Рішення № 86933343, 16.01.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

16 січня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/967/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження господарську справу

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

до відповідача: Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області

вул. Садова, буд. 104, м. Прилуки, Чернігівської області, 17500

про стягнення 187393,65грн

без повідомлення (виклику) сторін

Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано позов до Комунального підприємства "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради Чернігівської області про стягнення 113810,97грн пені, 15980,81грн 3% річних та 57601,87грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору постачання природного газу № 2670/1617-КП-39 від 21.04.2017 в частині своєчасної оплати вартості природного газу.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області 02.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

19.12.2019, у встановлений судом строк, від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов № 1037 від 13.12.2019, в якому відповідач просив суд зменшити розмір пені до 10%, а саме до 11381,10грн. В обґрунтування вказаного позивач зазначив, що заборгованість підприємства за отриману теплову енергію перед КП "Прилукитепловодопостачання" станом на 10.12.2019 становить 1769,7 тис. грн. Основним джерелом доходу комунального підприємства є кошти, що надійшли за надані послуги споживачам. Внаслідок несвоєчасних розрахунків споживачів підприємство неспроможне своєчасно розрахуватися за спожитий природний газ. Стягнення надмірно великих сум штрафних санкцій може призвести до зупинки підприємства та унеможливить забезпечення надання необхідних комунальних послуг населенню міста Прилуки, лікарням, дитячим садкам, школам та ін. Також відповідач зазначає, що він є збитковим підприємством, заборгованість Держави з різниці в тарифах за надані послуги з постачання теплової енергії бюджетним установам становить 5483,0 тис. грн. Відповідач вказує, що він в добровільному порядку сплатив основну заборгованість за спожитий природний газ і нарахування 3% річних у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, а стягнення пені не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

Інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

В прохальній частині позовної заяви позивачем викладено клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що також передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ухвалу про відкриття провадження у цій справі постановлено судом 02.12.2019, тому справа має бути розглянута в строк до 31.01.2020 включно.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Встановивши обставини справи, зміст спірних правовідносин, дослідивши та оцінивши подані докази, розглянувши подані документи, суд встановив:

21.04.2017 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Комунальним підприємством "Прилукитепловодопостачання" Прилуцької міської ради (споживач) укладено договір №2670/1617-КП-39 постачання природного газу (надалі – договір) (а.с. 16-24).

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.2016 № 1044 "Питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 було затверджено Статут Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно з яким змінено тип компанії на приватне акціонерне товариство та змінено найменування компанії, а саме повне найменування українською мовою - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Відповідно до п. 1.1-1.4 договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017 році природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Пунктом 2.1. договору сторони визначили, що постачальник передає споживачу з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) природний газ обсягом до 265 тис. куб. м, у тому числі по місяцях: квітень – 240 тис.куб.м, травень – 5 тис.куб.м, червень – 5 тис.куб.м, II кв. 2017 – 250 тис.куб.м, III кв. 2017 – 15 тис.куб.м.

Відповідно до п.3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на газ.

Пунктом 3.4 договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Відповідно до п. 5.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187. Станом на 01.04.2017 ціна на природний газ становить 4942грн за 1000 куб.м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.

Згідно з п. 5.2 договору ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01.04.2017 становить 7907,20грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) – 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість – 9488,64 грн.

Відповідно до п. 5.4 договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до розділу 12 договору, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.04.2017 до 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірнику договору, вона підписана сторонами та скріплена їх печатками, що свідчить про набрання ним чинності. Доказів розірвання або визнання недійсними вказаних правочинів в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами та в яких виник спір, суд виходить з такого:

Об`єктом спірних відносин є постачання природного газу. Природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів. Вказана правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18.

Відповідно до ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 2670/1617-КП-39 від 21.04.2017 є договором постачання енергетичних ресурсів.

Згідно із ч.1, 2 ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Аналіз договору № 2670/1617-КП-39 від 21.04.2017 свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв`язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, про договір поставки, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу та поставки.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов договору позивачем передано відповідачу природний газ загальною вартістю 909182,51грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 (а.с. 25).

У вказаному акті відсутні застереження споживача щодо обсягу та вартості переданого природного газу, акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Факт передання позивачем у власність відповідача природного газу у визначеному в акті обсязі та відповідної вартості відповідачем не оспорювався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов`язання в частині постачання природного газу відповідачу.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.6.1 договору відповідач повинен був здійснити оплату за поставлений у квітні 2017 року природний газ до 25.05.2017 включно.

Відповідач розрахунок за переданий газ здійснив у повному обсязі в сумі 909182,51грн, але з порушенням строку, встановленого в п.6.1. договору, чим порушив умови господарського зобов`язання. Відповідно до розрахунку позивача та наданих виписок по особовому рахунку, останній платіж здійснено відповідачем 01.02.2018.

У зв`язку з чим позивач застосовує до відповідача передбачені договором та законом заходи відповідальності у вигляді сплати пені у сумі 113810,97грн за період з 26.05.2017 по 31.01.2018, трьох процентів річних у сумі 15980,81грн за період з 26.05.2017 по 31.01.2018 та інфляційних втрат у сумі 57601,87грн за період з 01.06.2017 по 31.01.2018 та просить стягнути їх з відповідача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.1. 8.2 договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 договору).

Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10% суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду. Якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Таким чином, зі змісту наведених норм можна зробити висновок, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки (штрафу, пені), суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Майновий стан сторін і соціальна значущість боржника має значення для вирішення питання про зменшення розміру штрафних санкцій.

При цьому, розмір, до якого штрафні санкції підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач до відзиву на позовну заяву додав баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2019, згідно якого збитки підприємства становлять 30892,0 тис. грн.; інформацію про кредиторську та дебіторську заборгованість станом на 10.12.2019, в якій також значиться, що заборгованість держави з різниці в тарифах за надані послуги з постачання теплової енергії бюджетним установам становить 5483,0 тис. грн.; листи, що підтверджують соціальну значущість підприємства.

Таким чином, клопотання відповідача про зменшення розміру пені, ґрунтується на поданих ним доказах, які підтверджують наявність обставин з якими законодавець пов`язує можливість для суду для зменшення розміру неустойки.

Взявши до уваги майновий стан сторін і оцінивши співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про зменшення розміру пені підлягає частковому задоволенню.

Суд дійшов висновку, що в даному випадку слід зменшити пеню до 50% з 113810,97грн до 56905,49грн. В частині стягнення пені у сумі 56905,48грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок суми інфляційних витрат та 3% річних, суд встановив, що він зроблений правильно та відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в сумі 57601,87грн та 3 % річних в сумі 15980,81грн.

Відповідно до ст. ст. 73,74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в повному обсязі не спростував належними доказами позицію позивача, в той час як позивачем доведено належними доказами порушення основного зобов`язання відповідача та правомірність застосування штрафних санкцій, вимог по стягненню інфляційних втрат та відсотків річних.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 130488,17грн, з яких 56905,49грн пені, 57601,87грн інфляційних втрат та 15980,81грн 3% річних. В частині стягнення пені у сумі 56905,48грн відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір має бути відшкодований відповідачем у сумі 2810,90грн.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Зменшити пеню до 50% з 113810,97грн до 56905,49грн.

3. Стягнути з Комунального підприємства “Прилукитепловодопостачання” Прилуцької міської ради Чернігівської області (вул. Садова, 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 32863684) на користь Акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у сумі 56905,49грн, інфляційні втрати у сумі 57601,87грн, 3 % річних у сумі 15980,81грн та судовий збір у сумі 2810,90грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 56905,48грн відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ “Перехідні положення” Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор