Ухвала суду № 86914090, 13.01.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/7241/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.01.2020 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого – судді – Бедьо В.І.

за участю секретаря судових засідань - Пазяк С.М.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача Оноківської сільської ради – Свереняк І.І.

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород в клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про залишення без розгляду позову керівника Ужгородської місцевої прокуратури Кириленко Д. до Оноківської сільської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення Оноківської сільської ради, скасування запису державної реєстрації на право власності земельну ділянку, -

ВСТАНОВИВ:

Прокурор звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому ставить вимоги про визнання незаконним та скасування рішення 23 сесії 7 скликання Оноківської сільської ради від 07.09.2018 за №840 в частинізатвердження ОСОБА_2 проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за кадастровим номером 2124884800:10:010:0022, площею 0,4947 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради; скасувати запис про державну реєстрацію на право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку за кадастровим номером 2124884800:10:010:0022, площею 0,4947 га, вартістю 1058616 грн. для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Оноківської сільської ради.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.08.2019 року за вказаною заявою відкрито провадження та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Рутковський С.В. в судовому засіданні подав клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку з відсутністю повноважень у прокурора для звернення до суду. Зауважує, що прокурором при подачі даного позову фактично звернувся в особі Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісового господарства України, не навівши при цьому обставин нездійснення уповноваженим органом наданих ним повноважень у сфері лісового господарства. Також вказує на те, що розпорядником спірних земельних ділянок в даному випадку є Оноківська сільська рада. Крім того вказує на те, що посадові особи Держегокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель в межах своїх повноважень мають право звертатись до суду з позовом щодо відшкодування витрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк використання якими закінчився. Відтак на думку заявника інтереси держави в першу чергу мають представляти відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Тому на думку заявника прокурор не навів виключні обставини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом.

Прокурор заперечив щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, з обґрунтуванням, на думку позивача, наявності підстав для звернення до суду в якості позивача для захисту інтересів держави, оскільки в даному випадку вбачає порушення інтересів держави, суспільства, оскільки правовідносини, пов`язані з вибуттям земель державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес. Відтак прокурор вважає, що в даному випадку право прокурора на звернення до суду в якості позивача повністю обґрунтовано оскільки наявний інтерес держави, та відсутній орган, який наділений відповідними повноваженнями на звернення до суду.

Представник відповідача Оноківської сільської ради підтримав думку представника позивача.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали цивільної справи судом встановлено наступне.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурор обґрунтовує своє представництво в суді в якості позивача тим, що у даному випадку відсутні повноваження для звернення до суду в органу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру з позовами до суду про вжиття заходів реагування шляхом оскарження рішення Оноківської сільської ради.

Окрім того суд звертає увагу на те, що в судовому засіданні прокурор зауважив, що вказана у позові земельна ділянка межує із землями Оноківської сільської ради, однак на даний час спірним є питання щодо її належності до земель комунальної власності.

Разом з тим з матеріалів даної справи, зокрема листа Голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області № 03-24/823 від 23.05.2019 року вбачається, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2124884800:10:010:0022, площею 0,4947 га, вартістю 1058616 грн. для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в межах с. Оноківці на території Оноківської сільської ради.

Розглядаючи клопотання про залишення позову без розгляду, судом встановлено, що вказаний позов не містить конкретних даних в інтересах якого органу звернувся прокурор для захисту порушених прав. Також суд звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які дані, які обґрунтовують в чому полягає порушення інтересів держави при розпорядженні землями комунальної власності, та прокурором при зазначені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Оноківську сільську раду залучено в якості відповідача, при цьому відсутні відомості (докази) про те, що прокурор звернувся до суду в на захист прав територіальної громади с. Оноківці).

Відповідно до п.п.2, 8 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи та якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Відповідно до ч.4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону «Про прокуратуру».

Аналіз частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний суд неодноразово звертав увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У частині четвертій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження підстав для представництва. Підстави представництва прокурором інтересів держави з`ясовуються насамперед судом першої інстанції, який має досить широкий розсуд (дискрецію) в оцінці підстав звернення прокурора.

У разі вирішення справи по суті, безпідставність звернення прокурора до суду на захист інтересів держави може бути підставою для скасування судового рішення, що набрало законної сили, лише у випадку, коли законних підстав для такого представництва явно не було, що свідчить про порушення пункту 3 частини першої статі 131-1 Конституції України.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

Зазначене вище узгоджується з усталеними правовими висновками Верховного Суду, зокрема в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, а також у постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі № 926/03/18, від 23.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 01.11.2018 у справі №910/18770/17, від 05.02.2019 у справі №910/7813/18, від 27.03.2019 у справі № 907/270/18.

Позов у справі, що розглядається, подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги аргументовано тим, що приймаючи оскаржувані рішення, Оноківська сілська рада допустила порушення земельного законодавства при реалізації своїх повноважень на розпорядження землями комунальної власності.

Крім того, зі змісту позовних вимог вбачається, що міська рада, виконуючи функції розпорядника земель, приймала рішення щодо затвердження проекту землеустрою щодо оспорюваної земельної ділянки, такі рішення позивач вважає такими, що не відповідають вимогам закону та суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права та інтереси.

Перевіряючи повноваження прокурора на звернення з даними вимогами до суду як позивача, судом встановлено, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю.

Одночасно суд наголошує, що обставини наявності визначених законодавством підстав для представництва інтересів держави та їх доведення прокурором підлягають з`ясуванню судом не залежно від того, чи має місце факт порушення чинного законодавства у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 56, 175 ЦПК України недотримання порядку представництва унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті.

У даній справі судами встановлено недоведеність прокурором законних підстав для представництва інтересів держави у правовідносинах з оскарження рішень органу місцевого самоврядування, пов`язаних з розпорядженням землею комунальної власності, що свідчить про заявлення позову особою, яка не має процесуальної дієздатності та є підставою для залишення позову законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності.

З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосувати положення пункту 2 частини першої статті

257 ЦПК України та постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, оскільки позовну заяву подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у справі у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладено у постанові від 20.06.2019 року за результатами перегляду в касаційній інстанції справи номер 648/2821/18.

З урахуванням викладеного, суд дійшов переконання, що клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити особі, яка звернулася з позовом, положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно з якою особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 56,175, 200, 257, 258, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - задовольнити.

Позовну заяву керівника Ужгородської місцевої прокуратури Кириленко Д. до Оноківської сільської ради та ОСОБА_2 про скасування рішення Оноківської сільської ради, скасування запису державної реєстрації на право власності земельну ділянку - залишити без розгляду.

Роз`яснити особі, яка звернулася з позовом та позов якої залишено без розгляду, що після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, вона має право звернутися до суду повторно.

Ухвала суду набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

Ухвалу суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання повного тексту ухвали, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду або через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського В.І. Бедьо

міськрайонного суду