Ухвала суду № 86910251, 14.01.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4347/15-ц

Провадження № 4-с/211/5/20

У Х В А Л А

іменем України

14 січня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , на дії державного виконавця,-

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся 19 липня 2019 року до суду з вказаною скаргою та просить суд поновити пропущений строк для подання скарги на рішення та дії старшого державного виконавця ГТУЮ Куліковської А.О., що полягають у винесенні постанови про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу від 08.05.2018 р. та скасування постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 08.05.2018 р., визнати дії старшого державного виконавця неправомірними та скасувати вказану постанову. В обґрунтування позову зазначив, що на виконання рішення суду від 21 червня 2016 року, державним виконавцем 11 серпня 2016 року винесено постанову про відкриття провадження і винесено про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно боржника в межах суми 6269789,50 грн. 29.11.2016 р. державним виконавцем винесено постанову про опис та арешт квартири АДРЕСА_1 , 13.12.2016 р. винесено постанову про залучення експерта для проведення оцінки арештованого майна. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , вартість нерухомого майна боржника склала 577900,00 грн. В подальшому нерухоме майно боржника було передано ДП «Сетам» на реалізацію на електронних торгах, початкова ціна склала 577900,00 грн. Електронні торги 10.04.2017 р., 26.05.2017 р. та 12.07.2017 р. не відбулися через відсутність допущених учасників торгів. У зв`язку з розглядом судом його скарги, з 09.08.2017 р. по 02.04.2018 р. зупинено вчинення виконавчих дій. Оскільки спірне нерухоме майно так і не було реалізовано на електронних торгах, державним виконавцем було запропоновано стягувачу протягом 10 робочих днів з моменту отримання даного листа вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна за ціною електронних торгів, що склало 404530,00 грн. в рахунок погашення заборгованості за виконавчим документом. 04.05.2018 р. на адресу відділу надійшла заява АТ КБ «Приватбанк» від 24.04.2018 р. про намір залишити за собою нереалізоване майно, що належить ОСОБА_1 . Тому 08.05.2018 р. державним виконавцем було винесено постанову про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, якою за ціною електронних торгів, яка склала 404530,00 грн., передано стягувачу/іпотеко держателю майно, що є предметом іпотеки, складено акт про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та знято арешт зі спірної квартири. 30.07.2018 р. держвним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. де на звороті виконавчого листа державним виконавцем зазначено про погашення заборгованості в сумі 406017,41 грн. Вважає, що стягувачем пропущено строк направлення заяви про залишення за собою нереалізованого майна, оскільки лист державного виконавця отриманий 13.04.2018 р., заява від стягувача направлена за вихідним від 24.04.2018 р., згідно з відбитком поштового штемпелю – 25.04.2018 р., тобто з пропуском строку, встановленого ст.. 61 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, АТ КБ «Приватбанк» є іпотекодержателем виключно за зобов`язаннями, які виникли з укладеного між ним та банком кредитним договором та договором іпотеки, натомість у відкритому державним виконавцем виконавчому провадження задля виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц виданого судом 26.07.2016 р., банк вказаний лише стягувачем. Будь-яких підстав припинення іпотеки не було. Право застави виникло 29.12.2006 р., тобто до ухвалення 21.06.2016 р. судом рішення по справі № 211/4347/15-ц. Вартість предмета застави не перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю за кредитним договором № KRT0GL00150626 від 29.12.2006, який згідно рішення суду від 27.01.2017 складає 740894 гривень 47 копійок. письмова згода заставодержателя АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в матеріалах виконавчого провадження відсутня. При цьому, державному виконавцю було достеменно відомо про той факт, що вказане майно є предметом, іпотеки в якості забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором № KRT0GL00150626 від 29.12.2006 р. Таким чином, винесена державним виконавцем постанова про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 08.05.2018, є вочевидь протиправною та порушує його права власника/іпотекодавця/боржника, так як в результаті вказаного фактично відбулося зарахування грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за рішенням суду, предметом якого була заборгованість за кредитним договором не забезпеченим іпотекою, а саме: кредитним договором №1/274-МК від 13.08.2008 р., укладеним між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . При цьому, наразі, з урахуванням положень ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про виконавче провадження» АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має право до 2020 року пред`явити до примусового виконання виконавчий лист №211/65/16-ц виданий судом за наслідками ухваленого рішення від 27.01.2017 р., предметом якого була його особиста заборгованість за кредитним договором № KRT0GL00150626 від 29.12.2006 року, який в свою чергу був забезпечений іпотекою. Виконавчий лист отримано представником банку 28.03.2017 р., що підтверджується відповідною відміткою в матеріалах цивільної справи №211/65/16-ц. Таким чином вважає, що вказані обставини є підставою для визнання неправомірними дій старшого державного виконавця Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О., що полягають у винесенні Постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 08.05.2018 (Виконавче провадження №51898021), та визнання протиправною та скасування винесеної старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Куліковською А.О. постанови про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 08.05.2018 р.

Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 липня 2019 року скаргу залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу суду від 23 липня 2019 року скасовано та справу направлено для продовження розгляду.

Ухвалою суду від 17 грудня 2019 року прийнято скаргу до розгляду.

В судове засідання сторони не з’явилися, про дату слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином в порядку, передбаченому ст. 128 ЦПК України.

Враховуючи викладене, відсутність заяв учасників справи про відкладення розгляду справи або про обов`язкову участь в судовому засіданні, суд, враховуючи вимоги частини першої статті 223 ЦПК України вважає, що їх неявка не перешкоджає вирішенню спору та з метою дотримання розумних та допустимих строків розгляду справи слід розглянути справу на підставі наявних в справі доказів за відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно частини першої статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Як встановлено судом, рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2016 року стягнути солідарно з ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № 1/274-МК від 13.08.2008 р., що виникла станом на 30.06.2015 р., у розмірі 298215 доларів США 27 центів, що відповідно до розпорядження НБУ про встановлення офіційних курсів гривні станом на 06.07.2015 р. із розрахунку 100 доларів = 2101,8248 грн. складає еквівалент 6267962 грн. 50 коп. та судові витрати по 1827 грн. з кожного.

Постановою державного виконавця від 11.08.2016 р. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 211/4347/15-ц (а.с. 22 – копія постанови), винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 23 – копія постанови), про арешт та опис майна (а.с. 24 – копія постанови).

Вартість квартири АДРЕСА_1 , за висновками суб`єкта оціночної діяльності складає 577900,00 грн. без НДС (а.с. 25 – копія висновків).

Як вбачається з протоколів про проведення електронних торгів, 10 квітня 2017 року, 26 травня 2017 року та 12 липня 2017 року торги не відбулися (а.с. 26-28 – копія постанов).

Постановою державного виконавця від 09.08.2017 р. виконавче провадження було зупинено до завершення розгляду скарги боржника (а.с. 29 – копія постанови) та 02 квітня 2018 року поновлено (а.с. 30 – копія постанови).

Повідомленням за вих. від 24.04.2018 р. АТ КБ «Приватбанк» повідомлено державного виконавця про намір залишити за собою нереалізоване майно – квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 31 – копія повідомлення).

Постановою від 08 травня 2018 року про передачу стягувачу у рахунок погашення боргу за виконавчим листом № 211/4347/15-ц від 26.07.2016 р., передано вказану квартиру стягувачу/іпотеко держателю АТ КБ «Приватбанк» за ціною 404530,00 грн. (а.с. 35 – копія постанови), складено акт про передачу майнап стягувачу у рахунок погашення боргу (а.с. 36-37 – копія акту), знято арешт з майна (а.с. 38-39 – копія постанови).

Порядок судового оскарження передбачено Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), відповідно до частини першої статті 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом № 1404-VIII заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 2 Закону № 1404-VIII виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, якзабезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Разом з тим відповідно до статті 383 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання скарги до суду) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно з частиною другою статті 384 цього Кодексу скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Отже, право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, установленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

Як право на звернення зі скаргою в порядку цивільного судочинства, так і порядок її розгляду та постановлення ухвали пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, та його примусовим виконанням, яке вчиняється відповідним відділом державної виконавчої служби.

Одна з підстав визнання дій державного виконавця протиправними є порушення вимоги статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» в частині строків.

Так, відповідно до частин 7-9 статті 61 Закону № 1404-VIII, у разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.

Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.

Таким чином, оскільки вказаною нормою визначено строк 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення державного виконавця, стягувач подав відповідь у зазначені строки. Натомість заявник рахував строк у вигляді календарних днів, що не відповідає зазначеному та є помилковим.

Крім того, стосовно порушення процедури в частині отримання дозволу заставодержателя на передачу предмета іпотеки стягувачу, то суд не розуміє, як зазначене впливає по суті саме на права заявника.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, оскільки зазначені заявником обставини ґрунтуються виключно на його припущеннях, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог.

Згідно абзаців першого та другого пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, -

постановив:

в задоволенні скарги ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 14 січня 2020 року.

Суддя Д.М.Ніколенко