Рішення № 86891131, 14.01.2020, Київський районний суд м. Полтави

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/117/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2020 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

присяжних Семененко Н.С., Цесля Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,

лікаря Максименко О.С.,

прокурора Деряга О.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Полтави цивільну справу № 552/117/20 за заявою лікаря-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_3 про доцільність госпіталізації до психіатричного стаціонару недієздатного ОСОБА_1 , опікун - ОСОБА_2 , -

В С Т А Н О В И В :

Лікар-психіатр 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева Полтавської обласної ради» ОСОБА_3 13 січня 2020 року звернулася в Київський районний суд м. Полтави з заявою про доцільність госпіталізації до психіатричного стаціонару та стаціонарного лікування недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 10 січня 2020 року о 19 год 05 хв за направленням лікаря-психіатра КНП «Гадяцька ЦРЛ» Гадяцької районної ради та за заявою опікуна ОСОБА_2 був госпіталізований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатний, особа з інвалідністю ІІ групи безтерміново, мешканець м. Гадяч, з діагнозом: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тим перебігу.

Лікар вказував, що ОСОБА_1 хворіє з 2004 року, поступив в стаціонар 11.01.2020, був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, рецидив. Під час огляду дав згоду на лікування в психіатричному стаціонарі. В подальшому стан пацієнта змінився, став злобним, агресивним, дисфоричним, під час обходу категорично відмовився від лікування.

В своїй заяві лікар просив суд ухвалити рішення про доцільність госпіталізації до психіатричного стаціонару та стаціонарного лікування недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні лікар повністю підтримала вимоги заяви про доцільність госпіталізації ОСОБА_1 .

Прокурор в судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

Суд, заслухавши лікаря, думку прокурора, вивчивши матеріали справи, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що в КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР» 10 січня 2020 року о 19 год 05 хв за направленням лікаря-психіатра КНП «Гадяцька ЦРЛ» Гадяцької районної ради та за заявою опікуна ОСОБА_2 був госпіталізований ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недієздатний, особа з інвалідністю ІІ групи безтерміново, мешканець м. Гадяч, з діагнозом: шизофренія, параноїчна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тим перебігу.

Встановлено, що ОСОБА_1 хворіє з 2004 року.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 9 березня 2006 року визнано недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 3 травня 2006 року встановлено опіку над ОСОБА_1 , призначено ОСОБА_2 опікуном над недієздатним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 поступив в стаціонар до КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева ПОР», 11.01.2020 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, рецидив. Під час огляду дав згоду на лікування в психіатричному стаціонарі. В подальшому стан пацієнта змінився, став злобним, агресивним, дисфоричним, під час обходу категорично відмовився від лікування.

13.01.2020 ОСОБА_1 був оглянутий комісією лікарів-психіатрів, встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, рецидив.

Відповідно до норм ст. 14 Закону України "Про психіатричну допомогу" особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до закладу з надання психіатричної допомоги без її усвідомленої письмової згоди або без письмової згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Аналіз норм ст. 14 Закону дає підстави вважати, що примусова госпіталізація можлива за певних умов, а саме: особа страждає на психічний розлад, а також якщо вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

Підпунктом «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифікованої Верховною Радою України прийняттям Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожному гарантується право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім законного затримання осіб для запобігання поширенню інфекційних захворювань, законного затримання психічно хворих, алкоголіків або наркоманів чи бродяг відповідно до процедури, встановленої законом.

Так, прикладом реалізації права на свободу та особисту недоторканність в контексті положень підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що стосується позбавлення (обмеження) волі психічнохворих шляхом поміщення їх у психіатричний заклад, є рішення у справі Вінтерверп проти Нідерландів від 24 жовтня 1979 року.

У вказаній справі ЄСПЛ звернув увагу на три вимоги, що зумовлюють наявність законних підстав для обмеження волі психічно хворої особи. Зокрема, особа повинна реально страждати психічним захворюванням, тобто реальні психічні розлади повинні бути встановлені компетентними органами на основі об`єктивної медичної експертизи; психічні розлади повинні досягти такого рівня, які виправдовують позбавлення волі; дійсність позбавлення волі залежить від наявності такого захворювання, особа може бути позбавлена волі до тих пір, поки є захворювання, що встановлено відповідним висновком.

Такі ж висновки містяться й в інших рішеннях ЄСПЛ, а саме - рішення від 28 жовтня 2003 року у справі Ракевич проти Російської Федерації, рішенні від 27 березня 2008 року у справі Штукатуров проти Російської Федерації.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, яка страждає на психічний розлад, є особою з інвалідністю ІІ групи, рішенням суду визнаний недієздатним.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісією лікарів-психіатрів встановлено діагноз: шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-параноїдний синдром, безперервний тип перебігу, рецидив.

Зазначений діагноз було встановлено на підставах та в порядку визначеному законом, він не спростований жодними доказами.

За висновком комісії лікарів-психіатрів КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» від 13 січня 2020 року ОСОБА_1 , 1976 року народження, підлягає госпіталізації та стаціонарного лікування в КП «Полтавська облпсихлікарня ПОР».

Рішенням Конституційного суду України від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" (справа про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України "Про психіатричну допомогу" від 22 лютого 2000 року № 1489-III з наступними змінами у взаємозв`язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.

В даному випадку суд приходить до висновку про достовірність тієї обставини, що ОСОБА_1 є психічно хворою особою (висновок комісії - лікарів від 13 січня 2020 року).

Психічний розлад ОСОБА_1 є такого виду та ступеня, що слугує підставою для лікування у психіатричній лікарні, оскільки без лікування в стаціонарних умовах є ризик того, що він може вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для нього та оточуючих (близьких рідних).

Встановивши дані обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень лікаря щодо необхідності лікування ОСОБА_1 саме в стаціонарних умовах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заява лікаря-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_3 про доцільність госпіталізації ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 264, 265, 342 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву лікарі-психіатра 2-А відділення КП «ПОКПЛ ім. О.Ф.Мальцева ПОР» ОСОБА_3 (місцезнаходження вулиця Медична, 1, м. Полтава, 36013, код ЄДРПОУ 01999075) про доцільність госпіталізації ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_1 ), опікун ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ), задовольнити.

Визнати доцільним госпіталізацію до психіатричного стаціонару та стаціонарне лікування недієздатного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судові витрати за розгляд справи судом віднести за рахунок держави.

Рішення суду підлягає негайному виконанню та може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено 14 січня 2020 року.

Головуючий суддя /підпис/ Н.Л.Яковенко

Присяжні /підпис/ Н.С.Семененко

/підпис/ Н.І.Цесля

Суддя Н.Л.Яковенко

14.01.2020