Ухвала суду № 86925418, 10.01.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

10 січня 2020 року м. Житомир справа № 240/11517/19

категорія 111060000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Скорик С.В.,

за участю: представника позивача Шевчука В.В.,

представника відповідача Мазур О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про поновлення строку звернення до суду та клопотання про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом Військової частини А 1979 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування рішень,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Військова частина А 1979 із позовом, в якому просить:

- скасувати рішення заступника начальника ГУ ДФС у Житомирській області Риженкової К.В. № 0046231301 від 09.10.2017 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування), або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ, відповідно до якого військова частина А1979 повинна сплатити 149 810,85 грн штрафу та 61 803,91 грн пені;

- скасувати рішення заступника начальника - начальника Бердичівського управління ГУ ДФС у Житомирській області Самборської І.В. від 30 серпня 2018 року № 0065775013 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування), або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) ЄСВ, відповідно до якого військова частина А1979 повинна сплатити 29 919,43 грн штрафу та 1 735,99 грн пені.

Разом з позовною заявою 05.11.2019 позивачем подано заяву про поновлення пропущених строків. В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що не погоджуючись із рішенням від 09.10.2017 №0046231301, 23.10.2017 позивач оскаржив його до Державної фіскальної служби України, однак 21.11.2017 отримав відмову. Тобто, до 21 травня 2018 року позивач мав би оскаржити вищезазначене рішення у судовому порядку, однак через безвідповідальність посадової особи, відповідальної за вчинення таких дій, своєчасно не звернувся до суду з позовом. У зв`язку з вказаним у військовій частині А1979 було проведено службове розслідування.

Щодо рішення № 0065775013 від 30.08.2018 позивач зазначив, що оскаржуване рішення надійшло на адресу військової частини 07.09.2018. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 10 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача про скасування вказаного вище рішення. В свою чергу, від відповідача надійшла відповідь про те, що скарга не підлягає оскарженню у зв`язку з пропущенням 10-денного терміну.

В подальшому, 14 вересня 2018 року представник військової частини звернувся до голови Державної фіскальної служби України щодо оскарження рішення від 30 серпня 2018 року №0065775013. На що, 29 жовтня 2018 року на адресу позивача надійшло рішення ДФС України про відмову, у зв`язку із пропущенням 10-денного строку на оскарження. Тобто, строк для оскарження рішення №0065775013 у позивача був по 29 квітня 2019 року, втім визначена відповідальна особа заходів для цього не вжила, що відповідачем встановлено під час службового розслідування.

А тому, у зв`язку з особистою недисциплінованістю та особистою правовою необізнаністю працівників військової частини не було вжито своєчасно заходів по оскарженню в судовому порядку рішень відповідача. Внаслідок цього оборонний бюджет Міністерства оборони України в особі військової частини А1979 у період агресії Російської Федерації на сході України втратив загалом 243 270,18 грн коштів, стягнутих за незаконними рішеннями відповідача. З огляду на викладене, просить поновити строки звернення до суду для оскарження вказаних вище рішень.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання та викликом учасників справи.

Також, у вказаній вище ухвалі зазначено, що питання про поновлення пропущених строків звернення до суду буде розглянуто в судовому засіданні із заслуховуванням думки представників сторін.

Через відділ документального забезпечення суду 08 січня 2019 року від представника відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду від 08.01.2020 №16/06-30-08-04. В обґрунтування якого зазначено, що відповідачем 09.10.2017 винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 000046231301. Вказане рішення отримано Військовою частиною А 1979 13.10.2017, що підтверджується печаткою вхідної кореспонденції за №510. В свою чергу, 23.10.2017 Військова частина А 1979 звернулась до Державної фіскальної служби України про скасування даного рішення. Однак, 15.11.2017 за № 19480/5/99-99-13-02-01-16 ДФС України розглянула вищезгадане звернення та залишила в силі рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 000046231301 від 09.10.2017, яке отримано Військовою частиною А1979 21.11.2017. Тобто, відлік часу на судове оскарження у Військової частини А1979 закінчився 21.05.2018.

Також зазначив, що пояснення позивача щодо неоскарження рішення через особисту недисциплінованість та безвідповідальність ОСОБА_1 не є поважною причиною поновлення строку на оскарження рішення контролюючого органу №000046231301 від 09.10.2017.

В свою чергу, щодо пояснень позивача відносно причин несвоєчасного оскарження рішення №0065775013 від 30.08.2018, відповідач вважає їх також необґрунтованими, оскільки неналежне виконання службових обов`язків та відсутність досвіду і правової обізнаності у вирішенні претензійно-позовної діяльності, ніяким чином не впливають на пропущення строку на оскарження рішення.

Представник позивача в судовому засіданні 10 січня 2020 року клопотання про поновлення строків звернення до суду підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити. Щодо клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду заперечував.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення клопотання представника військової частини щодо поновлення строків звернення до суду заперечувала в повному обсязі з підстав викладених у клопотанні про залишення позову без розгляду.

У відповідності до положень частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зважаючи на складність справи, складення ухвали у повному обсязі може бути відкладено на строк до п`яти днів .

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подану заяву та клопотання, матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Відповідно до ч.14 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Із наведеного слідує, що при оскарженні рішення податкового органу, прийнятого в межах Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", строк звернення до адміністративного суду становить 10 календарних днів після надходження відповідного рішення.

Водночас, відповідно до ч.4 ст.122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як встановлено судом, 23.10.2017 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на рішення від 09.10.2017 №0046231301 (а.с.15-17) та 21.11.2017 отримав відмову у задоволенні скарги від 15.11.2017 №18964/5/99-99-11-02-02-25 (а.с.18-20). Тобто, строк оскарження рішення від 09.10.2017 №0046231301 в судовому порядку закінчився 21.02.2018.

14.09.2018 позивач звернувся до Державної фіскальної служби України зі скаргою на рішення від 30.08.2018 №0065775013 та 29.10.2018 отримав рішення про залишення скарги без розгляду №18964/5/99-99-11-02-02-25 від 19.10.2018. Тобто, строк оскарження рішення від №0065775013 від 30.08.2018 в судовому порядку закінчився 29.01.2019.

Як зазначалось, до суду позивач звернувся про оскарження вищезазначених рішень лише 05.11.2019.

Як зазначив представник позивача у заяві про поновлення строку звернення до суду щодо оскарження рішення від 09.10.2017 №0046231301, що на підставі рапорту помічника командира частини молодшого лейтенанта юстиції Шевчука В.В . у військовій частині А1979 проведено службове розслідування. За результатами його проведення встановленого, що станом на 21.05.2018 призначеною посадовою особою, відповідальною за претензійно-правову роботу у військовій частині був юрисконсульт капітан юстиції ОСОБА_1 У зв`язку з тим, що 25.07.2018 останній був виключений зі списків військової частини та направлений для проходження служби у іншу військову частину, відібрати у нього пояснення з цього приводу не було можливості. Згідно з наказом командира військової частини № 412 від 27.09.2019 "Про результати службового розслідування" рішення №0046231301 визнано таким, що не оскаржене через особисту недисциплінованість та безвідповідальність капітана юстиції.

В свою чергу, на обґрунтування строків звернення до суду щодо оскарження рішення від 30.08.2018 №0065775013, представник позивача зазначив, що під час службового розслідуванням встановлено, що обов`язки за посадою помічника командира (відповідальна особа за претензійно-позовну роботу) у квітні 2019 року виконував лейтенант Вощинський С.В. , на якого покладено зобов`язання помічника командира частини до вирішення в судовому порядку питання застосування штрафних санкцій Бердичівським управлінням ГУ ДФС у Житомирській області. Проте, як встановлено у наказі командира військової частини А1979 №195 від 06.05.2019 "Про результати службового розслідування", вимоги резолюції командира Вощинський С.В. не виконав у зв`язку із правовою необізнаністю та відсутністю досвіду у вирішенні претензійно-позовної діяльності.

Таким чином, у зв`язку з особистою недисциплінованістю та особистою правовою необізнаністю працівників військової частини не було вжито своєчасно заходів по оскарженню в судовому порядку рішень відповідача.

Надаючи оцінку зазначеним позивачем причинам пропуску строку звернення до суду з позовом, суд враховує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, неналежне виконання службових обов`язків працівниками позивача та відсутність у них досвіду і правової обізнаності у вирішенні претензійно-позовної діяльності не є такими обставинами.

Крім того, своєчасний контроль за виконанням покладених на відповідальних осіб обов`язків мав здійснювати їх безпосередній керівник. Натомість недоліки у роботі вказаних осіб були виявлені лише в ході службових розслідувань, які проведено у травні та вересні 2019 року, тоді як оспорювані рішення отримано позивачем було у жовтні 2017 року та вересні 2018 року.

Неналежна організація претензійно-позовної роботи у військовій частині не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач у разі здійснення своєчасного контролю мав можливість виявити допущені порушення його працівниками.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

В силу приписів ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 16 квітня 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справах: "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Частиною третьою статті 123 КАС України передбачено, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до пункту восьмого частини першої статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на викладене, враховуючи, що судом визнано неповажними підстави пропуску строку звернення до суду з позовом, вказані позивачем у заяві про поновлення таких строків, суд приходить до висновку, що позовну заяву слід залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви Військової частини А 1979 про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.

Клопотання Головного управління ДПС у Житомирській області про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позов Військової частини А 1979 до Головного управління ДПС у Житомирській області про скасування рішень - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено: 15.01.2020.

Суддя Л.А.Шуляк