Рішення № 86925393, 24.12.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 року м. Житомир справа № 240/9942/19

категорія 108080100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Рудченко К.В.,

за участю: представника позивача - Грицика А.В.,

представника відповідача - Діброви Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.05.2019,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баранівський молокозавод» звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області, у якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0011441414 від 08.05.2019 про донарахування ТОВ «Баранівський молокозавод» податку на прибуток в сумі 1053044,00 грн та штрафних санкцій в сумі 263261,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0011461414 від 08.05.2019 про донарахування ТОВ «Баранівський молокозавод» податку на додану вартість в сумі 479504,00 грн та штрафних санкцій в сумі 119876,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0011451414 від 08.05.2019 про застосування до ТОВ «Баранівський молокозавод» штрафних санкцій за не здійснення реєстрації податкової накладної в сумі 67 632,50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області № 0011491409 від 08.05.2019 про застосування до ТОВ «Баранівський молокозавод» штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 48 282,90 грн.

В якості підстав подання позову позивач посилається на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом з порушенням приписів чинного законодавства України, зокрема Податкового кодексу України. На переконання позивача, в основу оскаржуваних рішень покладено суб`єктивні та необґрунтовані припущення контролюючого органу щодо можливих фактів порушення норм податкового та іншого законодавства, які не ґрунтуються на документах бухгалтерського і податкового обліку товариства, а не об`єктивно встановлені факти, які були б підтверджені належними доказами, а тому останні підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.09.2019.

11.09.2019 Головне управління ДФС у Житомирській області подало відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти доводів, викладених у позовній заяві, відповідач зазначив, що під час проведення планової документальної виїзної перевірки позивача контролюючий орган діяв у відповідності до приписів норм податкового законодавства, а податкові повідомлення-рішення, прийняті за результатами перевірки, в повній мірі відображають факти порушення позивачем норм податкового та іншого законодавства.

Відповіді на відзив позивачем подано не було.

19.09.2019 підготовче засідання відкладено на 10.10.2019 за клопотанням представника позивача.

10.10.2019 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Судовий розгляд справи по суті за згодою сторін призначено на 30.10.2019.

30.10.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 13.11.2019, з метою витребування доказів.

13.11.2019 представниками сторін подані додаткові пояснення, в судовому засіданні продовжено перерву до 27.11.2019, для ознайомлення з додатковими поясненнями та доказами.

25.11.2019 позивачем подані додаткові пояснення по справі.

27.11.2019 у судовому засіданні продовжено перерву до 02.12.2019, з метою виклику свідка.

02.12.2019 в судовому засіданні представниками надані додаткові пояснення та оголошено перерву в судових дебатах до 23.12.2019.

23.12.2019 справа знята з розгляду. Наступне судове засідання призначене на 24.12.2019.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових пояснень по справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

В період з 05.03.2019 по 26.03.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Житомирській області на підставі наказу ГУ ДФС у Житомирській області від 22.02.2019 № 319 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Баранівський молокозавод» з питань податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2018.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №236/06-30-14-14/31318317 від 02.04.2019 (а.с.24-54 том 1), яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Баранівський молокозавод» вимог податкового та іншого законодавства, а саме:

- п.4 П(С)БО 11 «Зобов`язання», затвердженого Наказом МФУ від 31.01.2000 №20, п.10 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженого Наказом МФУ від 26.04.2000 №91, п.10, п.29, та п.31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затвердженого Наказом МФУ від 30.11.2001 №559, п.7 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого Наказом МФУ від 29.11.1999 №290, п.8 П(С)БО 16 «Витрати», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, П(С)БО 28 «Зменшення корисних активів», затвердженого Наказом МФУ від 24.12.2004 №817, пп.134.1.1. п.14.1 ст.134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в зв`язку із чим занижено податок на прибуток всього в сумі 1 053 044,0 грн, в т.ч. за 2017 рік на 378 119,0 грн; за 1 квартал 2018 року на 301 368,00 грн; за 2 квартал 2018 року на 91 116,00 грн; за 3 квартал 2018 року на 43 323,00 грн. та 4 квартал 2018 року на 239 118,00 грн.;

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1 та п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, в зв`язку із чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 479 504,00 грн, в т.ч. за серпень 2017 року на суму 135 265,00 грн та грудень 2017 року на суму 334 239,00 грн;

- п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, та п.3 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, в зв`язку із чим товариством не складено та не зареєстровано податкову накладну виписану при постачанні товарів та послуг на загальну суму 135 265,00 грн, в т.ч. за серпень 2017 року на 135 265,00 грн;

- п.2.8., п. 2.9., п.3.5, п.3.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме встановлено перевищення ліміту залишку готівки в касі на суму 22 399,00 грн.

Позивачем 15 квітня 2019 року подано заперечення №40 на висновки та дані, викладенні в акті перевірки від 02 квітня 2019 року №236/06-30-14-14/31318317 (а.с.129-131 том 2).

Головне управління Державної фіскальної служби у Житомирській області листом від 03.05.2019 № 6070/6/06-30-14-14 (а.с.134-155 том 2) повідомило позивача про залишення акту перевірки від 02 квітня 2019 року №236/06-30-14-14/31318317 без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі акту перевірки від 02 квітня 2019 року №236/06-30-14-14/31318317 відповідачем 08 травня 2019 року прийнято податкові повідомлення - рішення:

- №0011441414 (а.с.56 том 1, а.с.218 том 2), яким позивачу донараховано податок на прибуток за основним зобов`язанням в сумі 1053044,00 грн, та за штрафними санкціями в сумі 263261,00 грн;

- №0011461414 (а.с.57 том 1, а.с.220 том 2), яким позивачу донараховано податок на додану вартість за основним зобов`язанням в сумі 479 504,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 119 876,00грн;

- №0011451414 (а.с.58 том 1, а.с.219 том 2), яким до позивача застосовано штрафні санкції за не здійснення реєстрації податкової накладної в сумі 67 632,50 грн;

- №0011491409 (а.с.55 том 1, а.с.221 том 2) про застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 48 282,90 грн.

Позивач звернувся зі скаргою (а.с.59-71 том 1) про скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень до Державної фіскальної служби України (вхідний номер №18471/6 від 20.05.2019).

Рішенням про результати розгляду скарги від 15 липня 2019 року №32736/6/99-99-11-04-01-25 (а.с.73-78 том 1) Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з адміністративним позовом.

При вирішенні даного спору по суті, суд виходить з такого.

1. Податковим повідомлення-рішенням № 0011441414 від 08.05.2019 (а.с.56 том 1, а.с.218 том 2) позивачу донараховано податок на прибуток за основним зобов`язанням в сумі 1053044,00 грн, та за штрафними санкціями в сумі 263261,00 грн у зв`язку із заниженням позивачем оподатковуваного доходу (фінансового результату) на загальну суму 5 850 243,00грн, яке сталося в результаті:

- не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 4 323 383 грн, а також заниження витрат на суму 573 799,00 грн (поворотна фінансова допомога отримана від фізичних осіб);

- заниження доходу від реалізації продукції на суму 1 124 967,00 грн, а також заниження собівартості реалізованої продукції на загальну суму 745 503,00 грн за наслідками поставки позивачем продукції для ТОВ «Торговий дім «Пастораль»;

- по ланцюгу постачання не підтверджено походження товару, який в послідуючому було поставлено від ТОВ «Фенстер Груп» для ТОВ «Баранівський молокозавод», а тому позивачем занижено доходи від безоплатно отриманих ТМЦ від невідомих контрагентів на загальну суму 1 721 195,00 грн.

Щодо висновків контролюючого органу про заниження позивачем доходів внаслідок непродисконтованої за справедливою вартістю заборгованості по непогашеній безпроцентній довгостроковій поворотній фінансовій допомозі, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено відповідачем під час проведення документальної планової виїзної перевірки та не заперечується позивачем, ТОВ «Баранівський молокозавод» використовувало у своїй діяльності безпроцентні поворотні фінансові допомоги, які отримало від резидентів (громадян України - фізичних осіб) за наступними договорами позики (а.с.97-108 том 1):

- договір №05-12-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 05.12.2018 укладеного із гр. ОСОБА_1 . Згідно п.2.1 договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 1 259 399,00 грн.

Пунктом 2.2 вказаного договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 05.06.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

- Договір №15/03-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 15.03.2018 укладеного із гр. ОСОБА_1 . Згідно п.2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 828 470,00 грн.

Пунктом 2.2. визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 15.09.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

- Договір №07/11-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 07.11.2018 укладеного із гр. ОСОБА_2 . Згідно п.2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 900 000,00грн.

Пунктом 2.2. визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 07.05.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

- Договір №25/05-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 25.05.2018 укладеного із гр. ОСОБА_2 . Згідно п.2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 1 773 349,00 грн.

Пунктом 2.2. визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 23.11.2021, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

- Договір №19/01-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 19.01.2018 укладеного із гр. ОСОБА_2 . Згідно п.2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 973 499,00 грн.

Пунктом 2.2. визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 19.01.2020, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

- Договір №1/01-2018 надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від 03.01.2018 укладеного із гр. ОСОБА_3 . Згідно п.2.1. Договору розмір поворотної фінансової допомоги становить 5 470 160,88,00 грн.

Пунктом 2.2. визначено, що поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безпроцентній основі, тобто будь-яка плата за користування грошовими коштами та сплата процентів чи інших видів компенсацій Сторонами не стягується.

Згідно п.7.1 Договору, даний Договір вступає в силу з дати вказаної у верхньому куті першої сторінки даного Договору та діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з умов даного Договору.

У відповідності до п.8.2. Договору, Позикодавець має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це Позичальника за 10 (десять) календарних днів.

Як випливає із змісту акту перевірки №236/06-30-14-14/31318317 від 02.04.2019 та наданих представником відповідача в судовому засіданні пояснень, відповідач дійшов до висновку про необхідність здійснення дисконтування вищевказаної кредиторської заборгованості по отриманих ТОВ «Баранівський молокозавод» від громадян безпроцентним поворотним фінансовим допомогам та визначення відповідного фінансового доходу в момент їх отримання на підставі наступних висновків, у відповідності до яких безпроцентна ПФД це: довгострокове зобов`язання позичальника з моменту отримання; є для позичальника одночасно і фінансовим активом і фінансовим зобов`язанням; укладення контракту щодо якого перетворює його у фінансовий інструмент; господарська операція з придбання якого є фінансовою інвестицією; яка відображається у балансі Позичальника в момент отримання за теперішньою (справедливою) вартістю із послідуючим дисконтуванням (визначенням доходу на момент отримання) за ставкою дисконту у вигляді ставки НБУ, як аналогічного інструменту, на підставі положень П(С)БО 11 «Зобов`язання», П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи із наступного.

У відповідності до п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств на загальній системі оподаткування розраховується за правилами бухгалтерського обліку.

За приписами п.п. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно із п.п.14.1.257 п.14.1 ст. 14 ПК України поворотною фінансовою допомогою (ПФД) вважають суму грошових коштів, що надійшла платникові податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

З юридичної точки зору поворотна фінансова допомога є різновидом позики. Відносини за договором позики регулюють ст.ст.1046-1053 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до визначень, які містяться в статті 1 вказаного Закону:

- національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності підприємствами (крім підприємств, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності та національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі), розроблений на основі міжнародних стандартів фінансової звітності і законодавства Європейського Союзу у сфері бухгалтерського обліку та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку;

- облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності;

За змістом ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

При цьому відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно п.2 ст.8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Пунктом 5 даної статті Закону передбачено, що підприємство самостійно:

- визначає за погодженням з власником (власниками) або уповноваженим ним органом (посадовою особою) відповідно до установчих документів облікову політику підприємства;

- обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообороту і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- визначає доцільність застосування міжнародних стандартів (крім випадків, коли обов`язковість застосування міжнародних стандартів визначена законодавством).

Таким чином, відповідно до вказаного вище Закону, бухгалтерський облік може здійснюватися з використанням або національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку - НП(С)БО, або міжнародних стандартів фінансової звітності - МСФЗ, і підприємство самостійно визначає облікову політику та застосування відповідних стандартів обліку шляхом видання відповідного наказу.

Тобто, визначення національних стандартів не дозволяє застосувати міжнародні стандарти обліку у разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах.

Як слідує зі змісту Акта перевірки №236/06-30-14-14/31318317 від 02.04.2019 (а.с.24-54 том 1) та не заперечувалося сторонами у справі, відповідно до наказу №17 від 11.07.2017 про облікову політику ТОВ «Баранівський молокозавод» (а.с.94-96 том 1), позивач веде бухгалтерський облік господарської діяльності на підставі НП( С ) БО.

В п.1.9 даного наказу зазначено, що для більш зручного ведення бухгалтерського обліку в розрізі договорів безвідсоткової фінансової допомоги укладеними ТОВ «Баранівський молокозавод» з фізичними та юридичними особами в незалежності від строку виконання договорів використовуються бухгалтерські рахунки: для отриманої безвідсоткової фінансової допомоги рахунок 685, а саме субрахунок 6851, для наданої безвідсоткової фінансової допомоги рахунок 377, а саме субрахунок 3771.

Доказів які б свідчили про те, що в разі відсутності методів ведення обліку в національних стандартах підприємство зобов`язано використовувати міжнародні стандарти обліку матеріали справи не містять.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов`язання та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20 (далі - П (С)БО 11).

Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 11 поточні зобов`язання - зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. Водночас, довгостроковими зобов`язаннями є всі зобов`язання, які не є поточними зобов`язаннями.

Згідно із п.5 П (С) БО 11 зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

За приписами п.6 П(С)БО 11 з метою бухгалтерського обліку зобов`язання поділяються на довгострокові; поточні; непередбачені зобов`язання; доходи майбутніх періодів.

Водночас, до довгострокових зобов`язань належать: довгострокові кредити банків; інші довгострокові зобов`язання; відстрочені податкові зобов`язання; довгострокові забезпечення (п. 7 П(С)БО 11).

Відповідно до п.10 П(С)БО 11 довгострокові зобов`язання, на які нараховуються відсотки, відображаються в балансі за їх теперішньою вартістю. Визначення теперішньої вартості залежить від умов та виду зобов`язання.

Згідно п.4 П(С)БО 11, теперішня вартість - дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), яка, як очікується, буде необхідна для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що для відображення в балансі довгострокових зобов`язань за їх теперішньою вартістю останні мають відповідати наступним критеріям: 1) зобов`язання мають бути довгостроковими; 2) на такі зобов`язання мають нараховуватися відсотки. При цьому зі змісту п.10 П(С)БО 11 слідує, що ці дві умови мають існувати одночасно.

З матеріалів справи вбачається, що в укладених між ТОВ «Баранівський молокозавод» із громадянами Договорах надання поворотних безвідсоткових фінансових допомог (а.с.97-108 том 1) передбачено, що останні надаються на безоплатній (безпроцентній) основі (п.2.2 Договорів). Тобто, відсутня одна з умов відображення довгострокових зобов`язань в балансі за їх теперішньою вартістю - нарахування відсотків на такі зобов`язання.

Окрім того, у зв`язку із контрактним правом Позикодавця у будь-який момент направити Позичальнику вимогу про повернення позики та зобов`язанням Позичальника її повернути (п.8.2 Договорів), в перший календарний рік користування позикою остання носять характер коротокострокових зобов`язань, яка відображається в балансі за ціною погашення.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що підстави для відображення заборгованості Позичальника перед Позикодавцями за теперішньою вартістю з моменту отримання позик за правилами П(С)БО 11 відсутні.

При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до визначень, що містяться у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди. Водночас як активи - це ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод у майбутньому. Видана позика - це фінансовий актив для позикодавця, оскільки є контрактним правом для отримання коштів у майбутньому, а отримана позика - це фінансове зобов`язання для позичальника, оскільки його погашення призведе до майбутньої виплати коштів.

Згідно п.5 П(С)БО 15 «Дохід» отримання позик не є доходом, перш за все тому, що не призводить до збільшення активів або зменшення зобов`язань, що зумовлює зростання власного капіталу.

З огляду на вкладене суд доходить висновку про те, що контролюючим органом безпідставно зроблено висновок, що отримані позивачем суми безпроцентної поворотної фінансової допомоги є для останнього одночасно і активами, і зобов`язаннями, в результаті чого відповідачем необґрунтовано застосовано положення (стандарти) ведення бухгалтерського обліку, які застосовуються до фінансових активів підприємства, позаяк «зобов`язання» та «активи» є діаметрально протилежними поняттями за своїм визначенням. А тому застосування відповідачем по відношенню до отриманих ТОВ «Баранівський молокозавод» безпроцентних поворотних фінансових допомог, які з моменту отримання є фінансовими зобов`язаннями останнього перед Позикодавцями, в цілях дисконтування положень П(С)БО 28 «Зменшення корисності активів» в межах спірних правовідносин носить незаконний і необґрунтований характер.

Суд погоджується із доводами позивача про те, що укладені ТОВ «Баранівський молокозавод» із громадянами Договора поворотних безпроцентних фінансових допомог не підпадають під визначення «фінансових інструментів» в розумінні П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», а тому останній не підлягає до застосування при обліку відповідних фінансових зобов`язань.

Так, відповідно до п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 (далі - П(С)БО 13), фінансовий інструмент - контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов`язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Тобто, у якості фінансового інструмента П(С)БО 13 передбачає контракт, який укладено саме між підприємствами, як юридичними особами - суб`єктами господарювання. Натомість із матеріалів справи вбачається, що такі контракти (Договора безпроцентних поворотних фінансових допомог) (а.с.97-108 том 1) укладено між ТОВ «Баранівський молокозавод», як суб`єктом господарювання - юридичною особою, з однієї сторони, та резидентами - фізичними особами, які не є суб`єктами господарювання, з іншої сторони.

Таким чином, в розумінні П(С)БО 13 вказані Договори (контракти) не підпадають під визначення фінансового інструмента за суб`єктним складом сторін відповідних контрактів.

Окрім того, П(С)БО 13 не передбачає порядок визначення справедливої вартості та не розглядає методологію обліку щодо короткострокових та довгострокових фінансових зобов`язань, оскільки в даному випадку має перевагу П(С)БО 11, як більш спеціальний профільний нормативний акт.

Суд також погоджується із доводами позивача, що ототожнення відповідачем при визначенні в цілях оподаткування фінансового результату ТОВ «Баранівський молокозавод» отриманих товариством безпроцентних поворотних фінансових допомог із фінансовою інвестицією та застосування відповідно положень стандарту П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», який передбачає їх дисконтування, що, відповідно, впливає на фінансовий результат, носить незаконний та необґрунтований характер.

Так, у відповідності до п.п.14.1.81 п.14.1 ст.14 ПК України, інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на:

а) капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об`єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу;

б) фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів.

Фінансові інвестиції поділяються на:

- прямі інвестиції - господарські операції, що передбачають внесення коштів або майна в обмін на корпоративні права, емітовані юридичною особою при їх розміщенні такою особою;

- портфельні інвестиції - господарські операції, що передбачають купівлю цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку або біржовому товарному ринку;

в) реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій;

Згідно п.4 П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

Отже, фінансові інвестиції - це господарські операції, що передбачають придбання (оплатне відчуження/обмін) корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів з метою отримання фінансової вигоди інвестором (позикодавцем). Натомість в даному випадку відсутні як сам факт придбання товариством відповідних фінансових інвестицій, так і факт отримання фінансової вигоди інвестором (позикодавцем), оскільки безпроцентна поворотна фінансова допомога передбачає безоплатність, тимчасовість її використання та безумовний обов`язок повернення.

Таким чином, оскільки укладені позивачем із громадянами Договора про поворотні безпроцентні матеріальні допомоги носять характер безоплатних, у зв`язку із чим відсутній їх факт придбання, відповідно останні не підпадають під відповідне визначення П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції».

Окрім того, правила П(С)БО 12 та П(С)БО 28, на які міститься посилання в акті перевірки, не повинні застосовуватись до спірних правовідносин для обліку короткострокових або довгострокових безвідсоткових зобов`язань, тому що такі правила призначені для обліку активів.

При вирішенні спору суд також враховує, що, оскільки національними стандартами (положеннями) бухгалтерського обліку не визначено методологію щодо визначення справедливої та амортизованої вартості фінансових зобов`язань, а також органами, на які покладено регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, не надані будь-які роз`яснення або практика такого визначення, підприємство не зобов`язане визначати методологію оцінки фінансових зобов`язань самостійно, а ДФС України, у відповідності до п.2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також приписів ст.19-1, ст.19-2 та ст.19-3 Податкового кодексу України, ч.2 ст.19 Конституції України, не наділена правом регулювання методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності, відповідно, остання не має права визначати цю методику та давати вказівки платнику податків щодо такої методики поза межами норм чинного законодавства.

З урахуванням вищевикладеного суд погоджується із доводами позивача, що безпроцентну поворотну фінансову допомогу (позику) відображають на рахунках бухгалтерського обліку в розмірі номінальної величини ПФД протягом усього строку користування грошима.

Таким чином, оскільки висновки акта перевірки щодо не відображення фінансового доходу від дисконтування кредиторської заборгованості в момент виникнення заборгованості в загальному розмірі 4 323 383 грн спростовуються нормами чинного законодавства та наявними матеріалами справи, то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновків такого акта перевірки про порушення позивачем норм п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, а отже і незаконність винесення відповідного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Щодо заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходу від реалізації продукції на суму 1124967 грн, а також заниження собівартості реалізованої продукції на загальну суму 745503 грн за наслідками поставки позивачем продукції для ТОВ «Торговий дім «Пастораль».

В акті перевірки від 02.04.2019 (сторінки 9-11 акту), обґрунтовуючи факт заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходу від реалізації продукції по взаємовідносинах із ТОВ «ТД «Пастораль», відповідач вказує, що відповідно до видаткової накладної №173 від 04.08.2019, наданої під час проведення перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» ревізорам для огляду, ТОВ «ТД «Пастораль» було реалізовано молочну пасту 62% загального жиру, 20кг в кількості 20000кг вартістю 1316200грн з ПДВ та молочну пасту 60% загального жиру (фасована) 500гр в кількості 1000кг вартістю 33760грн з ПДВ. Загальна вартість реалізованої продукції, згідно даних видаткової накладної №173 від 04.08.2017 складає 1349960грн, в тому числі ПДВ 224993,33грн.

В ході аналізу оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 «Розрахунки з покупцями та замовниками» в розрізі контрагентів за 2017 рік та співставлення загальної суми постачання по виписаних ТОВ «Баранівський молокозавод» видаткових накладних на ТОВ «ТД «Пастораль» було встановлено відсутність відображення операцій по видатковій накладній №173 від 04.08.2017 в загальному обсязі постачання (Дебетовий оборот по рахунку 361).

Згідно п.5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визначається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, якщо оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Поряд з тим, відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Враховуючи вище викладене та в порушення п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів від 29.11.1999 №290, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України встановлено заниження товариством доходу на загальну суму 1 124 967,00 грн, в тому числі за 2017 рік - на 1 124 967,00 грн.

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.07.2016 між ТОВ «Баранівський молокозавод», як Постачальником, з однієї сторони, та ТОВ «Торговий Дім «Пастораль», як Покупцем, з іншої сторони, було укладено Договір поставки №4/07-2016 (а.с.109-110 том 1).

У відповідності до п.1 даного Договору, Постачальник зобов`язується постачати (систематично передавати у власність) Покупцю продукцію виробництва ТОВ «Баранівський молокозавод», (далі - товар), а Покупець зобов`язується приймати товар і вчасно його оплачувати Постачальникові на умовах даного Договору.

Згідно п.4.1 Договору, поставка товару за даним Договором здійснюється за рахунок Постачальника на умовах DDP «Торговий склад Покупця» за адресою: вул.Пастера 31/1, смт.Доманівка, Миколаївська область, Україна, 56401, відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2000».

Пунктом 5.1 Договору визначено, що передача (здача-приймання) товару здійснюється в пункті поставки товару.

Відповідно до п.5.4. укладеного Договору, перехід права власності й ризиків на товар відбувається в момент одержання товару Покупцем, що підтверджується підписом Покупця на накладній.

Згідно видаткової накладної №173 від 04.08.2017 (а.с.111 том 1) та товарно-транспортної накладної №Р173 від 04.08.2017 (а.с.112 том 1) ТОВ «Баранівський молокозавод» відвантажило на адресу ТОВ «Торговий дім «Пастораль» молочну продукцію на загальну суму 1 349 960,00 грн, в тому числі ПДВ 224 993,33 грн.

Перевезення продукції здійснювалось автоперевізником ТОВ «Сантранс Логістик» на підставі Договору транспортного експедирування №2 від 03.01.2017, який укладений між ТОВ «Баранівський молокозавод», як замовником та вантажовідправником, з однієї сторони, та ТОВ «Сантранс Логістик», як автоперевізником, з іншої сторони (а.с.113 том 1).

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень представників ТОВ «Баранівський молокозавод», вище вказаний товар доставлений до Покупця не був та, відповідно, не був переданий йому у власність, як це передбачено умовами укладеного Договору поставки, оскільки 04.08.2017 вантаж під час його перевезення автоперевізником було втрачено в ході доставки (викрадено невстановленими особами).

За даним фактом представником ТОВ «Баранівський молокозавод» до Києво -Святошинського ВП ГУ НП в Київській області було подано заяву, що стверджується відповідним талоном-повідомленням №31565 від 05.08.2017 про прийняття заяви про скоєння злочину (а.с.121 том 1).

У відповідності п.137.1 ст. 137 ПК України, дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу до покупця права власності на такий товар.

Згідно ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар.

Як стверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами, у видатковій накладній №173 від 04.08.2017 (а.с.111 том 1) та ТТН №Р173 від 04.08.2017 (а.с.112 том 1) відсутні підписи Покупця (посадових осіб ТОВ «ТД «Пастораль») про отримання вказаного товару Покупцем.

Згідно Додаткової угоди № 2808/1 від 28.08.2017 (а.с.117 том 1), укладеної ТОВ «Баранівський молокозавод» з ТОВ «Сантранс Логістик», до Договору транспортного експедирування №2 від 03.01.2017 (а.с.113 том 1), за втрачений автоперевізником товар, який був викрадений невідомими особами в ході його доставки до вантажоодержувача, ТОВ «Сантранс Логістик» платіжним дорученням №353 від 30.08.2017 (а.с.118 том 1) сплатило ТОВ «Баранівський молокозавод» платіж за наступним призначенням: «відшкодування вартості вантажу згідно додаткової угоди №02808/1 від 28.08.2017» в розмірі 500 000,00 грн.

Вказана сума отриманої товариством матеріальної компенсації в розмірі 500 000 грн від ТОВ «Сантрас Логістик» із складу валового доходу ТОВ «Баранівський молокозавод» контролюючим органом не виключена. Тобто, реальність укладеного сторонами правочину щодо добровільного відшкодування втраченого автоперевізником прийнятого в супроводі видаткової накладної №173 від 04.08.2017 на перевезення товару, як і реальність сплати відповідних сум коштів, які визначені даним правочином, контролюючим органом не заперечується.

На вартість витрачених в процесі виготовлення продукції, яку в послідуючому було викрадено, матеріалів та сировини, позивач, на підставі п.198.5 ст.198 ПК України (використання товарів в цілях не пов`язаних із господарською діяльністю), 04.08.2017 виписав на ім`я ТОВ «Баранівський молокозавод», як одержувача, відповідну податкову накладну №4 від 04.08.2017 (а.с.119 том 1) та зареєстрував її 31.08.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних з позначкою 13, що стверджується відповідною квитанцією (а.с.120 том 1).

В послідуючому, на підставі наказу №19.2 від 01.09.2017 про фіксування нестачі сировини (а.с.71 том 2) та акту на списання товарів №181 від 30.09.2017 (а.с.72 том 2) вказана продукція була списана з обліку зі складу готової продукції ТОВ «Баранівський молокозавод».

Пунктом 20.1.4. ст.20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

У відповідності до п.73.5 ст.73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірок, контролюючі органи мають право здійснювати зустрічні звірки даних суб`єктів господарювання щодо платника податків.

Під час зустрічної звірки:

здійснюється зіставлення даних, отриманих від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування повноти їх відображення в обліку платника податків.

Згідно п.21.1 статті 21 ПК України, посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані:

21.1.1. дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами;

21.1.2. забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій;

21.1.3. забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень;

21.1.4. не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

В акті перевірки № 236/06-30-14-14/31318317 від 02.04.2017 відсутні дані про те, що відповідач призначав зустрічну звірку по ТОВ «ТД «Пастораль» та по ТОВ «Сантранс Логістик» з метою підтвердження факту поставки/вручення товару покупцю згідно видаткової накладної №173 від 04.08.2017.

Згідно пояснень представника відповідача зустрічна звірка ТОВ «ТД «Пастораль» та ТОВ «Сантранс Логістик» з метою підтвердження факту поставки товару контролюючим органом не призначалась та не проводилась.

Листом №145 від 07.11.2019 (а.с.111 том 2) ТОВ «Сільвер лайф», яке є правонаступником ТОВ «ТД «Пастораль» (а.с.112-115 том 2), на відповідне звернення ТОВ «Баранівський молоковзавод» від 16.10.2019 (а.с.110 том 2), офіційно заперечило факт отримання товару від ТОВ «Баранівський молокозавод» на підставі видаткової накладної №173 від 04.08.2017 та факт його оплати, оскільки вказаний товар був викрадений в ході здійснення його доставки автоперевізником від постачальника до покупця, у зв`язку із чим було відкрито кримінальне провадження №12017110200004825, досудове розслідування по якому проводить слідчий відділ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області.

У відповідь на запит ТОВ «Баранівський молокозавод» №121 від 18.11.2019 (а.с.108), ТОВ «Сантанс Логістик» надіслало офіційну письмову відповідь від 22.11.2019 (а.с.109 том 2), в якій підтвердило факт втрати прийнятого від ТОВ «Баранівський молокозавод`в супроводі видаткової накладної №173 від 04.08.2017 на перевезення до покупця товару в ході здійснення його доставки до ТОВ «ТД «Пастораль», та повідомило, що по вказаному факту відкрито кримінальне провадження №12017110200004825, досудове розслідування по якому здійснює слідчий відділ Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області. ТОВ «Сантранс Логістик» також підтвердило факт добровільного відшкодування на користь ТОВ «Баранівський молокозавод» шкоди завданої в результаті втрати прийнятого на перевезення товару в сумі 500000,00 грн на підставі укладеної між сторонами Додаткової угоди від 28.08.2017 (а.с.117 том 1).

ТОВ «Баранівський молокозавод» та його представники листами №82 від 06.08.2019 (а.с.62 том 2), №56 від 30.10.2019 (а.с.66 том 2), від 11.11.2019 (а.с.67 том 2) офіційно зверталися до слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області щодо отримання інформації про стан досудового розслідування вище вказаного кримінального провадження, проте станом на день розгляду справи відповіді не надійшло.

На письмовий запит суду від 14.11.2019 до Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області щодо надання інформації про стан досудового розслідування вище вказаного кримінального провадження (а.с.91 том 2) відповіді також не отримано.

Листом №37-572 вих.19 від 22.11.2019 Києво-Святошинська місцева прокуратура, у відповідь на звернення представника ТОВ «Бараніський молокозавод» Макаренка І.Я. щодо стану досудового розслідування кримінального провадження внесеного до ЄРДР 06.08.2017 за №1201711020004825 по факту незаконого заволодіння майном товариства, повідомила, що відповідне кримінальне провадження перебуває у провадженні Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області. Згідно листа начальника слідчого відділення слідчого відділу Києво-Святошинського ВП ГУ НП в Київській області місцезнаходження вказаних матеріалів невідоме. У зв`язку із цим Києво-Святошинською місцевою прокуратурою перед керівництвом Головного управління Національної поліції в Київській області ініційовано питання про проведення службової перевірки за фактом втрати вказаних матеріалів кримінального провадження.

Згідно із п.138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, крім нерозподілених постійних загально виробничих витрат, що включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів.

Оскільки товар не було отримано покупцем, відповідно до нього не перейшли права власності на такий товар, а отже, ні доходів, ні витрат (за правилами п.138.4 ст. 138 ПК України) постачальник не визнає.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що твердження відповідача про заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходу від реалізації продукції на суму 1 124 967,00 грн, а також заниження собівартості реалізованої продукції на загальну суму 745 503,00 грн за наслідками поставки позивачем згідно видаткової накладної №173 від 04.08.2017 продукції (товару) для ТОВ «Торговий дім «Пастораль», не ґрунтуються на законі та повністю спростовуються матеріалами справи.

Щодо заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходів від безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) від невідомих контрагентів на загальну суму 1 721 195,00 грн у зв`язку із непідтвердженням по ланцюгу постачання походження товару, який в подальшому було поставлено від ТОВ «Фенстер Груп» для ТОВ «Баранівський молокозавод», суд вважає за необхідне зазначити наступне.

В акті перевірки № 236/06-30-14-14/31318317 від 02.04.2019 (а.с.24-54 том 1) відповідач, обґрунтовуючи висновок про заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходу від безоплатно отриманих ТМЦ від невідомих контрагентів, посилається на те, що:

- згідно даних ІТС «Податковий блок», Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН), відповідний товар ТОВ «Фенстер Груп» придбало у ТОВ «СТОР ЕКСПО» (стор.13 абз.2 Акту);

- згідно даних ЄРПН неможливо дослідити походження товару, реалізованого в подальшому на користь ТОВ «Баранівський молокозавод» (сторінка 14 акту перевірки, абзац 2 останнє речення);

- відсутність у ланцюгу постачання реального постачальника крему кулінарного та маргарину на ТОВ «СТОР ЕКСПО», який в подальшому реалізовувався на ТОВ «Фенстер Груп» та, відповідно, на ТОВ «Баранівський молокозавод», свідчить про відсутність реального придбання товару ТОВ «Баранівський молокозавод» (сторінка 15 Акту перевірки абзац 6);

- встановлені обставини можуть свідчити про відсутність у ТОВ «Фенстер Груп» задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників для постачання крему кулінарного та маргарину столового та про формування для ТОВ «Фенстер Груп» податкового кредиту з ПДВ згідно податкових накладних, а також формування податкового кредиту для ТОВ «Баранівський молокозавод» згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Фенстер Груп» на продаж зазначених ТМЦ, але без реального здійснення господарських операцій (стор.15 абз.2 Акту перевірки);

- ТОВ «Фенстер Груп» рахується серед підприємств з ознаками фіктивності, щодо яких розслідується кримінальне провадження (сторінка 33 останній абзац Акту перевірки);

- Таким чином, ТОВ «Баранівський молокозавод» безоплатно отримано крем кулінарний та маргарин столовий від невідомих контрагентів з невідомих джерел, а не від тих, які зазначені в супровідних документах, і, як наслідок, у товариства відповідно до законодавчих вимог виникають доходи по безоплатно отриманим ТМЦ (сторінка 15 абзац 7 Акту перевірки).

Суд не погоджується із такими висновками відповідача, вважаючи їх необґрунтованими, виходячи із наступного.

Як стверджується матеріалами справи, встановлено актом перевірки та визнається сторонами:

11.12.2017 між ТОВ «Фенстер Груп», як Постачальником, з однієї сторони, та ТОВ «Баранівський молокозавод», як Покупцем, з другої сторони, було укладено Договір поставки №1112 від 11.12.2017 (а.с.122-123 том 1), у відповідності до п.1.1 якого, Постачальник зобов`язується постачати (систематично передавати у власність) Покупцю майонези, маргарини тверді, маргарини м`які, олію соняшникову бутильовану, гірчиці, кетчупи, соуси та майонези основні, соуси на томатній основі, спеціальні жири, переетарифіковані жири (далі - Товар), а Покупець зобов`язується приймати товар і вчасно його оплачувати Постачальникові на умовах даного договору.

Згідно п.4.2 Договору, поставка товару за даним договором здійснюється за рахунок Покупця.

У відповідності до п.5.1 договору, підписання Покупцем накладної на товар підтверджує факт передачі товару в належному місці, без просрочень, за кількістю, в асортименті і якістю, потрібному Покупцю і погодженому Сторонами.

Згідно п.6.1. Договору Покупець зобов`язується оплатити вартість партії товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відтермінуванням платежу протягом 4 (чотирьох) місяців від дати рахунку на оплату.

Видатковою накладною №770 від 18.12.2017 (а.с. 124 том 1), яка підписана уповноваженими представниками Постачальника та Покупця, здійснено поставку товару, а саме крему кулінарного та маргарину столового, від ТОВ «Фенстер Груп» для ТОВ «Баранівський молокозавод» на загальну суму 2065434,00 грн.

Фактична доставка вище вказаного товару була здійснена від Постачальника до Покупця за рахунок Покупця (ТОВ «Баранівський молокозавод») в супроводі наступних товарно-транспортних накладних (далі - ТТН) автомобільним транспортом, що стверджується:

-Товарно-транспортною накладною №Р770 від 18.12.2017 (а.с.125 том 1);

-Товарно-транспортною накладною №Р770/1 від 18.12.2017 (а.с.126 том 1);

-Товарно-транспортною накладною №Р770/2 від 18.12.2017 (а.с.127 том 1).

Вказані ТТН підписані уповноваженими представниками Постачальника та Покупця, а також скріплені печатками. Перевізник: ФОП ОСОБА_6 . Водії: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 Замовник (платник): ТОВ «Баранівський молокозавод».

В акті перевірки від 02.04.2019, здійснені ТОВ «Баранівський молокозавод» витрати на оплату перевезень ФОП ОСОБА_6 контролюючим органом не заперечуються, із складу валових витрат не виключені, тим самим контролюючий орган визнав факт реальності вказаних перевезень, а відповідно і поставок товару від ТОВ «Фенстер Груп» для ТОВ «Баранівський молокозавод».

ТОВ «Фенстер Груп» за результатами здійсненої поставки товарів у відповідності до приписів п.187.1 ст.187 та п.201.1 ст.201 ПК України по факту першої події, що мала місце (поставка товарів), виписав на користь ТОВ «Баранівський молокозавод» податкову накладну №50 від 18.12.2017 (а.с.128 том 1) та зареєстрував її в ЄРПН, що стверджується відповідною квитанцією (а.с.129 том 1). При цьому, ні на момент проведення податкової перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод», ні на момент судового розгляду даної справи, реєстрація вказаної податкової накладної у зв`язку із безпідставністю її складення (відсутністю реальних поставок товару) скасована не була, податкові зобов`язання ТОВ «Фенстер Груп» зі сплати ПДВ в державу - контролюючим органом не заперечуються.

Як зазначено в акті перевірки від 02.04.2019, остання податкова звітність ТОВ «Фенстер Груп» подана за липень 2018 року, тобто, господарська операція між ТОВ «Баранівський молокозавод» та ТОВ «Фенстер Груп», яка відбулася в грудні місяці 2017 року, мала вплив на його податкові зобов`язання та сплату податків до державного бюджету.

Сторонами по справі не заперечується, що на час укладення та виконання спірного правочину, його учасники мали належну правосуб`єктність. Зокрема, контрагент позивача - ТОВ «Фентер Груп», на момент укладення договору та оформлення первинних документів щодо поставки товарів, як і позивач, був належним учасником цивільних та господарських правовідносин та був зареєстрованим платником податків та ПДВ, що є свідченням реальності укладеного між ними правочину та реальності поставки на його виконання відповідних товарів.

Платіжними дорученнями №1619 від 15.01.2018 на суму 100 000,00грн (а.с.130 том 1) та №1636 від 19.01.2018 на суму 85889,06грн (а.с.131 том 1) ТОВ «Баранівський молокозавод» провів часткову оплату отриманого товару.

На сторінці 33 акту перевірки абзац 3, контролюючий орган підтверджує, що згідно даних ІТС «Податковий Блок» ЄРПН відповідний товар ТОВ «Фенстер Груп» протягом грудня 2017 року придбало в ТОВ «СТОР ЕКСПО» на загальну суму 2 779 020,00грн.

На сторінці 34 акту перевірки, в абз.7 контролюючий орган констатує факт, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Баранівський молокозавод» відображено придбання крему кулінарного та маргарину столового в грудні 2017 року від ТОВ «Фенстер Груп», що у бухгалтерському обліку відображено проводкою Дт 201 Кт 631.

Контролюючий орган на сторінці 34 Акту перевірки в абз.8 також стверджує факт, що в ході проведення перевірки контролюючим органом проводився аналіз на предмет наявності поставлених ТМЦ від вищезазначеного контрагента та фактичного їх використання у діяльності товариства, в результаті якого встановлено відображення у бухгалтерському обліку операцій зі списання придбаних ТМЦ на виробництво у грудні 2017 року та лютому 2018 року, що відображено проводкою Дт 23 Кт 201.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками та підрядниками» на момент проведення перевірки рахується кредиторська заборгованість ТОВ «Баранівський молокозавод» перед ТОВ «Фенстер Груп» в розмірі 1 879 544 грн (сторінка 13 Акту перевірки).

З приводу аналогічних правовідносин постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 05.02.2019 в справі №816/652/15-а, Верховний Суд висловив наступні правові позиції: п.16. - Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

п.17. - Наявність або відсутність певних документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

п.22. - Наявність правосуб`єктності сторін на час укладення та виконання спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та був зареєстрованим платником податків та ПДВ є свідченням реальності укладеного між ними правочину.

п.24. - Суди також обґрунтовано не взяли до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагента позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, що складена в тому числі і за результатами проведення зустрічних звірок контрагентів (по ланцюгу постачання), оскільки така інформація носить виключно інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

В Постанові від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а Верховний Суд зазначив, що: «відсутність достатньої кількості трудових ресурсів у контрагента, так само як і сертифікатів якості на поставлений товар, а тим паче взаємовідносини контрагента з іншими суб`єктами господарювання, не свідчить про нереальність господарської операції за умови підтвердження її належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку».

Суд також погоджується із доводами позивача, що у відповідності до ст.61 Конституції України, ст.16, ст.46-49 ПК України, ТОВ «Баранівський молокозавод» не несе юридичної відповідальності за повноту та достовірність ведення бухгалтерського обліку підприємств «по ланцюгу постачання» товару. Якщо такі підприємства (контрагенти) закупили товар, який в послідуючому продали ТОВ «Баранівський молокозавод», проте не відобразили або помилково відобразили його по власному бухгалтерському обліку, - то це індивідуальна відповідальність таких підприємств (контрагентів). Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотримання виконавцем послуг вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит тощо за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Що стосується посилань відповідача на інформацію, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо здійснення досудового розслідування кримінального провадження №42017000000003241 від 10.10.2017 , в якому серед переліку підприємств з ознаками фіктивного підприємництва є ТОВ «Фенстер-Груп», суд зазначає, що з даного приводу судом зроблено письмовий запит щодо стану розслідування вище вказаного кримінального провадження до Генеральної прокуратури України (а.с.60 том 2), проте на момент прийняття рішення в справі відповідь на вказаний запит відсутня, як і відсутній відповідний вирок в справі.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність тверджень відповідача щодо заниження ТОВ «Баранівський молокозавод» доходів від безоплатно отриманих ТМЦ від невідомих контрагентів на загальну суму 1 721 195,00грн у зв`язку із непідтвердженням по ланцюгу постачання походження товару, який в послідуючому було поставлено від ТОВ «Фенстер Груп» для ТОВ «Баранівський молокозавод».

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 08.05.2019 № 0011441414, яким позивачу донараховано податок на прибуток за основним зобов`язанням в сумі 1053044,00 грн та за штрафними санкціями в сумі 263261,00 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

2. Податковим повідомлення-рішенням №0011461414 від 08.05.2019 (а.с.57 том 1, а.с.220 том 2) позивачу донараховано податок на додану вартість за основним зобов`язанням в сумі 479 504,00грн та за штрафними санкціями в сумі 119 876,00грн.

Згідно акту перевірки від 02.04.2019, заниження ПДВ в сумі 479 504,00грн відбулося в результаті наступних операцій, які були предметом судового дослідження в даній справі при оцінці законності та обґрунтованості прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, яким позивачу донараховано податок на прибуток підприємств, зокрема:

- по факту поставки продукції ТОВ «Торговий дім «Пастораль» виписано податкову накладну, в результаті чого відбулося заниження податкових зобов`язань на суму 135 265,00 грн;

- не підтвердження реальності поставки товарів від ТОВ «Фенстер Груп», в результаті чого відбулося завищення податкового кредиту на суму 344 239,00 грн.

Таким чином, оскільки дані порушення щодо сплати ПДВ витікають із одних і тих же господарських операцій, що і вищевказані порушення пов`язані зі сплатою податку на прибуток по взаємовідносинах ТОВ «Баранівський молокозавод» із ТОВ «Торговий дім «Пастораль» (продаж продукції) та ТОВ «Фенстер Груп» (купівля продукції), тобто мають прямий причинно-наслідковий зв`язок, - відповідно висновки суду щодо недоведеності факту заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на прибуток підприємств автоматично спростовує обґрунтованість висновків відповідача і щодо порушень пов`язаних зі сплатою ПДВ від цих господарських операцій.

А тому суд, попередньо дійшовши до висновку про незаконність винесення відповідачем податкового повідомлення-рішення №0011441414 від 08.05.2019 про донарахування ТОВ «Баранівський молокозавод» податку на прибуток та штрафних санкцій по господарських операціях ТОВ «Баранівський молокозавод» із ТОВ «ТД «Пастораль» та ТОВ «Фенстер Груп», вважає обґрунтованими і позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення №0011461414 від 08.05.2019 щодо донарахування ПДВ та штрафних санкцій за результатами цих же господарських операцій між ТОВ «Баранівський молокозавод» із ТОВ «ТД «Пастораль» та ТОВ «Фенстер Груп».

3. Податкове повідомлення-рішення №0011451414 від 08.05.2019 (а.с.58 том 1, а.с.219 том 2), яким до позивача застосовано штрафні санкції за не здійснення реєстрації податкової накладної в сумі 67 632,50 грн.

Так, в п.3.1.2. розділу «Податок на додану вартість» акту перевірки від 02.04.2019 (сторінка 24 акту) вказано, що під час перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» було проведено аналіз зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригувань ЄРПН, складених при постачанні продукції, та встановлено відсутність складеної та зареєстрованої в ЄРПН податкової накладної (далі - ПН) на постачання молочної пасти 62% загального жиру, 20кг лише в кількості 20000кг та молочної пасти 60% загального жиру (фасована) 500гр в кількості 1000кг на ТОВ «ТД «Пастораль» відповідно видаткової накладної №173 від 04.08.2017. Поряд з цим, в ході перевірки встановлено, що відповідно до податкової накладної №4 від 04.08.2017, зареєстрованої в ЄРПН, товариством були нараховані податкові зобов`язання на молочну пасту 62% загального жиру, 20кг та молочну пасту 60% загального жиру (фасована) 500гр на суму 89 728,33 грн (загальний обсяг постачання 448 641,67грн). При цьому, загальна вартість поставленої продукції згідно видаткової накладної №173 від 04.08.2017, виписаної на ТОВ «ТД «Пастораль» склала 1 349960,00грн, в тому числі ПДВ 224 993,33грн.

Таким чином, товариством не здійснювалося нарахування податкових зобов`язань на обсяг постачання по видатковій накладні №173 від 04.08.2017. При цьому було здійснено нарахування товариством податкових зобов`язань по операції відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України на товари як такі, що не використані в господарській діяльності.

Отже, товариством не нараховано податкові зобов`язання на поставлену продукцію в розмірі 135265,00 грн (224993,33 - 89728,33).

Податковим повідомленням-рішенням №0011451414 від 08.05.2019 (а.с.58 том 1) зазначено, що за даними ЄРПН встановлено відсутність кладення та/або реєстрації протягом граничного строку податкової накладної на суму ПДВ 135265,00 грн, у зв`язку із чим згідно ст.120-1 ПК України до ТОВ «Баранівський молокозавод» застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 67632,00 грн.

Суд не погоджується із такими висновками контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів платник податку - продавець товарів зобов`язаний в установлені терміни: скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Згідно із п.201.7 ст.201 ПК України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до приписів п.201.10 ст.201 ПК України, реєстрація ПН у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для ПН, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені.

Згідно п.120-1.1 ст.120-1 ПК України, порушення платниками ПДВ граничного строку, передбаченого ст.201 ПК для реєстрації ПН в ЄРПН тягне за собою накладення на платника ПДВ, на якого відповідно до вимог ст.192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 50% суми ПДВ, зазначеної в таких ПН - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Із врахуванням вище викладеного суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець чітко розмежував такі поняття як: складення ПН та реєстрацію ПН, встановивши щодо кожної конкретної дії окремі як підстави для їх вчинення так і визначивши строки їх проведення. Якщо факт постачання товарів мав місце (передача права власності відбулося) - ПН має бути складена. Якщо ПН складена - вона має бути зареєстрована в ЄРПН в чітко визначені строки. Якщо своєчасно не зареєстровано складену ПН в ЄРПН - настає передбачена законом відповідальність за порушення граничних строків такої реєстрації. При цьому відповідальності за не складення податкової накладної, - норми ПК України не містять.

Судом встановлено, що постачання товарів від ТОВ «Баранівський молокозавод» для ТОВ «ТД «Пастораль» на підставі видаткової накладної №173 від 04.08.2017 (передача права власності та права розпорядження) - не відбулося, що стверджується аналізом вище вказаних доказів в справі. Зокрема, даний факт стверджується відсутністю відповідних підписів отримувача товару у видатковій накладній (а.с.111 том 1), ТТН (а.с.112 том 1), відсутністю факту оплати товару, що не заперечується актом перевірки (а.с.24-54 том 1), документами, що засвідчують відшкодування втраченого товару автоперевізником у зв`язку із його не доставкою до ТОВ «ТД «Пастораль» (а.с.117-118 том 1), відсутністю і будь-яких змін в податкових зобов`язаннях ТОВ «ТД «Пастораль» за наслідками такої господарської операції, яка фактично не відбулася по незалежним від волі сторін обставинам (не включено до податкового кредиту) тощо. При цьому суд акцентує увагу на тому, що саме доведеність та юридична довершеність факту здійснення постачання товарів, його передача покупцю, має визначальне значення для визначення податкових зобов`язань, а не те, з яких причин такий факт не відбувся (крадіжка товару при доставці, його зіпсуття в дорозі, тощо). А тому, у відповідності до п.201.7 ст. 201 ПК України, ТОВ «Баранівський молокозавод» не зобов`язаний був складати та, відповідно, реєструвати податкову накладну на постачання товарів для ТОВ «ТД «Пастораль» на суму ПДВ, яка була вказана у видатковій накладній №173 від 04.08.2017 в розмірі 224 993,33 грн, або ж на її різницю із фактично складеною податковою накладною №4 від 04.08.2017 у зв`язку із використанням товарів в цілях не пов`язаних з господарською діяльністю на підставі п.198.5 ст.198 ПК України, як про це зазначає відповідач на сторінці 24 акту перевірки, оскільки така поставка товарів та передача прав власника на нього до отримувача - не відбулася.

При цьому судом враховано, що, оскільки поставка товарів для ТОВ «ТД «Пастораль» фактично не відбулася, хоча товар і вийшов за межі володіння товариства, відповідно податкова накладна №4 від 04.08.2017 була виписна ТОВ «Баранівський молокозавод», як постачальником, на ім`я ТОВ «Баранівський молокозавод», як отримувача, що передбачено п.14.1.191 ст.14, п.198.5 ст.198 ПК України у разі передачі майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку та зареєстрована 31.08.2017, що стверджується відповідною квитанцією №1 від 01.09.2017 (а.с.120 том 1). Тобто, дана податкова накладна по вказаній операції зареєстрована вчасно.

Суд також враховує, що контролюючий орган в акті перевірки не заперечує законність складення та законність реєстрації в ЄРПН даної податкової накладної. Реєстрація останньої в ЄРПН не скасована. Визначені товариством податкові зобов`язання зі сплати ПДВ з підстав використання товару в кількостях та найменуванням, які є аналогічними зазначеним в накладній №173 від 04.08.2017, в цілях не пов`язаних із господарською діяльністю товариства - незаконними в Акті перевірки не визнані. Тим самим, контролюючий орган підтвердив, що факт поставки товарів від ТОВ "Баранівський молокозавод» для ТОВ «ТД «Пастораль» на підставі видаткової накладної №173 від 04.08.2017 - не відбувся, а мала місце оподатковувана операція з використання товариством товарів в цілях не пов`язаних із господарською діяльністю, що в свою чергу доводить незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Підтверджує даний висновок суду і оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким штраф застосовано не на всю суму ПДВ в розмірі 224 993,33грн, яка зазначена у видатковій накладній №173 від 04.08.2019, а на її різницю із самостійно визначеною товариством сумою ПДВ за операції не пов`язані із господарською діяльністю в розмірі 89 728,33 грн, яка вказана в податковій накладній №4 від 04.08.2017 (224 993,33грн ПДВ - 89 728,33грн ПДВ = 135 265,00грн ПДВ, 50% штрафу від якого складає 67632,50грн).

Тобто, податковий орган прийшов до висновку про фактично необхідність доплатити ПДВ, а не стверджує про незаконність підстав його нарахування товариством згідно ПН №4 від 04.08.2017, визнаючи тим самим обґрунтованість підстав визначення товариством податкових зобов`язань зі сплати ПДВ у зв`язку із використанням товарів в цілях не пов`язаних із господарською діяльністю товариства, а отже і факт відсутності здійснення поставки вказаних товарів для ТОВ «ТД «Пастораль».

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність факту порушення ТОВ «Баранівський молокозавод» п.120-1.1 ст.120-1 ПК України та незаконість винесення податкового повідомлення-рішення №0011451414 від 08.05.2019, яким до позивача застосовано штрафні санкції за не здійснення реєстрації податкової накладної в сумі 67 632,50 грн.

4.Податкове повідомлення-рішення №0011491409 (а.с.55 том 1, а.с.221 том 2) про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 48 282,90 грн.

В акті перевірки від 02.04.2019 в обґрунтування факту порушення ТОВ «Баранівський молокозавод» норм з регулювання обігу готівки зазначено, що: відповідно до п.п.3.5 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, - у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю, касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Перевіркою дотримання вимог «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 встановлено, що в порушення п.п.2.8, 2.9 3.5, 3.6 було допущено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 22 399,00 грн за рахунок здійснення видачі готівкових коштів із каси підприємства, а саме: ОСОБА_9 (згідно договору) у сумі 49 000,00 грн по видатковому касовому ордеру №46 від 22.03.2017 (відсутній підпис одержувача коштів).

Перевіркою встановлено порушення вимог п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, а саме відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 3 484,90 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0011491409 (а.с.55 том 1, а.с.221 том 2) до позивача застосовано штрафні санкції за порушення норм регулювання обігу готівки в сумі 48 282,90 грн на підставі Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення на предмет його законності та обґрунтованості, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (втратив чинність з 23.06.2019 на підставі Указу Президента України від 20.06.2019 №418/2019), у разі порушення юридичними особами норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу:

- за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Згідно абзацу 6 пункту 1 вказаного Указу, встановлена наступна відповідальність:

- за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів - у розмірі сплачених коштів.

Абзацом 4 п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», яке затверджено постановою НБУ №637 від 15.12.2004 (Постанова втратила чинність на підставі Постанови НБУ №148 від 29.12.2017), дано наступне визначення терміну «готівка»:

- готівка (готівкові кошти) - грошові знаки національної валюти України - банкноти і монети, у тому числі розмінні, обігові, пам`ятні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Тобто, юридична формула визначення розміру штрафної санкції передбачає наявність саме реального залишку готівки (банкнот і монет, як фізичних об`єктів матеріального світу) в касі, сума якої перевищує встановлений ліміт, а не її умовний розмір, визначений шляхом математичного додавання до реального залишку готівки в касі фактично виданих (умовних) сум, факт видачі яких не підтверджено підписами отримувачів у видаткових касових ордерах.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач в якості додатку до позовної заяви (а.с.8-23 том 1) надав суду належним чином оформлений видатковий касовий ордер №46 від 22.03.2017 на видачу ОСОБА_3 49 000,00 грн готівки з каси (а.с.133 том 1).

Допитаний в якості свідка в судовому засіданні колишній інспектор ГУ ДФС у Житомирській області ОСОБА_10. пояснив суду, що під час перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» ним було встановлено вище вказані факти порушення товариством норм з регулювання обігу готівки. При цьому свідок ОСОБА_10 на уточнюючі запитання суду визнав, що готівка фактично була видана і відповідні готівкові суми в касі були відсутні фізично, а перевищення ліміту залишку готівки в касі є умовним та обрахованим шляхом додавання до фактичних залишків готівки в касі в цей день сум умовних коштів, які фактично були видані, проте видача яких не підтверджена підписом отримувача у видатковому касовому ордері. У зв`язку із відмовою посадових осіб ТОВ «Баранівський молокозавод» надати копії відповідних касових документів, які підтверджують факт виявлених порушень, ним було завізовано відповідні оригінали касових документів та зроблено їх фотокопії, про що складено акт від 20.03.2019 про відмову від надання копій документів, які свідчать про порушення чинного законодавства. При цьому останній пояснив, що в акті перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» від 02.04.2019 відсутні відповідні посилання на складення ним акту від 20.03.2019, оскільки Законом цього не вимагається. Фотокопіювання касових документів він ніяким чином не оформляв та дозволену до використання фототехніку не застосовував, а здійснив фотокопіювання касових документів власним мобільним телефоном.

Суд критично оцінює дані покази свідка та пояснення представника відповідача щодо доведеності факту порушення платником податків норм з регулювання обігу готівки, виходячи із наступного.

Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, із відповідними змінами, затверджено «Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами», встановлено наступні вимоги щодо оформлення результатів перевірки, з метою надання їм доказового значення.

Так, згідно п.п.12) п.3 Розділ ІІІ вказаного Порядку, загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) повинні містити такі дані:

- інформація про складені акти про ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації, акти відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначених актів.

- акти, що засвідчують такі факти, складаються у довільній формі із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку ненаданих документів, а також причин відмови в їх наданні.

Згідно абз.7 п.4. Розділу ІІІ Порядку, описова частина акта (довідки) документальної перевірки складається таким чином:

- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Абзацом 12 п.1 Розділу IV Порядку, залежно від фінансово-господарської діяльності платника податків та результатів перевірки до інформативних додатків належать:

- акт про ненадання платником податків документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки у визначений у запиті строк (у разі його складання), акт відмови від надання або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації;

- п.2. Усі додатки, які складені під час перевірки та містять інформацію про діяльність платника податку (крім додатків, що містять інформацію службового характеру, аналіз фінансово-господарської діяльності платника податків та про опрацювання встановлених ризикових операцій, матеріали зустрічних звірок), відомості або таблиці, в яких згруповані факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, підписуються посадовими особами контролюючого органу, які здійснили перевірку, та платником податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) та додаються до двох примірників акта (довідки) документальної перевірки та є його невід`ємною частиною.

В акті документальної перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» від 02.04.2019 відсутні будь-які посилання на складення перевіряючими, зокрема ОСОБА_10 , в ході проведення перевірки 20.03.2019 такого додатка як «Акт про ненадання копій документів які свідчать про порушення чинного законодавства». Останній до Акту перевірки ТОВ «Баранівський молокозавод» від 02.04.2019 доданий не був. Факт складення акту про відмову надати копії документів від 20.03.2019 в Акті перевірки від 02.04.2019 не відображено. Посадову особу товариства, яка відмовила надати копії документів - не ідентифіковано.

Судом встановлено, що факт отримання вказаних готівкових коштів стверджується власноручним підписом самого гр. ОСОБА_9 у видатковому касовому ордері №46 від 22.03.2017 (а.с.133 том 1), який досліджено в ході судового розгляду справи, що повністю спростовує висновки акта перевірки в цій частині та покази свідка.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що штрафні санкції до ТОВ «Баранівський молокозавод» за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі відповідного Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», застосовано з перевищенням повноважень, а відповідно і прийняте ним податкове повідомлення-рішення в сумі 44798,00 грн є необґрунтованим.

Суд також зазначає, що перевіркою встановлено порушення вимог п.2.11, п.3.1, п.3.2 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004, а саме, - відсутні достовірні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція), що підтверджує факт витрачених коштів (вартість оплачених послуг, придбаних товарів), які б підтверджували сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 3484,90 грн.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що не може спростувати факти даного порушення, оскільки всі документи були втрачені. На задоволенні позовних вимог в цій частині не наполягав.

Суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову в цій частині, в зв`язку з безпідставністю.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.05.2019 № 0011491409 підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44798,00 грн.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України, до основних засад податкового законодавства України віднесено наступні принципи: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Пунктом 56.21 ст.56 ПК України, передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платників податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Про необхідність дотримання правил вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено в остаточному рішенні Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», згідно з яким, Європейський суд дійшов висновку про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до конвенції, зокрема, у зв`язку з тим, що національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника - платника податку, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Як встановлено частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Водночас, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, обов`язку доказування правомірності спірних рішень не виконано.

Будь-яких доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав, а також не навів жодних контраргументів на підтвердження обґрунтованості прийнятих спірних рішень.

Згідно вимог ч.3 ст.242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaariv. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Житомирській області № 0011441414 від 08.05.2019, № 0011451414 від 08.05.2019, № 0011461414 від 08.05.2019 та від 08.05.2019 № 0011491409 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44798,00 грн, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд ураховує таке.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно зі ч. 3 ст. 139 вказаного Кодексу, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Як вбачається із матеріалів справи, під час подання позову до суду позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 32042,720 грн (платіжні доручення від 06.08.2019 за №№ 525, 524, 523, 522).

Зважаючи на висновок суду про часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у сумі 30121,70 грн.

Керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" (вул. Леваневського, 57, м.Баранівка, Баранівський район, Житомирська область,12701, ідентифікаційний код - 31318317) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир, 10003, ідентифікаційний код - 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 08.05.2019 задовольнити частково.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.05.2019 № 0011441414, № 0011451414, № 0011461414.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 08.05.2019 № 0011491409 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44798,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баранівський молокозавод" 30121,70 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 13 січня 2020 року