходилася у с. Миколаївка Гродівської селищної ради. ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вишукували кошти для купівлі власного житла, а до цього весь цей час вони ( ОСОБА_10 та ОСОБА_46 ) жили в однокімнатній квартирі, яка розташована біля ПТУ № АДРЕСА_23 ). Вона дізналася про те, що ОСОБА_1 продав дачу від тих людей, які її придбали, вони виявилися її знайомими. Після смерті свекрові вона залишилася в дуже добрих відносинах зі свекром – ОСОБА_64 , вона йому часто телефонувала. В одній з розмов у серпні 2005 року ОСОБА_64 сказав їй, що продав свою квартиру по АДРЕСА_24 та поділив гроші між дітьми – ОСОБА_1 та ОСОБА_65 . Як сказав їй свекор, він дав сину більшу суму грошей на купівлю будинку, яку саме суму він їй не казав. Потім свекор їй казав, що він задоволений, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 використали ці гроші, будуються. Її чоловік ОСОБА_1 пішов від неї у січні 2002 року, він відразу пішов до ОСОБА_3 . Їй було відомо, що у її чоловіка з ОСОБА_3 був тривалий любовний зв`язок ще до того, як він від неї пішов. Їй відомо, що ОСОБА_66 до ОСОБА_46 , так як їй про це казали знайомі, які регулярно їх бачили разом. Після того, як ОСОБА_1 пішов від неї у 2002 році, він до неї більше не повертався. До цього він постійно проживав з нею, міг іноді бути відсутній день чи два. Коли ОСОБА_1 пішов від неї, він забрав свої особисті речі, також вони домовилися, що йому дістануться автомобіль, причеп та дача, а їй залишиться квартира. Перед 8 березня 2002 року вони з сином приходили привітати свекруху зі святом і вона їй сказала, що 19 січня ОСОБА_35 приводив ОСОБА_30 знайомитися з батьками. Їй відомо, що ОСОБА_35 проживав з ОСОБА_30 біля ПТУ № АДРЕСА_25 на «5/6» у однокімнатній квартирі, оскільки їй про це казали різні люди, в тому числі і батьки ОСОБА_35 . Також за родом своєї діяльності вона часто приходила до клубу ім. Воровського, який розташований неподалік від того місця, і часто бачила автомобіль ОСОБА_35 біля того будинку. Свекор наприкінці серпня 2005 року приходив до неї поспілкуватися зі своїм онуком, який їхав на навчання, та казав їй, що дав сину ( ОСОБА_1 ) велику суму грошей на купівлю (чи ремонт) будинку. У ОСОБА_35 свого власного житла не було, а його батьки та інші люди казали їй, що ОСОБА_35 живе з ОСОБА_30 в її однокімнатній квартирі. На сьогоднішній день у неї з ОСОБА_1 практично немає ніяких відносин. Після його уходу із сім`ї вона не спілкувалася з ОСОБА_1 біля 15 років і зараз вони не спілкуються, іноді можуть привітати один одного зі святами. ОСОБА_1 сплачував їй аліменти на сина до досягнення ним 18 років, тобто до грудня 2012 року, а потім ОСОБА_1 не допомагав їй матеріально утримувати сина, не допомагав навчати його. Їй стало відомо, що у ОСОБА_1 з`явилася інша жінка приблизно за 3 роки до того часу, як він пішов із сім`ї.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені докази у їх сукупності, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з січня 2002 року по 9 січня 2015 року, після чого з 10 січня 2015 року між ними було зареєстровано офіційний шлюб, у зв`язку з чим, враховуючи, що в період з 31.07.1982 по 22.10.2003 позивач ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_63 , підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання сторін - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2003 року по 9 січня 2015 року.

Відповідач ОСОБА_3 визнає факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 в період, починаючи з 13.10.2005 року, у зв`язку з чим спільне проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 13.10.2005 по 09.01.2015 відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягає доказуванню.

Факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23.10.2003 до 13.10.2005 підтверджується, зокрема, показаннями свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , ОСОБА_36 , ОСОБА_9 , ОСОБА_41 , ОСОБА_60 , ОСОБА_63 .

Так, свідок ОСОБА_28 , яка є матір`ю колишньої власниці спірного будинку - ОСОБА_13 , і яка фактично домовлялася про продаж цього будинку з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , обговорювала умови продажу будинку, отримувала гроші за будинок, повідомила, що наприкінці травня - початку червня 2005 року вона домовилась про продаж будинку з обома сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які при цьому обговоренні виступали спільно, разом обговорювали між собою можливість купити цей будинок, обговорювали де будуть брати гроші на будинок, при цьому вони спілкувалися та обговорювали ці питання як сім`я і вона для себе вирішила, що вони є чоловіком та дружиною.

Свідок ОСОБА_33 повідомила, що, вона час від часу доглядала матір ОСОБА_1 у зв`язку з ампутацією ноги і та їй казала, що її син ОСОБА_1 пішов з сім`ї, став жити з іншою жінкою, це було приблизно за рік чи більше до смерті матері ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вона також особисто бачила як ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у 2003-2004 роках приходили разом у гості до матері ОСОБА_1 , також вони були разом на поховані матері ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_36 також повідомила, що матір ОСОБА_1 їй розповідала, що у неї з`явилась нова невістка і свідок була особисто присутня, коли ОСОБА_1 прийшов до матері з ОСОБА_3 і представив ту як дружину, потім вона неодноразово бачила разом ОСОБА_1 з ОСОБА_3 , в тому числі і з дочкою ОСОБА_67 , сторони також були разом на похованні матері ОСОБА_1 , їй відомо, що ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та дочкою ОСОБА_3 - ОСОБА_68 жили разом неподалік від них у однокімнатній квартирі, все це було до купівлі будинку, після чого вони пішли жити у придбаний будинок.

Свідок ОСОБА_9 , повідомила, що її брат ОСОБА_1 почав жити разом з ОСОБА_3 в 2002 році у однокімнатній квартирі ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_17 , з ними ще жила донька ОСОБА_3 – ОСОБА_68 , вона у них неодноразово була в гостях в тій квартирі, там знаходилися речі брата, він там сам постійно знаходився, її брат та ОСОБА_3 вели себе по відношенню один до одного як чоловік та дружина, вони всюди разом їздили і ходили, разом бували в гостях у їхньої матері вдома, вони разом їздили у відпустку у великій компанії з дітьми, ОСОБА_3 усюди була у статусі дружини брата. Все це було ще до купівлі сторонами будинку у 2005 році, після купівлі якого її брат та ОСОБА_3 жили разом у цьому придбаному будинку, їй також відомо, що у сторін був спільний бюджет, вони разом всюди ходили, разом робили покупки.

Свідок ОСОБА_41 повідомила, що вона давно знайома з ОСОБА_1 і з ОСОБА_3 , вони багато років працювали разом на одному підприємстві і їй відомо, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 жили разом з 2002 року, жили добре, ОСОБА_3 їй ще в 2002 році сказала, що ОСОБА_1 переїхав до неї жити. Як їй відомо, до того часу як ОСОБА_1 і ОСОБА_3 стали жити разом, вони декілька років були коханцями, ОСОБА_1 на той час ще був одружений. Відразу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 жили разом у квартирі ОСОБА_30 , а потім вони купили будинок, це сталося у проміжку часу 2002-2005 роки, і вони стали жити разом у цьому будинку.

Свідок ОСОБА_60 повідомив, що влітку 2005 року він допомагав ОСОБА_1 в роботах по будинку, розташованому на «5/6» біля водонапірної вежі, а саме допомагав спиляти дерево перед будинком, потім полагодити пошкоджений дах та наприкінці літа допоміг перевезти бджолині вулики з села Іванівка до цього будинку. У будинку він бачив декілька разів дружину ОСОБА_1 . ОСОБА_1 завжди знаходився у тому будинку, він представив йому ОСОБА_30 як свою дружину, познайомив їх, вона при цьому не спростовувала цього.

Свідок ОСОБА_63 , яка в період з 31.07.1982 року по 22.10.2003 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , повідомила, що у січні 2002 року її чоловік пішов з сім`ї, забрав свої особисті речі, і вони з цього часу припинили мешкати однією сім`єю, її чоловік пішов до ОСОБА_3 , з якою він і почав проживати разом в однокімнатній квартирі, яка розташована біля ПТУ № АДРЕСА_23 ). У травні 2004 року на похованні її колишньої свекрухи - ОСОБА_34 були присутні ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3 і всі родичі знали її та сприймали як дружину ОСОБА_1 .

Показання вищевказаних свідків у сукупності узгоджуються між собою та в повній мірі підтверджуються наданими позивачем фотографіями, на яких зображено спільне перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період 2003-2005 років в різних місцях та обставинах, зокрема, у квартирі, належній ОСОБА_3 , де зафіксоване їх спільне знаходження за святковим столом, спільне перебування у побутовій домашній обстановці, у ліжку, в тому числі на деяких фотографіях ОСОБА_1 одягнений у домашній одяг, зафіксоване спілкування ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , також зафіксоване спільне перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у компаніях, разом з дітьми, зокрема, на відпочинку, також у батьків ОСОБА_1 .

При цьому суд критично оцінює показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_53 , ОСОБА_58 , які підтверджують версію відповідача про те, що вона не жила спільно з позивачем ОСОБА_1 однією сім`єю в період до 13.10.2005.

Так, свідок ОСОБА_16 повідомила, що ОСОБА_3 наприкінці серпня 2005 року купувала будинок і для цього позичала у неї 7000 грн., казала, що її мати продає квартиру і вона відразу поверне борг, ОСОБА_46 віддала борг через 1 чи 2 дні після позики. Як їй відомо, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спочатку були коханцями приблизно з 2002-2003 років, але разом не мешкали, стали жити разом на протязі одного року після купівлі будинку. 03.09.2005 року на дні народження ОСОБА_69 сказав, що вони будуть жити разом, але за умови щоб ОСОБА_46 прописала його у цьому будинку, це їй відомо зі слів ОСОБА_46 .

Свідок ОСОБА_53 , яка є дочкою ОСОБА_3 , повідомила, що з 2003 року до них додому за адресою: АДРЕСА_17 став приходити в гості ОСОБА_1 , приходив не часто - один раз на місяць чи на два місяці, він не жив з матір`ю однією сім`єю. В серпні 2005 року її мати за свої накопичення (виплати матері-одиначці), а також гроші, які надала їй бабуся і які вона позичила у своєї подруги ОСОБА_16 , купила будинок за адресою: АДРЕСА_5 . З листопада-грудня 2005 року ОСОБА_1 став мешкати з її матір`ю в цьому будинку. Борг ОСОБА_16 її мати повернула грошима, які їй дала її мати після продажу своєї квартири.

Свідок ОСОБА_58 повідомила, що ОСОБА_3 була її сусідкою, коли з 1997 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 , у шлюбі ОСОБА_3 не була, до неї приходив ОСОБА_1 у якості коханця, вона це бачила як сусідка. Зайцева мешкала у квартирі приблизно до 2005 року, ОСОБА_10 приходив з 1997 року до 2005 року, поки там мешкала ОСОБА_46 , приходив 1-2 рази на тиждень.

Критична оцінка судом показань свідка ОСОБА_53 викликана тим, що ОСОБА_53 є дочкою ОСОБА_3 , вона прямо зацікавлена у вирішенні справи в інтересах своєї матері ОСОБА_3 , також, позивачем ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги і про поділ квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , в якій на даний час проживає свідок ОСОБА_53 , що також є підставою прямої заінтересованості свідка ОСОБА_53 у вирішенні справи на користь своєї матері ОСОБА_3 .

Крім того, свідок ОСОБА_24 первісно давши покази, підтвердила версію позивача, що в серпні 2005 року вона купила квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_21 , у матері ОСОБА_3 – ОСОБА_48 за 7000 грн., які та при ній віддала своїй доньці ОСОБА_3 щоб та погасила якийсь борг. Але повторно надавши покази, свідок ОСОБА_24 повідомила, що при першому наданні показів вона повідомила суду відомості, які в значній частині не відповідають дійсності, оскільки в дійсності вона купила ту квартиру не за 7000 грн., а за 1000 грн., які вона передала ОСОБА_50 і з яких та ще витратила на оформлення договору купівлі-продажу біля 200 грн., також вона не бачила щоб ОСОБА_49 передавала гроші, що залишилися після оформлення угоди (приблизно 800 грн.) своїй дочці ОСОБА_3 . Раніше вона повідомляла суду відомості, які не відповідають дійсності, оскільки її попросила про це ОСОБА_3 , пояснивши це прохання тим, що вони розлучилися з ОСОБА_1 і зараз він через суд хоче відібрати у неї все майно, вона її пожаліла.

Тобто із показань свідка ОСОБА_24 судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 прямо впливала на вказаного свідка з метою надання тією в суді спотворених показань на користь відповідача ОСОБА_3 , зокрема, щодо показань про вартість продажу нею квартири матері відповідачки – ОСОБА_48 за 7000 грн. і начебто переданні в її присутності цієї суми ОСОБА_46 Ганною своїй доньці ОСОБА_70 для погашення боргу, при тому що, як повідомила свідок ОСОБА_24 , продаж квартири в дійсності було здійснено за 1000 грн. ( ОСОБА_71 навіть отримала суму біля 800 грн. після сплати коштів за оформлення угоди) і вона не бачила щоб ОСОБА_71 передавала якісь кошти своїй доньці ОСОБА_3 . Це також дає підстави суду критично відноситися до показань свідка ОСОБА_53 , яка в суді, зокрема, стверджувала, що борг ОСОБА_16 її мати повернула грошима, які їй дала її мати після продажу своєї квартири (і позивач ОСОБА_3 , і свідок ОСОБА_16 стверджують, що ОСОБА_16 позичила ОСОБА_3 для купівлі будинку саме 7000 грн., які були повернуті ОСОБА_3 . ОСОБА_16 після продажу квартири матері за 7000 грн.).

З цих же підстав суд критично оцінює і показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_58 щодо того, що ОСОБА_3 і ОСОБА_1 не проживали спільно однією сім`єю в період до 13.10.2005, оскільки ці свідки є давніми знайомими відповідачки ОСОБА_3 і їхні показання суперечать показанням свідків ОСОБА_28 , ОСОБА_33 , ОСОБА_36 , ОСОБА_9 , ОСОБА_41 , ОСОБА_60 , ОСОБА_63 , які узгоджуються між собою та з іншими доказами по справі, зокрема, наданими позивачем фотографіями.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2003 року по 9 січня 2015 року, то щодо позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Для встановлення належності майна до спільної сумісної власності подружжя згідно з чинним законодавством та усталеною практикою Верховного Суду України та Верховного Суду має бути встановлено як факт набуття майна під час шлюбу (чи спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю), так і той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Спірні будинок та дві земельні ділянки під будинком, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , були куплені за договорами купівлі-продажу від 05.08.2005 ОСОБА_3 Від імені продавця ОСОБА_13 на підставі довіреності договори укладав ОСОБА_1 . Згідно зазначених в договорах умов угод, будинок було куплено за 2500 грн., земельну ділянку куплено за 2500 грн. Також згідно зазначеної в договорах інформації, загальна оціночна вартість будинку складала 22720 грн., а експертна грошова оцінка земельної ділянки складала 2773 грн.

Тобто спірні будинок та земельні ділянки під будинком були куплені 05.08.2005 під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що вказаний будинок (домоволодіння) було куплено за 5000 доларів. Цю інформацію підтвердила свідок ОСОБА_28 , яка є матір`ю колишньої власниці спірного будинку - ОСОБА_13 , і яка фактично доловлювалася про продаж будинку, здійснювала відповідні дії щодо оформлення купівлі-продажу. За курсом НБУ сума в 5000 доларів США станом на 5 серпня 2005 року дорівнювала 25250 грн.

Відповідач ОСОБА_3 , як у наданому відзиві, так і в своїх поясненнях у судовому засіданні, стверджує, що вона купила будинок (домоволодіння) за свої власні кошти в сумі 22000 грн., із яких 10000 грн. були її особистими накопиченнями з сум отриманої державної матеріальної допомоги матері-одиначки, що підтверджують, як вона вказує у відзиві, відомості про суми виплачених їй доходів; 7000 грн. нею було позичено у своєї знайомої - свідка ОСОБА_16 , якій вона відразу повернула цей борг після продажу її матір`ю ОСОБА_5 своєї квартири і передання їй цих коштів для погашення позики, яку вона брала для купівлі будинку; та ще додатково надання їй матір`ю ОСОБА_5 коштів в сумі 5000 грн. для купівлі будинку.

Суд зазначає, що відповідачем ОСОБА_3 взагалі не надано суду належних доказів, які підтверджують наявність у неї на дату купівлі домоволодіння зазначених і належних їй особисто коштів в сумі 22000 грн.

Так, відповідачем не надано доказів, що вона взагалі отримала за якийсь певний період часу державну матеріальну допомогу одинокій матері саме у загальній сумі 10000 грн. Відповідачем надано суду довіку про те, що вона отримувала допомогу одинокій матері на свою доньку ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно з травня 1986 року по квітень 2002 року, без зазначення сум отриманої допомоги (т.1 а.с.95). Посилання відповідача для підтвердження отримання нею цих коштів на відомості про суми виплачених їй доходів (т.1 а.с.92-93) є безпідставним, оскільки у вказаних відомостях, зокрема, зазначено, що за період з 1 кварталу 2000 року по 2 квартал 2002 року відповідач ОСОБА_3 отримувала тільки заробітну плату за основним місцем роботи та «інші доходи». Сума цих «інших доходів» (у відомостях не вказано, що то за доходи та від кого вони отримані) за період з 1 кварталу 2000 року по 2 квартал 2002 року склала усього 680,81 грн.

Щодо отримання відповідачем ОСОБА_3 позики в 7000 грн. від свідка ОСОБА_16 для купівлі будинку та наступного повернення цієї позики відразу після продажу її матір`ю ОСОБА_5 своєї квартири і передання їй цих коштів для погашення позики, а також надання відповідачу її матір`ю ОСОБА_5 коштів в сумі 5000 грн. для купівлі будинку суд зазначає наступне.

Як вже вище зазначено, суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_16 із вищенаведених причин. Також показання свідка ОСОБА_16 щодо надання нею позики ОСОБА_3 в сумі 7000 грн. та наступного погашення цієї позики ОСОБА_3 після продажу її матір`ю квартири і використання отриманих від продажу квартири коштів на погашення позики спростовуються показаннями свідка ОСОБА_24 , яка була покупцем квартири матері ОСОБА_3 і повідомила суду, що вона купила цю квартиру за 1000 грн., із яких мати ОСОБА_3 отримала тільки біля 800 грн. (при цьому в нотаріально посвідченому договорі взагалі вказана сума купівлі-продажу квартири 500 грн.).

Що ж стосується надання відповідачу ОСОБА_3 її матір`ю ОСОБА_5 власних коштів в сумі 5000 грн. для купівлі будинку, про що стверджує відповідач, то це взагалі не підтверджується доказами, наданими суду.

Більш того, у випадку отримання відповідачем ОСОБА_3 від свідка ОСОБА_16 в борг 7000 грн., то за своєю правовою сутністю цей правочин є договором позики на суму 7000 грн., а у випадку отримання відповідачем ОСОБА_3 від своєї матері ОСОБА_5 безоплатно коштів в сумі 7000 грн. та в сумі 5000 грн., то за своєю правовою сутністю ці правочини є договорами дарування грошових коштів на вказані суми.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України ці правочини належало вчиняти у письмовій формі, оскільки вони укладені на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (тобто більше 340 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У зв`язку з цим в даному випадку суд взагалі не приймає в якості доказів показання свідків на підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_3 позики в сумі 7000 грн. від свідка ОСОБА_16 та дарунків від її матері ОСОБА_5 - коштів в сумі 7000 грн. та 5000 грн. для купівлі будинку, а будь-яких інших доказів на підтвердження вказаних правочинів відповідачем не надано.

Таким чином, відповідачем не доведена купівля будинку та земельних ділянок під будинком, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , за її власні кошти.

Згідно ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідач ОСОБА_3 визнає сімейні відносини з позивачем ОСОБА_1 в період, починаючи з 13.10.2005, при цьому нею, зокрема у зустрічній позовній заяві, зазначається, що в період перебування в фактичних шлюбних відносинах, тобто в період з 13.10.2005 року по січень 2018 року, вона та ОСОБА_1 працювали, отримували заробітну плату, яку вкладали в спільний сімейний бюджет. Тобто відповідач фактично визнає і наявність у них з позивачем під час спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу наявність спільного бюджету сім`ї.

Враховуючи, що судом встановлено факт спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2003 року по 9 січня 2015 року, суд вважає, що у вказаний період сторони також мали і спільний сімейний бюджет, який, зокрема, складався із заробітних плат сторін, які вони отримували, працюючи на підприємстві, і які відповідно до ч.2 ст.61 СК України є об`єктом права спільної сумісної власності.

Тому, оскільки спірні будинок та земельні ділянки під будинком були куплені 05.08.2005 під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу і суду не надано належних доказів купівлі вказаних об`єктів за кошти, які є особистою приватною власністю когось зі сторін, суд вважає, що спірні будинок та земельні ділянки під будинком, розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , були куплені за спільні сумісні кошти сторін і є об`єктом права спільної сумісної власності, у зв`язку з чим підлягають поділу.

При цьому суд зауважує наступне щодо доводів представника відповідача, висловленої в судових дебатах, про те, що позиція позивача ОСОБА_1 взагалі суперечить принципу укладання угоди, зокрема, згідно ст.655 ЦК України ОСОБА_1 не міг виступати при укладанні договору купівлі-продажу будинку і земельних ділянок одночасно і продавцем, і покупцем, та, якщо обидві сторони діють як покупці, то такий правочин взагалі не породжує будь-яких наслідків. Як також вказала представник відповідача, за договорами купівлі-продажу спірного будинку та двох земельних ділянок від 05.08.2005 ОСОБА_1 , який діяв на підставі довіреності, указаний як Продавець, що на її думку, виключає будь-яку можливість визнання за ОСОБА_1 права власності на вказане майно.

Твердження представника відповідача, що ОСОБА_1 при укладанні договорів купівлі-продажу спірного будинку та земельної ділянки виступав в якості продавця не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не був власником даного нерухомого майна, а він на підставі довіреності, виданої власником майна, виступав при укладенні угод в якості представника продавця (власника) будинку і земельних ділянок.

Угоди купівлі-продажу спірних будинку та земельних ділянок були фактично укладені 05.08.2005, посвідчені нотаріально у встановленому законом порядку, право власності на нерухоме майно на підставі вказаних угод також було зареєстровано у встановленому законом порядку, на даний час вказані угоди є дійсними і законом чи рішенням суду не встановлено недійсність вказаних угод.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 в грудні 2011 року приватизувала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_17 . Так, розпорядженням органу приватизації 2/36-842 від 13.12.2011 було задоволено її заяву на приватизацію квартири та передано вказану квартиру їй у приватну власність, 20.12.2011 Комунальним підприємством «Служба єдиного замовника» їй було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 3/35-841 на вказану квартиру. Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Димитровської міської ради 25.01.2012 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_3 на вказану квартиру на підставі свідоцтва про право власності № 3/35-841 від 20.12.2011.

Частиною 5 статті 61 Сімейного кодексу України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 13.06.2012 року, було встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 було, зокрема, визначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Тому до цієї події – приватизації вищевказаної квартири відповідачем ОСОБА_3 має бути застосований той закон, під час дії якого ця подія мала місце. В даному випадку приватизація квартири відбулася у грудні 2011 року, право власності на квартиру було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 у січні 2012 року і на цей час діяв закон, а саме відповідна редакція ч.5 ст.61 СК України, яка передбачала безумовне встановлення статусу житла, набутого одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, як об`єкта права спільної сумісної власності подружжя.

Тому, оскільки зазначена квартира була приватизована відповідачем ОСОБА_3 під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу (що не заперечує і сама ОСОБА_3 ) і ця приватизація відбулася під час дії ч.5 ст.61 СК України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 13.06.2012 року, тому ця приватизована квартира є спільною сумісною власністю сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Суд не приймає доводи відповідача ОСОБА_3 та її представника, якими вони заперечують проти цих позовних вимог (про визнання спільною сумісною власністю квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та поділ цього майна) з таких підстав.

Відповідач посилається на ст.57 СК України, якою визначено особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Далі з посиланням на ст.8 СК України та глави 7 та 8 СК України вважає, що житло, набуте одним з подружжя, у період інший ніж з 11.01.2011 по 16.05.2012, є особистою приватною власністю одного з подружжя у зв`язку з тим, що дії стосовно його набуття аналогічні з тими, на підставі яких набувається майно у порядку спадкування та дарування, а саме, для набуття необхідна лише згода. Також зазначає, що для приватизації житла, крім подання заяви особи, яка бажає набути житло в рамках Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» інших активних дій не потрібно, так як і при даруванні та спадкуванні майна, при вказаних діях не використовується ані праця члена подружжя, ані матеріальні блага сім`ї, тому вказане майно не є спільною сумісною власністю подружжя.

Крім цього, відповідач вказує, що відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» право громадянина України на приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз у повному обсязі, якщо він повністю використав житловий чек та у його власність передано загальну площу житла, що не перевищує встановлену санітарну норму і, відповідно, номінальну вартість житлового чека.

Також зазначає, що ця квартира була передана їй для проживання як матері-одиначки на підставі рішення Виконкому ради народних депутатів м.Димитров від 19.03.1997, видано ордер на це жиле приміщення зі складом сім`ї з двох осіб (її та доньки – ОСОБА_6 ). Тобто, право користування жилим приміщенням, на яке було видано ордер, мали лише дві особи – вона та її донька ОСОБА_7 у відповідності до договору найму, будь-яких домовленостей з позивачем щодо користування або вселення до цього приміщення між ними не було і він не був користувачем спірної квартири. А

набуття нею права власності на цю квартиру є реалізацією її права на власний розсуд відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» приватизувати квартиру, право користування на яку було нею отримано на пільгових умовах, з використанням житлових чеків, та не є фактом використання спільних коштів або спільної праці, як подружжя.

Всі ці посилання відповідача на обставини отримання в користування спірної квартири, нормативні акти, які регулюють надання громадянам в користування житла і умови здійснення цього користування, а також приватизацію цього житла, регулюють правовий режим майна подружжя, ніяким чином не можуть скасовувати, змінювати чи ставити під сумнів пряме положення закону - ч.5 ст.61 СК України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 13.06.2012 року, тобто на час приватизації квартири, і яким передбачено виникнення права спільної сумісної власності подружжя на житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, з огляду на положення ч.1 ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99.

Зокрема, факт того, що спірна квартира була в 1997 році видана відповідачу ОСОБА_3 як одинокій матері для проживання неї та її неповнолітньої на той час дочки не впливає на дію і реалізацію ч.5 ст.61 СК України у відповідній редакції. Також на це не впливає факт того, що позивач ОСОБА_1 не мешкав на час приватизації у вказаній спірній квартирі. Квартира була приватизована безоплатно відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» на осіб, які проживають у вказаному житлі, в даному випадку це відповідач ОСОБА_3 , яка, згідно її ж пояснень, хоча фактично на час приватизації (грудень 2011 року) і не проживала у вказаній квартирі, але була наймачем вказаної квартири і була одна зареєстрована у цій квартирі.

Також і посилання відповідача на те, що позивач ОСОБА_1 на час приватизації не мешкав у спірній квартирі та не мав права на користування цією квартирою, що, на думку відповідача, є підставою для відмови в цих позовних вимогах, не ґрунтуються на чинному на час приватизації законодавстві, оскільки, якщо б він фактично там мешкав і мав право на користування цією квартирою, то відповідно до вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» він також мав би право на приватизацію цієї квартири на загальних підставах і мав бути включений як співвласник у свідоцтво про право власності на житло на підставі приватизації. В такому б випадку взагалі не було б потреби застосовувати ч.5 ст.61 СК України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 13.06.2012 року, і яка передбачає виникнення права спільної сумісної власності подружжя на житло, набуте саме одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду.

Не може бути прийнято судом до уваги і посилання відповідача на правову позицією ВСУ від 07.09.2016 року у справі № 6-801цс16, згідно якої, як зазначає відповідач, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Ця правова позиції взагалі не має відношення до даних правовідносин щодо приватизації квартири та визначення права власності на квартиру. В даному випадку право власності на спірне нерухоме майно – квартиру було первісно отримано відповідачем ОСОБА_3 безоплатно відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду». Тобто кошти за передачу квартири у власність на підставі приватизації не сплачувались як позивачем ОСОБА_1 , так і відповідачем ОСОБА_3 А відповідно до вимог ч.5 ст.61 СК України в редакції, яка діяла в період з 09.02.2011 року до 13.06.2012 року, ч.1 ст.58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99 на це майно виникло право спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч.1 ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 (далі – постанова Пленуму ВСУ), до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Судом встановлено, що на час розгляду справи в наявності у сторін є майно, яке, як зазначено вище, є спільною сумісною власністю подружжя, а саме: житловий будинок та дві земельні ділянки під будинком, які розташовані за адресою: АДРЕСА_5 , та квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яке підлягає поділу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ч.1 ст.71 СК України, майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п.25 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Враховуючи, що спірні жилий будинок, дві земельні ділянки та квартира є неподільним майном, а також, враховуючи, що відповідно до вартості вказаного майна його рівноцінний поділ в натурі не може бути здійснений, при цьому частки сторін при поділі цієї спільної сумісної власності подружжя мають бути визнані рівними, тому суд вважає, що за кожною із сторін необхідно визнати право власності по 1/2 частці кожного зазначеного нерухомого майна.

Крім того, судом встановлено, що під час спільного проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу за їхні спільні кошти ними було куплено автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Відповідач ОСОБА_3 вказує, що автомобіль було куплено ними в 2013 році, а позивач ОСОБА_1 вказує, що автомобіль було куплено ними у 2012 році, при цьому, як пояснюють сторони, відразу після купівлі автомобіля його не було зареєстровано у відповідному державному органі за кимось зі сторін. 20.01.2015, вже після реєстрації офіційного шлюбу між сторонами, вказаний автомобіль було зареєстровано в Територіальному сервісному центрі № 1444 Регіонального сервісного центру МВС в Донецькій області за ОСОБА_1 .

Таким чином, автомобіль Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , був спільною сумісною власністю сторін, оскільки його було куплено під час їхнього спільного проживання однією сім`єю на спільні кошти сім`ї, що визнають обидві сторони.

07.06.2018 позивач ОСОБА_1 здійснив відчуження цього сумісного майна подружжя - автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , без згоди та відома іншого з подружжя – відповідача ОСОБА_3 , уклавши договір купівлі-продажу транспортного засобу № 144/2018/974317 з ОСОБА_9 , сума купівлі-продажу за договором склала 138666 грн. На підставі вказаного договору за ОСОБА_9 07.06.2018 в ТСЦ 1444 був перереєстрований вказаний автомобіль. Так, позивачем ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, що відповідачу ОСОБА_3 на час укладення ним договору купівлі-продажу автомобіля було відомо про цей продаж та вона надавала свою згоду на це, також в договорі купівлі-продажу транспортного засобу № 144/2018/974317 від 07.06.2018 відсутні будь-які відомості щодо надання згоди дружиною на продаж цього майна, яке на той час було спільною сумісною власністю подружжя.

Відповідно до абз.2 п.30 зазначеної постанови Пленуму ВСУ, у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Таким чином, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 здійснив відчуження спільного сумісного майна подружжя - автомобіля проти волі іншого з подружжя, без її згоди і не на потреби сім`ї, внаслідок чого на даний час власником вказаного автомобіля є сестра позивача - ОСОБА_9 . Тому суд вважає, що вартість відчуженого позивачем без згоди і відома відповідача майна - автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , має бути врахована при поділі і з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 необхідно стягнути компенсацію за 1/2 частку вартості цього автомобіля, яка на даний час згідно оцінки відповідача, з якою погоджується позивач, становить 140000 грн., тобто половина вартості автомобіля складає 70000 грн.

Щодо позовних вимог за зустрічним позовом в частині визнання спільною сумісною власністю сторін вказаного автомобіля Chevrolet Lacetti, рік випуску 2007, реєстраційний номер НОМЕР_2 , суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки зазначений автомобіль мав статус спільної сумісної власності сторін після купівлі цього автомобіля сторонами і до відчуження позивачем ОСОБА_1 цього автомобіля іншій особі, яка у відповідності до чинного законодавства зареєструвала вказаний автомобіль на себе і, відповідно, на даний час є власником цього автомобіля. Позовні вимоги про визнання недійсним правочину щодо відчуження автомобіля (договору купівлі-продажу) чи його скасування по справі не заявлялися. Тому суд вважає неправомірним визнавати рішенням по даній справі вказаний автомобіль спільною сумісною власністю сторін – ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на даний час, оскільки автомобіль зараз перебуває у приватній власності іншої особи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з кожної із сторін на користь іншої сторони підлягають стягненню сплачені ними суми судового збору - 2419,72 грн. на користь позивача, 1400 грн. - на користь відповідача (т.1 а.с.1, 48, 49, 102, т.2 а.с.35). При цьому суд, задовольняючи позовні вимоги за зустрічним позовом частково, врахував при поділі майна повну вартість відчуженого без згоди відповідача автомобіля - 140000 грн., за що і було відповідачем сплачено судовий збір за ці майнові вимоги в сумі 1400 грн., у зв`язку з чим суд вважає, що судовий збір, сплачений відповідачем, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.

На підставі ст.58 Конституції України, ст.ст.60, 61, 65, 69, 70, 71, 74 СК України, рішення Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09.02.1999 № 1-рп/99, керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_45 , який проживає за адресою: АДРЕСА_26 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , до ОСОБА_44 , який проживає за адресою: АДРЕСА_26 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю і поділ майна задовольнити, зустрічний позов ОСОБА_44 до ОСОБА_45 про визнання майна спільною сумісною власністю і поділ майна задовольнити частково.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_45 та ОСОБА_44 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 23 жовтня 2003 року по 09 січня 2015 року.

Визнати об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_44 та ОСОБА_45 наступне майно:

житловий будинок АДРЕСА_5 , позначений згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І – вимощення;

земельну ділянку за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000 га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_17 .

Поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_44 та ОСОБА_45 таким чином:

визнати за ОСОБА_42 право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 , позначеного згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І – вимощення;

визнати за ОСОБА_43 право спільної часткової власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_5 , позначеного згідно технічного паспорту на плані літерою – А1 із господарчими спорудами та побудовами згідно технічного паспорту: п2,п2-1 – погріб; а1, а2 – прибудова; Ж1 – літня кухня; В1, Д1, Е1 – сарай; Г-1-вбиральня; З-1 – душ; И-1 – гараж; К-1 – альтанка; №1-3 – огорожа; №2 – ворота; І – вимощення;

визнати за ОСОБА_42 право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;

визнати за ОСОБА_43 право спільної часткової власності на 1/2 частку земельної ділянки за кадастровими № 1411300000:01:016:0066 площею 0.1000га та №1411300000:01:016:0096 площею 0.0467га, розташованої за адресою: АДРЕСА_5 ;

визнати за ОСОБА_42 право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_17 ;

визнати за ОСОБА_43 право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_17 .

Стягнути з ОСОБА_45 на користь ОСОБА_44 компенсацію за 1/2 частку автомобіля Chevrolet Lacetti, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в розмірі 70000 (сімдесят тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_44 на користь ОСОБА_45 судовий збір в розмірі 1871 (одна тисяча вісімсот сімдесят одна) грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_45 на користь ОСОБА_44 судовий збір в розмірі 1400 (одна тисяча чотириста) грн.

В задоволенні інших позовних вимог зустрічного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08.01.2020 року.

Суддя О.А. Рибкін