Рішення № 86918547, 26.12.2019, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 330/2420/16-ц

2/330/207/2019

"26" грудня 2019 р. смт. Якимівка

Якимівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Куценка О.О., секретаря судового засідання Шанцевої Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Якимівського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові зазначено, що 24 вересня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» укладено комплексний договір № 2/1141623 з ОСОБА_1 , відповідно до пп. 1.1-1.3.2 якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 52000 грн. строком на 36 місяців - з 24 вересня 2012 року до 23 вересня 2015 року (включно) на споживчі потреби під 5% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

31 березня 2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» укладено договір відступлення права вимоги № 03/14-111, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ «Купер Прайс» набуло прав кредитора відносно Відповідача. Станом на дату укладення Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від № 03/14-111 сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Купер Прайс» за Кредитним договором становить 35 883,45 грн.

В подальшому 02 квітня 2014 року між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Українська боргова компанія» укладено договір відступлення права вимоги № 14/УБК-14, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ «Українська боргова компанія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

Станом на дату укладення Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від № 14/УБК-14 сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Українська боргова компанія» за Кредитним договором становить 35 883,45 грн.

В свою чергу 30 грудня 2015 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення права вимоги № 30/12-ФК_У, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

Про зміну кредитора Відповідачу було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги рекомендованим листом № 0411215934578.

Станом на дату укладення Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 30 грудня 2015 року № 30/12-ФК_У сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за Кредитним договором становить 35 883,45 грн.

Факт виконання свого зобов`язання Банком щодо видачі Відповідачу кредитних коштів згідно Кредитного договору підтверджується Випискою з рахунку від 24 вересня 2012 року.

В подальшому Відповідач сплатив 400 гри. за Кредитним договором новому кредитору, а отже сума заборгованості на момент подачі позовної заяви зменшилась та становить 35483,45 грн.

Всупереч умов Кредитного договору та вимог Закону Відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Відповідно до п. 6.1 Кредитного договору передбачено, що при несвоєчасному поверненні кредиту та, або відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Також, п. 6.2 даного договору також передбачено, що при несвоєчасному поверненні кредиту та або відсотків за користування кредитом Позичальник сплачує Кредитору штраф у розмірі 1% від суми кредиту визначеного у п. 1.1.

Для здійснення розрахунку пені п.6.1 згідно Кредитного договору пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання) періодом прострочення вважається період з 30.12.2015 року по 22.11.2016 року - 329 днів.

Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми кредиту за кожний день прострочення, згідно п. 6.1. кредитного договору становить: 11681,34 грн.

Штраф у розмірі 1% від суми кредиту визначеного у п. 1.1, згідно п. 6.2 Кредитного договору становить: 52000 грн. * 1% =520 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, періодом прострочення вважається період з 25 грудня 2014 року по 22 листопада 2016 року, що становить: 22182,68 грн.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України періодом прострочення вважається період з 25 грудня 2014 року по 22 листопада 2016 року - 699 днів, що становить: 2038,60 грн.

В зв`язку з чим, просять суд стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» заборгованість у розмірі 69867,47 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» суму сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач - ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про слухання справи за його відсутності. В позові просить відмовити в повному обсязі з підстав викладених в його заяві про перегляд заочного рішення, а саме просив суд застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволені позову. Крім того зазначив, що позивачем було неправомірно нараховані комісія з обслуговування кредиту та невірно розраховані проценти, також відповідачем було сплачено 36 680 грн. за кредитом у період з 2012 по 2014 рік, а отже на думку відповідача він повністю погасив заборгованість за цим кредитом.

Суд, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2012 року Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» укладено комплексний договір № 2/1141623 з ОСОБА_1 , відповідно до пп. 1.1-1.3.2 якого Банк надав Позичальнику кредит у сумі 52000 грн. строком на 36 місяців - з 24 вересня 2012 року до 23 вересня 2015 року (включно) на споживчі потреби під 5% річних та щомісячну комісійну винагороду у розмірі 1,80% в місяць від суми кредиту.

31 березня 2014 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Купер Прайс» укладено договір відступлення права вимоги № 03/14-111, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ «Купер Прайс» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

В подальшому 02 квітня 2014 року між ТОВ «Купер Прайс» та ТОВ «Українська боргова компанія» укладено договір відступлення права вимоги № 14/УБК-14, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ «Українська боргова компанія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

30 грудня 2015 року між ТОВ «Українська боргова компанія» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», укладено договір відступлення права вимоги № 30/12-ФК_У, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором та за яким ТОВ Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» набуло прав кредитора відносно Відповідача.

Про зміну кредитора Відповідачу було направлено повідомлення про відступлення прав вимоги рекомендованим листом № 0411215934578.

Станом на дату укладення Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги від 30 грудня 2015 року № 30/12-ФК_У сума заборгованості Відповідача перед новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» за Кредитним договором становить 35 883,45 грн.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Відповідно до наданих відповідачем письмових доказів, останній сплатив 36 680 грн. на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк»у період з 2012 по 2014 рік. Вказані обставини не заперечувались позивачем у судовому засіданні.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»(у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами другим та третім частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного договору) нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Пунктом 1.3.2 кредитного договору передбачено сплату комісійної винагороди, а саме щомісячно за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 1.80 % в місяць від суми кредиту зазначену в п.1. Договору.

Суд приходить до висновку, що п.1.3.2 кредитного договору є несправедливими, такими, що суперечать положенням частини п`ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору), тому відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», вказані умови договору є недійсними з моменту укладення кредитного договору.

Згідно до вказаного Договору відповідач повинен був сплати позивачу станом на 23 вересня 2015 року: 52000,00 грн. сума зі сплати тіла кредиту; 4105, 54 грн. сума зі сплати процентів за користуванням кредитом; 33 696,00 грн. сума комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Зважаючи, що умова договору, щодо сплати 33 696,00 грн. суми комісії за обслуговування кредитної заборгованості є недійсною з моменту укладення кредитного договору, відповідач повинен був сплатити позивачу : 52000,00 грн. сума зі сплати тіла кредиту; 4105, 54 грн. сума зі сплати процентів за користуванням кредитом, а всього 56105, 54 грн.

Відповідно до наданих відповідачем письмових доказів, останній сплатив 36 680 грн. на користь ПАТ «Креді Агріколь Банк»у період з 2012 по 2014 рік. Вказані обставини не заперечувались позивачем у судовому засіданні.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача зі сплати тіла кредиту та процентів за користуванням кредитом складає з врахуванням сплачених ним сум (56105, 54 грн. - 36 680 грн.) = 19 425,54 грн.

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання в сумі 19 425,54 грн., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних за період з 25 грудня 2014 року до 25 листопада 2016 року, що передбачено ст. 625 ЦК України.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, і трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

При визначені суми боргу з врахуванням індексу інфляції, суд виходить з встановлених обставин, а саме загальна сума заборгованості складає 19 425,54 грн., кількість днів 699, а саме з 25 грудня 2014 року (дата початку нарахування) до 25 листопада 2016 року (дата закінчення нарахування). Розраховується за формулою: [Індекс інфляції] - добуток щомісячних індексів за відповідний період [Збитки від інфляції] = [Сума боргу] [Індекс інфляції] / 100% - [Сума боргу]. Таким чином, з врахуванням тих обставин, що загальний сукупний індекс інфляції за відповідний період складає 159.59 %, виходячи із зазначеного розрахунку інфляційні збитки за вказаний період складають 11 575, .36 грн.

При визначені 3% річних від простроченої суми заборгованості, суд виходить з встановлених обставин, а саме загальна сума заборгованості складає 19 425,54 грн., кількість днів 699, а саме з 25 грудня 2014 року (дата початку нарахування) до 25 листопада 2016 року(дата закінчення нарахування). Розраховується за формулою: [Відсотки] = [Сума боргу] [Процентна ставка] / 100% / 365 днів [Кількість днів]. Таким чином, всього: сума відсотків за користування грошовими коштами за період з 25.12.2014 року по 22.11.2016 року складає 1 114.58 грн.

В частині стягнення з відповідача неустойки, суд виходить з наступного.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Отже, аналіз цих норм ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Таким чином, вказаний строк слід рахувати з 24.09.2015 року та відповідно до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), строк закінчився 24.09.2016 року.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом в частині вимог, щодо стягнення неустойки, лише 19 грудня 2016 року, тобто поза межами строку встановленого ч.2 ст. 258 ЦК України.

За таких обставин в задоволенні позову в цій частині слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13,81,263,265,282- 283 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» заборгованість у розмірі 32115,48 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» суму сплаченого судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: