Рішення № 86927070, 15.01.2020, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 р. м. Чернівці Справа № 824/1454/19-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження за правилами письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - відповідач або ГУ ДПС у Чернівецькій області), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 8314,26 грн.

1.2. 28.11.2019 року по справі відкрите спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

1.3. Ухвалою суду від 28.11.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; зупинено стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 7558,42 грн. за вимогою про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року, на підставі якої постановою виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби міста Чернівці Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області від 24.09.2019 року відкрито виконавче провадження №60106122 - до набрання судовим рішенням у цій справі законної сили.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. 10.012.2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернівецькій області сформовано та 14.06.2019 року направлено позивачу вимогу про оплату боргу (недоїмки) року № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 7558,42 грн.

2.2. Зазначена вимога сформована відповідачем на підставі того, що позивач, згідно реєстраційних даних контролюючого органу, перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 31.03.1994 року та по тепер перебуває на спрощеній системі оподаткування. За таких підстав, на переконання відповідача, позивач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

2.3. З даною вимогою відповідача позивач не згідний повністю та вважає, що вона підлягає скасуванню.

ІІІ АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи позивача

3.1. На думку позивача вимога про оплату боргу (недоїмки) року № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 7558,42 грн. підлягає скасуванню виходячи з наступного. Так, позивач стверджує, що у відповідності до листа № 1510/фоп/ від 29.10.2019 року в період з 18.01.2012 року по 01.04.2015 року він перебував на спрощеній системі оподаткування, оскаржувана ним вимога розрахована за період з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року.

3.2. Статтею 4 Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) (в редакції за період 01.10.2013 року по 01.04.2015 року) встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

3.3. Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

3.4. Таким чином, на переконання позивача, із зазначеного слідує, що необхідними умовами для застосування положень ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI (в редакції за період 01.10.2013 року по 01.04.2015 року) є перебування особи на спрощеній системі оподаткування, отримання особою статусу пенсіонера за віком або інваліда та отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

3.5. Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції за період 01.10.2013 року по 01.04.2015 року) встановлено загальний пенсійний вік - 60 років. Аналогічним є визначення пенсійного віку і статтею 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення», де зазначено, що право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років.

3.6. Таким чином, позивач зазначає, що станом на 01.10.2013 року (початок періоду нарахування ЄСВ) він досяг визначеного Законом пенсійного віку 60 років.

3.7. Крім цього, в ч. 4 ст.4 Закону № 2464-VI (в редакції з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року) не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску. Єдиною вимогою є те, що ця пенсія повинна виплачуватися відповідно до закону, без будь-якої конкретизації назви закону.

3.8. Отже, позивач стверджує, що ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до етапі 26 Закону № 1058-ІV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

3.9. Саме до такого висновку, за зазначенням позивача, дійшла Велика Палата Верховного Суду, виклавши його у постанові від 10.04.2019 року по справі № 814/779/17.

3.10. Отже, на думку позивача, враховуючи вищезазначене, а також те, що жодних договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування він не укладав, вважає, що звільнений від сплати єдиного соціального внеску.

Аргументи відповідача

3.11. Представник відповідача 19.12.2019 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що згідно ідентифікаційних даних з АІС «Податковий блок», позивач перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області з 31.03.1994 р. як фізична особа-підприємець та по сьогоднішній день перебуває на спрощеній системі оподаткування.

3.12. Відповідно до пенсійного посвідчення №1937200138, позивач отримав статус пенсіонера за вислугою років, що не звільняє від сплати ЄСВ, згідно п. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI.

3.13. Таким чином, стверджує, що відповідно до облікової картки позивача, у позивача наявна заборгованість з єдиного внеску. ГУ ДФС у Чернівецькій області сформовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) 10.01.2019 року за №Ф-6351-56 щодо сплати боргу у розмірі 7558,42 гри. відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI. Дану вимогу направлено ОСОБА_1 із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Борг, зазначений у вимозі від 10.01.2019 року за №Ф-6351-56 з єдиного внеску виник в період з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року, а саме:

- за IV квартал 2013 року нараховано 1218,67 грн. (граничний термін сплати - 20.01.2014 року);

- за І квартал 2014 року нараховано 1267,95 грн. (граничний термін сплати - 22.04.2014 року);

- за ІІ квартал 2014 року нараховано 1267,95 грн. (граничний термін сплати - 21.07.2014 року);

- за ІІІ квартал 2014 року нараховано 1267,95 грн. (граничний термін сплати - 20.10..2014 року);

- за IV квартал 2014 року нараховано 1267,95 грн. (граничний термін сплати - 20.01.2015 року);

- за І квартал 2015 року нараховано 1267,95 грн. (граничний термін сплати - 20.04.2015 року).

3.14. Таким чином, стверджує, що ГУ ДФС у Чернівецькій області, при винесенні вимоги про сплату боргу від 10.01.2019 р. №Ф-6351-5б, діяло обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, які мають значення для прийняття об`єктивного рішення, в межах наданих повноважень та у відповідності до приписів чинного законодавства, у зв`язку із чим підстави для визнання вимоги протиправною та її скасування відсутні.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. 19.12.2019 року у поданому до суду відзиві на позовну заяву представником відповідача заявлено клопотання про заміну відповідача по справі - Головне управління ДФС у Чернівецькій області на її правонаступника - Головне управління ДПС у Чернівецькій області, яке ухвалою суду від 15.01.2019 року судом було задоволено.

4.2. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно ідентифікаційних даних з АІС «Податковий блок», позивач з 31.03.1193 року зареєстрований фізичною особою-підприємцем та з указаної дати перебуває на обліку в ГУ ДПС у Чернівецькій області (а.с. 44).

5.2. У відповідності до листа ГУ ДПС у Чернівецькій області № 1510/фоп/24-13-56-07 від 29.10.2019 року в період з 18.01.2012 року по 01.04.2015 року позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (а.с. 25). Вказана обставина також визнається сторонами у заявах по суті справи.

5.3. Окрім цього, дослідженням матеріалів справи, судом встановлено, що позивач відповідно до пенсійного посвідчення №1937200138 від 02.08.2017 року є пенсіонером, вид пенсії за вислугу років (а.с. 9). Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 17.10.2019 року №29306/02 ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 01.01.2007 року. Пенсію призначено Чернівецьким обласним військовим комісаріатом з 02.06.1993 року (а.с. 10).

5.4. Судом також встановлено, що позивачу згідно висновку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 916767 від 18.07.2017 року встановлено 2 групу інвалідності безтерміново (а.с. 11).

5.5. Відповідно до інтегрованої картки з єдиного соціального внеску за позивачем станом на 30.09.2019 року рахується заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 1107,42 грн. (а.с. 45-47).

5.6. 10.01.2019 року посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області винесено вимогу №Ф-6351-56 про сплату позивачем боргу (недоїмки) по єдиному внеску в сумі 7558,42 грн. Згідно вказаної вимоги сума заборгованості у розмірі 7558,42 грн. рахується за позивачем станом на 29.02.2016 року (а.с. 12). При цьому, як стверджує представник позивача та згідно листа ГУ ДПС у Чернівецькій області № 1510/фоп/ від 29.10.2019 року вказана заборгованість виникла за період з 01.10.2013 року по 01.04.2015 (а.с. 25).

При цьому, суд звертає увагу на те, що у позові позивач просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 8314,26 грн. Однак, в огрунтування позовних вимог у позовній заяві суму заборгованості, яка визначена оскаржуваною вимогою, зазначає 7558,42 грн., що свідчить про допущення позивачем при викладенні позовних вимогах арифметичної помилки.

5.7. Вимога №Ф-6351-56 від 10.01.2019 року надіслана позивачу рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 14.06.2019 року та вручена останньому 18.07.2019 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи конвертом про відправлення, даними по відстеженню поштового відправлення №5801302891444, фіскальним чеком ПАТ «Укрпошта» та списком згрупованих поштових відправлень, наданими ГУ ДПС у Чернівецькій області (а.с. 13, 14, 48).

5.8. Судом також досліджений лист-відповіді від 23.10.2019 року №1367/фоп/24-13-56-07, наданий ГУ ДПС у Чернівецькій області у якості відповіді на заяву ОСОБА_1 від 21.10.2019 року, в якому, зокрема, позивачу повідомлено, що отримання статусу пенсіонера за вислугою років з 02.06.1993 року довічно не звільняє його від сплати ЄСВ згідно п. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI (а.с. 15).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 7558,42 грн., а тому суд має надати оцінку на предмет її правомірності та безпосередньо наявності підстав для її формування.

6.2. Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464-VI.

6.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

6.4. Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

6.5. Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

6.6. Згідно частини 1 статті 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

6.7. Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України №2464-VI передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

6.8. Статтею 4 Закону №2464-VI визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).

6.9. Судом встановлено (див. пункт 5.2. цього рішення), що позивач в період з 18.01.2012 року по 01.04.2015 року перебував на спрощеній системі оподаткування, а тому у вказаний період відносився до платників єдиного соціального внеску, які визначені статтею 4 Закону №2464-VI.

6.10. Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VI визначені обов`язки платника єдиного внеску, серед яких обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4).

6.11. Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VI обов`язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону. Тобто ці обов`язки поширювалися і на позивача.

6.12. Разом з цим, суд зауважує, що частиною 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

6.13. Аналіз положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI свідчить про те, що Закону №2464-VI виокремлює наступні випадки звільнення осіб, зазначених у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, від сплати за себе єдиного внеску, а саме: - якщо вони отримують пенсію за віком; - якщо вони є особами з інвалідністю; - якщо вони досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

6.14. Як встановлено судом (див. пункти 5.4 цього рішення), позивачу згідно висновку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААА № 916767 від 18.07.2017 року встановлено 2 групу інвалідності безтерміново, тобто позивач набув такого статусу після закінчення періоду, за який йому нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску (з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року).

6.15. Судом також встановлено (див. пункти 5.3 цього рішення), що позивач відповідно до пенсійного посвідчення №1937200138 від 02.08.2017 року є пенсіонером, вид пенсії за вислугу років. Пенсію призначено Чернівецьким обласним військовим комісаріатом з 02.06.1993 року.

6.16. Вказане свідчить про те, що у період, за який позивачу нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску (з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року) позивачу вже набув статусу пенсіонера за вислугу років.

6.17. Разом з цим, у поданій до суду позовній заяві, позивач стверджує, що станом на 01.10.2013 року (початок періоду нарахування єдиного соціального внеску) він досяг визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку - 60 років.

6.18. Однак, представник позивача стверджує, що отримання позивачем відповідно до пенсійного посвідчення №1937200138 статус пенсіонера за вислугою років не звільняє від сплати єдиного соціального внеску, згідно пункту 4 статті 4 Закону № 2464-VI.

6.19. Стосовно вказано суд зазначає наступне.

6.20. Згідно паспорту серії НОМЕР_2, виданого Першотравневим РВУ МВС України у Чернівецькій області 29 листопада 1996 року, ОСОБА_1 14 січня 1953 року (а.с. 7). З огляду на зазначене, позивачу 14 січня 2013 року виповнилося 60 років.

6.21. При цьому, положеннями частини 1 статті 26 № 1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Тобто, вказаним Законом визначено загальний пенсійний вік настає по досягнення 60-річного віку.

6.22. Разом з цим, частина 4 статті 4 Закону №2464-VI щодо звільнення осіб, зазначених у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, від сплати за себе єдиного внеску якщо вони досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» містить прив`язку що такі особи отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

6.23. При цьому, конкретизації закону, на підставі якого такі особи отримують пенсію або соціальну допомогу не містить.

6.24. А тому, суд приходить до висновку, що станом на 01.10.2013 року (початок періоду нарахування позивачу заборгованості по сплаті єдиного соціального внеску) позивач досяг визначеного Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» загального пенсійного віку та в період з 01.10.2013 року по 01.04.2015 року був отримувачем пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому слідує, що він у вказаний період звільняються від сплати за себе єдиного соціального внеску.

6.25. При цьому, суд звертає увагу на те, що такий висновок суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17.

6.26. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17 щодо випадку звільнення осіб, зазначених у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, від сплати за себе єдиного внеску осіб якщо вони досягнення віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, дійшла наступних висновків.

6.27. Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсіонером визнається особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

6.28. Пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом № 1058-IV пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом (абзац 22 статті 1).

6.29. Дослідження змісту Закону № 1058-IV свідчить про те, що члени сім`ї, які мають право на отримання пенсії особи та, відповідно, отримання статусу пенсіонера, у порядку призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника в солідарній системі згідно з розділом V вказаного Закону, якщо вони є непрацездатними у розумінні частини другої статті 36 Закону № 1058-IV та перебували на утриманні померлого годувальника відповідно до частини третьої статті 36 цього Закону.

6.30. Серед непрацездатних членів сім`ї пункт 1 частини другої статті 36 Закону № 1058-IV визначає чоловіка (дружину), батька, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

6.31. Аналогічно, абзац 17 статті 1 Закону № 1058-IV непрацездатними особами визнає осіб, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або осіб з інвалідністю, у тому числі дітей з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника відповідно до закону.

6.32. Розглядаючи у системному взаємозв`язку вказані норми Закону № 1058-IV та положення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством

6.33. У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

6.34. Однак визначення статусу «пенсіонера за віком» передбачає необхідність отримання особою саме страхової виплати у формі пенсії. Водночас, із проаналізованих положень законодавства не можна зробити висновок про пряму нормативну вказівку щодо обов`язкового виду страхової виплати, яку повинна отримувати особа, що досягла пенсійного віку, для застосування норми про звільнення від сплати єдиного внеску.

6.35. Сьогоднішній стан системи пенсійного забезпечення, яке здійснюється в межах солідарно-накопичувальної системи загальнообов`язкового державного соціального страхування (першого-другого рівнів), не передбачає прямого взаємозв`язку між розміром сплачених сум єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що розраховується і сплачується виходячи з нормативного закріплення бази у статті 7 Закону № 2464-VI, та розміром пенсійних виплат.

6.36. Водночас, зважаючи на соціальну солідарність та справедливість у системі соціального захисту, до складу якої входить система пенсійного забезпечення, держава нормативно встановлює передумови щодо визначення пропорційної взаємозалежності між особистою участю особи в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та рівнем її подальшого пенсійного забезпечення за рахунок вказаної системи фінансування пенсій та інших соціальних виплат. А тому, частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI передбачає сплату єдиного внеску особою, яка отримує виплати за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування при досягненні віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-IV, виключно на добровільних засадах.

6.37. Частина 1 статті 10 Закону № 1058-IV надає можливість особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), обрати для призначення один із цих видів пенсії.

6.38. Обраний особою, яка досягла пенсійного віку, вид пенсії може зумовлювати різницю у підходах до визначення її правового статусу лише у межах питань призначення і виплати відповідного виду пенсії.

6.39. Частинами 1 та 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

6.40. За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява № 36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року) (п.п. 48-49 рішення у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

6.41. Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року № 14-рп/2004).

6.42. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

6.43. Таким чином, різний вид пенсії, обраний згідно із законодавством особами, які досягли пенсійного віку (встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV), не може вважатися виправданою, обґрунтованою та справедливою підставою різниці при вирішенні питання щодо застосування звільнення від сплати єдиного внеску для непрацездатних осіб одного й того ж виду.

6.44. Також слід звернути увагу на те, що Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» перше речення частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI було викладено у новій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.»

6.45. В аспекті внесених змін слід відзначити, що запропонована редакція текстуально більш чітко окреслює коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску, залежно від настання страхових ризиків, зумовлених досягненням пенсійного віку (загального, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, або спеціального, що зумовлює призначення пенсії за віком) та отриманням особою інвалідності, незалежно від виду призначеної та виплачуваної особі страхової виплати чи соціальної допомоги.

6.46. На підставі системного аналізу та з огляду на правовий зміст наведених вище положень законодавства Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що якщо фізична особа - підприємець мала право на пенсію за віком, але вибрала пенсію у зв`язку з втратою годувальника, то така фізична особа - підприємець має право на звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки вибір виду пенсії не позбавляє набутого права, що пов`язане з певним віком.

6.47. Отже, частина 4 статті 4 Закону № 2464-VI встановлює пільги для всіх суб`єктів, які є пенсіонерами за віком, незалежно від того, на підставі якого закону особа набула статусу пенсіонера за віком, будь-то на пільгових умовах, чи набула вона певного віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV. Цією нормою не визначено обмежень щодо виду пенсії, яку повинна отримувати особа, яка звільняється від сплати єдиного внеску.

6.48. Частиною 5 статті 224 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. А тому, суд, відповідно до вказаних положень частини 5 статті 242 КАС України застосовує до спірних правовідносин у цій справі вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 10 квітня 2019 року у справі №814/779/17.

6.49. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску від 10.01.2019 року №Ф-6351-56 в сумі 7558,42 грн., видана Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області, є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що відповідач при формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 10.01.2019 року №Ф-6351-56, якою від позивача вимагається сплатити борг у розмірі 7558,42 грн. діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб визначений Конституцією та законами України.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття оскаржуваного позивачем рішення, натомість останнім доведено суду його протиправність, а тому, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2. Пунктом 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, передбачено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

8.3. Таким чином, суд не вирішує питання щодо судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору згідно пункту 9 частини 1 статті 5 вказаного Закону, а інших витрат позивачем не понесено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати видану Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-6351-56 від 10.01.2019 року на суму 7558 (сім тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 42 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління ДПС у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, код ЄДРПОУ 43143196).

Суддя О.В. Анісімов