Рішення № 86910248, 14.01.2020, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4715/19

Провадження № 2/211/225/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

14 січня 2020 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Гулько А.С.,

позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 , представника третьої особи - Фаткулліна Р.Р .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа», Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою», про встановлення порядку утримання житлового приміщення шляхом розподілу особових рахунків по сплаті житлово-комунальних послуг, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до відповідача ОСОБА_4 та просить суд встановити порядок утримання ними житлового приміщення, як співвласниками квартири АДРЕСА_1 , шляхом розподілу особових рахунків зі сплати житлово-комунальних послуг пропорційно належним їм часткам, у тому числі належної позивачу 1/2 частки у праві спільної часткової власності на квартиру, що становить 29.0 кв.м. від її загальної площі, посилаючись на відсутність участі відповідача в оплаті житлово-комунальних послуг. В обґрунтування позову зазначила, що їм з відповідачем належить по 1/2 частці вказаної квартири, однак відповідач хоч і зареєстрований в цій квартирі, проживає в іншому місті, на зв`язок не виходить, участі в утриманні належної йому частки в квартирі не приймає та не має наміру з`явитися до комунальних підприємств для укладення окремих договорів. Оскільки вона володіє та користується квартирою виключно в межах належної їй частки, тому вважає, що й оплату повинна здійснювати виключно за обсягом площі квартири, що припадає на неї. Відсутність домовленості щодо встановлення порядку користування житловим приміщенням з іншим співвласником та розподілу особових рахунків унеможливлює відкриття нею окремого рахунку для оплати житлово-комунальних послуг із укладенням договорів, тому з метою захисту своїх майнових прав просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 12 серпня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18 грудня 2019 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті, встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягали з підстав, викладених в ньому, просили розділити особові рахунки відповідно до ідеальних часток в квартирі, зазначивши, що порядок користування квартирою не визначений, відповідач в квартирі фактично не проживає. Не заперечують проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України, не повідомив причини неявки, відзиву не подав.

Представник третьої особи КПТМ «Криворіжтепломережа» Фаткуллін Р.Р. в судовому засіданні при винесенні рішення покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи ТзОВ «Комбінат благоустрою» звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти розподілу особових рахунків по сплаті житлово-комунальних послуг не має.

Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не повідомив причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з положеннями статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

За частинами 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Положеннями ст. 321 ЦК України встановлено принцип непорушності права власності, відповідно до якого ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Як встановлено судом, на підставі свідоцтва про право на спадщину від 05 грудня 2017 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності є власниками трикімнатної квартири загальною площею 58,01 кв.м., житловою площею 44,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 17 - копія свідоцтва), що підтверджується також інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 18).

Між сторонами існує конфліктна ситуація щодо оплати комунальних послуг.

Згідно із статтею 63 ЖК України, предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирний жилий будинок.

Відповідно до статті 104 ЖК України член сім`ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму. якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 цього Кодексу. У разі відмовлення членів сім`ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладені такої договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Загальні положення про право власності викладені у главі 23 ЦК України.

Здійснення права спільної часткової власності передбачено положеннями ст. 358 ЦК України, за якими право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереженні спільного майна, у сплаті податків, зборів, обов`язкових платежів, а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Здійснення права спільної часткової власності передбачено положеннями ст. 358 ЦК України, за якими право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При цьому, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Статтею 383 ЦК України визначено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб тощо.

Згідно зі ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Правовідносини з обслуговування будинку, постачання електричної та теплової енергії, водопостачання і водовідведення тощо регулюються відповідними нормативно-правовими актами і здійснюються на договірних підставах.

Відповідно до ст. 179 ЖК України, користування будинками (квартирами) та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями та пунктом 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 р. № 572 (далі Правила № 572) передбачений порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартири в разі, якщо між ними відсутня згода щодо оплати.

Так, згідно вищезазначеного пункту Правил № 572, мешканці квартири, в якій проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. У разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю членів сім`ї, що проживають у квартирі, та осіб, які проживають у квартирі більше ніж місяць; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Згідно ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06 2004 року, зі змінами та доповненнями, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо), та ін.

Вищенаведене свідчить про те, що первісне значення у врегулюванні відносин між користувачами послуг та їх надавачами має домовленість. Очевидно, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. У той же час, при виникненні спірної ситуації, наприклад незгоди надавача послуг за зверненням користувача щодо зміни такої домовленості, що унеможливлює користування житлово-комунальними послугами у спосіб, бажаний користувачем, такий спір може вирішити суд.

Так, матеріали справи містять докази звернення позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комбінат благоустрою» та Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» із заявами про розділ особового рахунку між співвласниками квартири, а також відмови вказаних організацій у цьому (а.с. 23,24).

Разом з тим, частки сторін у спірній квартирі в натурі не виділені, окремі прилади обліку споживання газу, електричної енергії та водопостачання не встановлені.

Крім того, згідно пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 р. № 20 «Про судову практику за позовами про захист приватної власності», роз`яснено судам, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно пункту 10 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 р. N 572, у разі коли між мешканцями квартири відсутня згода щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалювальної та загальної площі приміщення, яким користується співвласник, наймач (орендар).

Оскільки цивільним законодавством України не встановлено прямої норми, яка б регулювала правовідносини з приводу поділу особового рахунку з оплати житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири, то вирішити питання про поділ особових рахунків, як це передбачено Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, можливо лише у випадку визначення конкретної житлової площі, якою користується кожна з осіб, яка претендує на оформлення особового рахунку на своє ім`я. Так, при поділі обов`язково повинен враховуватися порядок користування квартирою (житловим будинком), коли однією частиною житлоплощі (коридором, санвузлом, ванною, кухнею тощо) користуються всі мешканці, а інша (житлові кімнати) ділиться на всіх порівну. При подачі позовної заяви, питання про необхідність поділу особових рахунків, має бути поставлено чітко і коректно. Важливо визначитися з порядком користування житлом (кому і яка кімната буде належати). Варто врахувати, що після поділу житлові умови членів сім`ї не повинні погіршитися. Після винесення позитивного рішення про поділ особового рахунку, квартира або будинок, залишається у загальному користуванні, але кожен власник стає власником своєї частини житла та здійснює оплату за неї, тобто одна частина квартири (кімнати) виділяється в окреме користування, а друга - в загальне. Якщо квартира занадто маленька, то для чіткого визначення порядку користування може проводитися будівельна експертиза.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч. 1 статі 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч. 5,6 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачем та її представником в обґрунтування заявлених вимог не зазначено жодної з перерахованих вимог (встановлення порядку користування квартирою, тощо) та не надано доказів на обґрунтування заявлених вимог, тому аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Судові витрати згідно ст. 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 321, 358, 364 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 280-284, 288 ЦПК України,суд, -

ухвалив:

в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 14 січня 2020 року

Суддя Д.М.Ніколенко