Рішення № 86932249, 15.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2020Справа № 910/14991/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Левченка, буд.1; ідентифікаційний код 00191129)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815)

про стягнення 46 152, 46 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 46 152, 46 грн, які виникли у зв`язку із незбереженням ним вантажу у вагоні № 59137554 при здійсненні перевезення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

07.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Також, відповідачем до вказаного відзиву додано заяву про залучення третіх осіб - Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" до розгляду у справі, а подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Заява відповідача обґрунтована тим, що оскільки, втрата вантажу у спірному вагоні № 59137554 відбулася не з вини залізниці, а через недотримання вантажовідправником і орендатором вагону вимог нормативних актів - Статуту залізниць України, Правил експлуатації власних вантажних вагонів, то на думку відповідача є необхідність в залученні відправника вантажу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" в управлінні якого перебуває вагон № 59137554 до участі у справі в якості третіх осіб.

На переконання відповідача, зважаючи на необхідність залучення вказаних третіх осіб до участі у розгляді справи, то подальший розгляд даної справи необхідно здійснювати за правилами загального позовного провадження.

15.11.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "Українська залізниця" про залучення до участі у розгляді справи третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейл Лоджистікс" відмовлено. Також відмовлено у задоволенні заяви відповідача про здійснення подальшого розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Так, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

23.03.2018 між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвєст Холдінг" було укладено договір поставки № 735594/752.

Згідно договору перевезення, оформленого залізничною накладною № 45259264 від 20.07.2019 (досилкова накладна № 45296381), у вагоні № 59137554 була здійснена поставка залізорудного окатишу, вантажовідправник (графа "1" накладної) - Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг, від станції відправлення - Рядянова Придн. до станції призначення - Маріуполь-Сортувальний.

За приписами ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 8 Закону України "Про залізничний транспорт", розділу 1 Правил планування перевезень вантажів та ст. 17 Статуту залізниць України перевезення вантажів залізничним транспортом організовуються на договірних засадах.

Статтею 914 Цивільним кодексом України передбачена можливість перевізника і власника (володільця) вантажу в разі необхідності здійснення систематичних перевезень укласти довгостроковий договір про організацію перевезень вантажів за формою, наведеною у додатку 1 до Прав розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 № 6 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085. У договорі визначаються обсяги, строки та умови надання транспортних засобів, порядок розрахуй за перевезення та додаткові послуги, а також відповідальність за порушення зобов`язань.

За таких обставин, враховуючи необхідність систематичного надходження вантажів залізничним транспортом на адресу Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" 14.02.2018 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" був укладений договір № 00039/ЦТЛ-2018 про надання послуг предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому, та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Підпунктом 2.3.2. п. 2.3. договору передбачено обов`язок перевізника приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника, надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС "МЕСПЛАН", доставляти вантаж до станції призначення та надавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких визначається у додатках до цього договору.

Як зазначає позивач, 22.07.2019 на підставі актів загальної форми № 33330 від 21.07.2019 та № 30191 від 22.07.2019 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 59137554 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена у накладній № 45259264 від 20.07.2019 та відповідно складено комерційний акт, який свідчить про нестачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

Відтак, звертаючись до суду, позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що діями відповідача, який допустив незбереження перевезеного вантажу, Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" були заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого вантажу, внаслідок чого виникла необхідність звернення з позовом про стягнення завданих збитків в розмірі 46 152, 46 грн.

Із поданого відповідачем відзиву вбачається, що останній заперечує щодо задоволення позовних вимог, вказуючи, що вантажовідправник, який здійснив завантаження спірного вагону повинен був пересвідчитися у можливості перевезення вантажу (окатиші залізорудні) у вагоні № 59137554 без втрати вантажу. При цьому, він повинен був, у випадку наявності конструктивних зазорів і щілин та якщо втрата можлива через конструктивні зазорів, вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення; у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен був вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення. Спірний вагон був непридатний для перевезення вантажу (окатиші залізорудні) у комерційному відношенні, так як мала місце щілина довжиною 500 мм, шириною 20 мм, що вантажовідправник міг та повинен був бачити до завантаження, однак, не прийняв заходи щодо їх ущільнення, не вжив заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, не відмовився від завантаження вагону, внаслідок чого сталася втрата вантажу.

Тому вантажовідправник, який здійснив завантаження непридатного до перевезення у комерційному відношенні вагони, повинен нести відповідальність за втрату вантажу.

Попри того, відповідач вказує й на те, що враховуючи також Правила експлуатації власних вантажних вагонів та обставини справи є підстави вважати що втрата вантажу у вагоні № 59137554 також мала місце через недотримання орендатором належного стану власного вагону.

На переконання відповідача, наведені вище обставини не спростовують факт втрати вантажу, але підтверджують відсутність вини залізниці у втраті вантажу.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Положеннями частини п`ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного Кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відтак, як вбачається з накладної № 45259264 відправником вантажу було Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".

Як про це вказує позивач та, що у свою чергу встановлено судом, 22.07.2019 на підставі актів загальної форми № 33330 від 21.07.2019 та № 30191 від 22.07.2019 на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці було перевірено кількість та масу вантажу у вагоні № 59137554 та виявлено невідповідність фактичної маси вантажу з вагою, що зазначена у накладній № 45259264 від 20.07.2019 та відповідно складено комерційний акт № 450003/171/754, який свідчить про нестачу вантажу, про що в зазначеній накладній була зроблена відповідна відмітка.

Так, згідно інформації викладеної у комерційному акті № 450003/171/754 від 22.07.2019 при комісійній видачі вантажу з вагону № 59137554 встановлено наступне.

При переваженні вантажу в статичному режимі в присутності ДСЗ Клюєва , АРВ Плітченко, представника Ворох, Панченко на справних вагонних 150тн електронно-тензометричних вагах ст. Нижньодніпровськ-Вузол, заводський № 032, що пройшли держпровірку 28.12.2018, виявилось: вага брутто - 73600 кг, тара за документом - 22100 кт, нетто - 51500 кг, що менше ваги вказаної у документі на 13350 кг. Навантаження вантажу пагорбоподібне нижче бортів. Мається воронкоподібне поглиблення за рухом поїзду між 2-4 люками довжиною 3,0 м по ширині вагону, глибиною - до дна вагону. В технічному відношенні вагон справний. Між кришкою 2-го розвантажувального люка нещільне прилягання (через вантаж, який раніше перевозився) між кришкою та люком зазор довжиною - 500 мм, шириною - 20 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу, зазор ущільнили за допомогою клоччя. Розвантажувальні люки з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилася. Вантаж, якого бракує в вагоні вміститися міг би. Зав. вантажним двором за штатним розкладом не має.

Отже судом встановлено, що у доданому позивачем до позовної заяви комерційному акті зазначені обставини, що вказують на факт втрати (недостачі) вантажу, який був прийнятий перевізником до перевезення у кількості згідно накладної.

Із викладеними відповідачем у відзиві запереченнями щодо задоволення позовних вимог суд не погоджується з огляду на слідуюче.

За приписами ч. 1 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст. 113 Статуту залізниць України, ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі, коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення.

В той час, відповідачем не доведено суду належними та допустимими засобами доказування обставин того, що недостача вантажу відбулась не з вини залізниці.

Нормами статті 920 Цивільного кодексу України закріплено, що у випадку порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами статті 129 Статуту залізниць України передбачено: обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

За змістом статті 31 Статуту та пунктів 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу вантажовідправник перед навантаженням вантажу у вагон повинен визначити його придатність для перевезення вантажу у комерційному відношенні, при завантаженні вантажів, які містять дрібні фракції, - усунути щілини та конструктивні зазори вагонів, а також вжити заходів щодо запобігання видуванню або висипанню вантажу.

Згідно ч. 3 ст. 32 Статуту залізниць України відправник зобов`язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов`язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов`язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просинанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільняється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Положеннями ч. 3 ст. 917 Цивільного кодексу України передбачено, що перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

В той час, суд погоджується з твердженнями позивача, що спірний вантаж був прийнятий залізницею до перевезення на станції Рядова Придніпровської залізниці 20.07.2019 без зауважень і комерційний акт № 45003/171/754 від 22.07.2019, вже був складений на станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці про недостачу вантажу у вагоні № 58830720 в кількості 13 350 кг, вагон прибув на станцію технічно справний.

Частиною 1 ст. 31 Статуту залізниць України закріплено, що залізниця зобов`язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери. Придатність рухомого складу (вагонів) для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Відповідно до п. 12.1. Правил технічної експлуатації залізниць України забороняється випускати в експлуатацію і допускати до руху в поїздах рухомий склад, у тому числі спеціальний рухомий склад, що має несправності, які загрожують безпеці руху, порушують охорону праці, а також ставити в поїзди вантажні вагони, стан яких не забезпечує збереження вантажів, що перевозяться. Вимоги до технічного стану рухомого складу, порядок його технічного обслуговування і ремонту, а також відправлення його на заводи та депо для ремонту визначаються Державною адміністрацією залізничного транспорту України.

За умовами п. 2.1. Правил комерційного огляду поїздів та вагонів усі вагони, які прибувають і відправляються із станції, де розташований пункт комерційного огляду (ПКО) оглядаються з метою виявлення та усунення несправностей, що загрожують збереженню вантажів.

У пункті 3.8. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" № 04-5/601 від 29.05.2002 зазначено, що відповідно до §1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі, правильність розміщення та закріплення вантажів перевіряє залізниця.

Згідно п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Статтею 24 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.

Так, відповідно до накладної № 45259264 вантаж завантажено у вагон відправником на станції відправлення, залізницею будь яких зауважень до стану вантажу та вагону не було, що свідченням того, що відправником були виконані вищезазначені вимоги Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Частиною 1 ст. 115 Статуту залізниць України унормовано, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

В силу норм ч. 1, 2 ст. 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно статті 25 Закону України "Про залізничний транспорт" та ст. 110, 127 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, і матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

Пункт "а" статті 114 Статуту залізниць України визначає: "Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі...".

Відповідно до п. 2.7. Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України № 04-5/255 від 29.09.2008 згідно зі статтями 924 Цивільного кодексу України, 314 Господарського кодексу України та статтями 114, 115 Статуту залізниць України, залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії додаткової накладної.

Таким чином, системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти до беззаперечного висновку, що виключно залізниця несе відповідальність за збереження вантажу на шляху прямування до моменту видачі його одержувачу.

Відтак суд вказує, що відповідач не виконав покладених на нього законом та договором перевезення, укладеним між ним та вантажовідправником на користь позивача, цивільно-правові зобов`язання в частині забезпечення схоронності перевезеного вантажу.

Згідно з частин 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що за змістом ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини.

Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).

Отже, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме, протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагоні № 59137554, настання негативних наслідків такої поведінки (збитків) - недостача вантажу в кількості 13 350 кг та відповідно причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками.

Також суд зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, платіжним дорученням № 4500072889 від 19.08.2019 підтверджується, що позивач свої зобов`язання за договором № 735594/752 виконав у повному обсязі, оплативши виставлений постачальником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвєст Холдінг" рахунок № 92698263 від 20.07.2019 на загальну суму 13 251 188, 26 грн.

Попри того, як про це вказує позивач, та що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, вартість 1 тони вантажу у вагоні № 59137554 відповідно до рахунку вантажовідправника Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" № 92704232 від 20.07.2019 складає 3 633, 48 грн (в т.ч. ПДВ), виходячи з розрахунку: 13 119 769, 58 грн. (загальна сума рахунку, з урахуванням ПДВ): 3610,800 тонн (загальна кількість вантажу згідно рахунку) = 3 633, 48 грн (в т.ч. ПДВ).

Відтак позивачем здійснено нарахування завданих збитків наступним чином.

Згідно комерційного акту № 450003/171/754 від 22.07.2019 нестача склала 13 350 кг.

Сума норми природної втрати та граничного розходження визначення 1% маси нетто (від маси нетто 64,850 тонн) складає:

64 850 кг * 1% = 648, 5 кг

Таким чином, кількість фактичної недостачі складає:

13 350 кг - 648, 5 кг = 12 701,5 кг (12, 702 тонн)

Отже, сума втраченого вантажу у вагоні № 59137554 складає:

12, 702 тонн * 3 633, 48 грн = 46 152, 46 грн.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем нарахування завданих збитків (вартості недостачі вантажу у вагоні № 59137554) судом встановлено, що останні нараховано згідно норм чинного законодавства та відповідно є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, оскільки при перевезенні вантажу у вагоні № 59137554 залізницею не було дотримано вимог щодо збереження вантажу, прийнятого до перевезення, у зв`язку з чим наявна недостача вантажу на суму 46 152, 46 грн у вказаному вагоні та з врахуванням того, що відповідачем не надано доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, щодо відсутності завданих збитків, в той час, як позивачем підтверджено належними та допустимими засобами доказування понесення таких збитків, то за таких підстав суд дійшов висновку про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь позивача збитків в розмірі 46 152, 46 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., місто Маріуполь, вул. Левченка, буд.1; ідентифікаційний код 00191129) збитки в розмірі 46 152 (сорок шість тисяч сто п`ятдесят дві) грн 46 коп. та витраті по сплаті судового в розмірі 1 921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.01.2020

Суддя Д.О. Баранов