Рішення № 8689022, 18.03.2010, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.03.2010 Справа № 3/26-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делішес", м. Сімферополь АРК

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міг", м. Херсон

про стягнення 156813 грн. 51 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: Кулік В.М. - дов. б/н від 01.02.2010 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Делішес»(позивач) звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міг" (відповідач) 123249,07 грн. основного боргу, 2752,17 грн. пені, 30812,27 грн. штрафу та судові витрати.

16 лютого 2010 року позивач у відповідності до ст.22 ГПК України надав суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с.45) та просить стягнути з відповідача 2752,17 грн. пені та судові витрати.

Відповідач надав докази погашення основного боргу, просить припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 123249,07 грн. та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню.

16 березня 2010 року позивач надіслав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Делішес»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МіГ»(відповідач) укладено договір поставки б/н від 01.01.2009 р. (далі –Договір), за умовами якого позивач зобов»язується передати, а відповідач прийняти та оплатити товар на умовах, що визначаються у Договорі.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Протягом дії Договору в нього не вносилися зміни та доповнення.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 5.4. Договору оплата товару здійснюється на умовах відстрочки платежу протягом 7 календарних днів з моменту поставки. Матеріали справи свідчать, що відповідач свої грошові зобов'язання не виконав, заборгованість перед позивачем на день звернення позивача до суду становила 123249,07 грн.

Судом встановлено, що відповідач платіжним дорученням №13 від 04.02.2010 року на суму 30000,00 грн., платіжним дорученням №18 від 11.02.2010 року на суму 40000,00 грн. та платіжним дорученням№20 від 12.02.2010 року на суму 53249,06 грн. у повному обсязі сплатив основний борг.

Враховуючи вищевикладене, провадження у справі щодо стягнення з відповідача 123249,07 грн. основного боргу слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.6.2. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення. В разі прострочення оплати товару більше ніж на 15 календарних днів відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 25% від суми заборгованості по Договору.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 2752,17 грн. пені.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України суд вправі у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов»язання. Відповідач просить суд зменшити розмір пені, обґрунтовуючи своє клопотання скрутним фінансовим становищем, яке підтверджується звітом про фінансові результати за 2009 рік, згідно якого збитки товариства складають 85000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд зменшує розмір належної до сплати пені на 50 %. Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 1376,09 грн.

Позивач на підставі п.6.2. Договору нарахував та просив стягнути з відповідача 30812,27 грн. штрафу. 16 лютого 2010 року позивачем надано суду заяву (а.с.45), в якій він відмовляється від стягнення штрафу у розмірі 30812,27 грн. Оскільки ця відмова не суперечить законодавству та не порушує інтереси інших осіб, суд дійшов висновку припинити провадження у справі щодо стягнення з відповідача штрафу на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

          Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

          В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

          В судовому засіданні за згодою представника відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивачу на підставі ст..49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, з вини якого спір доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі ст.ст.525, 526, 530, 712 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, ч.1 ст.230, ст.265 ГК України та керуючись, ст.ст. 49, 75, п.1-1 ч.1 ст.80, п.4 ч.1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2.В частині стягнення з відповідача 123249,07 грн. основного боргу та штрафу у розмірі 30812,27 грн. провадження у справі припинити.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МіГ»(73013, м.Херсон, вул..40років Жовтня, 31 а, р/р 26004311011 в ФАБ «Південний»м.Херсон, МФО 352640, код ЄДРПОУ 24961365) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Делішес»(95015, АРК, м.Сімферополь, вул..Севастопольська, 31, р/р 26004045326700 АКІБ «УкрСіббанк», МФО 351005, код ЄДРПОУ 32624767) 1376,09 грн. пені, в рахунок відшкодування витрат по сплаті державного мита в сумі 1569,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до ст..84 ГПК України 19.03.2010 р.