Рішення № 8688994, 29.03.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2010 р. Справа № 54/23-10

вх. № 695/4-54

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

прокурора - Супрун О.М., посвідчення № 241 від 16.12.2009 року

позивача - не з'явився

3-й особи - Ремінний В.І., дов. № 13-01-34/3000 від 03.03.2010 року

відповідача - Московченко Н.В., керівник

розглянувши справу за позовом Лозівського міжрайонного прокурора Харківської області м. Лозова в особі Лозівської районної державної адміністрації Харківської області м. Лозова

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, м. Харків

до Селянського фермерського господарства "МАИ", с. Яковлівка

про визнання договору недійсним та заборону використання земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

Розглядається вимога прокурора про визнання недійсним договору оренди землі укладеного 27.03.2009 року між Лозівською районною державною адміністрацією та Селянським фермерським господарством "МАИ", заборону відповідачу використовувати земельну ділянку площею 65,79 га до укладення договору оренди та його державної реєстрації. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Прокурор у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у наданому до канцелярії суду листі (вх. 168 від 26.03.2010р.), просить суд розглянути справу без участі представника позивача.

Представник 3-ї особи у судовому засіданні підтримував вимоги прокурора у повному обсязі з підстав викладених у письмових поясненнях, наданих до суду 12.03.2010 року та залучених до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши пояснення прокурора, представника 3-ї особи та відповідача, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Лозівської районної державної адміністрації від 12.10.2009 року № 420 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду СФГ "МАИ", яким вирішено надати відповідачу в оренду терміном на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку площею 24.7624 га та земельну ділянку площею 41.0237 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення, що перебувають в запасі на території Перемозької сільської ради Лозівського району. Також в розпорядженні встановлено, що відповідач може приступити до використання земельних ділянок після укладення договорів оренди і їх державної реєстрації.

27.03.2009 між Лозівською районною державною адміністрацією Харківської області (позивач) та СФГ "МАИ" (відповідач) було укладено попередній договір оренди, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 65,79 га, в тому числі ріллі - 65,79 га, для підготовки її до сільськогосподарського використання на території Перемозької сільської ради.

Пунктом 9. зазначеного договору передбачений розмір орендної плати за користування земельною ділянкою. Грошова оцінка земельної ділянки не встановлена (п.5).

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень наданих прокурором та представником 3-ї особи, документація з землеустрою на вказану у договорі земельну ділянку не виготовлена, межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельна ділянка є державною власністю і перебуває у розпорядженні держави відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади).

Відповідно ч.2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

Згідно ст. 17 ЗК України, п.2 ч.1 ст. 21 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” до повноважень місцевої державної адміністрації належить розпорядження землями державної власності відповідно до закону.

Відповідно ст. 25 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

При укладенні попереднього договору оренди землі без його державної реєстрації, за відсутності належним чином виготовленої та погодженої землевпорядної документації та без встановлення нормативної грошової оцінки землі порушено встановлений Земельним кодексом України та Законом України “Про оренду землі” порядок надання в користування на умовах оренди земельної ділянки.

Статтями 123, 124 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України "Про землеустрій", постановою Кабінету Міністрів України № 677 26.05.2004 передбачено порядок укладення договорів оренди, відповідно до якого при наданні земельних ділянок у оренду повинна розроблятись землевпорядна документація (проект відведення чи технічна документація). Після виготовлення землевпорядна документація, погоджена в установленому порядку відповідними органами державного контролю, подається на розгляд відповідного органу місцевого самоврядування чи державної виконавчої влади, до повноважень якого належить надання у користування земельної ділянки. За наслідками розгляду землевпорядної документації орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки в оренду.

Відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди підлягає державній реєстрації.

Згідно ст. 18 Закону України “Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Статтею 20 цього ж закону зазначено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

В пункті 1 Указу Президента України “Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру” від 17.02.2003р. № 134/203 із змінами, внесеними згідно Указу Президента України № 1039/203 від 15.09.2003р. зазначено про необхідність покласти на Державний комітет України по земельних ресурсах функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру.

Крім того, суду зазначає, що у відповідності до положень ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Статтею 21 Закону України “Про оренду землі” визначено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% їх нормативної грошової оцінки. Однак із змісту тексту спірного договору оренди та з пояснень учасників судового процесу вбачається, що сторони передбачили розмір орендної плати без визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є порушенням приписів ст. 21 Закону України “Про оренду землі”.

Таким чином, вимоги прокурора обґрунтовані, вони підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, а тому суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 14, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 123, 124, 125, 126 Земельного кодексу України, ст.ст. 18, 20, 21 Закону України “Про оренду землі”, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. 207 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним попередній договір оренди землі від 27.03.2009р., укладений між Лозівською районною державною адміністрацією (код 04058746) та Селянським фермерським господарством "МАИ" (код 24676373).

Заборонити Селянському фермерському господарству "МАИ" (64625, Харківська область, Лозівський район, с. Яковлівка, код 24676373) використовувати земельну ділянку площею 65,79 га, розташовану на території Перемозької сільської ради Лозівського району Харківської області до укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "МАИ" (64625, Харківська область, Лозівський район, с. Яковлівка, код 24676373) на користь державного бюджету України (відділення державного казначейства м. Харкова, код ЄДРПОУ 24134490, рахунок 31110095700002 в Управління державного казначейства у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності 095) - 85,00 грн. державного мита.

Стягнути з Селянського фермерського господарства "МАИ" (64625, Харківська область, Лозівський район, с. Яковлівка, код 24676373) на користь державного бюджету України (одержувач коштів - УДК у м. Харкові, № рахунку 31213259700002, код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22050000,символ звітності банку 259, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011) - 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст судового рішення підписано 31.03.2010 р.