Постанова № 8689185, 16.03.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.03.2010                                                                                           № 19/131

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009

у справі № 19/131 ( .....)

за позовом                               Приватного підприємства "Вагма-Капітал"

до                                                   ЗАТ "Чернігівський лікеро-горілчаний завод "Чернігівська горілка"

про                                                   стягнення заборгованості у розмірі 185322,94 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Головатенко Д.О. – дов. від 05.01.2010 (був присутній

02.03.2010)

від відповідача Волохов Д.А. – дов. № 660 від 14.07.2009

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Вагма-Капітал” (надалі – позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (надалі – відповідач, апелянт) про стягнення заборгованості в розмірі 185 322,94 грн. (з яких: 137 365,00 грн. - основний борг, 10132,01 грн. – пеня, 17033,26 грн. – збитки, заподіяні у зв’язку зі знеціненням грошових коштів, та 20 792,67 грн. - 16% річних з простроченої суми).

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі №19/131 позов задоволено; стягнуто з Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” на користь Приватного підприємства “Вагма-Капітал” 137365,00 грн. боргу, 17033,26 інфляційних нарахувань, 20792,67 грн. процентів річних, 10132,01 грн. пені, 1853,23 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості (з урахуванням інфляційних втрат, річних та пені) є обґрунтованими, оскільки відповідачем взяті на себе зобов’язання належним чином не виконано, вартість отриманого від позивача товару своєчасно не оплачена.

Закрите акціонерне товариство „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка”, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою № 981 від 24.11.2009 (з урахуванням уточнень до неї № 88 від 17.02.2010), у відповідності до якої просить скасувати повністю рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі № 19/131 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення, яке прийнято місцевим судом, є необґрунтованим та незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він проти наявних у скарзі доводів заперечує та просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі № 19/131 залишити без змін.

Представник апелянта (відповідача) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засідання 02.03.2010 проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 02.03.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 16.03.2010.

Після перерви представник позивача в судове засідання 16.03.2010 не з‘явився. Про час та місце продовження судового засідання представник позивача повідомлений належним чином (розписка наявна у справі).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судом з матеріалів справи, між позивачем Приватним підприємством „Вагма-Капітал” (як постачальником) та відповідачем Закритим акціонерним товариством „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (як покупцем) був укладений договір № 39/б від 05.07.2008 (копія договору – а.с.11-14).

Відповідно до умов названого договору постачальник зобов’язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (товар - ковпачок алюмінієвий 31,5 х 42 мм с литографією), а покупець зобов’язується прийняти товар та своєчасно оплатити його на умовах даного договору (п.п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору № 39/б від 05.07.2008 загальна вартість товару визначається за всіма погодженими рахунками-фактурами та видатковими накладними на протязі всього строку дії договору. Оплата за кожну окрему партію товару, отриманого зі складу постачальника, здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: платіж в розмірі 100% від вартості партії товару, зазначеної в специфікації, перераховується на протязі 3-х банківських днів з моменту отримання готової продукції покупцем.

Датою поставки товару вважається дата оформлення видаткової накладної зі складу постачальника (п. 4.2 договору).

У відповідності до пункту 11.1 договору № 39/б від 05.07.2008 термін дії цього договору встановлений з моменту його підписання сторонами та діє протягом року, однак, у будь-якому випадку - до повного виконання сторонами умов договору.

На виконання умов договору № 39/б від 05.07.2008 позивач поставив відповідачу товар на суму 137365,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.16-19):

№ РН-00033 від 15.07.2008 на суму 15972,04 грн.,

№ РН-00037 від 04.08.2008 на суму 37190,16 грн.,

№ РН-00055 від 30.09.2008 на суму 14770,80 грн.,

№ РН-00056 від 14.10.2008 на суму 69432,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зобов’язання щодо оплати отриманого у позивача товару належним чином не виконано, а саме – товар на суму 137365,00 грн. відповідачем оплачений не був.

З метою досудового врегулювання спору відповідачу була направлена претензія № 258 від 16.07.2009 (а.с.20) з пропозицією сплатити суму боргу в розмірі 137365,00 грн., а також пеню, річні та інфляційні, яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Доказів на підтвердження факту оплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем належним чином свої зобов'язання за договором № 39/б від 05.07.2008 не виконано, оскільки ним своєчасно не було здійснено розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 137365,00 грн. Вказана обставина належними та допустимими доказами апелянтом не спростована.

Пунктом 7.1 укладеного сторонами договору № 39/б від 05.07.2008 передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов’язується сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 100% вартості товару, вказаного в узгоджених та затверджених специфікаціях, пеню в розмір подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, вартість зберігання товару на складі постачальника у розмірі, встановленому п.3.3 розділу 3 даного договору, а також неустойку у вигляді 16% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання по цьому договору.

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, при вирішенні даного спору підставно та обґрунтовано підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 137365,00 грн. основного боргу, 17033,26 грн. інфляційних нарахувань та 10132,01 грн. пені.

Разом з тим, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення місцевого суду підлягає зміні в частині розміру річних, що підлягають стягненню з відповідача, з огляду на наступне.

Задовольняючи повністю позовні вимоги, місцевий суд виходив з того, що з відповідача на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України та п.7.1 договору № 39/б від 05.07.2008 підлягає стягненню 20792,67 грн. з розрахунку 16% річних, тобто, що у п.7.1 договору сторони передбачили більший розмір процентів річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Однак, судова колегія з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що пунктом 7.1 договору № 39/б від 05.07.2008 передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару покупець зобов’язаний сплатити постачальнику, зокрема, неустойку у вигляді 16% річних за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за цим договором.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно позовної заяви, в обґрунтування своїх вимог про стягнення річних позивач посилається на статтю 625 ЦК України, якою передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання.

Судова колегія зазначає, що проценти річних згідно статті 625 ЦК України не є неустойкою, оскільки це окремі самостійні способи захисту цивільних прав.

Передбачене законом (ст.625 ЦК України) право кредитора вимагати стягнення інфляційних нарахувань та відсотків річних не є господарською санкцією (неустойкою), а є способами захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів наслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

А тому судова колегія не погоджується з доводами позивача про те, що пунктом 7.1 договору № 39/б від 05.07.2008 сторонами передбачено інший (більший) розмір процентів річних (замість 3%), які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.625 ЦК України, оскільки у п.7.1 договору мова йде саме про неустойку.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача річних у розмірі більшому, ніж це передбачено ст.625 ЦК України, відсутні.

За таких обставин судом апеляційної інстанції зроблений перерахунок річних, які підлягають стягненню у відповідності до ст.625 ЦК України, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% річних у сумі 3724,41 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі № 19/131 підлягає зміні на підставі п.3 ч.1 ст.104 ГПК України.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101, ст.103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі № 19/131 за позовом Приватного підприємства “Вагма-Капітал” до Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” змінити.

3. Резолютивну частину рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.10.2009 у справі № 19/131 за позовом Приватного підприємства “Вагма-Капітал” до Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” викласти в наступній редакції:

„1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Чернігівський лікеро-горілчаний завод “Чернігівська горілка” (14005, м. Чернігів, вул. Котляревського, 38, код ЄДРПОУ 31597869, п/р 2600201762789 у філії ВАТ „УкрЕксімБанк”, м. Чернігів, МФО 353649, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного підприємства “Вагма-Капітал” (07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, 22, код ЄДРПОУ 32932773, п/р №26005410786131 в КМФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Бровари, МФО 322012) 137365 (сто тридцять сім тисяч триста шістдесят п’ять) грн. 00 коп. основного боргу, 3724 (три тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 41 коп. - 3% річних, 17 033 (сімнадцять тисяч тридцять три) грн. 26 коп. – інфляційних втрат, 10132 (десять тисяч сто тридцять дві) грн. 01 коп. – пені, 1 682 (тисяча шістсот вісімдесят дві) грн. 55 коп. державного мита та 214 (двісті чотирнадцять) грн. 26 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині – в позові відмовити”.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Матеріали справи № 19/131 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді