Вирок № 86936043, 16.01.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/189/20

(1-кп/199/184/20)

ВИРОК

іменем України

16 січня 2020 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Щербини - Почтовик І.В.

за участю секретаря судового засідання - Синчило П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі кримінальне провадження №12019040630002079 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 19.12.2019 року відносно обвинуваченго:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, із середньою освітою, не працевлаштованого, розлученого, не маючого на утриманні неповнолітніх та непрацездатних осіб, зареєстрованого у будинку АДРЕСА_1 , проживаючого у будинку АДРЕСА_3 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 190 КК України,

сторони кримінального провадження:

прокурор - Влад К.Г.

обвинувачений - ОСОБА_1

потерпіла - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_1 , 08.12.2019, приблизно о 17:30 годині, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння біля території будинку АДРЕСА_4, де побачив раніше йому знайому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка знаходилася на території подвір`я вказаного вище домоволодіння, з якою почав спілкуватися.

В ході спілкування з ОСОБА_2 у ОСОБА_1 раптово виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, шляхом зловживання довірою, а саме мобільним телефоном «Samsung A30», який належить ОСОБА_2 .

Так, того дня, тобто 08.12.2019, приблизно о 17 годині 35 хвилин, ОСОБА_1 , знаходячись у стані алкогольного сп`яніння, перебуваючи на подвір`ї будинку АДРЕСА_4 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, діючи умисно, скориставшись довірливими відносинами з ОСОБА_2 попросив у останньої мобільний телефон «Samsung A30» під вигаданим приводом здійснення телефонного дзвінку. В свою чергу потерпіла ОСОБА_2 не будучи обізнана про здійснювані злочинні наміри ОСОБА_1 та довіряючи останньому, погодилась та добровільно передала йому свій мобільний телефон «Samsung A30».

Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_1 не маючи на меті повертати власнику вищевказаний мобільний телефон «Samsung A30», взяв у ОСОБА_2 даний мобільний телефон та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись майном потерпілої в подальшому на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_1 спричинив потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на суму 4305 гривень 25 копійок.

Умисні дії ОСОБА_1 , що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), кваліфікуються за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого ОСОБА_1 , наданих безпосередньо у суді.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою провину визнав повністю. Суду показав, що дійсно він, 08.12.2019, приблизно о 17:30 годині, знаходився у стані алкогольного сп`яніння поблизу будинку АДРЕСА_4, побачив раніше знайому ОСОБА_2 , з якою почав спілкуватися, та попросив її здійснити телефонний дзвінок. В свою чергу потерпіла ОСОБА_2 не розуміла про його наміри і добровільно передала йому свій мобільний телефон «Samsung A30». Даний мобільний телефон повертати власниці він не хотів, та привласнивши його, з місця зустрічі пішов геть. Скориставшись тим, що потерпіла зайшла до будинку у своїх справах він поїхав до ломбарду, але там відмовилися прийняти мобільний телефон потерпілої, тоді він його продав невідомому чоловікові.

При цьому, ОСОБА_1 просив суд суворо його не карати, врахувати щиросердне каяття. Вказавши про те, що він проходить лікування у реабілітаційному центрі від алкогольної залежності і курс лікування буде тривати терміном 1 рік, щодо відшкодування шкоди потерпілій, ОСОБА_1 зазначив, що у майбутньому коли він заробить гроші тоді і сплатить ОСОБА_2 вартість мобільного телефону.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується, показами в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_2 , яка суду пояснила, що 08.12.2019, приблизно о 17:30 годині коли вона перебувала біля свого подвір`я АДРЕСА_4 , до неї підійшов ОСОБА_1 та попросив мобільний телефон аби зателефонувати по роботі, вона йому повірила і добровільно передала йому свій мобільний телефон «Samsung A30». Потім вона зайшла до будинку, оскільки її покликала молодша донька, а коли вона вийшла із будинку то ОСОБА_1 вже ніде не було, вона побігла на зупинку громадського транспорту, але його там не було, вона побігла до ОСОБА_1 до дому, але і там його не було. Вона сподівалась, що він поверне їй мобільний телефон, однак навіть до сьогоднішнього дня, ані грошові кошти, ані мобільний телефон їй не повернуто. Вибачення ОСОБА_1 також не попросив. Для неї даний мобільний телефон вартістю понад 6590.00 гривень становить велику цінність, оскільки він придбаний у кредит, який станом на сьогодні не погашено, через відсутність роботи. У зв`язку з чим, потерпіла просила призначити ОСОБА_1 покарання яке він заслугував.

Крім вказаного, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 підтверджується, письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.12.2019 року було прийнято заяву від гр. ОСОБА_2 , яка просила вжити заходи до громадянина на ім`я ОСОБА_1 , який 08.12.2019 поблизу будинку АДРЕСА_4 заволодів її мобільним телефоном марки «Samsung A30».

Під час проведення огляду предмету 20.12.2019, було виявлено коробку з-під мобільного телефону «Samsung A30» з картону білого кольору на якій зображені мобільні телефони та надпис «А30». Також у коробці знаходився товарний чек з магазину «ФОКСТРОТ» від 23.08.2019 на суму 6590 грн.

Відповідно до постанови слідчого про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, копія фіскального чеку на суму 6598.90 грн. та коробка з-під мобільного телефону «Samsung A30» - визнані речовими доказами та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_2 про що свідчить її розписка.

За результатами Висновку Експерта №4218/19 від 23.12.2019, станом на 08.12.2019 ринкова вартість мобільного телефону марки «Samsung A30» - становить 4 305.25 гривень. Під час проведення огляду предмету 24.12.2019 були оглянуті чотири скріншоти з переписки гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до переписки, мова йдеться про ОСОБА_1 який поцупив телефон матері ОСОБА_4 .

Згідно з протоколом проведення впізнання за фотознімками від 26.12.2019 року, свідок ОСОБА_6 на фото під №3 впізнав особу, на якому зображений ОСОБА_1 , як особу, що продала йому мобільний телефон.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Судом встановлено, що вказані у вироку та дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого йому злочину, доведеності вини у його вчиненні та для прийняття законного та обґрунтованого рішення у кримінальному провадженні. Об`єктивних підстав ставити під сумнів свідчення допитаного в суді обвинуваченого у суду немає, оскільки ОСОБА_1 суду пояснив, що він добре розумів протиправність своїх дій, як і добре розумів їх наслідки.

При цьому, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд вважає, встановленими всі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження.

3. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Підстав, у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 і його умисні дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 190 КК України, як такі що виразилися у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство).

4.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.

Суд не відносить до обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, оскільки його каяття і сприяння розкриттю злочину висловлене вже після викриття його злочинних дій, та продиктоване бажанням пом`якшити персональну відповідальність за скоєне, а в свою чергу щире каяття, характеризуючи суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину за усіма пунктами висунутого проти неї обвинувачення, дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, яка склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Однак вказане у суб`єктивному ставленні обвинуваченого до вчиненого ним злочину відсутнє. Навпаки ОСОБА_1 розумів, що вчинювані ним дії є злочинними, при цьому він розумів наслідки своїх злочинних дій.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає вчинення ним злочину у стані алкогольного сп`яніння.

5.Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Таким чином, призначаючи покарання, суд, відповідно вимог ст.65 КК України, враховує:

вищенаведені обставини, позицію прокурора який просив призначити покарання у виді обмеження волі із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України, потерпіла при призначенні покарання покладалася на розсуд суду, обвинувачений, який просив призначити покарання у виді штрафу, також суд враховує відсутність обставин що пом`якшують покарання, наявність обставин, що обтяжують його покарання, дані про його особу, не відшкодування шкоди потерпілій, суд вважає за необхідне призначити покарання саме у виді обмеження волі в межах санкції ч.1 ст. 190 КК України.

Разом із наведеним, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 , без реального відбування покарання та прийшов до висновку про звільнення від відбування покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та із покладенням обов`язків передбачених ст. 76 КК України. Оскільки іспитовий строк дисциплінує засуджених, привчає їх до додержання законів, нагадує їм, що вони не виправдані, а проходять випробування, від результату якого залежить їх подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.

Призначення ж покарання у виді штрафу, який є найбільш м`яким видом кримінального покарання, не буде відповідати меті покарання, оскільки ОСОБА_1 офіційно не працевлаштований, офіційного доходу (заробітку) не має, шкоди завданого злочином потерпілій ОСОБА_2 не сплатив, а тому є вірогідність того, що покарання у виді штрафу особисто ОСОБА_1 виконано не буде. Тобто, такий вид покарання як штраф буде суперечити вимогам ст.65 КК України, та не сприяти вихованню ОСОБА_1 в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством тощо.

Крім вказаного, призначення покарання у виді громадських робіт, буде досить неефективним, та таким що може бути не виконано, враховуючи факт того, що ОСОБА_1 має намір проходити лікування від алкогольної залежності у реабілітаційному центрі , та лікування буде тривати терміном близько року.

6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 не обирався.

Відповідно до ст. 124 КПК України стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової експертизи.

Питання про долю речових доказів - вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 190 КК України і призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк 1 (один) рік.

На підставі п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речовий доказ: - коробка з під мобільного телефону марки «Samsung A30» та копію фіскального чеку на суму 6598.90 грн.- залишити за належністю потерпілій ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати пов`язані із проведенням судової товарознавчої експертизи (ЄДРПОУ 26238495, висновки експерта №4218/19 від 23.12.2019) в сумі 300.00 гривень.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - з моменту вручення йому копії вироку, до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Амур-Нижньодніпровського

районного суду м. Дніпропетровська І.В.Щербина-Почтовик

16.01.2020