Ухвала суду № 86882737, 14.01.2020, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9692/19

(1-кп/199/127/20)

УХВАЛА

14.01.2020 м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: Дяченко І.В.

секретаря судового засідання: Войнової В.К.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження № 12019040030002552 від 21.10.2019 відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

за участю: прокурора Красун А.Ю., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого Коновалова В.Г., обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника Грищенка В.В.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суд м. Дніпропетровська перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Потерпілий ОСОБА_2 надав до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ,заборонивши вчиняти будь-які дії, направлені на її відчуження.

В обґрунтуванні заявлених вимог потерпілий зазначив, що він отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобіля Шевроле Авео р/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , яка мала місце 20.10.2019 о 19-15 годині в районі електро опори №105 на вул. Калиновій в м. Дніпро. Обвинувачений частково відшкодовував спричинену матеріальну шкоду, але на теперішній час перестав, посилаючись на скрутне матеріальне становище. 26.12.2019 потерпілий звернувся з цивільним позовом про відшкодування завданої шкоди у розмірі 246 246,65 грн., з яких матеріальна шкода - 6 246,65 грн., моральна шкода - 230 000,00 грн., витрати на послуги адвоката 10 000,00 грн. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 21.12.2019 №194298127, яка долучена потерпілим до заяви про забезпечення позову, ОСОБА_1 є власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Потерпілій та його представник в судовому засіданні підтримали заяву потерпілого про забезпечення позову.

Прокурор заперечувала проти заяви потерпілого про забезпечення позову, оскільки накладення арешту саме на квартиру обвинувачення є неспіврозмірним та надмірним способом забезпечення позову в даному кримінальному провадженні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти накладення арешту на квартиру обвинуваченого, посилаючись на невідповідність такої заяви потерпілого вимогам ст. 170 КПК України.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали обвинувального акту та подану заяву про забезпечення позову, суд вважає за необхідним відмовити в задоволенні такої заяви, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1, 2 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Оскільки забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Статтею 170 КПК України встановлено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв`язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Згідно роз`яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

В своїй заяві потерпілій ОСОБА_2 не вказує, в чому саме він вбачає загрозу несплати йому моральної шкоди, чому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, у власності обвинуваченого ОСОБА_1 також перебуває автомобіль Шевроле Авео р/н НОМЕР_1 , але потерпіла сторона не вимагає накладення арешту на цей автомобіль, як спосіб забезпечення позову, ціна якого 246 246,65 грн, також обвинувачений має офіційне джерело доходу та ще на досудовому слідстві відшкодував майже повністю завдану матеріальну шкоду потерпілому, що свідчить про бажання ОСОБА_2 відшкодовувати завдану шкоду потерпілій стороні.

Наданий потерпілим документ не містить даних щодо вартості майна, на яке він бажає накласти арешт, тому оцінивши докази, надані потерпілою стороною в обґрунтування своєї заяви, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних доказів, дійшов висновку, що заява не обґрунтована та не підтверджена належними доказами, які дають підстави вважати, що в подальшому виникнуть обставини ускладнення виконання рішення суду у даній справі, а тому заява не підлягає задоволенню, підстав для накладення арешту на квартиру обвинуваченого суд не вбачає.

Керуючись ст.170 КПК України, ст.ст. 151 ,153 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви потерпілого ОСОБА_2 про забезпечення позову, у якій просив вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належну ОСОБА_1 квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , -відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.

Суддя: