Рішення № 86927223, 15.01.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1389/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Дембіцький П.Д., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові (нова редакція) ОСОБА_1 (позивач), просить суд:

- дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівні, стосовно винесення постанови "Про відкриття виконавчого провадження № 6046715", "Про стягнення основної винагороди" від 29 жовтня 2019 року та розпочаті здійснення виконавчі заходи за відсутності правових на то підстав, визнати незаконними;

- постанови винесенні приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною "Про відкриття виконавчого провадження" № 6046715" від 29 жовтня 2019 року з примусового виконання "Виконавчого напису № 23204" виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо стягнення з божника яким є ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" заборгованості в розмірі 35204,53 грн., "Про стягнення основної винагороди" від 29 жовтня 2019 року, скасувати.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 5046715) винесена відповідачем всупереч вимогам ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки позивач зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 . Таким чином відповідач протиправно прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців, незважаючи на місце проживання та перебування боржника в іншому виконавчому окрузі.

02.01.2020 до суду надійшов відзив Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. на позов, в якому зазначено, що позивач є власником карткового рахунку № НОМЕР_1 та наявних на цьому рахунку грошових коштів, що підтверджується довідкою АТ «Альфа-Банк». Вказую, що в розумінні ст. 190 ЦКУ грошові кошти у формі записів на рахунках у банках є майном, а тому нею винесена постанова про відкриття виконавчого провадження (ВП № 5046715) за місцем знаходженням майна боржника, як передбачено ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження».

У судовому засіданні позивач, представник позивача позов підтримали повністю, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, наданих письмових пояснень, просили суд задовольнити позовні вимоги, розглядати у порядку письмового провадження.

Відповідач не з`явився в судове засідання, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

У частині 9 статті 205 КАС України зазначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ст. 268 КАС України справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи приписи ст. 205 КАС України, суд вважає, що немає перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням заявлених вимог та заперечень, пояснень представників сторін, судом з метою з`ясування обставин справи зобов`язано сторони надати письмові докази на підтвердження, або спростування позовних вимог.

Оскільки сторонами на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, заперечення не було надано належні письмові докази, що вказувало на їх недостатність для встановлення обставин справи, суд відповідно до вимог ч. 4 ст. 9 КАС України зобов`язував сторони ухвалою суду надати суду письмові докази в обґрунтування заявлених вимог та заперечень.

Частиною 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 77 КАС України визначено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Дослідивши наявні матеріали, письмові докази, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 , є інвалідом III групи, отримує пенсію по інвалідності. (а. с. 24-27).

07.11.2017 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір оферти про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії 630742897. (а. с.67, 121-122).

07.10.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі № 23204, про стягнення з ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: м. Чернівці, місце роботи: ДУ Чернівецький навчальний центр підготовки, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , Ленінським РВ УМВС України в Чернівецькій області 06.11.2001 року, яка є боржником за кредитним договором № 630792897 від 27.11.2017 року, укладеним нею з АТ «Альфа-Банк», ідентифікаційний код юридичної особи 23494714, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. В.Васильківська, 100, п/р НОМЕР_4, МФО 300346, заборгованість за кредитним договором № 630792897 від 27.11.2017 року. (а. с. 68, 123-124).

АТ «Альфа-Банк», звернувся з заявою вих. 120085 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. про відкриття за місцем знаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 23204 від 07.10.2019 про стягнення з боржника, яким є - ОСОБА_1 , коштів у розмірі 35204,53 грн. (а. с. 62, 65, 111, 117).

29.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 60446715) з виконання виконавчого напису № 23204 від 07.10.2019 року. (а. с. 12, 71, 129-130).

29.10.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди (ВП № 60446715), в розмірі 3520,45 грн. (а. с. 14, 69-70, 126-127).

07.11.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 60446715). (а. с. 73-74, 134-135).

Дослідженням письмових доказів судом встановлено наступне.

Із змісту довідки АТ «Альфа-Банк» видно, що АТ «Альфа-Банк» яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є кредитором за договором № 630792897 від 27.11.2017 підтверджує, що між ним та клієнтом, яким є: ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_2 було укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно яким банком за адресою місця свого знаходження (03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100 ) відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано позичальникові кошти у користування (кредит). (а. с. 62, 65 зворотній бік, 112, 118).

Дослідженням виписки по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard за період з 27.11.2017 по 08.01.2020 судом встановлено, що за позивачкою існує заборгованість у розмірі 24992,10 грн. та несанкціонована заборгованість у розмірі 1775,07 грн. Власні кошти кошти на початок період, та на кінець період у позивачки на вказаному рахунку відсутні. (а. с. 150-152).

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Відповідач у своїй діяльності керується Конституцією України, Законом України "Про виконавче провадження" 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Статтею 1 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності ст. 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема виконавчих написів нотаріусів.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1-2 ст. 24 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Таким чином, відповідно до вимог Закону, місце виконання напряму пов`язане з боржником, та може визначатися лише за однієї з трьох ознак: 1) місцем проживання боржника; 2) місцем перебування боржника; 3) місцезнаходження майна боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

За таких обставин, Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси,б 4а, офіс 35б), має право на прийняття виконавчих документів, у разі якщо боржник проживає, перебуває в місті Києві, або у місті Києві знаходиться його майно.

Частиною 3 ст. 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до ст. ст. 179, 190 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 5 квітня 2001 року № 2346-III (далі - Закон № 2346-III).

Згідно з п. 1.27 ст. 1 Закону № 2346-III у цьому Законі наведені нижче терміни та поняття вживаються в такому значенні: платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Відповідно до п. 3.1 ст. 3 Закону № 2346-III кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Згідно з п. 7.1 ст. 7 Закону № 2346-III банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні рахунки, рахунки умовного зберігання (ескроу) та кореспондентські рахунки.

Відповідно до п. 7.1.1. ст. 7 Закону № 2346-III вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.

Згідно п. 7.1.2. ст. 7 Закону № 2346-III поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Як передбачено п. 7.1.3. ст. 7 Закону № 2346-III кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.

Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Відкинути цю юридичну фікцію у цій справі означало б, що безготівкові кошти є недосяжним для звернення на них стягнення, оскільки слід було б визнати, що вони одночасно всюди і ніде не знаходяться, тобто не мають місцезнаходження, інформація про яке є необхідною при вчиненні виконавчих дій і зазначається під час арешту цього майна. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про «кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках».

Вищевказана правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом встановлено, що АТ «Альфа-Банк», звернувся з заявою, вих. 120085, до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. про відкриття, за місцем знаходженням майна (грошових коштів) боржника, виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису, виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. за № 23204 від 07.10.2019 про стягнення із боржника, яким є - ОСОБА_1 , коштів у розмірі 35204,53 грн. (а.с.65,111, 117).

Як видно з виконавчого напису від 07.10.2019 року вчиненого приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі № 23204, ОСОБА_1 , працює в ДУ Чернівецький навчальний центр підготовки, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а. с. 68, 123-124).

Із змісту довідки АТ «Альфа-Банк» видно, що АТ «Альфа-Банк» яке є правонаступником всіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», що є кредитором за договором № 630792897 від 27.11.2017, підтверджує, що між ним та клієнтом, яким є: ОСОБА_1 , іпн: НОМЕР_2 було укладено договір про відкриття банківського (карткового) рахунку та обслуговування платіжної картки, згідно яким банком за адресою місця свого знаходження (03150 , Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100 ) відкрито рахунок № НОМЕР_1 та надано позичальникові кошти у користування (кредит). (а. с. 62, 65 зворотній бік, 112, 118).

Дослідженням виписки по рахунку з кредитною карткою World Debit MasterCard за період з 27.11.2017 по 08.01.2020 судом встановлено, що за позивачкою існує заборгованість у розмірі 24992,10 грн., та несанкціонована заборгованість у розмірі 1775,07 грн. Власні кошт кошти на початок період, на кінець періоду в позивачки на вказаному рахунку відсутні. (а. с. 150-152).

Тобто, з матеріалів справи вбачається, що до прийняття оскаржуваної постанови відповідач мав дані про те, що позивач має рахунок, відкритий у банку, місцезнаходження якого зареєстровано у м. Києві.

Однак, вищезазначена довідка, матеріали виконавчого провадження надані відповідачем, а позивачем роздруківка руху коштів по рахунку АТ "Альфа Банк" від 08.01.2020 року вказують на те, що матеріали не містять належних, допустимих, достовірних, достатніх доказів визначених ст.ст. 72-76 КАС України про те, що на зазначеному банком рахунку обліковуються, знаходились грошові кошти належні боржнику на день прийняття оскаржуваного рішення.

Тобто, відповідачем прийнята оскаржувана постанова за відсутності належних та допустимих даних та доказів на їх підтвердження щодо наявності, зокрема, грошових коштів, як майна боржника за місцем знаходження якого є м. Київ.

При цьому, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки призначений для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів.

Отже, тільки матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, таким чином наявність у боржника банківського рахунку не є тотожним наявному у боржника майна у такому банку.

Тобто, на момент відкриття виконавчого провадження та прийняття спірної постанови у позивача було відсутнє будь-яке майно, у тому числі, грошові кошти, які б знаходились в межах виконавчого округу відповідача.

Натомість у виконавчому документі чітко зазначено адресу боржника та його місце роботи, проте приватний виконавець вказані відомості під час відкриття виконавчого провадження, не врахував.

Також суд зазначає, що лист Міністерства юстиції України № 23123/16620-33-18/20.5.1 від 11.06.2018 не має сили нормативного акту, отже, не може регулювати спірні правовідносини, крім того, в ньому надано оцінку правомірності відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження за умови знаходження грошових коштів на рахунках боржника. (а. с. 113-114).

Виходячи встановлених судом обставин, враховуючи вищенаведені надані позивачем докази щодо місця проживання, перебування позивача, місцезнаходження іншого майна позивача, судом не встановлено законодавчо визначених підстав для прийняття відповідачем до виконання виконавчого напису від 07.10.2019 року вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., який зареєстрований в реєстрі № 23204, відповідно для відкриття спірного виконавчого провадження.

Таким чином, суд приходить до висновку, що приватний виконавець Юхименко О.Л. прийняла до виконання виконавчий документ, відкрила виконавче провадження, не за місцем проживання, перебування, знаходження майна боржника, а за місцем знаходження стягувача та місцем знаходження майна стягувача, що не відповідає вимогам ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», ст.25 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправним дій відповідача та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП №60446715) 29.10.2019 року з виконання виконавчого напису № 23204 від 07.10.2019 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 2 ст. 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1404-VIII основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Відповідно ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, приватний виконавець нараховує основну винагороду із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому приватний виконавець зобов`язаний нараховувати основну винагороду щомісяця у розмірі, визначеному частиною третьою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення основної винагороди за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься приватним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про її нарахування.

З аналізу вказаних норм, суд приходить до висновку, що приватний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення основної винагороди у разі винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для виконання виконавчого документа.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження (ВП № 60446715) 29.10.2019 року з виконання виконавчого напису № 23204 від 07.10.2019 року, а тому в свою чергу постанова приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко О.Л. про стягнення з боржника основної винагороди (ВП № 60446715) в розмірі 3520,45 грн., також підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю; 7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян; 8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян; 9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів; 11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання; 12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні; 13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; 15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

Із змісту вказаних норм видно, що адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин у випадку, якщо своїми незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушує такі права, свободи та інтереси осіб. Приблизний перелік способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві встановлено ст. 245 КАС України.

Статтею 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 2 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, письмові докази, суд вважає, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1536,80 грн., що підтверджується квитанціями № 2 від 16.11.2019 року. (а. с. 5) та № 1/КЗ від 16.12.2019 року (а. с. 52).

Оскільки, позов задоволено повністю, суд присуджує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1536,80 грн., за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19, 129 Конституції України, ст. ст. 6, 9, 11, 14, 72, 73, 77, 90, 139, 241, 250, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівні, стосовно винесення постанови "Про відкриття виконавчого провадження № 5046715", "Про стягнення основної винагороди" від 29 жовтня 2019 року.

3. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною "Про відкриття виконавчого провадження" № 6046715" від 29 жовтня 2019 року з примусового виконання "Виконавчого напису № 23204" виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо стягнення з боржника яким є ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Альфа-банк" заборгованості в розмірі 35204,53 грн.

4. Скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольгою Леонідівною "Про стягнення з боржника основної винагороди" від 29 жовтня 2019 року ВП № 6046715.

5. Стягнути на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 1536,80 грн., за рахунок Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 287, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач: - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна (02002, м. Київ, вул. Окіпної Раїси,б 4-А, офіс 35б).

Суддя П.Д. Дембіцький