Рішення № 8689084, 30.03.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2010 Справа № 3/36-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський м"ясокомбінат "Меридиан", м. Херсон

про стягнення 172781 грн. 74 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Брусенцева О.С. представник дов. ВМК №305815 від 03.10.2009 р. (в судове засідання 30.03.2010 р. –не прибув)

від відповідача: не прибув

          Відкрите акціонерне товариство "Кредобанк" (позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський м'ясокомбінат "Меридиан" (відповідач) заборгованості у сумі 172781 грн. 74 коп., з яких: 100607,61 грн. сума неповернутого кредиту, 24776,28 грн. –пеня, 47397,85 грн. –упущена вигода.

          Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач у судове засідання не прибув, письмовий відзив не надав. Направлена на його юридичну адресу ухвала про порушення справи повернулася з відміткою поштового відділення "за зазначеною адресою не проживає". Згідно Довідки ЄДРПОУ станом на 04.03.2010 р. місцезнаходження відповідача: м.Херсон, вул..Нафтовиків, 10. Відповідач не скористався своїм правом, наданим йому ст.22 ГПК України, бути присутнім у судовому засіданні та надати свої заперечення по суті позову.

Враховуючи викладене, відповідач вважається належним чином повідомленим про дату і місце розгляду справи, тому суд, у відповідності до ст..75 ГПК України проводить її розгляд за наявними матеріалами справи.

          В судовому засіданні 16 березня 2010 року оголошувалась перерва до 30 березня до 10-00 для виготовлення повного тексту рішення.

          Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в:

17.02.2010 р. позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 172781,74 грн., з яких: 100607,61 грн. сума неповернутого кредиту, 24776,28 грн. –пеня, 47397,85 грн. –упущена вигода, що пов’язані з невиконанням умов кредитного договору № 49 від 8 серпня 2006 року (далі –Договір) по своєчасному виконанню зобов’язань по оплаті суми кредиту. В якості правової підстави заявлених вимог позивач посилався на положення статей 509, 526, 546, 589, 590 Цивільного кодексу України.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є кредитним договором, правовідносини за яким витікають з положень статті 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 2.1.5. передбачено порядок видачі кредиту: шляхом оплати платіжних документів з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням. На виконання п.2.6. договору позивач для обліку виданих кредитних коштів відкрив позичковий рахунок №2083701004704. Кредитні кошти в сумі 150000,00 грн. були перераховані з позичкового рахунку ТОВ «Херсонський м'ясокомбінат «Меридиан»на поточний рахунок ВАТ «Херсонський м'ясокомбінат»згідно платіжного доручення №225154 від 10.08.2006 року в якості оплати за нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.2006 р.

Пунктом 2.2. Договору сторони передбачили дату остаточного повернення кредиту –07 серпня 2009 року. Матеріали справи свідчать, що відповідач станом на час розгляду справи по суті сплатив лише 49392,39 грн. суми кредиту.

Поряд з цим, в пункті 4.5. договору сторони досягли згоди щодо нарахування позивачем пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, визначеної в п. 7.1. договору, від суми непогашеного платежу за кожний день прострочення у випадку несвоєчасного погашення кредиту або його частини, оплату комісії, визначених договором.

Неповернення коштів, отриманих за кредитом, та процентів є порушенням взятих відповідачем на себе зобов’язань та положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України, згідно до яких одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

У зв’язку з несвоєчасним повернення кредиту позивачем нарахована до сплати відповідачу пеня в розмірі 24776,28 грн. за період з 08.12.2007 р. по 10.02.2010 р., нарахування якої узгоджується з положеннями статей 230 та 231 ГК України, за якими штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується наступним чином: сум, яка несплачена або несвоєчасно сплачена, помножена на розмір процентів, вказаний у п.2.1. Договору, який збільшено у 1,5 рази. Відповідно до вищевказаного пункту договору позивачем нараховано до стягнення 47397,85 грн. упущеної вигоди, стягнення цієї суми позивач обґрунтовує ч.5 ст.225 ГК України. За приписами частини 5 ст. 225 ГК України, на яку позивач посилається в якості обґрунтування своїх вимог в письмовому поясненні (а.с.45), сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Зобов’язання з відшкодування збитків є деліктним зобов’язанням. Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкідливого результату такої поведінки (шкоди/збитків); причинного зв’язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду (якщо інше не передбачено законом або договором). Протиправною є поведінка, яка не відповідає вимогам закону або договору.

В даному випадку факт невиконання відповідачем умов Договору, тобто його протиправна поведінка є доведеною. Проте, за юридичним складом, для стягнення збитків необхідна наявність одночасно з цією обставиною також інших елементів, зокрема наявність шкідливого результату такої поведінки (тобто, власне збитків).

Виходячи зі змісту ст. 22 ЦК України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, збитки, яких завдано особі, поділяються на дві групи: реальні збитки та упущена вигода. При цьому під реальними збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням/пошкодженням її майна, та витрати, зроблені особою для відновлення свого порушеного права. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, крім іншого, включаються також витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною. Під упущеною вигодою маються на увазі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Однак позивач, всупереч вимог вищенаведених норм процесуального права, не надав господарському суду доказів того, що 47397,85 грн. є саме його упущеною вигодою, яку б він міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення упущеної вигоди.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

          Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

          Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідно до ст.43 господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

          З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                        в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Херсонський м'ясокомбінат „Меридиан” (розташованого за адресою: м.Херсон, вул. Нафтовиків, 10; код ЄДРПОУ 32022491, р/р 2600201004704 в ХФ ВАТ «Кредо банк», МФО 352413) на користь Відкритого акціонерного товариства «Кредо банк» (адреса Херсонської філії: м. Херсон, вул. К.Маркса, буд. 36; р/р невідомий, МФО 352413, код ЄДРПОУ філії 21295212) –100607,61 грн. основної заборгованості; 24776,28 грн. пені, 1727,82 грн. компенсації по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог –відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська