Рішення № 86936729, 16.01.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4861/19

Провадження № 2/211/228/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 січня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання – Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, Департамент регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради, про визнання права власності на будівельні матеріали,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_2 та просить суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали, обладнання, конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1» по АДРЕСА_1 , посилаючись на будівництво ним вказаного житлового будинку та благоустрій подарованої йому відповідачкою з її слів земельної ділянки, на якій розташований будинок. В обґрунтування позову зазначив, що в період перебування в шлюбі з 18 серпня 2007 року з ОСОБА_3 , яка є дочкою відповідача, у нього виникло бажання збудувати дім, а тому коли 23 лютого 2008р. ОСОБА_2 запропонувала будувати дім на земельній ділянці, що перебувала у її користуванні по АДРЕСА_1 , загальною площею у 0,14 га, завіривши, що вказану земельну ділянку вона йому дарує, він погодився та придбав проект будинку. Після цього відповідач визначила, де саме він може розпочати будівництво та вказала яку частину вона дарує йому, та де має бути розподільча огорожа. У період з 01.07.2008 р. по 26.07.2009 р. ним було збудовано житловий будинок розміром 19,09x14,29м та зроблено благоустрій подарованої йому ділянки, а також за свої кошти ним зроблено зовнішню огорожу ділянки, яка залишилася у користуванні ОСОБА_2 , збудовано господарське приміщення, розміром 3x6м. На земельній ділянці за юридичною адресою: АДРЕСА_1 , залишився й досі будинок, в якому мешкає відповідач ОСОБА_2 та поруч будинок, збудований ним і в котрому мешкає він вже майже десять років. Вся земельні ділянка з початку будівництва фактично розподілена на дві частини, кожен з них користується тією частиною, на якій розташоване його домоволодіння, та частиною земельної ділянки, прилеглою будинку, розподіляє територію невисокий парканчик. Дружина з 10.12.2010 р. з власної ініціативи в новозбудованому будинку з ним не проживає, забравши особисті речі, шлюб між ними не розірвано, однак фактично сім`я розпалась. Про факт відсутності права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку на момент будівництва, йому стало відомо вже після завершення будівництва свого дому, коли ОСОБА_2 розпочала процес приватизації земельної ділянки. Він пропонував придбати у відповідача частину земельної ділянки, на якій розташований його будинок, однак вона відмовилась. Рішенням суду від 24 липня 2019 року йому відмовлено у визнання права власності на будинок як окремий об`єкт нерухомого майна, оскільки він збудований самочинно. Тому враховуючи викладені обставини, з метою захисту майнових прав, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року за заявою позивача ОСОБА_1 забезпечено позов, шляхом заборони Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради та Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради видавати будь-які дозвільні документи щодо виконання будівельних робіт та документів про введення об`єкту в експлуатацію: житлового будинку «Н-1» загальною площею 246,1 кв.м. та житловою площею 84,7 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 23 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судове засідання сторони та треті особи не з`явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому положеннями статті 128 ЦПК України.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги, наполягає на задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у ньому.

Представник відповідача ОСОБА_4 вкотре подала заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю, причини зайнятості повторно не надала.

Відповідно до частини першої 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

Однак чергова заява представника відповідача про відкладення розгляду справи свідчить про зловживання стороною процесуальними правами з метою затягування строків розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух

За таких обставин суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України, вважає можливим розглянути справу у відсутність учасників справи на підставі наявних у справі доказів, оскільки сторони були належним чином повідомлені про дату, час і місце цього засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду справи по суті.

До того ж відповідач скористалась своїм право щодо надання відзиву на позов та доказів на підтвердження зазначених у відзиві заперечень, тому її права не вважаються порушеними чи обмеженими.

В обґрунтування відзиву на позов відповідачем зазначено, що більшість наданих позивачем квитанцій та чеків не містить адреси будинку, тобто адреси, куди саме поставлялись будівельні матеріали та надавались відповідні послуги. Майде з усіх вищенаведених документів вбачається покупець та замовник – приватне підприємство «СЛ», а отже будматеріали та послуги купувались та надавались саме для його потреб. Вона все життя мріяла збудувати великий та гарний будинок, тому приблизно 20 років збирала заощадження, до того ж їй допомагала донька, яка теж маж чималий прибуток. З 2005 року донька проживала з позивачем. а в серпні 2007 року вони узаконили свої стосунки. Зважаючи на те, що вона з 11 липня 2005 року є вдовою, коли з`явився в її життя турботливий, уважний та надійний чоловік - зять, вона вирішила з його допомогою збудувати великий будинок. втіливши свою мрію. Оскільки ОСОБА_1 на той час мав певний досвід у сфері будівництва, тому прийняв її пропозицію з допомоги в будівництві будинку. Тому наголошує на тому, що є єдиною власницею будинку,а звернення до суду позивача є нісенітницею. На період будівництва вона повністю йому довіряла та навіть уявити не могла, що в майбутньому він буде претендувати в такій формі на її будинок. Зазначила про те, що будинок збудований в період шлюбу з її донькою, тому в будь-якому випадку він не можу бути одноосібним власником матеріалів, оскільки це майно є спільною сумісною власністю подружжя. Тому просить в задоволенні позову відмовити.

Від Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради та Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради до суду надійшли письмові пояснення на позов, в якому представники просять розгляд справи проводити за їх відсутності, при винесенні рішення покладаються на розсуд суду.

В обґрунтування письмових пояснень Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради (а.с. 58-59) зазначено, що враховуючи той факт, що будівельні роботи не ведуться по АДРЕСА_1 , тому предмет та підстави державного архітектурно-будівельного контролю згідно діючого законодавства відсутні. У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку судом може бути визнано право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку. Визначаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд в своєму рішення має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання, однак позивачем не зазначено в тексті позову цей перелік, а вказано лише «будівельні матеріали, обладнання, конструкції, тощо». До виникнення права власності на нерухоме майно, право власності існує лише на матеріали, обладнання, тощо, що були використані в процесі цього будівництва (створення майна). Отже законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстровано раніше в установленому порядку. Тому просять ухвалити рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

В обґрунтування письмових пояснень Департаменту регулювання містобудівної діяльності та земельних відносин виконкому Криворізької міської ради (а.с. 52-53) зазначено, що виходячи з матеріалів справи № 211/680/16, зазначається технічна документація із землеустрою щодо складання документів. що посвідчують право на земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розробленої на замовлення ОСОБА_2 землевпорядною організацією, у 2010 році загальна площа фактичного користування земельної ділянки складала 0,1392 га (в тому числі 0,1 га ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд 0,0392 га ділянка, якою користується ОСОБА_2 ). Департамент не має повноважень щодо втручання і визнання права власності на будівельні матеріали, обладнання і конструкції, які були використані в процесі будівництва житлового будинку, тому просять винести рішення згідно норм чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 на підставі Державного акту на земельну ділянку серії ЯМ № 852796, виданого 29 грудня 2012 року, виданого на підставі рішення Криворізької міської ради від 27.07.2011 р. за № 509, належить земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 (а.с. 12 – копія акту).

Рішенням Виконкому Довгинцівської районної в місті ради від 17.09.2009 р. № 461 надано ОСОБА_2 дозвіл на будівництво житлового будинку розміром 19,09х14,29 м. замість старого на території домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 13 – копія рішення).

За повідомленням КП ДОР «Криворізьке БТІ» від 30.01.2014 р., прим обстеженні житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 встановлено самочинне будівництво, а саме: житловий будинок «Н-2» загальною площею приміщень 246,1 м 2, житловою площею 84,7 м2, сарай «М», сарай «О» (а.с. 14, 15 – копії повідомлень).

За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК України).

За змістом частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Предметами права власності може бути лише майно, яке складається з речей (стаття 179 ЦК України), сукупності речей та майнових прав (стаття 190 цього Кодексу). Право володіння, користування та розпорядження своїм майном належить тільки власникові(стаття 317 ЦК України).

До речей як складової поняття майна, зокрема нерухомих, відповідно до положень статті 181 ЦК України належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Права та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (частина перша статті 182 ЦК України).

Відповідно до статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів визначається постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 534 та іншими нормативними актами Кабінету Міністрів України та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

Однак, не будучи житловим будинку з юридичної точки зору, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, відтак є майном, яке за умов, передбачених законом, може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-388цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2710цс15 та Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 344/1312/16-ц.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано докази будівництва ним самочинного будинку «Н-1» по АДРЕСА_1 .

Так, 25 липня 2008 року між ОСОБА_1 та ТОВ «РОС.ТАЛ» було укладено договір підряду, за яким ТОВ «РОС.ТАЛ» зобов`язувалось збудувати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , згідно проекту Лавенда фірми «Горизонт» (а.с. 34-35).

За договором поставки та установки виробів з ПВХ від 06.11.2008 р. він сплатив 34000,95 грн. за установку вікон у будинку (а.с. 27, 28).

02 березня 2009 року між ОСОБА_1 та польською фірмою «Bruk-Bet» було укладено договір купівлі-продажу, за яким позивач за 50000 євро, що в еквіваленті склало 200000 польських злотих, придбав тротуарну плитку (а.с. 22-26).

01 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Вестшляхбуд» укладено договір підряду, за яким ТОВ «Вестшляхбуд» зобов`язується виконати роботи по благоустрою території на суму 33828 гривень (а.с. 30,31).

19 травня 2009 року ОСОБА_1 уклав договір з ПП ОСОБА_5 на суму 17636,42 гривень на виготовлення та поставку металевого паркану, воріт, хвіртки, перил тераси. (а.с. 32).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року (а.с. 7-10) встановлено, що згідно договору № 2503 від 27.03.2009 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_6 за 1488,6 євро будівельний матеріал.

21 квітня 2009 року ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «Капітальний підземний ремонт свердловин» на суму 3000 гривень на буріння свердловини за місцем будівництва будинку.

07 липня 2009 року позивач уклав договір з ОСОБА_7 на суму 2690 гривень на укладку карбонового утеплювача.

Згідно до додаткового договору від 02.03.2009 року до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1017,68 євро, а відповідно до додаткового договору від 16.05.2009 року до вказаного договору придбано додатково матеріал на суму 1359,49 євро.

Відповідно до договору, укладеному між позивачем та ОСОБА_8 , остання зобов`язалася поставити вироби на суму 20157 гривень.

Згідно накладної, витрати ОСОБА_1 в період з 19 по 30 червня 2009 року на будівельні матеріали склали 12936 гривень.

16 січня 2009 року за СПА-басейн сплачено 50000,00 гривень.

01 серпня 2008 року за бетону суміш та її транспортування сплачено 3447,70 гривень.

08 серпня 2008 року за бетону суміш та транспортування сплачено 1848,85 гривень та за бетон 3790,02 гривень.

31 жовтня 2008 року за бетон сплачено 2030 гривень

11 вересня 2008 року за цемент сплачено 990 гривень

18 жовтня 2008 року за клей сплачено 1604 гривні.

27 вересня 2008 року за гідробар`єр та плівку сплачено 2227,50 гривень.

30 січня 2009 року за покрівельний матеріал сплачено 2400 гривень, за пиломатеріал.

15 грудня 2008 року сплачено 15096,20 гривень.

28 жовтня 2008 року сплачено 10052 гривні.

18 та 30 вересня 2008 року за брус сплачено 8262,72 гривні та 5321,40 гривні, відповідно.

Договори про поставку будматеріалів № 02/03-09 від 02.03.2009 р., № РН-01042 від 31.10.2008 р., № 09-1454/22 від 11.09.2008 р., № 1350 від 26.03.2009 р., № 204 від 28.07.2008 р., №334 від 13.10.2008 р., № 1-11 від 27.11.2008 р., № 2-04 від 07.04.2009 р., № КР-0001423 від 27.09.2008 р., № Р 30/01-02 від 30.01.2009 р., № РНк-0000041 від 15.12.2008 року, № РН-00061 від 30.09.2008 р. та № РН-00058 від 18.09.2008 р. укладалися від імені приватного підприємства «СЛ» та платіжні доручення про оплату проводилися за кошти ПП «СЛ», яке згідно свідоцтва про реєстрацію юридичної особи належить ОСОБА_1 .

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи № 1672/1673/17-27/2176/18-27 від 31 травня 2018 року, проведеної експертом Кропивницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Шевченко І.І., вартість будинку АДРЕСА_1 складає 1950884 гривень без урахування ПДВ; земельна ділянка за вказаною адресою розділена фізичною межею у вигляді паркану з металевої сітки по металевих стовпчиках на дві відокремлені земельні ділянки з окремими в`їздами та входами для користування будинком «Н-1» та будинком «А-1».

Зазначені обставини також підтверджуються наданими позивачем копіями платіжних доручень, чеків, на придбання будівельних матеріалів, конструкцій, тощо, з яких слідує, що позивачем одноособово купувались будівельні матеріали для спорудження спірного будинку, що не спростовано відповідачем та встановлено постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 липня 2019 року.

Натомість відповідачем ОСОБА_2 , на доведення зазначених нею у відзиві на позов обставин не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів наявності у неї особистих коштів та придбання за них будівельних матеріалів при будівництві спірного будинку. В якості доказів надано лише довідки та чеки щодо фінанового стану ОСОБА_3 , яка є третьою особою по справі та на неодноразові виклики в судове засідання не з`явилася, письмових пояснень по суті спору не надала.

Таким чином, проаналізувавши норми матеріального права та наявні в матеріалах справи докази щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на будівельні матеріали, обладнання, конструкції, що були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1» по АДРЕСА_1 , суд приходить до висновку, що спірний об`єкт не прийнятий в експлуатацію, будівництво проведено без надання дозволу користувачем чи власником земельної ділянки, а визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. (Висновок Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року в справі №18/314 та від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14, постановах ВС від 19 березня 2018 року у справі №2-4435/2008 та від 29.03.2018 р. справа № 909/935/15), тому до завершення будівництва позивач ОСОБА_1 вважається власником матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1» по АДРЕСА_1 .

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи викладене, зважаючи на принцип справедливості, добросовісності та розумності, з урахуванням прав та інтересів усіх співвласників, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем вимога про відшкодування судових витрат не заявлялася, вони покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 358, 356, 364, 367 ЦК України, ст..ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на будівельні матеріали, обладнання та конструкції, тощо, що були використані в процесі будівництва житлового будинку «Н-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 16 січня 2020 р.

Суддя Д.М.Ніколенко